В інтерв’ю для газети «Галичина» народна депутатка України Оксана Савчук, яка представляє інтереси Івано-Франківська у найвищому законодавчому органі влади, пояснила, навіщо створено міжфракційне депутатське об’єднання «Друзі Івано-Франківська», наголосила, що не можна допустити продажу землі сільськогосподарського призначення, оскільки українська земля повинна належати українському народові, звернула увагу, що необхідно скоротити кількість депутатів у ВРУ й що недоторканність – це вже застаріла норма, яку давно треба було скасувати для депутатів, суддів і Президента, а також розповіла про те, як організувала свій побут у Києві.

– Пані Оксано, Ви вперше стали народною депутаткою України. Які маєте враження від роботи чинного парламенту? Чи збігаються Ваші уявлення про найвищий законодавчий орган влади з тим, який він насправді?

– Присягу народного депутата складала з великим почуттям відповідальності за свою майбутню роботу. Адже громада Івано-Франківська довірила мені місію – представляти її інтереси в парламенті. Також тепер я єдина представниця від націоналістичних сил, і тут теж на мене покладено певну місію.

– Ви очолили міжфракційне депутатське об’єднання «Друзі Івано-Франківська». Розкажіть докладніше про нього. І, звісно, які переваги від його роботи матиме наш обласний центр?

– Групу «Друзі Івано-Франківська» створено для того, щоб якнайбільше людей в Україні та за її межами дізналися про наше місто. Мета – максимальне поширення позитивних ідей, практик і досвіду Івано-Франківська у сферах освіти, медицини, культури, інвестиційної політики та туризму. До об’єднання ввійшли народні депутати, які належать до різних фракцій і груп. Вони у своєму житті як мінімум один раз побували в нашому місті, знають дуже багато речей, які відбуваються в Івано-Франківську. Разом ми зможемо розвивати наші міста.

– Побутує думка, що народні депутати, які не входять до фракцій, мають значно менший вплив на схвалення рішень. Як плануєте відстоювати свої депутатські ініціативи?

– Депутати можуть об’єднуватися в міжфракційні групи і разом відстоювати свої інтереси. Кожен депутат представляє громаду і виступає від її імені. У перший сесійний день я звернулася до прем’єр-міністра з питанням, чи будуть почуті всі депутати, незалежно від партій та груп, відповідь була позитивна. Тепер сподіваюсь, що так і буде.

– Партію «Свобода» представляєте у Верховній Раді тільки Ви. Як вважаєте, чому так трапилося, що давня, з власною історією, ідеологічна партія зійшла до маргінального рівня?

– Справді, я єдина представниця від ВО «Свобода» у Верховній Раді 9-го скликання. Проте така історія трапилася не лише зі «Свободою», а й з іншими політичними силами. Спрацював загальноукраїнський тренд на підтримку однієї з партій. Я переконана, що національні ідеї не можуть бути неактуальні. Адже націоналізм – це любов до свого рідного.

– Загалом як оцінюєте перезавантаження влади в країні командою Президента?

– Місяць роботи команди Президента вже минув. Наразі ми не бачимо чітких пріоритетів уряду, в якому напрямі має розвиватися держава.

– Поза сумнівом, найбільший здобуток Зеленського в тому, що йому вдалося створити монобільшість. Звісно, створення пропрезидентської більшості само собою не є негативом, проте питання в тому, як Президент цим скористається. Адже можна приймати потрібні, і в тому числі непопулярні, рішення, або такі, що ведуть до подальшої концентрації влади в руках Президента. Як гадаєте, чи шкодитиме монобільшість принципам політичної конкуренції?

– Закони, які приймають у Верховній Раді, мають бути корисними для країни. Вони повинні відповідати дійсності, а не бути такими, що в підсумку можуть гарно звучати, а на практиці не запрацюють. Депутатам інших політичних сил потрібно використовувати всі можливі способи, аби доносити свою думку до громадян. Знаю, що багато колег депутатів з інших партій зареєстрували немало законопроєктів, однак у порядок денний їх не вносять. Сподіваюсь, що це зміниться, адже парламент – це не тільки одна політична сила.

– Немало політиків та експертів вважають великим успіхом нової влади обмін бранцями. Чи погоджуєтеся з такою думкою?

– Це, звісно, дуже важливо. Наші хлопці провели в полоні хто рік, а хто декілька років. Нарешті вони повернулися додому, де на них чекали близькі: друзі, батьки, дружини, діти. Багатьом із них тепер потрібна медична і психологічна допомога. Єдине, що викликає занепокоєння – яку ціну доведеться Україні сплатити за цей обмін… Вважаю, що пріоритетом держави завжди має залишатися людина.

– Ви голосували за скасування недоторканності народних депутатів. Але окремі політики та експерти переконані, що це може спричинитися до політичних переслідувань опонентів…

– Наша партія завжди виступала за скасування депутатської недоторканності. Ще минулого скликання народний депутат Юрій Левченко разом зі своїми колегами – народними депутатами від «Свободи» – зареєстрували проєкт закону «Про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності). Дата реєстрації – 19 липня 2017 року. І вже у жовтні 2017-го свій законопроєкт зареєстрував Президент.

Недоторканність – це застаріла норма, її давно треба було скасувати для всіх: депутатів, суддів і Президента. Переконана, що депутатам, які прийшли в парламент відстоювати інтереси громади, нема чого хвилюватися. В Україні не повинно бути касти недоторканних.

– Як оцінюєте плани команди «Зе!» щодо земельної реформи, зокрема скасувати мораторій на продаж землі?

– Під час позачергової сесії депутати Івано-Франківської міської ради від фракції ВО «Свободи» звернулися до Президента і Кабінету Міністрів із заявою щодо недопущення продажу землі сільськогосподарського призначення. Засідання сесії збіглося з моєю роботою на окрузі, тому я також була.

Звісно, закликала всіх депутатів міської ради підтримати звернення фракції ВО «Свобода». Адже українська земля повинна належати українському народові. Ми хочемо, щоб була чітко налагоджена процедура продажу землі та умови щодо відкритого ринку. У заяві наголошено:

1. Заборонити в Україні торгівлю землею сільськогосподарського призначення. Надавати її у довгострокове володіння українським громадянам з правом родинного успадкування.

2. Дозволити особам, які законним способом набули право власності на землі сільськогосподарського призначення, здійснювати передачу своєї земельної власності прямим родичам або продавати тільки державі. Не дозволяти право власності на землю іноземцям та особам без громадянства.

3. Створити державний земельний банк. Розробити та забезпечити дієву реалізацію державних програм: програми стимулювання розвитку кооперативів та сімейних фермерських господарств; програми сприяння виробництву сільськогосподарської техніки з поступовим митним обмеженням імпорту техніки, аналоги якої виробляють в Україні.

– Чи схвалюєте намір команди Президента скоротити кількість депутатів у ВРУ до 300. Наскільки це виправдано? Адже, як відомо, в багатьох європейських країнах є 600 і більше парламентарів.

– Населення в Україні зменшилося, а депутатів у парламенті – ні. На мою думку, скорочення потрібне: чим менше парламентарів, тим краще передусім для ефективної роботи Верховної Ради.

– Пані Оксано, подейкують, що багато вирішується в кулуарах Верховної Ради. Чи це так?

– Сама в кулуарах Верховної Ради вирішувала робочі питання. А ще в кулуарах постійно багато представників ЗМІ, тому там можна завжди донести свою точку зору.

– А тепер трохи без політики. Як адаптувалися до столиці, як організували свій побут? Ваші чоловік і син мешкають з Вами в Києві?

– Чоловік і син мешкають в Івано-Франківську. Ми не переїжджали і не плануємо. Наш дім в Івано-Франківську. Я щотижня їду на вихідні додому, проводжу час з рідними, зустрічаюсь з громадою та працюю на окрузі.

А от щодо побуту, то немає ніяких особливих умов чи підвищеного комфорту. На вибір депутатів було надано декілька готелів, я обрала «Національний». У мене звичайний номер. Зрештою, засідання парламенту тривають по 10-12 годин на добу. Після такого насиченого робочого дня найбільше бажання –прийняти душ і трохи поспати, бо на останнє – дуже мало часу.