Про те, що останнім часом газопостачальники вдаються до різних «викрутасів» з платіжками за газ, ми вже писали не раз. Спочатку вони «приводили до стандартних умов» показники газових лічильників, виставляючи до оплати рахунки з додатковою графою «перерахунки у листопаді, грудні…». Потім, після листопадового рішення суду, яким було скасовано постанову уряду про встановлення норм споживання, фактично «заднім числом» нарахували споживачам якісь міфічні борги за газ (так ніби це рішення було прийнято не 27 листопада 2018 року, а ще 2014-го). Врешті-решт ця «творчість» газопостачальників обурила навіть урядовців та депутатів і спонукала не лише до доволі гострих висловлювань, а й до ініціювання перевірки діяльності газопостачальників щодо правильності нарахувань за спожитий газ. Втім, якщо проаналізувати те, що відбувалось зокрема у нас, в Івано-Франківську, то ситуація виглядатиме ще цікавішою.

Нагадаємо, що не так уже й давно газопостачальники домоглися від Нацкомісії, яка здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), рішення, що замість квартирних лічильників на газ можна встановлювати загальнобудинкові. Тоді наводили «вагомі» аргументи, що, мовляв, часу мало, а споживачів без лічильників є багато, та й коштує це дешевше. І байдуже, що таким чином людей мимо їхньої волі позаганяли у такі собі «газові колгоспи», де кожен, хто без квартирного лічильника, спалює газу скільки хоче, а потім усі показники споживання будинкового лічильника, за мінусом тих, у кого прилади обліку стоять, ділять порівну. Тож і доводилось споживачам миритися з такою ситуацією, як, наприклад, у мого добре знайомого пенсіонера, коли одного місяця він споживає газу мало, а іншого – ну дуже багато. Хоч і живе сам і газу більше не використовує. Але ж – лічильник будинковий…

Втім, така ситуація тривала лише доти, коли газопостачальники вирішили піти у наступ. Тобто почали проводити уже згадані перерахунки щодо «приведення до стандартних умов» та використали ініційоване ними ж (чимало колишніх облгазів нині мають одного ключового власника – «віденського в’язня» Д. Фірташа) судове рішення. Відтак у платіжках за газ, навіть за наявності будинкового лічильника, з’явилися «цікаві» новації.

Зокрема, у мого знайомого замість показників будинкового лічильника, який усе ще на своєму місці, використано норму споживання, відновлену за рішенням суду, – 9,8 кубометра на особу відповідно до постанови уряду від 8 червня 1996 року (очевидно, ці показники були «цікавішими» для газопостачальників, ніж показники лічильника). А ще – плюс «коригування» – 2,1 куба.

Принаймні такою є платіжка за листопад минулого року. У грудні все було так само – і норма без лічильника, і коригування. У січні змінився чомусь обсяг «коригування» до 8,5 кубометра. Тобто в чотири рази. Тож і нарахували практично 200 гривень за газ із «боргами», нормами, перерахунками, враховуючи субсидію.

А тепер нагадаємо, що саме у січні обурення громадян докотилося до Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Відтак хтось обіцяв «вжарити» газовиків, хтось закликав на них кари небесні, а інші пропонували перевірити правильність нарахування. І уже тоді звернулись до НКРЕКП та Антимонопольного комітету. І як результат – платіжка за січень, котра прийшла зі значним запізненням, у березні, коли уже було сплачено усі «намальовані» газовиками борги. Читаємо: замість боргу – переплата, фактично на таку саму суму, яким був у попередній платіжці борг. А сумнозвісне «коригування» тепер передбачає мінус 20 кубометрів газу. Це так ніби споживач ці кубометри закачав у трубу?

Що ще цікавого в останніх з отриманих платіжок? Наприклад, там вказано, що Кабінет Міністрів 30 січня затвердив постанову, якою врегулював «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» (зазначимо, що у платіжці вказано: Кабмін «врегулював питання боргів, які виникли у зв’язку із встановленням занижених норм споживання природного газу»). Хоча, як на нас, то це оціночне судження авторів платіжок. Бо і постанова називається по-іншому, і про «занижені» норми кажуть лише газопостачальники.

Далі постачальник газу пояснює свою правову позицію у цій ситуації, не вказуючи на те, що уряд має іншу точку зору. А потім – уже знайомий пасаж: «Для коригування заборгованостей попередніх періодів, які виникли на вашому особовому рахунку у сумі 1300 гривень. ПСО-постачальник ТОВ «Івано-Франківськгаз Збут» у лютому (нагадаємо, що платіжка прийшла зі значним запізненням) 2019 року направить компанії НАК «Нафтогаз України» вимогу щодо коригування вказаної заборгованості». Після цих ймовірних розрахунків споживачам обіцяють провести «відповідні перерахунки».

Наразі після всього написаного виникає кілька запитань. Зокрема таке: чому, встановлюючи будинкові лічильники, газопостачальник не вважав за потрібне радитись зі споживачами, яких натомість просто ставили перед фактом, а згодом надсилали додаток до договору з погодженням на таке встановлення? Чому, нараховуючи спочатку «колгоспні» платежі за газ, відтак газопостачальник змінив підхід, коли отримав вигідне для нього рішення суду?

Навіщо тоді взагалі потрібні ці «будинкові лічильники», які не використовувались для нарахувань споживачам без лічильника? Чи не варто, особливо після рішення суду, про яке газопостачальник не хоче згадувати у платіжках, котрим його зобов’язано встановити особисті лічильники усім споживачам, відмовитись взагалі від «колгоспних» лічильників? І хто заплатить за них?

А крім того, у мого знайомого пенсіонера, який чемно сплатив вказаний у попередній платіжці «борг», нині на рахунку газопостачальника фактично 400 гривень переплати за спожитий газ. Якщо рахувати так, як зазначено у останній платіжці, – по 28 з копійками гривень за 3,29 кубометра газу на місяць, то це виходить, що сплачено фактично за понад 12 місяців наперед, бо ж зрозуміло, що кошти ніхто споживачеві не повертатиме. Якщо припустити, що таких переплат в області є багато (колись самі ж газопостачальники говорили про 20 тисяч споживачів, котрим встановили будинкові лічильники), то можемо собі лише уявити, скільки ж коштів назбиралось на рахунку постачальника. У принципі, за таке користування чужими грошима потрібно було б платити відсоток. Принаймні так роблять банки.

А тепер – кілька слів про причини появи переплат. Нагадаємо, що 12 грудня Кабмін рекомендував перевірити всі так звані облгази власне через масову появу додаткових нарахувань. Саме тоді прем’єр В. Гройсман і висловився, що «їх треба вжарить по перше число, бо монополісти вже сіли на голову і звісили ноги». Потім у січні урядовці повернули норми споживання газу до притомного рівня – 3,29 куб. м на людину в разі використання газової плити та за наявності гарячого водопостачання. Тоді ж Гройсман пообіцяв, що в разі оскарження облгазами чи то газзбутами у судах затверджених 30 січня норм споживання уряд у відповідь буде цілеспрямовано їх знижувати на 0,01 куб. м. І цю обіцянку виконав, бо уже 27 лютого Кабінет Міністрів знизив норму споживання газу для споживачів без лічильників до 3,28 куб. м із 3,29 куб. м на людину для домогосподарств з газовою плитою і централізованим гарячим водопостачанням.

Крім того, 12 березня Оксана Кривенко, котра нині очолює НКРЕКП, на своїй сторінці у «Фейсбуці» написала: «Щодо донарахування у платіжки споживачів природного газу. Ми вже учора одночасно розпочали планові та позапланові перевірки діяльності шести операторів газорозподільних мереж, – це «Вінницягаз», «Волиньгаз», «Івано-Франківськгаз», «Київоблгаз», «Харківгаз», «Чернігівгаз». Сьогодні стартувала перевірка «Закарпаттягаз» та «Хмельницькгаз».

Марафон перевірок триватиме до середини квітня. Результати будуть публічно оприлюднені та обговорені».

Раніше уже повідомлялось, що порушення щодо донарахування у платіжках споживачів виявили у 20 операторів газорозподільних мереж, котрі працюють у 15 областях України. І коли у жовтні 2018 року в середньому обсяги донарахувань становили 1-1,5 % від обсягу споживання, то вже в грудні-січні апетити зросли до 5-10%. Зважаючи на це, НКРЕКП прийняла 42 рішення про заборону донарахування додаткових обсягів.

«Усе, що зараз відбувається, – це беззаконня з боку різних постачальних організацій. Я прошу: наведіть порядок і захистіть людей. Це чітка вимога», – цитують інформаційні агенції прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана на селекторній нараді з питань тарифоутворення на місцях, котра відбулася 5 березня.

НАК «Нафтогаз України», котрий також не проти постачати газ побутовим споживачам, у зв’язку із цими незрозумілими донарахуваннями закликав українців, котрі споживають газ без лічильників, подавати скарги на урядову «гарячу лінію».

Зауважимо, що не так давно «Івано-Франківськгаз» зреагував на одну із публікацій у газеті «Галичина» з приводу ситуації з «газовими викрутасами». Між іншим, з листа видно, що у компанії читають не саму газету, а її інтернет-версію, бо заголовки у цих публікацій були різними.

Тоді, не кажучи по суті порушених проблем, голова правління ПАТ В. Шульга звернув увагу на неточності публікації та образився на те, що, як ми написали, «газовики, попри їхнє бідкання щодо нестачі коштів, не пасуть задніх у зарплатах».

Також він навів середню зарплату працівників ПАТ за 2018 рік. Хоча про середню зарплату можна сказати як і про середню температуру в лікарні – хтось уже холодний, у когось гарячка, а в середньому у них нормальна температура. Втім, згадуючи газовиків, ми мали на увазі не лише безпосередніх постачальників газу, а цілий ланцюжок підприємств на шляху газу від свердловини до споживача. Зарплати ж і премії керівників НАК «Нафтогаз України» уже давно обурюють не лише рядових українців, а навіть керівництво Кабміну.

Тоді у згаданому листі нам порадили підготувати об’єктивну і неупереджену публікацію, «керуючись Законом України (цікаво, яким саме?) і нормативно-правовими актами, а не популізмом». Отож ми чекатимемо результатів перевірок, про які розповіла пані Оксана Кривенко. Сподіваємось, що тоді можна буде детальніше розповісти про те, звідки ж бралися цифри у платіжках, чому виникали борги та чому вони потім стали переплатами. Керуючись законодавством і без популізму.