Останнім часом в Україні активізувалися дискусії щодо можливого проведення дострокових парламентських виборів. Дехто вважає, що вони можуть відбутися разом з місцевими виборами, які відповідно до чинного законодавства заплановано на 25 жовтня цього року, інші прогнозують їхнє проведення навесні наступного року.

Наскільки реально, що парламентські вибори будуть дочасними і чи вигідно це Президентові України, ми поцікавилися думкою політологів.

Олексій ГАРАНЬ, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва:

– Прогнози з приводу того, що наша влада збирається робити – дуже невдячні, оскільки ми бачимо, що команда Володимира Зеленського насправді чіткої стратегії не має, багато рішень приймає ситуативно. Бачимо падіння підтримки Зеленського у самій фракції «Слуга народу». За програму уряду Дениса Шмигаля проголосувало 176 із 248 «слуг». Звичайно, Зеленський цим не задоволений. Але проаналізуймо, що ж було б, якби оголосили дострокові вибори? Дострокові вибори мають проходити за пропорційною виборчою системою відповідно до нового закону. Погляньмо на рейтинги. На попередніх парламентських виборах партія «Слуга народу» набрала 43 відсотки за партійними списками, нині її підтримка становить лише 28 відсотків. Відповідно до червневого соціологічного опитування КМІС, кількість голосів, які будуть віддані за ОПЗЖ зростає до 18 відсотків, «Європейська солідарність» матиме 16 відсотків і т. д. Тобто «Слуга народу» отримає набагато менший результат.

Також монобільшість формувалася не тільки за підсумками голосування за партійними списками, а й з урахуванням великої кількості депутатів-мажоритарників. Тепер уже «мажоритарки» не буде. Партійні рейтинги «Слуги народу» падають. Тобто більшості з її представників уже не буде точно. Чи вигідно це Зеленському? Так, він не може нині цілковито контролювати свою фракцію, але все ж більшість у «Слузі народу» все таки – за нього. А дострокові вибори несуть ризики. На мою думку, дочасні парламентські вибори не дадуть Зеленському бажаних результатів. Він не поверне собі монопольну більшість.

Костянтин МАТВІЄНКО, політичний експерт:

– Дочасні парламентські вибори не буде проведено разом з місцевими, тому що немає достатньо часу у президентської команди і в політичних партій на їхню підготовку, а також ще не визріли формальні підстави для розпуску парламенту. Тобто ВРУ можна розпустити, коли там немає більшості, такий прецедент уже був. Або ж, коли Рада не може зібратися упродовж 30 днів чи сформувати уряд. Наразі таких юридичних передумов немає. Проте дуже швидко, неначе лавина, наростають політичні підстави для того, щоб у Президента виникло бажання оголосити дочасні парламентські вибори. Він, очевидно, вже не контролює парламентську більшість, яскравим свідченням чого є епопея з не призначенням міністра освіти.

З іншого боку, уряд не має підтримки парламенту, бо не затверджено урядову програму. Але найголовніше, що самі члени президентської фракції буквально щодня (а то й двічі на день!) дуже серйозно його підставляють. Це і Корнієнко, і Арахамія, і Третьякова та чимало інших. Вони стали депутатами тільки завдяки бренду партії «Слуга народу», який створив та інформаційно підтримує передусім Президент. Тому коли вони вчиняють сумнівні з моральної і політичної точки зору дії, то це найперше б’є по Президенту. Його це може не влаштовувати і поки в нього ще достатньо високий рейтинг у суспільстві йому може бути вигідно розпустити парламент і під своїм брендом провести більш надійних і відповідальних людей у наступний склад Верховної Ради. Тому що в Україну реально повертається ситуація, коли Президент протистоїть парламенту. Так було за Кучми, Ющенка, Януковича… В умовах війни, пандемії та економічної кризи це, звичайно, країну не влаштовує. Тому у Президента можуть виникнути моральні і політичні підстави для призначення дострокових парламентських виборів, але щонайраніше – навесні наступного року. Партія «Слуга народу» пройде місцеву виборчу кампанію, яка стане інвентаризацією політичних можливостей її представників. І тоді, порівнявши політичні можливості свої і конкурентів, вони можуть наважитися на дочасні парламентські вибори.

– Останнім часом це питання обговорюють у широких експертних колах. Чинний парламент нині не виконує тих завдань, які перед ним стоять. Етап турбоейфорії закінчився. Тепер розпочався поділ парламенту на різні угруповання, за якими стоять фінансово-промислові групи. І все це свідчить про те, що в Україні економічна криза переростає в політичну. Верховна Рада, очевидно, не справляється з кадровою політикою. І це також велика проблема, оскільки чимало призначень, які проходять через парламент, показують, що немає системності в кадровій політиці. І Кабінет міністрів, який обирають у парламенті з подачі Президента, за такий невеликий проміжок часу уже в нас другий числом, що також демонструє кадрову кризу. Зміна керівника Офісу Президента теж говорить про те, що там не справляються з проблемами, які виникають. Мабуть, нинішня влада належно не оцінила масштаби тих викликів, які постали перед країною. Спад економіки, криза в інших сферах засвідчують, що ситуація у нас не є оптимістичною.

Чи відбудеться перезавантаження парламенту? Президент може піти на такий крок, тому що нема системності в роботі гілок влади. Комусь треба буде відповідати за провали, за спад економіки, за невиплату зарплат і пенсій і т. д. і т. п. Зміни будуть, питання лише в тому, коли?