З кожним роком чимраз більше українських випускників обирають для навчання іноземні вищі навчальні заклади. Таких вступників чимало і серед прикарпатців. Аліна Рогальська з Івано-Франківська навчається в Німеччині на магістратурі одного з найпрестижніших вишів Європи – Лейпцизького університету. Перед тим закінчила бакалаврат у Польщі, а саме: в Університеті інформаційних технологій та менеджменту Ряшева (Жешува). У розмові з журналістом «Галичини» дівчина розповіла про особливості, переваги та труднощі навчання за кордоном.

Інформатика перемогла юриспруденцію

Аліні 23 роки. Дівчина вже другий рік навчається на магістратурі Лейпцизького університету за спеціальністю «комп’ютерні науки». Перед тим студентка закінчила бакалаврат Університету інформаційних технологій та менеджменту в польському Ряшеві. До рідного Івано-Франківська приїхала на канікули на початку серпня, склавши останній іспит в університеті. І поки її однолітки гризуть граніт наук у своїх навчальних закладах, вона ще насолоджується відпочинком, адже навчання в Лейпцизькому університеті стартує всередині жовтня.

«У Німеччині навчання розпочинається із середини жовтня, далі є два тижні канікул на Різдво і Новий рік, і потім між семестрами ще місяць, – розповідає студентка. – Щодо практики, то в Німеччині на бакалавраті вона є обов’язковою, а на магістратурі вже ні».

Після закінчення Івано-Франківської СШ №5 з поглибленим вивченням німецької мови дівчина вирішила здобувати свій фах за кордоном. Навіть попри те, що вона успішно склала зовнішнє незалежне оцінювання і вступила на чотири спеціальності трьох українських вишів. На батьківщині Аліна обирала спеціальності, пов’язані з вивченням іноземних мов та юриспруденції, а за кордоном її вибір припав на «інформатику», адже вирішила, що цей фах більш перспективний. Крім того, іноземна вища освіта її привабила високим рівнем викладання та відсутністю корупції.

Чимало студентів під час навчання в університеті на тій чи іншій спеціальності чи навіть уже отримавши диплом фахівця, розуміють, що обрали не ту професію і прагнуть займатися чимось іншим, але точно не тим, що записано в дипломі. А от Аліна не розчарувалася у виборі свого майбутнього фаху, а навпаки, переконалася в його правильності. Дівчина каже, що на етапі вступу не дуже розуміла, що таке інформатика, проте тепер захопилася нею.

Вступ без ЗНО

Упродовж трьох з половиною років Аліна навчалася в Університеті інформаційних технологій та менеджменту в Ряшеві. Це приватний навчальний заклад. Каже, що вступити до польського вишу було неважко, адже не потрібно складати жодних іспитів. Зарахування до університету відбувалося на основі оцінок шкільного атестату та державної підсумкової атестації. «Якщо мати високі оцінки в школі, то немає великих проблем зі вступом», – констатує студентка.

Вступаючи на магістратуру за спеціальністю «комп’ютерні науки» до Лейпцизького університету, дівчина також не складала жодних іспитів – зарахування відбувалося на основі середнього балу диплома бакалавра. Крім того, «зелене світло» для навчання в Німеччині дає успішно складений іспит зі знання німецької мови.

«Я навчалася в Івано-Франківській СШ №5 з поглибленим вивченням німецької мови, у мене був диплом про знання німецької відповідного рівня, тож не потрібно було складати цей іспит», – зазначила моя співрозмовниця.

Навчатися в Німеччині було мрією Аліни, адже дівчина вважає рівень німецької вищої освіти одним із найвищих в Європі. Обрати свою майбутню alma mater їй допомогли рейтинги університетів та конкретного фаху в кожному з них. Крім того, на її рішення вплинули і списки дисциплін, які їй довелося би там вивчати, адже прагнула студіювати ті предмети, котрі їй подобаються.

Труднощі перекладу

Аліна зізнається, що здобувати майбутній фах іноземною, а не рідною мовою доволі складно. Підготовка до іспитів забирає у неї набагато більше часу, ніж у її одногрупників.

«У Польщі я майже не спілкувалася німецькою, не повторювала її, і коли приїхала до Німеччини, то дуже відчула, що давно не практикувалася, не пам’ятала мову так добре, як одразу після закінчення школи, – розповідає студентка. – Складність навчання полягає в тому, що іспити потрібно складати німецькою. Готуюся до них набагато довше, ніж мої одногрупники. Під час підготовки до екзаменів шукаю потрібну інформацію англійською, щоб добре зрозуміти навчальний матеріал, роз’яснити його для себе, а пізніше вчу його німецькою».

Тож не дивно, що основним недоліком навчання за кордоном Аліна називає іноземну мову викладання, адже, безперечно, навчатися рідною мовою значно легше. А от перевагами іноземної освіти студентка вважає високий рівень викладання та можливість влаштуватися на роботу в країнах Європейського Союзу.

Студентка розповідає, що в Польщі навчається дуже багато українців, тоді як в Німеччині їх значно менше:

«У Польщі багато українців, особливо в нашому університеті, оскільки Ряшів розташований близько до українського кордону, там навіть створюють окремі групи тільки з українців. У Лейпцигу такого немає».

Щодо стипендії, то Аліна розповідає, що іноземні студенти мають усі шанси її отримувати, проте є окремі нюанси.

«У Польщі стипендію нараховують за успіхи в навчанні. Додає балів і активне студентське життя, участь у різних університетських гуртках та подіях. Її реально отримати, проте є окремо стипендія для поляків та стипендія для іноземців. Студенти, котрі мають так звану карту поляка, подають на її отримання разом з поляками, у них трохи інші умови, тобто вища стипендія, – роз’яснює моя співрозмовниця. – В Німеччині немає стипендії від університету, проте можна претендувати на різні програми. Наприклад, в рамках однієї з них виплачують стипендію, якої вистачає на проживання та інші потреби. Втім, половина цієї суми – це, так би мовити, кредит, який пізніше потрібно повернути».

Польща чи Німеччина?

Аліна зізнається, що навчатися в Німеччині їй подобається більше, ніж в Польщі. І на це є декілька причин.

«По-перше, в німецькому виші можна обирати предмети, на моїй спеціальності немає обов’язкових дисциплін, хоча на окремих факультетах вони є, – каже студентка. – Крім того, можна поміняти одну дисципліну на іншу, якщо в ході навчання вона тобі не сподобалася чи стала нецікавою. Часто буває так, що люди на початку семестру беруть собі багато предметів, а потім відмовляються від тих, які їм не подобаються. По-друге, поляки не завжди добре ставляться до українців. Загалом рівень викладання в німецькому виші мені подобається більше, він вищий».

Студентка зауважує, що Університет інформаційних технологій та менеджменту, який вона успішно закінчила, спеціалізується на практичному навчанні. І це мало свої переваги, адже вже на студентській лаві спудеї розуміють суть своєї майбутньої професії, її практичну складову. Втім, таке спрямування її попереднього навчального закладу додало складнощів під час навчання в Лейпцизькому університеті, яке є більш теоретичним.

«У будь-якому разі для роботи програмістом потрібно навчатися і самому, але університет у Польщі дав дуже хорошу базу, щоб можна було легко вивчити інші мови програмування тощо», – наголошує співрозмовниця.

Таємниці поєднання роботи і навчання

Сьогодні Аліна поєднує навчання з роботою. Працює дистанційно у фірмі, в якій проходила навчальну практику ще під час навчання у польському виші. Дівчина займається розробкою сайтів.

«Знайшла роботу одразу після закінчення бакалаврату, – розповідає іванофранківка. – Мені дуже пощастило з цим, пропрацювала там рік-півтора, перед поїздкою до Німеччини хотіла звільнятися, але мені запропонували роботу віддалено, і я погодилася, бо вирішила, що це хороша можливість. Працюю лише на пів ставки, бо інакше просто не встигала би, адже щодня маю багато пар. Загалом у Німеччині чимало молоді знаходить собі роботу, щоб оплатити проживання».

Аліна чесно зізнається, що після закінчення університету не планує повертатися до України.

«Люблю свою рідну державу, але вирішила обрати життя в більш розвинутій країні, якщо є така можливість, – наголошує дівчина. – Після закінчення університету планую шукати нову роботу, серйознішу і цікавішу. Хочу спробувати себе в іншій сфері, тим паче, що в інформатиці їх чимало».

А тим абітурієнтам, котрі хочуть здобувати фах «за морями», моя співрозмовниця дає лише одну пораду, але дуже слушну: вступати до іноземного вишу тільки за умови, якщо готові до посиленого навчання.