Відразу дві волонтерські місії виконали недавно активісти Івано-Франківської обласної організації партії «Батьківщина». Зокрема доставили з Польщі до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова автомобіль швидкої медичної допомоги марки «Опель», не лише обладнаний усім належним устаткуванням, а й під зав’язку набитий, як і видно на нашому фото, різного роду витратними матеріалами для операційних та реанімаційних відділень, імпортними медикаментами й іншими різноманітними засобами медичного призначення для якісного та неперервного надання допомоги в умовах закладу…

«Ця підтримка є дуже цінною й потрібною. Дякуємо і впевнено рухаємось до перемоги!» – такий відзив на цей жест доброї волі партійців «Батьківщини» із Прикарпаття з’явився на сайті Інституту після церемонії вручення колективові лікувальної установи такого подарунка, який провела лідерка цієї політичної сили Юлія Тимошенко.

А також окремо доставили до Києва й Чернігова велику партію гуманітарної допомоги – від ліків і продуктів харчування та предметів першої необхідності до автономних джерел енергоживлення, зібрану як за кордоном, так і на теренах нашого краю.

– Вибрати карету швидкої допомоги й доставити її власним ходом до столиці нам допоміг наш однопартієць депутат обласної ради Богдан Ленігевич, який добре розуміється на таких справах, – розповідає голова Івано-Франківської обласної організації партії «Батьківщина» Дмитро ШЛЕМКО. – Що ж до нашої поїздки на схід України з гуманітарним вантажем, то перед тим ми із дружиною попрохали наших знайомих із Німеччини, щоби підсобили насамперед зі збором найбільш затребуваних лікарських препаратів. А вони доручили це дочці, котра проживає у Швейцарії, й вона все організувала.

Втім, відправили із Женеви до нас не лише медикаменти і бинти, а й цілий перелік інших речей, необхідних нашим співвітчизникам, які потерпіли від бойових дій, – скажімо, від туалетного паперу, вологих серветок, зубних паст і щіток, мила й шампуні до молока тривалого зберігання, макаронів, рибних консервів, страв дитячого харчування та ін.

Ми ж додали до того, приміром, шестикіловатний генератор «SIGMA», який придбав у Чернівцях наш однопартієць, перший заступник голови обласної ради Василь Гладій, а також тисячу слоїків тушонки місцевого виробництва, закуплених у фермерському господарстві «Прут-Генетик» на Коломийщині. Доставили все до Києва, де залишили частину, а решту за сприяння столичних однопартійців відтранспортували до Чернігова…

Скажу вам, між іншим, що дістатися нині до столиці не так легко – зокрема наша поїздка тривала 12 годин. І не лише тому, що вже на трасах до Києва, вдосталь легковиків, у яких жителі центральних і східних областей повертаються до своїх домівок з евакуації. А й через те, що, скажімо, вже за Тернопіллям відсутні дорожні вказівники на населені пункти. Їх ліквідували відразу після вторгнення рф до України з тим, аби вороги, якби вони в разі чого зайшли аж так углиб нашої території, не могли добре орієнтуватися на місцевості. Тож потрібно було знати шлях, оскільки й навігатори не завше добре спрацьовували, аби не збочити кудись на манівці.

Зрештою, ближче до самої столиці доводилося сповільнювати рух і через рясноту блокпостів… До речі, в самому Києві, де ми переночували, хоч і діє комендантська година, та місто вночі світиться. Українська столиця починає жити звичним життям, хоча подих війни ще скрізь відчувається, й міський голова Віталій Кличко застерігає тих киян, які недавно покинули місто, що повертатися додому ще зарано. До цього закликає й глава Київської обласної військової адміністрації Олександр Павлюк, наголошуючи на тому, що окупанти, відступаючи, залишили після себе чимало мінних пасток, які потрібно знешкодити. За його словами, жителям регіону безпечніше буде повертатися до своїх домівок лише орієнтовно у другій половині травня.

А загалом враження від міст і сіл, які зазнали інтенсивних обстрілів, де тривали запеклі бойові дії, гнітюче. Скажімо, Чернігів зруйнований ще гірше, ніж Буча, на 70 відсотків. Жителям міста вкрай бракує харчів, води, медикаментів. Там нині триває відновлення так званої критичної інфраструктури, що є зазвичай довгочасним процесом, тому місцева адміністрація теж просить тих чернігівців, котрі свого часу покинули свої домівки, а тепер прагнуть повертатися до них, не квапитись із цим, доки місто не вибереться з гуманітарної кризи…

Але нічого, ми, галичани, допоможемо своїм братам-українцям зі сходу якомога швидше відновити життя на звільнених від загарбників землях. Бо хто ж, як не ми?!