Про перспективи парламенту й уряду, обмін полоненими російсько-української війни, сприйняття нинішньої України світом та сценарії розвитку суспільно-політичних подій за президентства Зеленського в ексклюзивному коментарі для «Галичини» політичного експерта Олександра Палія.

Парламент нині не самостійний, ставлення до нього в команді президента зневажливе. Він буде готовим проголосувати за будь-що, що народиться в голові радників Зеленського, хоч і Україні та самим собі на шкоду. Чекати чогось доброго від парламенту, підібраного різними групами олігархів, було б марно. Думаю, в ці тижні відбувається інтенсивна скупка олігархами депутатів. Після того, як вони сядуть на тіньове олігархічне фінансування, чекати від них будь-яких свідомих дій на користь було б безглуздо. Парламент буде жалюгідним, не місцем ані для народного представництва, ані для дискусій. Крім того, у Зеленського в руках безглузде рішення КС, яке фактично дало йому можливість в будь-який момент розпускати парламент.

Уряд молодий і позірно «реформаторський» потрібен олігархату задля того, щоб робити вигляд пристойності («реформ») в момент розграбунку ресурсів країни, насамперед землі. Насправді на найжирніші посади буде заведено представників олігархату, які грабуватимуть країну, але намагатимуться робити це максимально непомітно, обставляючи це телевізором, і намагатися, аби крадіжки не стали вже цілком непристойними, аби не дратувати міжнародних кредиторів. З іншого боку, позитивна інерція економіки, досягнута в попередні роки, досить непогана. Приміром, у другом кварталі цього року зростання економіки сягало 4,6% - це дуже непоганий показник, вище середньосвітових темпів. Ця інерція дозволить уряду рік або й більше демонструвати результати навіть там, де їх особливо не буде.

Я розглядаю уряд як ширму, він робитиме якісь мікроскопічні реформи для форми, а реальний розподіл ресурсів країни відбуватиметься в нього за спиною під прикриттям цієї видимості реформ. Тим більше, що Зеленський у пропозиціях змін до конституції пропонує надати собі право створювати регулюючі органи для контролю сфер господарства. Реформи будуть просто для того, аби про них говорити, аби підсунути суспільству брехливий порядок денний. Крім того, в самому уряді явно простежується вплив Пінчука, Авакова та ін.

В. Зеленський заявив, що цього року проведе земельну реформу. Сказав це у Туреччині, запрошуючи іноземців до володіння українською землею. Дуже цікаво буде подивитися на Тимошенко, яка раніше розповідала, що будь-який ринок землі – це страшенна ганьба і зрада. Зараз, мабуть, вже передумала.

Між тим, ринок землі – справді зрада українського народу, якщо він передбачатиме можливість власності на землю сільськогосподарського призначення іноземцям, або великі латифундії.

На моє переконання, ринок землі має бути виключно в інтересах громадян України і виключно в інтересах дрібних і середніх власників. Латифундисти теж мають існувати, але отримати обмежені права лише оренди, а не власності.

Тому земельна реформа має відбутися за наступними принципами:

- Передбачення запровадження власності на землю виключно для таких категорій громадян:

• - громадян України (тобто пряма заборона володіти землею юридичним особам),
• - що володіють не більше 150 га землі,
• - що постійно мешкають на землі (протягом не менше ніж 300 діб на рік не далі, ніж 20 км від своєї найбільшої земельної ділянки),
• - що зобов'язалися особисто брати участь протягом 10 років у веденні господарства на своїй землі.

– У разі порушення цих правил земельні ділянки конфіскуються і переходять у державну власність. Передбачити, що одна і та ж земельна ділянка чи її частина з метою уникнення спекуляції не може бути продана частіше, ніж 1 раз на 3 роки.

– Заборона одній фізичній чи юридичній особі орендувати більш ніж 10 відсотків земель сільськогосподарського призначення району та мати орендовані землі більш ніж у 10 районах. Тобто має відбутися примусове дроблення монополістів, коли протягом року вони зможуть продати права оренди на надлишкові земельні ресурси).

Захід із Зеленським починає сприймати Україну менш ідеалістично. Якщо раніше зраджувати Україну і її боротьбу за європейське майбутнє було в Європі переважно соромно, то після наших голосувань європейцям буде це робити значно легше. Раніше бути українцем було почесно, а зараз дехто в Європі може почати дивитися на нас як на дурнів.

Я майже впевнений, що Зеленський скочуватиметься до авторитаризму, й чим швидше падатиме його рейтинг, тим швидше він розумітиме, що демократію треба згорнути. Усі ресурси для швидкого згортання демократії в парламенті і судах в нього є.

Водночас, у суспільстві безліч людей, які звикли до війни, не бояться, і пригнути їх буде Зеленському не легко. Іншим обмеженням буде необхідність отримувати підтримку Заходу. Але, попри це, я впевнений, що в такому питанні Зеленський і ті, хто за ним стоять, оберуть свої персональні інтереси, а не державні. Тому нас знову чекає боротьба за свободу і демократію, яку український народ виграє.

По-суті, перед Зеленським два шляхи – або він буде розуміти, що він перехідний президент, і намагатиметься встигнути зробити добрі для країни речі, які не дозволять його наступникам критикувати його. Або будь-що боротиметься за якомога швидше задоволення інтересів олігархату. І тоді це авторитарний і ризикований шлях. Причому війна і тиск з боку Росії нікуди не дінуться. Спроба замиритися з Росією наївна, Кремль шкодитиме Україні доти, доки буде в змозі це робити.

Путін ще раз підтвердив тезу про те, що росіяни – шикарні дипломати. Взули наших в суху. Виміняли реальних російських терористів і диверсантів на наших звичайних моряків і звичайних людей, за якими нема жодної реальної вини. І це після рішення Трибуналу ООН щодо моряків на користь України, яке мало вже з дня на день вилитися в арешти російської власності за кордоном.

І це після того, як під санкціями російська економіка на всіх парах влітає в рецесію, а українська економіка виросла на 4,6%.

Росіяни забрали з України всіх цінних для себе диверсантів і провалених шпигунів, а 120 наших героїчних полонених, яких мучать в російських застінках, так і не повернули. Такий обмін, крім його непропорційності, коли реальних терористів міняють один до одного на звичайних українців, провокує агресора і далі захоплювати заручників з числа українців.

У будь-який момент Кремль здатен зробити хоч і півтора мільйони Сенцових з наших заробітчан, за яких можна буде ще щось виторгувати в Зеленського. І такий обмін лише заохочує агресора.