Минуло більше трьох тижнів, відколи на Івано-Франківщині запровадили найвищий рівень епідеміологічної небезпеки, пов’язаної з новою хвилею коронавірусного нашестя. А перед тим якийсь період ми прожили в умовах стрімкого зростання кількості інфікованих, що побивало всі негативні рекорди попередніх гострих періодів пандемії COVID-19. Тож можна сказати, що вже більше місяця перебуваємо в умовах підвищеної «ковідної» загрози для здоров’я й життя людей. Але що далі? Яка нині ситуація з тим лихом у нашому краї? Пішла чергова хвиля «ковіду» на спад чи й далі нуртує на своєму апогеї? Про це й інше розповідає директор державної установи «Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб» МОЗ України, головний державний санітарний лікар регіону Руслан САВЧУК.
– Руслане Миколайовичу, судячи зі щоденних зведень на сайті Вашої установи, тепер співробітники її вірусологічної лабораторії фіксують удвоє-втроє менше «ковід»-позитивних ПЛР-тестів, ніж, скажімо, 19–20 січня, коли їхнє число сягало трьох тисяч на добу. Це означає, що той спалах інфекції, який розпочався на Прикарпатті наприкінці різдвяних свят, потроху осідає?
– Так, безумовно, маємо в області вже нижчий рівень захворюваності на СOVID-19, що дає можливість нам виходити на звичний рівень роботи. Без тієї авральної напруги, в якій щодня працювали ще кілька тижнів тому. Адже бували дні, коли перевіряли й понад 5000 зразків відібраного під час тестування матеріалу й кілька діб поспіль реєстрували до трьох тисяч випадків зараження коронавірусом… Дяка Богові, співробітники нашої лабораторії впоралися і з цим навантаженням, найвищим, найважчим за два роки пандемії.
Тепер справді виявляємо загалом на половину чи й на дві третини менше інфікованих. Тому є підстави казати, що й ця хвиля пандемії пішла на спад. Точніше, вона влягається на теренах нашого краю, але поширюється на сусідні Львівщину, Тернопілля, Буковину. Правда, не так стрімко, як спостерігали ми в себе, а дещо повільніше…
Словом, маємо істотне зниження рівня інфікованості за всіма параметрами та у всіх районах. Водночас є всі можливості й потужності на випадок будь-яких завше ймовірних поворотів у цій тенденції і далі надавати якісне медичне обслуговування пацієнтам та проводити в разі потреби вчасну шпиталізацію громадян.
– Як би Ви охарактеризували нинішню хвилю «ковіду» порівняно з попередніми?
– Ми її очікували і прогнозували, що пікове навантаження на медиків припаде на середину лютого. Проте, як бачите, сталося дещо інакше. І це може бути пов’язано з активною циркуляцією «популярного» нині штаму «Омікрон». Якщо, приміром, у грудні у зразках нашого тестування, які ми надсилали на ідентифікацію до Центру громадського здоров’я МОЗ України, виявляли лише до 30 відсотків «Омікрону», то в січні вже 90, а недавно отримали підтвердження і про всі 100. Тобто цей штам і в нас, як свого часу в європейських країнах, став домінувати у циркуляції коронавірусу. У цьому й головна особливість теперішньої хвилі «ковідної» інфекції, яка вже покидає нас, але поширюється на всю Україну.
«Омікрон» характеризується зазвичай високою контагіозністю – майже блискавичним поширенням серед людей. Достатньо, скажімо, рукостискання з інфікованим чи іншого формату тісного спілкування з ним без дотримання належної дистанції, й це вже ледь не на 100 відсотків гарантуватиме зараження. Крім того, цьому штамові притаманний порівняно короткий інкубаційний період – від доби до трьох. Приміром, коли в циркуляції коронавірусу переважав штам «Дельта», ризики інфікування сягали 60 відсотків, а інкубаційний період тривав від п’яти до семи днів.
Словом, саме «Омікрон» спричинив і стрімкість поширення цієї хвилі «ковіду», і високу кількість інфікованих. З другого боку, штам дещо слабший за своєю вірулентністю, інфіковані ним хворіють легше, переважно одужують удома й зазвичай не потребують шпиталізації. Звідси й порівняно невисока завантаженість наших лікарень пацієнтами з COVID-19 – в середньому трохи більше половини ліжко-місць. Це можна назвати значним полегшенням для нашої медичної системи порівняно з тими важкими часами, коли наповнюваність лікарень «ковідними» хворими сягала за 100 відсотків (у тому числі й реанімаційних відділень) – навіть до 120–130, коли ліжка з пацієнтами розміщували і в коридорах, тобто вдавалися до крайніх заходів – шпиталізували всіх, хто того потребував, і рятували, як могли…
– Хоча число інфікованих і більше, відсоток смертності серед них усе ж нижчий. Це, мабуть, теж, сказати б, завдяки «Омікронові»?
– Порівняно так. Він знизився. Якщо, приміром, торік відсоток смертності в нас становив 2,3–2,4, то тепер – 1,9. Але в Україні він тримається на рівні 2,6, тобто в нас той показник нижчий від середнього в державі…
Та коли запанував «Омікрон», «ковід» помолодшав – почали більше хворіти молоді люди, а головне – й діти. І це теж одна з чільних особливостей нинішньої хвилі пандемії. Фактично щодня фіксуємо понад 100 випадків зараження дітей. Причому зі 120 інфікованих може бути більше 90 –шкільного віку. А тиждень-другий тому фіксували чи не щодня й за 200 випадків інфікування дітей щодоби. Із них 150–160 – шкільного віку.
Тобто непокоїть навіть не те, що «ковід» помолодшав, а що дістався вже й до найменших. Звісно, вони легше переносять зараження, але хворіють активно. Тому часто шпиталізуємо й дітей – їм допомогу надають у міській та обласній дитячих клінічних лікарнях, додаткові місця для найменших розгорнуто й в обласній інфекційній. У районах теж вжили аналогічних заходів.
Практично заповненість дитячих «ковідних» ліжко-місць сягає в середньому 50-60 відсотків. Втім, траплялися на цьому тлі й винятки. Наприклад, у Калуській міській лікарні «дитячі» палати були заповнені й на 68 відсотків. Але в будь-якому разі не було й нема потреби розгортати додаткові ліжка.
– Правда, тиждень-два тому надходили повідомлення і про 11 і навіть 20 смертей за добу від «ковіду». Як це пояснити? Чиїмось недоглядом?
– Так, ми мали й такі парадоксальні моменти. Коли, скажімо, кількома днями поспіль фіксували два–три летальні випадки, а то й жодного, а тут раптом відразу два десятки. Це пояснюється тим, що нерідко хворі лікуються самотужки й запізно звертаються по фахову допомогу. Проблема в тому, що симптоми зараження «Омікроном» і звичних сезонних захворювань типу застуди чи й ГРВІ та грипу майже тотожні – нежить, біль і дере в горлі, закладеність у вухах, висока температура…
Попервах людині, яка переживає такий дискомфорт, і нелегко зрозуміти, що саме її спіткало. Тож хворі, гадаючи, що з ними нічого страшного не сталося, намагаються впоратися з тим самі й нерідко затягують свій стан до критично важкого. Відтак потрапляють до лікарень із ураженнями легень на 50-70 відсотків. І тоді медикам уже складно надати таким пацієнтам ефективну допомогу і врятувати людині життя.
Тож, використовуючи нагоду, ще раз наголошую на вже банальній істині, що за перших ознак захворюваності треба звертатися до свого сімейного лікаря. Тим паче, що нині вже всі установи охорони здоров’я в нашій області, в тому числі й первинної ланки, вдосталь забезпечені швидкими тестами на антиген, які попри їхню порівняно з ПЛР-тестуванням і нижчу точність усе ж дарують фахівцям певні орієнтири на те, що саме призначати пацієнтам. А займатися суто самолікуванням – це значно збільшувати ризики для свого життя.
– Не так давно визначний меценат провідних фармацевтичних компаній світу мільярдер Білл Гейтс спрогнозував, що після спалаху «Омікрону» пандемія COVID-19 піде на спад і коронавірус стане не страшнішим за сезонний грип. Звісно, ця заява більше стосувалась, очевидно, європейських країн, жителі яких переважно пройшли процедуру імунізації від «ковіду»… Чи поділяєте такий погляд?
– Я теж хочу бути таким переконаним оптимістом, як той поважний пан. Зрештою, за два роки пандемії ми вже й самі розуміємо, що «ковід» справді набуває сезонного характеру. Адже його пікові періоди вже два роки поспіль фіксуємо в листопаді, а також у січні–лютому. А скажімо, торік у червні–серпні й до вересня високих показників не фіксували. Та й навіть якщо у вересні до нас привозили пів тисячі зразків відібраного матеріалу, ми виявляли серед них лише 30–40 позитивних. Це, звісно, теж недобре, але порівняно з тим, що було тепер, то нічого.
Переконаний, що вакцинація допомагає. Вже не один учений світового рівня з тих, хто спеціалізується на дослідженні вірусу, це стверджує. Доведено, що мутації того чи іншого вірусного штаму відбуваються більше в організмі неімунізованої людини. Натомість антитіла, введені в організм вакцинами, руйнують структуру вірусу й не дають йому мутувати в інші штами. І це вже велике досягнення. Надто ж з огляду на те, що, за інформацією ВООЗ, у світі вже й так циркулює понад 1800 штамів коронавірусу. Наразі найбільш активні й небезпечні з них – це ті самі згадані «Дельта» й «Омікрон». Але останній уже поступається першому за своєю силою. Отже, чим більше людей вакцинується, тим меншає мутацій вірусу і слабшає його сила.
На жаль, у нас імунізовано двома дозами лише близько 40 відсотків жителів і трохи більше 40 відсотків їх щеплено однією дозою. Тим часом ці показники мали би вже бути значно вищими. Маємо достатньо різних видів вакцини. Моніторимо дотримання всіх вимог до транспортування цих препаратів, скажімо, з Києва до обласного аптечного складу на Прикарпатті і звідти – до центрів щеплення. Жодних застережень щодо якості вакцин у наших краян не мало би бути. Вони однозначно працюють на здоров’я людей.
Я, приміром, опитав уже багатьох своїх знайомих, імунізованих, окремі з яких перехворіли і двічі, й тричі на «ковід». Усі одноголосно твердять, що перебіг недуги у вакцинованих триває у значно легшій формі… Ми провадимо активну інформаційну кампанію на користь імунізації від коронавірусу, часто я й сам виступаю на цю тему на телевізії. Просто не розумію наших краян. Чому б не підійти до цієї життєво важливої справи з такою відповідальністю, як це зробили, скажімо, співробітники нашої установи. Колектив центру імунізований на 98 відсотків – за винятком лише тих, кому така процедура протипоказана за певними відхиленнями від норми здоров’я. Причому як його керівник я не застосовував для того жодних заходів адміністративного впливу. Просто передусім сам пройшов процедуру щеплення.
Втім, останнім часом у краї пожвавився процес імунізації від «ковіду» дітей – вакциновано вже понад чотири тисячі їх, з них близько половини – двома дозами. Слід віддати належне батькам за їхню високу, сказати б, і родинну зрілість, і громадянську свідомість…
Вірю, що пандемія COVID-19 рано чи пізно закінчиться. Та чим раніше ми всі усвідомимо, що кожен з нас є частинкою однієї й тієї самої спільноти, яка протистоїть коронавірусній інфекції, тим швидше те станеться.
– Насамкінець, пане Руслане, чи можете сказати, скільки орієнтовно нам ще належить перебувати в «червоній» зоні?
– За більшістю з параметрів, визначених для таких випадків Кабінетом Міністрів, ми вже бачимо тенденції до виходу з неї. Приміром, за рівнем охоплення жителів регіону тестуванням – за норми 300 на добу маємо під дві тисячі. І за заповненням ліжко-місць теж добрий показник – менше 60 відсотків за норми в 65. Але от за рівнем шпиталізації замість «нормальних» 60 відсотків на 100 тисяч населення маємо наразі за 70. Та якщо, скажімо, найближчим часом у нас як мінімум протягом трьох днів цей показник дорівнюватиме тій нормі чи й буде нижчим, то вже йтиметься про скасування на наших теренах найвищого рівня епідемнебезпеки.
Аналогічно й зі ще одним індикатором – коефіцієнтом виявлених випадків «ковід»-інфікованості. Поки що в нас він дорівнює 37 відсоткам. А гранична межа становить 20. Та якщо й у цьому разі ми «опустимося» нижче неї, то вже однозначно в уряду будуть усі підстави для виведення Прикарпаття з «червоної» зони.
