Уряд укотре штормить… Верховна Рада провела чергові і вже більш «масові» кадрові перестановки у Кабміні.

Спочатку ухвалили рішення про звільнення у зв’язку з поданням заяв про відставку п’ятьох міністрів: першого віцепрем’єра – міністра економіки Олексія Любченка, віцепрем’єра – міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова, віцепрем’єра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Олега Уруського, міністра оборони Андрія Тарана, міністра захисту довкілля та ресурсів Романа Абрамовського. Відтак парламент проголосував за кількох нових членів уряду. Вже згаданий О. Резніков пересів у крісло міністра оборони, Юлія Свириденко стала першим віцепрем’єром – міністром економіки, Ірина Верещук – віцепрем’єром – міністром з питань реінтеграції окупованих територій, Павло Рябікін обійматиме посаду міністра з питань розвитку стратегічних галузей промисловості.

Чим зумовлені саме нині кадрові ротації в уряді? Чи позбудеться невдовзі свого портфеля і сам його голова Денис Шмигаль, як припускають деякі експерти? Чому ж замість відставки як зазвичай усього Кабінету Міністрів відбувається його «реконструкція частинами» й чи вплинуть нові «перестановки Зеленського» в ньому на загальний результат діяльності уряду? На ці запитання газети «Галичина» відповів провідний український політолог Олександр Палій:

– Очевидно, Зеленський і Єрмак беруть уряд під ще щільніший контроль. Думаю, це ключова мотивація. Крім того, нові міністри переважно більш звичні до комунікації з медіа, ніж попередні, тобто Зеленський за рахунок перестановок спробує втримати свій рейтинг. Думаю, що на Шмигаля можуть спробувати спихнути якийсь провал. Але це в майбутньому. Поки що він дуже комфортний для Зеленського: не має великого негативу і не має жодних власних амбіцій. Скажімо, Разумков їх мав, і поплатився.

Зміни в уряді – це не мета, мета – сам процес, який має показувати, що влада «оновлюється». Тасувати кадри – це старовинний спосіб відвертати негатив від найвищої особи, який і досі працює.

Чесно кажучи, я не бачив у діях попередніх міністрів жодної якоїсь їхньої власної лінії керування підвідомчою їм сферою, за винятком хіба що Резнікова, який уміє говорити з медіа. Тобто одних виконавців змінюють на інших. Тому сенс цих змін навряд чи виходить за межі простої зручності для Зеленського.