У День пам’яті жертв політичних репресій, який в Україні відзначали 21 травня, в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Петрові АРСЕНИЧУ – історикові-музеєзнавцю, етнографу, заслуженому працівникові культури, голові обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка (2005 – 2009), Почесному громадянинові м. Івано-Франківська.
Пам’ятну таблицю встановлено на фасаді будинку №28 на вул. Гетьмана Мазепи, в якому він жив. Найважливіші віхи біографії українського патріота, уродженця с. Нижній Березів на Косівщині П. Арсенича (24.01.1934 – 20.03.2017), нагадав присутнім на урочистості керівник секретаріату міської ради Станіслав Козлов. Петро школярем 1949 року поповнив ряди ОУН, мав псевдо «Заруба». Його відрахували з Коломийського педучилища через відмову стати комсомольцем. Хлопець закінчив школу-десятирічку і вступив на історичний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка.
Отримавши диплом цього вишу, працює в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, долучається до пошуково-дослідницької діяльності. П. Арсенича запрошують до тодішнього педінституту читати студентам курс археології. Проте в 1966 р. його у зв’язку зі справою Валентина Мороза звільняють з викладацької роботи за вияв українського буржуазного націоналізму, а фактично – за любов до України. Також Петра Івановича не допустили до захисту дисертації на тему «Володимир Шухевич – дослідник Гуцульщини» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.
Ще в радянські часи, із 70-х років минулого століття, П. Арсенич почав вивчати питання про репресії комуністичного режиму щодо населення Прикарпаття: опитав сотні людей по всій Україні, а коли з’явилася така можливість, то шукав і ознайомлювався з відповідними матеріалами в архівах Києва, Москви, Львова, Івано-Франківська. На основі результатів цих досліджень підготував, а згодом і опублікував серію статей про участь наших краян у Легіоні Українських Січових Стрільців та в ОУН–УПА.
Наприкінці 80-х років Петро Іванович став одним із засновників обласного та міського товариств української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта» і Товариства краєзнавців ім. І. Франка. Обраний депутатом обласної та міської рад першого демократичного скликання (1990–1994), він працював у їх постійних комісіях з питань культури й національного відродження. Брав участь в установчих зборах «Меморіалу» ім. В. Стуса в Києві, Народного руху України (1989), був одним з організаторів та учасників міжнародної наукової конференції «Українці в Канаді»(1991), Першого світового конгресу гуцулів і міжнародної наукової конференції в рамках роботи цього конгресу.
Багатьом П. Арсенич був знаний і своїми колекціями давніх поштівок, фотографій, зразків народного мистецтва. Близько пів століття збирав він рідкісні книги, часописи кінця XIX – початку XX cт., документи й інші матеріали з минувшини Прикарпаття, про відомих і призабутих діячів нашого краю. Пан Петро керував науково-редакційним відділом при обласному управлінні культури, який видав такі книжки: «Про гуцулів і Гуцульщину», «Діяльність «Просвіти» на Прикарпатті», «Славні галицькі родини», «Відомі люди м. Івано-Франківська», «Культурно-громадська діяльність греко-католицьких священників Прикарпаття за 100 років (1846 –1946)». Водночас П. Арсенич працював старшим науковим співробітником краєзнавчого музею, доцентом ПНУ ім. В. Стефаника та Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту. Як дослідник він випустив десятки книжок, опублікував в енциклопедіях, журналах, збірниках понад тисячу статей про маловідомі сторінки історії та культури нашого краю, про січове стрілецтво, ЗУНР.
Після освячення о. Орестом Путьком, заступником голови міської «Просвіти» пам’ятної таблиці Петрові Арсеничу та спільної молитви всіх присутніх на урочистості за упокій його душі слово про одного із тих, хто безпосередньо доклався до відродження української історичної пам’яті, культури та просвітництва серед народу і за це теж зазнав переслідувань тоталітарною владою, мовили міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, народна депутатка України Оксана Савчук та голова обласної «Просвіти» Степан Волковецький.
Зокрема згадали, що пан Петро міг багато цікавого розповідати про історію Станіславова – Станіслава – Івано-Франківська. Коли ж у місті на пропозицію Р. Марцінківа започаткували програму встановлення анотаційних дощок, найменовану «Івано-Франківськ – місто героїв», то цікавилися й прислухалися до думки П. Арсенича щодо конкретних постатей, які заслуговують такої честі. А тепер ось і йому самому урочисто відкрили пам’ятну таблицю в рамках згаданої програми…
У пошануванні пам’яті Петра Арсенича взяла участь його сестра Юлія Малкович, продовжилось воно «Спогадом-реквіємом» у Музеї народної шани Тарасові Шевченку в Народному домі «Просвіта». Це той музей, створення якого свого часу зініціював пан Петро й був одним з його організаторів.
