У Комітеті виборців України звернули увагу, що монобільшість провалила голосування за 70 відсотків останніх рішень Верховної Ради. Упродовж березня «Слуга Народу» лише 7 разів змогла зібрати необхідних 226 «за». При цьому голосів не вистачало за важливі кадрові призначення і без допомоги від інших фракції ці рішення просто не було б прийнято.

Наприклад, за постанову ВР про висловлення недовіри Генеральному прокурору Р. Рябошапці проголосували лише 179 депутатів «Слуги народу», за звільнення І. Уманського з посади міністра фінансів – 187, за призначення М. Степанова міністром охорони здоров’я – 195, за так званий закон про неповернення банків колишнім власникам – 198, за звільнення І. Ємця з посади міністра охорони здоров’я – 201, за призначення С. Марченка міністром фінансів – 212, за призначення І. Петрашка міністром економіки – 217, за закон про відкриття ринку землі – 206.

Натомість, вдалося забезпечити 226 «за» від «Слуги народу» лише під час голосувань за відставку уряду О. Гончарука та звільнення членів Кабміну (240 та 242 «за»), призначення Д. Шмигаля прем’єр-міністром України та формування нового складу уряду (242 та 228 «за»), призначення А. Тарана міністром оборони (239 «за») і призначення Д. Кулеби міністром закордонних справ (242 «за»)» – йдеться у повідомленні КВУ. Як відомо, до складу фракції «Слуга народу» входить 248 народних депутатів, які мають статус монобільшості.

Це тимчасові збої в роботі фракції, чи є підстави говорити про систематичну проблему в роботі монобільшості і початок її розвалу?

На це запитання для читачів «Галичини» відповів політичний експерт Олександр Палій із Києва:

– Це системна проблема, пов'язана з тим, що олігархи в обхід Зеленського поприкуповували трохи «слуг». Крім того, рішення нагорі часто бувають хаотичні, їх важко пояснити депутатам. Приміром, міністр охорони здоров’я Ємець побув на посаді три тижні, всіх налякав і зник. Питання: що це було?

Головне для Зеленського – не дати далі розтягти фракцію. Фракції навіть на 190-200 депутатів досить, щоб грати в парламенті ключову роль.

Ми бачимо що приблизно 190 депутатів твердо орієнтуються на позицію Зеленського. Це немало, хоча арифметичну більшість втрачено. З іншого боку, якщо Зеленський іде в правильному для України напрямку, його завжди підтримають «Європейська солідарність» і «Голос». Тобто парламент зберігає дієздатність на ключових напрямах, якщо Президент вирішує притримуватися здорового глузду і національних інтересів.