Як «Галичина» вже повідомляла, на Прикарпатті очікують чергового приїзду провідного польського кардіохірурга і трансплантолога професора Міхала Зембали. З його участю на базі відділення інтервенційної кардіології, радіології й кардіохірургії Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ) проведуть низку складних операцій на серці, а також він надасть консультації хворим із серцевими патологіями з числа наших краян. Це вже втретє фахівець такого рівня, зі світовим іменем, побуває в нашому обласному центрі з тією самою місією. Вперше він відвідав ЦМКЛ у грудні 2022-го, а вдруге оперував тут у лютому. Як вдалося кардіохірургам лікарні заприязнитися з паном Міхалом? Під час яких саме оперативних втручань він асистує івано-франківським хірургам? Про це й інше розповідає учениця М. Зембали серцево-судинний хірург Світлана САРАПУК.

– Світлано Володимирівно, минулого разу прикарпатські ЗМІ представляли пана Міхала й як проктора TAVI Boston Scientific. Що означає цей титул? Запитую, бо у світовій мережі інформації про це для українськомовних користувачів катма…

– Латинська абревіатура TAVI в перекладі на українську означає «трансаортальна імплантація аортального клапану». Це така медична технологія новітнього покоління, коли протезування/заміну серцевого клапана вже не проводять шляхом операції на відкритому серці, як зазвичай, а заводять клапанну систему через невеличкий прокол у стегні пацієнта, й вона імплантується всередину аорти саме там, де має бути.

Це дуже сильна малоінвазивна методика, з допомогою якої вдається досягати бажаного результату значно простішим шляхом. Наприклад, у цьому разі вже не потрібно зупиняти серце, під’єднувати пацієнта до апарата штучного кровообігу, розтинати йому грудину й т. ін. І проводять TAVI не під загальним наркозом, а за місцевого знеболення. Після такої процедури хворі вже не проводять тижнями в лікарні, а йдуть додому на третій день. Тому в Європі ця технологія дуже поширена.

Особливо показана TAVI для хворих старшого віку: від 75-ти й вище. Звісно, обмежень за віковою категорією для розтину грудини немає. Але чим старша людина, тим важче її організм це переносить, тим існує вищий ризик післяопераційних інфекційних ускладнень у загоєнні рани. Тож якщо є можливість поставити той клапан без розтину грудини, то цим користаються. Звичайно, в Україні ще мало де проводять такі операції, але це, безумовно, вже паростки медицини майбутнього.

Так-от, професор М. Зембала є не лише визнаним у світі практиком TAVI, а й проктором, себто тим, хто вміє-може, має право навчати цього фаху всіх охочих у різних країнах. А Boston Scientific Corporation, зареєстрована в Делавері (США) як біомедична/біотехнологічна інженерна фірма, багатонаціональний виробник медичних пристроїв, що їх використовують в інтервенційних медичних спеціальностях, офіційно найняла пана Міхала для такої справи й від її імені він і провадить свою місію. Звичайно, в ЦМКЛ пан професор наразі не так навчає наших інтервенційних кардіологів техніки TAVI, як допомагає кардіохірургам у здійсненні надскладних, нерідко й унікальних операцій переважно на відкритому серці.

– Як вдалося налагодити партнерство з М. Зембалою?

– Ще коли я навчалася в університеті, то проходила різні стажування в Польщі, в тому числі й у клініці в Забже, де тоді працював професор. Тобто знаю пана Міхала ще зі студентських років. А після випуску, після підтвердження мого диплома як кардіохірурга мене взяли туди на роботу. Працювала там понад півтора року, до вересня 2022-го. Тоді ж у зв’язку із сімейними обставинами повернулася на роботу до ЦМКЛ, де ще до праці в Польщі розпочинала свій трудовий шлях як асистент кардіохірурга. І тепер тут уже як кардіохірург намагаюся виконувати весь спектр оперативних втручань, які виконувала в сусідній країні. А на якісь важчі, унікальні операції запрошуємо М. Зімбалу, й він охоче нам допомагає.

Скажімо, торік у грудні за його підтримки здійснили три важкі операції. Зокрема одному пацієнтові замінили відразу три серцеві клапани. До речі, він недавно приходив до мене на прийом, чудово почувається, не потерпає від задухи, помолодшав…

У лютому ж число таких спільних, сказати б, українсько-польських хірургічних втручань на базі нашого відділення зросло до п’яти. Професор працював з нами цілий робочий тиждень. Вдалося успішно здійснити, повторюю, надскладні операції важким хворим.

– Як і чому обрали саме фах серцево-судинного хірурга?

– Коли вперше потрапила у Забже на стажування після другого чи третього курсу, то приїхала туди з єдиним наміром: щоби просто ознайомитись із клінікою Але завдяки її керівникові Мар’янові Зембалу, батькові Міхала, потрапила в операційну якраз тоді, коли там тривало оперативне втручання на відкритому серці. Коли ж подивилася те дійство, то вирішила обрати саме цей фах.

Відтоді рухалася лише в цьому напрямі, бо зрозуміла, що кардіохірургія – це моє, моя «сродна праця», за Сковородою, мій споріднений фах, що саме цим займатимусь упродовж життя попри всі перешкоди, які бувають у кожного, а тим паче в жінки, котра вирішила стати серцево-судинним хірургом. Після того жодного разу не засумнівалась у своєму виборі.

Інакше кажучи, мені поталанило, що завдяки Богові потрапила до клініки М. Зембали й добре там себе зарекомендувала. Відтоді мене постійно запрошували до Забже, і я майже щороку, коли навчалася в університеті, замість того, щоби відпочити від навчання на літніх канікулах, стажувалася там, а потім, як уже сказала, й офіційно працювала.

– А чи ще десь, окрім Польщі, переймали досвід кардіохірургії?

– Як уже казала, я працювала в ЦМКЛ ще коли на базі її відділення малоінвазивної хірургії відкрили кардіохірургічну службу. Тоді сюди часто приїжджали кардіохірурги з Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова, котрі допомагали тутешнім фахівцям у становленні нового підрозділу лікарні. Тоді мала змогу переймати досвід відомих кардіохірургів Миколи й Сергія Руденків. Потім пройшла спеціалізацію в Інституті Амосова.

Бувала на медичних симпозіумах у Кракові, Вроцлаві. А в жовтні 2022-го взяла участь у Європейському конгресі серцево-судинної хірургії в Мілані (Італія), де зібралися було світила медицини з усіх країн Європи. Правда, побувала на форумі й делегація зі США. Але конгрес продемонстрував досягнення переважно європейської медицини. Загалом постійно їздимо, вдосконалюємося, підвищуємо свою кваліфікацію, щоби, наскільки це можливо, йти в ногу з європейським часом і надавати нашим краянам такі самі добротні хірургічні послуги, як у світі.

– Ви вже так багато встигли… А тим часом Олег Совтус, завідувач відділення інтервенційної кардіології, радіології й кардіохірургії, в якому працюєте, вважає Вас ще молодим спеціалістом, який, проте, вже оперує самостійно.

– Можливо, він тому так каже, що я справді ще молодий доктор. Мій загальний стаж медика сягає восьми років. З них два останні роки самостійно проводжу хірургічні втручання, недавно взялася за складні операції. Водночас працюю на кафедрі післядипломної освіти в Івано-Франківському національному медичному університеті, веду наукову роботу, готую зокрема кандидатську дисертацію. Словом, поєдную у житті два головні фахові напрями: практику й науку.

Оперую наразі суто на відкритому серці. Цей орган – дуже складний механізм, хоч і довершений. У ньому «співпрацюють» дуже різні структури, й кожна може вийти з ладу. Тому доводиться мати справу з різними вадами серця – звичайними і поєднаними, з яких чи не найбільш поширені – закупорення артерій бляшками, стенози й недостатності аортального чи мітрального клапанів. А отже, доводиться робити й аортокоронарне шунтування, і суто клапанні операції, а то одночасно й одне, і друге.

– Чому ж той досконалий механізм дає збої? Через що зокрема чи не найчастіше зношуються й потребують заміни серцеві клапани? Як людині жити, щоб уникнути такого оперативного втручання, навіть якщо воно буде максимально малоінвазивним?

– Щодо клапанів, то негативно впливають на їхню роботу, як і загалом на серце, насамперед шкідливі звички, а також забруднення нашого середовища проживання різними токсинами. Дають ускладнення й ревматичні хвороби – коли крутить ноги чи болять коліна. Адже, грубо кажучи, ревматизм – це запальне захворювання сполучної тканини, а вона є скрізь – довкола не лише суглобів, а й внутрішніх органів, у тому числі й серця. Недарма ж хворі на ревматизм, які перебувають на відповідному обліку, час від часу проходять ехоскопію, щоби відстежувати, чи немає проблем у них із серцевими клапанами.

А загалом, то особам віком за 45 років варто хоч би раз на рік проводити кардіограму й ехоскопію серця, УЗД черевної порожнини. Звісно, й рентген грудної клітки може сигналізувати про захворювання. Але на тих знімках бачимо лише тінь серця, його окреслення, а його структури не бачимо – її видно лише на ехоскопії. Навіть кардіограма не завжди може показати структурні патології серця. А їм же можна запобігти, якщо вчасно виявити порушення, що мають робити на рівні кардіолога в поліклініці, аніж потім нам рятувати людині життя. Якщо знати про це захворювання й систематично його лікувати, то можна й уникнути оперативного втручання.

А от стан судин показує лише коронарографія серця. Це вже складніше обстеження і його зазвичай не проводять під час планових обстежень – тих же профоглядів, скажімо. А призначають лише тоді, коли є покази – певні ознаки: задуха, біль у ділянці серця – як при фізичних навантаженнях, так і у спокої, порушення серцевого ритму… То вже має кардіолог скеровувати таких пацієнтів на те обстеження.

– Судячи з усього, Ви провели самостійно вже десятки операцій. Яку з них, можливо, запам’ятали найдужче?

– Мабуть, ту, коли оперувала 87-річного пацієнта. Зазвичай люди такого віку вельми неохоче погоджуються на хірургічне втручання, заявляють, що вже, мовляв, як буде, так буде. А коли й дають згоду, то такі операції – це завше виклик для хірурга, бо в пацієнтів старшого віку анатомічні, фізіологічні умови/показники завше складніші, ніж у молодих. Але той чоловік потрапив до нас із гострим інфарктом міокарда. Причому ще й занедбаним: мав болі в серці, навіть коли перебував у спокійному стані, не міг спати вночі, вживав нітрогліцерин та нічого не допомагало. В ургентному порядку провели йому операцію і, слава Богу, успішно. То був позитивний, оптимістично налаштований пацієнт. Нині в нього все добре, болю немає, відчуває, як сам каже, що житиме до ста років.

Власне, в нашому відділенні постійно лежать здебільшого складні хворі. Це навіть професор М. Зембала відзначив, що в нас багато таких пацієнтів, які вдаються по медичну допомогу надто пізно, на останніх стадіях хвороби. Природно, що чимало серед них і осіб літнього віку із занедбаними формами серцевих недуг.

Річ у тому, що наші люди переважно звертаються до лікаря не тоді, коли лише почали відчувати дискомфорт, а коли вже не можуть витерпіти. А то відмінність дуже велика між такими станами. Є особи і з такими занедбаними патологіями, які вже не підлягають навіть оперативному втручанню. В нас майже не буває простих пацієнтів. Натомість у Польщі в цьому плані ситуація краща. Люди значно швидше звертаються до лікаря, а не чекають, не відкладають те на завтра, вчасно проходять профілактичні огляди і вчасно починають лікувати порушення, тож тамтешнім кардіохірургам значно легше працювати...

– Це Вам пан Міхал так сказав?

– І сама бачила, й він підтверджує. А загалом професор дуже позитивно відзивається про кардіохірургічну службу ЦМКЛ – зокрема про нашу кардіохірургічну команду, про роботу анестезіологів кардіохірургії, про наших медичних сестер, інтервенційних кардіологів, наших лікарів, які проводять ехоскопію й УЗД серця.

Як позитивний момент відзначив Міхал Зембала й те, що наш підрозділ – багатопрофільний, що в ньому надають весь спектр послуг, які існують у кардіохірургії, – від інвазивних втручань, стентування чи вживлення кардіостимуляторів хворим із порушеним ритмом до операцій на відкритому серці, що лікарі відділення чергують у режимі 24/7, що разом із сусіднім кардіологічним відділенням становимо, по суті, єдиний центр серця, що, зрештою, лікуємо не лише інфаркти, а й інсульти.

У клініках Польщі то все окремі відділи – інтервенційної кардіології, кардіохірургії… Але професорові сподобався наш варіант, бо в такому разі є найкраща, найщільніша співпраця/взаємодія між інтервенційними кардіологами, кардіохірургами, анестезіологами. Ми завжди можемо порадитися одне з одним, аби обрати індивідуально для кожного пацієнта справді той варіант лікування, який найдужче йому підходить…

Маємо ще багато планів та ідей для розвитку кардіохірургії в ЦМКЛ, у здійсненні яких нам посприяє Міхал Зембала. А наразі чекаємо його приїзду орієнтовно в середині березня.

Від редакції. Записатися на консультацію до кардіохірурга Світлани Володимирівни Сарапук можна телефоном: (066) 604-91-93.