На недавній нараді у Президента України В. Зеленського новопризначений прем’єр-міністр Олексій Гончарук озвучив плани, котрі, прямо скажемо, трохи здивували своєю амбіційністю. За його словами, уряд ставить собі за мету забезпечити зростання економіки країни на 40 відсотків за п’ять років.

Звичайно, це добре, коли урядовці висувають перед собою такі завдання. Принаймні зрозуміло, куди вони мають намір рухатися. Бо із тим невеликим зростанням валового внутрішнього продукту, котре Україна демонструє протягом останнього часу, за оцінками експертів Світового банку, навіть сусідню Польщу ми мали б наздоганяти щонайменше 50 років. Пришвидшення того зростання удвоє, звісно, може скоротити цей час, а також, якщо плани вдасться реалізувати, Україна може стати цікавою для інвесторів. А це може радикально змінити ситуацію в економіці країни.

Втім, не всі поділяють думку, що оголошені плани є насправді здійсненними. Експерти нагадують про те, що у країні триває неоголошена війна, котра відволікає значні фінансові та людські ресурси. Кажуть, причому вже доволі давно, про можливу світову економічну кризу, котра для таких економік, як українська, може стати відчутною перешкодою.

Втім, економіст, експерт з фінансового, управлінського обліку та фінансового менеджменту Михайло Колісник вважає задеклароване главою уряду зростання економіки цілком реальним. На своїй інтернет-сторінці він розповів про власні розрахунки та приклади інших країн, котрі зуміли досягти швидкого і – головне – стійкого економічного зростання.

«Сперечатися зі статистикою важко, – пише Колісник. – Отже, такий показник, як приріст ВВП на душу населення в Україні, 2018 року становив +3,86 відсотка порівняно з 2017-м. Проте за останні п’ять років приріст у середньому становив -0,318 (рік до року), за останнє десятиліття -0,657 %, а за останні 20 років +3,106 (рік до року). Отака статистика.

Наскільки це реалістично тепер п’ять років поспіль витримати темп +6,961 відсотка? Чи ще хтось у світі такого вже досягав? Сайт Світового банку дозволяє завантажити дані про приріст GDP per capita (ВВП на душу населення. – О. Б.) (constant LCU) щодо більшості країн за період від 1960 р. А далі, озброївшись електронними таблицями, нескладно порахувати середні ланцюгові темпи приросту GDP per capita щодо кожної країни за будь-який період. Отже, понад шестивідсотковий приріст власної економіки 2018 р. порівняно з 2017-м забезпечили чотири країни: Бангладеш (+6,74 %), Лівія (+6,26 %), Китай (+6,12 %) і В’єтнам (+6,02 %). Але цікавіше побачити тих, хто постійно, а не лише впродовж одного року може забезпечити такий темп… Отже, впродовж останніх п’яти років лише п’ятьом країнам вдалося забезпечувати середні темпи зростання GDP per capita більше 6% на рік. Це Ірландія (+9,259 %), Індія (+6,378 %), Ефіопія (+6,351 %), Китай (+6,311 %) і М’янма (Бірма) (+6,010 %). Що ж, немає нічого неможливого, Ірландія це зробила, а от решта до +6,961 % не дотягнула.

Завдяки чому можна буде досягти заявлених темпів зростання? У принципі основні напрями реформ високопосадовці вже задекларували. Тож ми просто перелічимо їх. Найперше і, напевно, найважливіше – це реформування судової системи та захист права власності. Бо ж давно відомо, що коли в країні немає дієвої судової системи, інвестор не може захистити свої інвестиції та майно, а чиновник може безкарно втручатись у діяльність підприємств на свій розсуд – ніхто із серйозних інвесторів не стане ризикувати власними грошима.

Між іншим, нагадаємо також, що коли у 2010–2013 рр. обсяги іноземних інвестицій перевищували п’ять мільярдів доларів на рік, то у 2017–2018-х не досягали і двох. Зауважимо, що про потребу забезпечення припливу інвестицій і підвищення продуктивності праці в усіх секторах економіки як про запоруку успіху говорив і прем’єр Олексій Гончарук.

Ще одним вагомим рушієм економічного зростання називають запровадження ринку землі. Він може стати тим чинником, котрий здатен дати додатково приблизно два відсотки зростання ВВП в країні. Однак за умови, що це буде зроблено не поспіхом, а виважено, що права власників землі буде надійно захищено, а наш основний ресурс не скуплять лише великі вітчизняні чи закордонні компанії. До того ж уже нині говорять і про те, що лише детальний облік усіх українських земель може повернути у легальне поле мільйони гектарів, котрі попередніми роками «загубилися» в різних відомствах у процесі постійних реформ.

Також позитивним називають намір легалізувати азартні ігри та нарешті навести лад із видобутком бурштину. І, безперечно, чи не найбільший ефект як для економіки загалом, так і для Держбюджету може мати наведення порядку на митницях та ліквідація усіляких «сірих» і «чорних» схем уникнення сплати митних платежів.

Про цю проблему ми вже писали, коли йшлося про несподіване зростання українського ВВП за другий квартал цього року. Нагадаємо, що свого часу тодішній міністр фінансів Наталя Яресько домовилась про реструктуризацію українських боргів. На частину цього боргу (3,24 млрд доларів США), яку було списано, випущено так звані ВВП-варанти. За умовами їхнього випуску інвестори претендують на частину приросту реального ВВП (з урахуванням інфляції), що перевищить показник у 3% у 2019–2038 рр., за умови, що номінальний ВВП країни (без урахування інфляції) перевищить 125,4 мільярда доларів. Зазначимо, що цього показника ми вже досягли за підсумками минулого року. Суми виплат залежать якраз від темпів економічного зростання. Якщо вони не перевищують 3% на рік – виплати нульові; від 3% до 4% – 15% від приросту ВВП понад 3%; від 4% зростання – 40% від кожного відсотка зростання

«Якщо уряд усе-таки виконає план зі зростання економіки, то лише у 2022–2026 рр. Україна буде змушена заплатити десь 9 мільярдів доларів власникам цих варантів», – написав недавно глава аналітичного департаменту ІК «Concorde Capital» Олександр Паращій. До того ж виплати за варантами завершаться лише 2040-го.

«5% відсотків зростання економіки 2020 року та 7% на рік у 2021–2024 рр., – пише експерт. – Я не вірю, хоча і не заперечую, що це можливо. Іноземні інвестори також не вірять – і це добре. Тому що коли уряд справді серйозно бачить перспективи такого зростання, то йому потрібно якомога швидше йти в гості до іноземних інвесторів, котрі тримають наші ВВП-варанти, та пропонувати обмін на інші цінні папери (наприклад, на єврооблігації з фіксованою ставкою купону та тривалим терміном погашення). Нині варанти торгуються тільки по 88 відсотків від номіналу, тобто практично їх можна було б викупити за 2,85 млрд доларів і тоді не мати проблем із можливою виплатою у 9 млрд тільки за майбутні сім років. Але чим ближчою буде перспектива українського економічного дива (за умови, коли воно таки буде), тим дорожче нам той викуп обійдеться».

Тепер же, за словами експерта, якщо інвестори повірять у стрімке зростання економіки, «вони не погодяться обміняти варанти менше, ніж на $6-7 мільярдів (а це вже більше 185% номіналу цінних паперів)». За такі гроші Україна вже точно не зможе викупити свої борги. Тож, очевидно, змушені будемо миритися із тим, що ще майже два десятиліття доведеться платити надмірну ціну за списані під час «успішної» реструктуризації борги.

Між іншим, про необхідність викупити згадані варанти говорили і в команді нового Президента. Втім, прем’єр-міністр Олексій Гончарук, коментуючи питання про те, що Україні доведеться платити додаткові кошти за зовнішнім держборгом у разі стрімкого економічного зростання, заявив: «Боятися економічного зростання з огляду на те, що треба виконувати якісь зобов’язання – неадекватний підхід. Нам треба зростати так сильно і швидко, щоби плата за зобов’язаннями перед міжнародними партнерами перестала бути проблемою в принципі. Зараз ми уважно вивчаємо стратегію управління держборгом. Маємо певний план, як мінімізувати шкоду від існування цих зобов’язань».

Наразі ж зауважимо, що уже після оголошення урядових планів стало відомо, що котирування ВВП-варантів України, випущених у ході реструктуризації українського боргу в 2015 році, підскочили на 4,6%. Поки що папери досягли нового історичного максимуму і торгуються по 92,43% від номіналу. Крім ВВП-варантів, 3 вересня також знову істотно зросли і котирування українських єврооблігацій.