Усі навчальні заклади області розпочнуть навчальний рік вчасно, без форс-мажорних моментів. Крім того, перші класи прикарпатських шкіл готові до реалізації другої хвилі «Нової української школи» – реформи, котра торік стартувала в Україні і демонструє втішні результати, зокрема в школярів з’являється бажання ходити до школи. А це одне з ключових її завдань.

Це та інші питання обговорили на обласній конференції педагогічних працівників «Упровадження реформи «Нової української школи» на Прикарпатті: перші результати та завдання», котра відбулася в Івано-Франківську за участі першого заступника міністра освіти і науки Павла Хобзея, голів Івано-Франківської ОДА та облради – Дениса Шмигаля та Олександра Сича, директора департаменту освіти, науки і молодіжної політики ОДА Віктора Кімаковича, ректора Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Романа Зуб’яка, голови обласного комітету профспілки працівників освіти і науки Мирослава Габорака, а також понад півтори сотні прикарпатських освітян.

З підручниками та без зривів

Д. Шмигаль, спілкуючись із прикарпатськими журналістами під час обласної серпневої конференції, наголосив, що школи області готові до початку навчального року, а школярі буде вчасно забезпечено необхідними підручниками. З певною затримкою, 16-17 вересня, отримають навчальну літературу учні 5-6 класів. У всьому іншому підготовка до нового навчального року йде планово, без зривів та особливих викликів. Щодо підручників, то, за словами П. Хобзея, також одинадцятикласники не отримають до старту навчального року підручники з історії України, адже посібник відправили на додаткову експертизу.

«Підручників з історії України для 11 класу на 1 вересня не буде, але на 1 жовтня будуть», – наголосив він.

Також у вітальному слові голова ОДА висловив віру в те, що завдяки реформі «Нова українська школа» в найближчі два-три роки сферу освіти, як і працю самих учителів, буде оцінено, як належить. Крім того, чільник області наголосив, що на Івано-Франківщині одна із найскладніших ситуацій в державі з виплатою заробітної плати педагогічним працівникам та оптимізацією мережі навчальних закладів.

В області діє 701 школа, в якій навчається 154 тисячі учнів та працює понад 20,9 тис. педагогів. 56 загальноосвітніх навчальних закладів є малокомплектними, тобто мають проблеми із наповнюваністю класів. Загалом на Прикарпатті створено 14 опорних шкіл, які є дієвим інструментом поліпшення якості освіти, ефективного використання коштів та одним із шляхів вирішення проблеми малокомплектності шкіл. П. Хобзей наголосив, що Прикарпаття в цьому плані варто похвалити, адже з самого початку тут не гналися за кількістю як опорних шкіл, так і їхніх філій, а робили все правильно.

Повертаючись до теми малокомплектних шкіл, варто зазначити, що зовсім скоро ця проблема постане ще гостріше. Адже, як поінформував заступник міністра освіти, з 2012-го по 2018-й рік народжуваність в Україні впала на 40 відсотків, тож проблема різкого спаду кількості учнів ще попереду. В контексті цієї проблеми радник з питань муніципальних послуг Івано-Франківського центру розвитку місцевого самоврядування Марія Баран наголосила: якщо в Україні і далі буде така демографічна ситуація, то школи закриватимуться самі собою, бо не буде кого навчати. Тут назріває ще одна проблема – масового безробіття вчителів, адже кількість учнів зменшується, а педагогів – ні.

Друга хвиля реформи

2 вересня – саме цього дня нинішнього року пролунає перший дзвоник у прикарпатських школах – навчальні заклади області поповняться понад 16 тисячами першокласників. Вони розпочнуть своє навчання вже в «Новій українській школі» в оновлених сучасних освітніх просторах та з новими підходами і методиками. Більше того, до навчання по-новому готові освітні підрозділи при лікарнях, тут облаштували сучасне освітнє середовище, котре відповідає вимогам «Нової української школи».

За словами В. Кімаковича, в кожній окремій адміністративній одиниці інша ситуація з готовністю перших класів до другої хвилі впровадження реформи. «Де великі бюджети, де є залишки районних освітніх субвенцій, там питання вирішено на 100 відсотків, а де недостатнє фінансування, там є заклади освіти, котрі ще, можливо, не готові до «Нової української школи».

Щодо другої хвилі впровадження реформи, то П. Хобзей зауважив, що цього року цей процес йде набагато швидше і легше, адже вже немає страху у вчителів і на місцях значно краще освоюють кошти освітньої субвенції. «Уряд вже другий рік виділяє мільярд на «Нову українську школу», а загалом за роки уряду Гройсмана виділили сім мільярдів гривень. Це значна сума на підтримку реформ для країни, яка веде війну і має, на жаль, не дуже розвинуту економіку, – наголосив освітянин. – Освітня реформа – це передусім виклик для директорів, тому що вчителі швидше змінюються, ніж керівники закладів освіти. І директор як лідер інституції, де проводять навчання дітей, має вести, допомагати, підтримувати. Більша частина директорів не підтримує реформу. Немає поганих шкіл, є погані директори».

Перші результати змін

– У новий навчальний рік йдемо з оптимізмом, – наголошує В. Кімакович. – Маємо хороші результати «Нової української школи», впровадженої в попередньому навчальному році. Варто зазначити, що справа вдалася. Головний критерій досягнуто – учні хочуть йти до школи. Реформа крокує і найголовніше, що вона вже є незворотною. Процес облаштування нового освітнього середовища триває. Вважаю, що потрібно більше говорити не про класи, а про вчителів, тому що «Нова українська школа» починається не тільки в середовищі, яке створено партами і зонами, насамперед вона має успіх там, де змінився вчитель, де підійшов до роботи творчо та змінив підходи викладання...

– «Нова українська школа» – це не тільки і не стільки освітній простір, хоча це теж дуже важливо, і дуже значні кошти уже декілька років поспіль виділяють на те, щоб його створювати, – наголошує директор департаменту акредитації та моніторингу Державної служби якості освіти Іван Юрійчук. – А «Нова українська школа» – це насамперед новий спосіб мислення, реформа не в партах, а в голові. Крім вчителів, до «Нової української школи» мають бути готові і батьки. І я закликаю батьків не боятися і не створювати міфів та ілюзій навколо неї…

За словами П. Хобзея, основний результат «Нової української школи» ще попереду, але найголовніше, що процес пішов.

«Відгуки позитивні. Діти хочуть йти до школи, хочуть вчитися – це основне. Вчителі задоволені «Новою українською школою», їм цікаво працювати. Наступного року завершиться перший цикл початкової школи, ми проведемо моніторингове дослідження і будемо мати більш глибокі результати, але основний здобуток – вчитель і школа змінюються», – коментує перший заступник міністра освіти і науки.

Щодо підготовки вчителів області до роботи в реформованій школі, то на Прикарпатті в цьому питанні є неабиякі успіхи.

«Ми можемо купувати обладнання, створювати гарні умови, мати добре фінансування, але якщо ми маємо некваліфікованого вчителя, ефекту від цього не буде жодного, – наголосив Р. Зуб’як. – За два роки підготовки педагогів «Нової української школи» понад 5,5 тис. вчителів пройшли навчання. Ще маємо одну осінню сесію і вийдемо на 7 000 осіб в області. Фактично матимемо стовідсоткову готовність педагогів до «Нової української школи».

Назад дороги немає?

У багатьох батьків та вчителів є побоювання, що зі зміною влади реформу «Нової української школи» згорнуть. Ці побоювання слушні, адже в Україні склалася певна традиція змінювати курс розвитку тієї чи іншої галузі з приходом до влади інших облич. Мирослав Габорак наголосив, що за свої 50 років педагогічного стажу бачив багато потрібних реформ та нововведень, але не пам’ятає жодного випадку, щоб їх довели до кінця.

«Давні китайці кажуть, що боронь Боже жити в епоху змін, але ще гірше, коли ці зміни мають перманентний характер, – підкреслив О. Сич, виступаючи перед прикарпатськими освітянами. – Я б не хотів, щоб зі зміною політичного ландшафту довелося змінювати реформаторських коней на переправі. Бо це найгірше, коли вам кажуть: «Ви всі бігли наліво, розвертайте галоп, бо насправді треба бігти направо». Це не закид теперішній владі, яка стає владою, це, на жаль, хронічна характеристика нашого державного життя. Майже 30 років нова влада приходить і каже: «Все, що робили раніше – погано, робімо по-новому». Ми ніколи нікуди не підемо, якщо не будемо мати тої стратегії, яку потрібно втілювати в життя, незалежно від зміни політичного класу».

Своєю чергою, В. Кімакович розвіяв страхи щодо зупинки освітньої реформи, зауважив, що під час всеукраїнської педагогічної конференції в Києві неодноразово наголошували на тому, що не буде жодних зворотних процесів. Крім того, перехід від школи знань до школи компетенцій – це світовий тренд.