Кампанія з передплати на періодику, яку в АТ «Укрпошта» оголосили наприкінці жовтня, виходить на фінішну пряму. Зазвичай її крайні терміни сягали 20 грудня – для передплати центральних видань і 25-го – для регіональних і місцевих. Та раніше майже завжди їх відсували ще на кілька днів, аби ті шанувальники друкованого слова, що не встигли до цих дат придбати наперед газету чи журнал на наступний рік, могли це зробити й після них. І, як показувала практика, нерідко ці останні дні й були найбільш результативними…
Чи поштовики вдадуться до цього й тепер, коли термін спливає саме на Різдво Христове? Годі й сподіватися. Відверто кажучи, в нашому регіоні навіть ні з ким поспілкуватися на цю тему. Під час реформування АТ «Укрпошти» у прикарпатському краї, як і в інших областях України, не лише позникали з лиця землі десятки поштових відділень чи істотно поменшало листонош, а й ліквідовано цілі обласні дирекції.
Ще торік у цей час у вже колишній Івано-Франківській обласній дирекції АТ «Укрпошта» працювали місцеві фахівці, котрі добре зналися на тонкощах поштового партнерства з видавцями періодики. Вони старались, як і ми, газетярі, щоби наклади наших видань зростали, а не падали, а отже, й підвищувалися доходи самого поштового зв’язку від розповсюдження преси. Ми спільно рекламували свої видання, проводили зустрічі з потенційними читачами, організовували відповідні конкурси для передплатників і листонош…
Нині ж усі контакти – на рівні центрального офісу АТ «Укрпошта» в Києві. І гадаю, цим усе сказано. Наше з поштовиками співробітництво в цій сфері, яке триває суто в телефонно-онлайновому режимі, звелося до машинальної констатації: скільки примірників передплачено на ту чи іншу дату.
Втім хоч як, а за результатами нинішніх, наразі проміжних показників у передплаті «Галичини»-2026 можна запевнити громадськість регіону, що газета й наступного року виходитиме у світ, оскільки охочих її читати серед наших краян є ще достатньо, щоби можна було й далі її видавати. Тому редакція «Галичини» висловлює щиру вдячність усім нашим краянам, котрі вже зробили свій вибір на користь нашого часопису, і наперед дякує тим, хто до завершення передплати вчинить так само.
Звісно, наші сподівання були вищі, однак і розуміли, що втрати неминучі. Зрештою, передплата триває. Ба більше – наш часопис можна буде передплатити і в січні, і в лютому, і протягом наступних місяців…
Тим часом і принагідно – короткий огляд випуску «Галичини» за 18 грудня. Відкриває номер публікація «Майбутня наддержава» під рубрикою «Футурологічні студії». В ній коротко знайомимо наших читачів з прогнозами одного з потужних гравців у міжнародному політикумі британського лорда Моріса Гласмана щодо місця й ролі України у світі в найближчій перспективі. А свої передбачення він сформував за результатами недавніх відвідин нашої держави з тим, аби, за його словами, вивчити основи української стійкості…
Газета також інформує про головні питання, які розглянули на першому пленарному засіданні грудневої сесії обласної ради та публікує чільні моменти зі звіту її голови Олександра Сича про підсумки роботи протягом року, що минає.
З приводу аж чотирьох ювілеїв, пов’язаних з іменем співця Українського січового стрілецтва Юрія Шкрумеляка, які випали на 2025-й, – 130-річчя від дня народження, 60-річчя відходу у вічність, 110-річчя його першої літературної публікації – вірша «За рядами ряди», надрукованого в газеті «Українське слово» за 29 грудня 1915 р., і 30-річчя присвоєння його імені тодішній Ланчинській середній школі на Надвірнянщині – часопис пропонує репортаж із відкриття музею поета й воїна в теперішньому Ланчинському ліцеї його імені.
У цьому ж ключі видання вміщує розповідь про літописця Івано-Франківська Богдана Гавриліва, пам’ятну дошку котрому відкрили днями в обласному центрі Прикарпаття.
Передсвяткову тематику цього випуску представляє аналітична кореспонденція журналістки Ольги Мончук «Потяг до Різдва, або Друга спроба створити святкове кіно для широкої аудиторії» – за недавньої прем’єри легкої різдвяної кінокомедії вітчизняного виробництва, що десь є продовженням іншої стрічки – торік приблизно в цей же час у широкий прокат вийшов «Потяг у 31 грудня».
Перу цієї ж авторки належить і матеріал про ще одну новинку українського кінематографа – перший український науково-фантастичний фільм «Ти – космос».
Шанувальників аналітичної журналістики запрошуємо ознайомитися з черговою публікацією із циклу «Нездоланна неминучість-2: правління «слуг…».
А на завершення випуску – ессей «Не лишьий мене, Боже!» талановитої дослідниці світу карпатських горян Уляни Маляр з Івано-Франківська – вкрай актуальна як на нинішні українські реалії молитва по-гуцульськи…
