Делятинський краєзнавчий музей зустрів свій ювілей. 10 років тому його створили, по суті, на залишках колишнього невеликого громадського літературного музею Марка ЧЕРЕМШИНИ. А тепер він займає вже весь будинок на нинішній вулиці 16 липня, 247 – колишню віллу Миколи Лагодинського, в адвокатській конторі якого письменник проходив стажування.
Певна річ, експозицію, що розповідає про життя, правничу, творчу і громадську діяльність видатного українського письменника Марка Черемшини (Івана Семанюка), було відновлено, її розгорнуто в одній із музейних кімнат. Відвідувачі можуть ознайомитися також з історією Делятина починаючи з найдавнішого поселення у цій місцевості й закінчуючи сьогоденням селища. Аж у трьох залах музею представлено творчу спадщину художника Осипа Васьківа, який навчав школярів малювання, помер у 1977 р. і похований на старому селищному цвинтарі. В окремій кімнаті міститься частина інтер’єру зруйнованої церкви с. Луг, який виготовив відомий різьбяр із цього села поблизу Делятина Василь Турчиняк. Є в музеї і кімната, де експонати розповідають про знаного місцевого краєзнавця й археолога Михайла Клапчука.
А урочистість з нагоди ювілею заснування цієї селищної установи культури відбувалася в тій залі, де її відвідувачів ознайомлюють з участю жителів делятинської громади у нинішній російсько-українській війні. Тут висять на стіні портрети героїв, які загинули у збройному протистоянні з ворогом. Під ними запалили свічку, і керівник Делятинської парафії УГКЦ, член виконкому селищної ради о. Богдан Іванюк відправив заупокійну панахиду за полеглими. Також усі присутні разом зі священником помолилися за Господню опіку над тими, хто й далі мужньо воює на фронті, за їхнє здоров’я, звільнення полонених, за перемогу над рашистськими загарбниками.
Привітав делятинців з 10-річчям заснування музею голова обласної ради Олександр Сич. «Чим більше буде у нас таких храмів національної ідентичності, – наголосив він, – тим менше буде смертей у боротьбі за Україну. Бо ми захищаємо свою самість, свою інакшість. Москаль легко захопив значну частину Донбасу тільки тому, що там його сприймали як свого. А щоб він почувався будь-де на українській території лише як чужий, щоб не смів нападати на нас, перед ним має постати рубіж, якою власне і є наша національна ідентичність. У кожного народу вона своя. Та поняття ідентичності загалом має такі складові: мова, культура, віра, історія, земля. Якщо забрати в народу перші чотири компоненти, то це означатиме, що люди, образно кажучи, самі не знатимуть, звідки й куди вони йдуть. Тоді у таких людей без пам’яті й адреси легко забрати і землю, на якій вони живуть, з усіма її багатствами. Ось чому так намагалися нищити нашу ідентичність упродовж багатьох століть вороги українства. Власне, вона повинна стати нашою бронею, тим рубежем, через який не пройде московський танк. Ми ще не матимемо повної перемоги навіть коли звільнимо всі окуповані москалем території і вийдемо на кордони Української держави, а от коли ми станемо самі собою, – тоді жоден окупант буде нам не страшний. Храмами ж національної ідентичності є церкви, школи, бібліотеки, музеї, архіви, у яких культивуються українські духовність, мова, освіта, культура, зберігається наша історична пам’ять. Усе це – на нашій землі-матінці».
Завідувача краєзнавчого музею А. Мисюка, який свого часу подав ідею його створення громадськості селища і місцевій владі, збирав експонати для цієї установи культури, досліджував і вивчав минувшину Делятина й Делятинщини, О. Сич назвав фанатиком у позитивному значенні цього слова. Вручив панові Андрію відзнаки для музею з нагоди його 10-річчя – грамоту голови обласної ради, ювілейну медаль «30 років відновлення Незалежності України», а також ноутбук.
А з рук голови Делятинської селищної ради ТГ Богдана Клим’юка він отримав подарунковий сертифікат на встановлення відеоспостереження та системи охорони музею. Очільник громади найменував завідувача «батьком музею», адже його виплекав саме А. Мисюк: «Ми пишаємося цією установою культури, ведемо туди гостей нашого селища, і вони виходять із її стін вражені тим, що є така у провінційному Делятині. Про те, що ми справді маємо чим похвалитися, свідчить хоч би експонування виставки картин Осипа Васьківа із фондів нашого музею у Львові».
Додамо, що саме Андрій Мисюк відкрив ім’я цього митця для громадськості не тільки селища, а й області, його малярський спадок – для шанувальників образотворчого мистецтва і за межами Прикарпаття. Випускник Львівської академії мистецтв О. Васьків у 20-х роках минулого століття був учасником виставок у цьому місті й Варшаві, на яких його картини успішно конкурували з творами відомих художників, зокрема й Казимира Малевича на вернісажі в 1929 р.
Увінчалися успіхом зусилля завідувача музею і його однодумців також щодо пошуку й відновлення автентичного гуцульського делятинського кептаря. Знову ж таки цьому посприяла результативна участь селищної ради в обласному конкурсі. А першого разу, ще на стадії створення музею, делятинці,за порадою голови обласної ради Олександра Сича, написали й подали на конкурс проєктів і програм розвитку місцевого самоврядування свій проєкт, який увійшов до числа його переможців. 50 тис. грн, отриманих з обласного бюджету, доповнили коштами із селищного на засадах співфінансування – ці гроші витратили якраз на ремонт геть занедбаного на той час приміщення під майбутній краєзнавчий музей.
«У кімнатах стіни світилися дірками, підлога була поламана, стеля оббита, – згадав у виступі на урочистості обраний тоді селищним головою Михайло Косило, попередник нинішнього голови. – Вигравши грант обласного конкурсу, ми потроху доводили приміщення до ладу. Над завершенням його ремонту працювали майже до ранку перед відкриттям музею, яке відбулося в неділю 16 вересня 2012 року».
Ветеран освіти Данило Гребеняк, колишній учитель історії Делятинської СШ, наставник Андрія Мисюка й один з ентузіастів – його помічників при створенні краєзнавчого музею, розповів, як на початку 1960-х років у будинку колишньої вілли М. Лагодинського, де за радянських часів були розміщені початкові класи середньої школи, з ініціативи вчителя-філолога Тимофія Антонюка і на пропозицію членів літературного гуртка виділили кімнату під громадський музей М. Черемшини. Але в останні роки свого півстолітнього існування ця кімната-музей перебувала фактично у стані занепаду. Тож цілком логічним було створення Делятинського краєзнавчого музею, де є й експозиція, присвячена згаданому членові «Покутської трійці».
А загалом заснували краєзнавчий музей з думкою про те, щоб розташоване на шляху до Яремча, Ворохти, Верховини, Буковелю селище теж стало привабливим для туристів і відпочивальників, яким зрештою воно було колись. Адже, скажімо, у 30-х роках минулого століття Делятин навіть офіційно визнали одним із найкращих містечок Європи, воно мало славу курорту з лікувальними купальнями на базі місцевих соляних джерел. І генерований А. Мисюком та підтриманий селищною владою задум створити краєзнавчий музей селища цілком виправдав себе. Серед його відвідувачів, як свідчить книга відгуків, уже були й залишили записи з подякою панові Андрію, завідувачу й водночас екскурсоводу музею, люди не тільки з усієї України, а й із різних країн світу.
До створення музею чимало доклалася тодішня секретар селищної ради, а нині директорка Делятинського ліцею №2 Віра Кухтарук. Під час урочистості вона подарувала музеєві цінну річ – «Часослов» 1909 р. видання, який зберігали в її родині.
«Будинок цієї селищної установи культури освячений іменами таких діячів, як його власник – засновник і керівник Української радикальної партії, посол віденського парламенту й галицького сейму Микола Лагодинський, чия дочка Ярослава стала письменницею – публікувала свої оповідання, п’єси, журнальні статті під псевдонімом Леся Верховинка. Не кажучи вже про те, що у віллі Лагодинських протягом 1906–1912 рр. жив і працював як помічник адвоката, а водночас творив свої новели Марко Черемшина», – нагадав присутнім професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, член НСПУ Микола Зимомря. Приїхав на урочистість зі Львівщини й викладач Бориславського фахового медичного коледжу, член НСЖУ Михайло Небелюк. Уродженець Делятина відзначив те, що «завдяки «батькові селищного музею», концепція його подальшого розвитку не застигла, а розвивається на наших очах». Гість наголосив на великому виховному значенні організованого проведення в музеї екскурсій для груп учнів освітніх закладів територіальної громади разом з їхніми вчителями.
«Родзинкою» урочистості стало спецпогашення поштовим штемпелем з датою 10-річчя цієї установи культури конверта (художнє оформлення Андрія Пилюха) та марки на ньому, випущених до ювілейної дати. На них зображено будівлю Делятинського краєзнавчого музею. Це вже третій такий присвячений йому тематичний конверт. Спецпогашення двох попередніх провели з нагоди пам’ятних подій – 125-ліття від дня народження художника Осипа Васьківа, яке відзначали позаторік, та відкриття виставки його творів із фондів Делятинського музею наприкінці минулого року у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького.
