Останніми роками питання заготівлі лісу-кругляка та вивезення деревини за межі області – в центрі уваги громадськості. Хто й чому вирубує деревостани в Карпатах та на рівнинних територіях краю? Чи причетні до цього лісгоспи? Чи правове поле нашої держави гарантує ефективну охорону довкілля загалом і лісів зокрема в Україні? На яких принципах провадять господарську діяльність у комунальних лісових масивах прикарпатського регіону? Про це й інше розповідає генеральний директор обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Івано-Франківськоблагроліс» Олег ОЛІЙНИК.

– Пане Олеже, мабуть, спершу нагадаймо нашим читачам про особливості діяльності «Івано-Франківськоблагролісу»?

– На сьогодні сім лісгоспів нашого підприємства здійснюють господарську та виробничу діяльність на 73822-гектарній площі лісових насаджень (12 відсотків лісів області) в Богородчанському, Верховинському, Долинському, Коломийському, Косівському, Надвірнянському та Снятинському районах. Ліси нашого підприємства за своїм призначенням та розташуванням виконують переважно природоохоронні, захисні, рекреаційні й інші важливі функції. І лише 43 відсотки їхніх насаджень – так звані експлуатаційні.

Серед головних напрямів розвитку «Облагролісу» – збереження і відтворення цінних у нашому регіоні порід дерев, задоволення потреб різних галузей економіки і місцевого населення в деревині та іншій продукції лісу на принципах збалансованого господарювання, невиснажливого, постійного і неперервного лісокористування із врахуванням вимог охорони довкілля та збереження біорізноманіття.

Щоб це виконувати, потрібне відповідне фінансове забезпечення. Джерелом коштів є виробничо-господарська діяльність лісогосподарських підприємств, до якої належить і реалізація отриманої лісопродукції. Одержані кошти йдуть на фінансування охорони лісу, вирощування молодих саджанців, їхнє висаджування й догляд, на вирубування хворих дерев задля оздоровлення лісу чи його прорідження, щоб молоді дерева мали змогу рости і не заважали один одному. Тобто ми маємо працювати так, щоб компенсувати свої витрати на таке господарювання, а також мати з чого сплачувати всі податки і поліпшувати стан лісових насаджень.

– Але із засобів масової інформації бачимо, що є непоодинокі випадки конфліктів з громадськими активістами щодо вирубування лісів, яке в людей викликає занепокоєння за збереження природу.

– Так, на жаль, в нашій сьогоденній діяльності ще трапляються такі випадки, і це, безумовно, засмучує. Але нерідко бувають і несправедливі звинувачення. Принаймні за інформацією лісогосподарських підприємств області, які проводять службові перевірки таких заяв часто спільно з правоохоронними та інспекційними органами, більшість скаржників на «масове нищення лісів», як правило, визнають перед перевіряльниками помилковість своїх інсинуацій, а озвучені ними звинувачення не знаходять підтвердження. Однак такі факти наші ЗМІ, на жаль, не завжди висвітлюють.

Хоча моя позиція завжди єдина і незмінна: якщо хтось отримав достовірні відомості про неправомірні дії лісогосподарських підприємств чи їхніх працівників або ж і третіх осіб, то, звичайно, хай негайно звертається із заявами до відповідних інспекцій та правоохоронних органів для з’ясування обставин та притягнення винних осіб до відповідальності.

Я багато спілкуюсь з представниками місцевого самоврядування та активістами про проблемні питання лісового господарства, пропоную їм взяти безпосередню участь у роботі лісової галузі, навіть очолити одне з підприємств. Але ніхто не зголошується, бо тоді потрібно працювати, і часто в не найкращих умовах, та відповідати за роботу. А критикувати збоку і цим показувати себе великим патріотом і борцем за охорону природи – легше й вигідніше. Але нам не потрібно воювати між собою всередині країни. Достатньо й фронту на сході.

Варто також зазначити, що сторонній людині, яка не знає специфіки нашої професії, того, в які умови поставлено галузь і якими законами та нормативними документами керується, важко оцінити цю роботу адекватно. Кожен має бути спеціалістом у своїй галузі і потрібно приносити користь у тій сфері, до якої покликаний. Бо часто не помічаємо сміття в себе під ногами і водночас критикуємо сусіда через безлад у нього. Ще раз повторю: критикувати та давати поради – найлегше. Натомість потрібно працювати і відповідати за свою роботу. Скажімо, якщо філолог асистуватиме хірургові, а лікар вказуватиме, які добрива вносити для поліпшення родючості землі, то ми будемо і голодні, і хворі, й неосвічені.

Але все одно дослухаємось до думки громади, находимо компроміс, йдемо на поступки, щоб не розпалювати конфлікти, про що свідчить і зменшення останнім часом обсягів наших лісозаготівель на вісім тисяч кубометрів.

– Як це відбивається на фінансовому стані структур «Облагролісу»?

– Арифметика проста – внаслідок того наші підприємства недоотримали близько 8 мільйонів гривень доходу від реалізації, які могли би піти на розвиток галузі, а бюджети різних рівнів – 2,5 млн. грн. податків, чого вистачило б на виплату мінімальної пенсії для майже 1,5 тисячі пенсіонерів. До речі, лише комунальні лісгоспи за 2018 рік сплатили понад 14 млн. грн. різних податків, а якщо взяти всі господарські та деревообробні підприємства галузі в області, то це сотні мільйонів гривень. Але про таке в інформаційному просторі Прикарпаття мало говорять, бо в тому «немає сенсації».

– А скільки загалом заготовляють деревини ваші підприємства?

– Торік в ОКП «Івано-Франківськоблагроліс» заготовили 44,7 тис. м куб., а відповідно до науково-обгрунтованих розрахунків (матеріалів лісовпорядкування) щороку в насадженнях приростає близько 252 тис. м куб. деревини. Так-от, середньорічний природний приріст становить 3,6 м куб. на 1 гектар, тоді як вирубується 0,63 м куб., що становить 17,5% природного приросту. У розвинутих країнах цей показник є відчутно більшим, правда, там і підхід, і можливість ведення лісового господарства інші.

– У нинішній ситуації в суспільстві чи не ліпше взагалі не вести промислову лісозаготівлю, а обмежуватися лише санітарним очищенням деревостанів, чи зменшити їх до мінімуму?

– Можна це зробити тільки тоді, коли держава цілковито візьме на себе фінансування охорони лісів. Але наразі всі підприємства й інші структури лісової галузі країни, крім національних природних парків, перебувають на госпрозрахунку. Вони, повторюю, мусять заробляти кошти на ведення робіт із захисту, збереження, відтворення та охорони лісових масивів.

– Яку саме лісовідновну роботу заплановано провести в системі комунальних лісів цього року?

– Як уже казав, 2018-го порівняно з попередніми роками, істотно зменшилися обсяги лісозаготівлі, в тому числі суцільних рубок. І тепер на площі 75 га плануємо насадити різні лісові культури, а 44 га, на яких спостерігається достатня кількість самосіву господарсько-цінних порід, залишено під природне поновлення. На лісокультурних площах агролісгоспів буде посаджено понад 500 тис. штук сіянців і саджанців ялини, ялиці, дуба, бука та інших порід і доповнено лісові культури попередніх років. На сьогодні у рівнинних господарствах посадка лісу завершується.

Між іншим, також запланували провести рубки догляду за молодими насадженнями на площі 228 га, щоб створити доброякісні масиви, а не чагарники.

– А хіба природа не подбає, щоб ці дерева самі росли, без втручання людини?

– Дозволю собі знову навести приклад. Коли людина доглядає за садом, його не псують шкідники й він рясно родить великі та смачні плоди. Коли ж за садом не доглядати, то він, звичайно, не вмирає одразу, а й далі якось плодоносить. Природа не припинить щедро дарувати йому і дощ, і сонце. Але плодові дерева без людської опіки, які господарі в наших селах називають «дичками», не можуть давати добрі врожаї.

Аналогічно – й з усіма іншими породами дерев. Спробую загалом пояснити, як в ідеалі виглядає поетапність догляду за лісом. Щоб дерево виросло, про нього потрібно піклуватися з перших його років: за посадкою – перші три роки, за тим, щоб йому не бракувало світла, інакше кажучи, щоб його не затіняли окремі гілки чи крони інших дерев, – до 10 років, за прочищенням молодих насаджень необхідно дбати постійно до досягнення ними 11-20 років. А деревам у масивах, старших 20 років, уже стає тісно, і їх потрібно проріджувати. У насадженнях, яким за 40, проводять прохідні рубки, призначені для створення умов щодо збільшення приросту дерев та підвищення рівня товарності насаджень.

Також потрібно регулярно проводити санітарні рубки – забирати з лісу хворі дерева, які небезпечні для своїх сусідів, адже можуть їх заразити і призвести до значних втрат на великій території. Це все фактично затратні заходи. Тільки ті дерева, яким уже 70-100 років, розглядають як потенційну сировину, що її можна реалізувати для отримання прибутку… Бачите, який це тривалий процес – вирощування лісових насаджень з тим, щоб якомога більше дерев досягли такого зрілого віку і змогли принести користь людям та дохід державі. І скільки зусиль і коштів потрібно вкласти в цю справу.

– Які найбільші виклики постали нині перед підприємством?

– Окрім тих питань, що ми обговорили, на лісогосподарські підприємства відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» лягає додаткове податкове навантаження у вигляді податку за лісові землі в розмірі не більше 0,1% від їхньої нормативної грошової оцінки або не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі в області (якщо нормативну грошову оцінку не проведено).

Для наших підприємств це становить сукупно майже 2 млн. грн., які нам доведеться додатково відраховувати. А також рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів зросла в півтора раза. А наші угіддя, нагадаю, це тільки 12% площі всіх лісових насаджень області. То скажіть, як цей ще більший податковий прес «посприяє» збереженню природи? Звідки нам брати додаткові кошти, щоб ще й ту суму сплачувати до бюджету? Це оподаткування впровадили, мабуть, без попереднього проведення хоча б елементарного економічного аналізу. Адже значна площа лісових насаджень потребує суто догляду, збереження й охорони, а це прямі витрати, на які маємо заробляти самі.

– Опріч оподаткування земель лісового фонду, ще якісь знакові законодавчі зміни відбулись у лісовій галузі?

– 1 січня цього року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів». На перший погляд, це мало би підвищити відповідальність та застерегти від зловживань, а сталося навпаки. Закон вніс зміни до статті 246 Кримінального кодексу України, якими збільшено поріг до 1,921 млн. грн. спричиненої шкоди для притягнення до кримінальної відповідальності за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу. Якщо кваліфікацію таких дій буде визначено як «неістотну шкоду», тобто меншу за щойно названу цифру, то наступатиме адміністративна відповідальність.

Це означає, що за умови так званої середньої наповненості деревостану зловмисникам потрібно одночасно вирубати понад півтисячі дерев, щоби були підстави для притягнення їх до кримінальної відповідальності. Як свідчить досвід, із січня судова система України вже активно застосовує норми цього закону, закриваючи кримінальні провадження щодо порушників у зв’язку з декриміналізацією через високий поріг спричиненої шкоди для притягнення до кримінальної відповідальності, а також скасовуючи попередні вироки, оскільки відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства закон, що скасовує злочинність діяння чи іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, в тому числі і щодо осіб, які відбувають покарання.

Вважаємо такий підхід до запровадження кримінальної відповідальності за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу невиправданим, необґрунтованим та необ’єктивним, оскільки він дозволяє великій кількості порушників лісового законодавства уникнути кримінальної відповідальності. Зроблено це зумисно чи через некомпетентність розробників законопроекту, можна тільки здогадуватись.

Ми ще в лютому підготували відповідне звернення до законодавців з цього приводу й подали його на розгляд профільної депутатської комісії обласної ради, щоб вона рекомендувала його на розгляд чергової сесії.

– І насамкінець, у чому вбачаєте перспективи розвитку лісової галузі загалом і роботи очолюваного Вами підприємства зокрема?

– Насамперед вважаю, що рано чи пізно увага держави і суспільства до питання охорони довкілля, лісової екосистеми і збалансованого господарювання перейде із площини споглядання збоку і необ’єктивних відсторонених суджень у площину реальних спільних дій, спрямованих на збереження лісового господарства області, його поповнення, відновлення та оздоровлення.

Тільки діючи разом, за умови взаємної підтримки і допомоги, розуміння і співпереживання за наше майбутнє, можна говорити про сталий розвиток лісової галузі. Щоб домогтися цього, потрібні також і виважена законодавча база, і активна участь органів державної влади та місцевого самоврядування, і свідома позиція громад.