Останніми роками, а особливо цьогоріч, у час війни росії проти України, дата Різдва Христового в нашій країні стала по-справжньому дискусійним питанням. Фактично в суспільстві утворилося два табори – ті, хто вважає доцільним перехід на відзначення Різдва Христового 25 грудня, і ті, хто хоче й надалі святкувати його 7 січня. Попри те, що в нас віряни переважно дотримуються другої точки зору, все ж прихильників «25 грудня» щороку більшає. Розставити акценти в цій темі ми запросили кандидата історичних наук, доцента кафедри історії України і методики викладання історії Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Олега ЄГРЕШІЯ.
– Пане Олегу, переважна більшість людей у світі святкують Різдво 25 грудня за новим стилем. Проте головно українці користуються юліанським календарем. Це спадщина російської імперії, яка відмовлялася переходити на григоріанський календар, чи є на це якась інша причина?
– Справді, нині понад 75 відсотків християн світу (і католиків, і православних!) відзначають Різдво 25 грудня, й лише близько 25 відсотків людей святкують його 7 січня. Так історично склалося, що ті Церкви, які тривалий час перебували в сфері впливу православної росії (християни самої російської імперії звісно, зокрема православний люд України й Білорусі, а також Сербської і Грузинської церков, св. Афон та деякі інші Церкви) визнають дату 7 січня за офіційне Різдво. Промовисто і показово, що нині більшість саме православних християн (віряни Антиохійської Церкви (Сирія), Александрійської Церкви (Африка), Кіпрської, Румунської, Елладської церкви (Греція), а також православні Церкви, розташовані безпосередньо у Європі (Болгарська, Албанська, Польська православні церкви й Православна церква Чеських земель і Словаччини) відзначають Різдво 25 грудня.
Навіть Латвійська православна церква, яка нині підпорядкована Московському патріархатові, також відзначає це велике християнське свято наприкінці грудня. Тому певною мірою це можна вважати саме спадщиною російської імперії, до складу якої, як відомо, століттями належала значна частина етнічних українських земель. Не варто забувати, до речі, що 80 відсотків населення України є православними християнами. Інші 20 – це віряни греко-католицької та римо-католицької церков, а також представники протестантських конфесій.
– Усе ж останнім часом дедалі більше українців відзначають Різдво 25 грудня, а дехто навіть святкує обидві дати. Як має бути правильно?
– Справді, за останній рік кількість українців, які підтримують ідею перенесення святкування Різдва на 25 грудня значно зросла (вважається, що з 26 відсотків до 44). Найбільше прихильників ідеї перенесення Різдва серед жителів заходу України і Києва, де більше ніж половина осіб підтримують цю ідею. Про це промовисто свідчать дані різних опитувань.
Думаю, варто у цьому контексті прислухатися до роздумів відомого українського мистецтвознавця і богослова, професора Дмитра Степовика, який переконує, що святкувати Різдво саме 25 грудня – це абсолютно правильно. Він, зокрема, вважає, що не існує точної дати, коли народився Ісус Христос. Ані в Біблії, ані в жодному іншому сакральному документі її не знайти. Проте у християнській традиції, яка спирається на астрономічний календар, днем народження Христа вважають час, що наступив після зимового сонцестояння. Саме тоді темрява вже відступала – світловий день ставав довшим. Адже саме 25 грудня до світлого часу доби починає додаватись хвилина, що означає відродження світла. Ще за язичництва цю дату вважали перемогою добра над злом, а християни почали шанувати її як народження Ісуса. Також саме 25 грудня в Римській імперії традиційно відзначали одне із найважливіших свят ‒ «Непереможного Сонця». Вірогідно, щоб зменшити вплив язичницького свята цього дня почали відзначати день народження «Правдивого Сонця» – Ісуса Христа. Адже не секрет, що християни багато традицій запозичили у язичників. Тобто українці, які святкують Різдво на два тижні пізніше, фактично втрачають цей хвилюючий момент.
– Чимало моїх знайомих, які є прихильниками святкування Різдва 25 грудня, вважають, що перехід віддалить нас від російських і радянських традицій. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Цілком підтримую цю думку. Нині потрібні дієві маркери, рішучі кроки, аби ментально віддалятися від північно-східного сусіда. Революція Гідності 2013–2014 рр. започаткувала ці рішучі зміни, утворення Православної Церкви України (ПЦУ) 2018 р. і надання їй Томосу (2019 р.) продовжили ці свідомісні трансформації. Дуже позитивно, що 2017 р. на офіційному рівні 25 грудня було визнано державним святом в Україні та оголошено вихідним днем. Просто відзначення саме 7 січня Різдва Христового ще дуже міцно «сидить» у свідомості народу. Та все ж щороку чимраз менше українців святкуватимуть це велике свято у січні. А з часом це взагалі стане пережитком.
– За словами очільника ПЦУ митрополита Епіфанія, українцям варто святкувати Різдво 25 грудня. Чи погоджуєтеся з таким міркуванням?
– Назагал погоджуюся. Наведу ще такий аргумент. Як відомо, перед Різдвом християни дотримуються Пилипівського посту, який є одним із найважливіших у році. Католики завершують піст 24 грудня, святкують Різдво, а тоді зі спокійною душею відзначають Новий рік – радісне, галасливе свято із веселим співом, танцями. Тим часом православні віряни переважно починають постити 28 листопада й закінчують 6 січня. І посеред посту, коли необхідне духовне очищення, аби гідно зустріти Різдво Христове, вони гучно святкують Новий рік. Очевидно, що відзначення Різдва 7 січня порушує перебіг свят і призводить до своєрідного хаосу у релігійному житті українця.
– Скільки, на Вашу думку, триватиме перехід на святкування Різдва за Григоріанським календарем і чи будуть на цьому шляху перепони?
– Це делікатне питання. Адже були вже такі спроби і у Грецькій православній, і навіть у російській православній церквах (у 1920-х роках російський Патріарх Тихон спробував перейти на Григоріанський календар. Проте його намагання не підтримали: 25 грудня храми були порожніми, віряни прийшли святкувати Різдво 7 січня). Тому різко вводити в Україні новий календар та скасовувати відзначення Різдва 7 січня може призвести до непередбачуваних кроків, може навіть відбутися своєрідний вибух у суспільстві, особливо на сході країни. Тобто до переходу необхідно ретельно готуватися, треба змінювати свідомість людей, важливо проводити просвітницькі роботи, науковцям писати відповідні статті, нагадувати людям про внутрішній сенс цього величного свята, наводити історичні аргументи. Бо найголовніше, як казали наші предки, мати в серці Бога, розуміти містерію різдвяних свят. Як на мене, справді віруючі люди ніколи не будуть рішуче протестувати проти змін.
24 грудня цього року на території Михайлівського Золотоверхого монастиря відбулася зустріч Предстоятеля ПЦУ митрополита Київського і всієї України Епіфанія і глави УГКЦ Святослава щодо реформи церковного календаря. Після обговорення було запропоновано створити спільну робочу групу, яка має всебічно вивчити це питання. Тож, як мовлять, процес пішов.
