Пам’яті трагічної загибелі міністра внутрішніх справ України Дениса МОНАСТИРСЬКОГО, його першого заступника Євгенія Єніна, їхніх колег із МВС, екіпажу гвинтокрила ДСНС та людей поруч з місцем його падіння. Попри запеклі бої в Бахмуті й на всій лінії фронту війни росії проти України, на сороковини всіх загиблих у Броварах 18 січня 2023 року гідно пом’янув головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний. Разом з ним і ми. По-християнськи. По-українськи.

І не просто поважав. Він захоплювався їхньою мужністю на війні та відданістю професійному обов’язку. Я переглянула майже всі інтерв’ю з керівником правоохоронного відомства, його брифінги та пресконференції. Це джерела, що дозволяють глибше пізнати людину, її світобачення…

Вразила його розповідь про оператора. Одного разу під час шквального мінометного обстрілу всі, як і належить, лягли на землю. Лише стояв оператор і знімав вогняне пекло від окупантів, що охоплювало житловий будинок. «Лягай!», – наказав йому міністр. Але той і далі не випускав із рук камеру.

Міністр внутрішніх справ ділився враженнями про цей випадок в одній із розмов. За його ж словами, добряче насварив сміливця, котрий міг загинути. Але ж які документальні фотографії та кадри журналіст відзняв для свідчень про воєнні злочини загарбників!

На жаль, тоді Денис Монастирський не назвав прізвища оператора. Попри всі пошукові старання, мені не вдалося довідатися, хто був тим журналістом. Можливо, Микола Анацький? Провідний інспектор департаменту комунікації МВС, молодший лейтенант (фотограф), котрий загинув у Броварах 18 січня разом з колегами та екіпажем.

34-річний боєць і фотограф народився в Бахмуті, воював у батальйоні «Донбас» (позивний «Майстер»). Його кадри впізнавані – зокрема ті, на яких зупинив мить радості від повернення з рашистського полону захисників «Азовсталі». 27 лютого на станції метро «Золоті ворота» в Києві розгорнули виставку світлин Миколи Анацького «Перерваний політ».

Війна не обирає поле бою. Вона – суцільне зло. І гинуть через неї на землі й у небі.

Це дослідив письменник, краєзнавець і публіцист Володимир Святненко. З ХVІ століття поширеним типом спадкових іменувань князівських та шляхетських родів, на його думку, ставали найменування, що утворювалися від назв населених пунктів за допомогою суфіксів «-ський», «-цький» і «-зький». Отже, Монастирські – українці. Прізвище походить від Монастирища.

Денис Монастирський гордився своїм прізвищем, як й історичною назвою міста Хмельницького, в якому народився. Тяжів до вивчення давньої історії України, захоплювався індійською філософією. Разом з дружиною Жанною побували в країні його мрії – на батьківщині улюбленого письменника, композитора й художника, лавреата Нобелівської премії з літератури Рабіндраната Тагора.

Збереглися короткі відео про реставрацію Меджибізької фортеці з його ініціативи в рамках соціального молодіжного проєкту «У майбутнє через культуру» на рідній Хмельниччині. Цей архітектурний ансамбль є пам’яткою фортифікаційної архітектури ХVІ століття, його внесено до Державного реєстру національного культурного надбання України.

До здійснення свого задуму Денис Монастирський ішов упевнено й наполегливо. Він знав усе про давній замок: з чого і як його будували, щоб можна було відновити мури, захистити від атмосферних руйнувань. 2012-ого переміг у національному конкурсі й став «Волонтером року». Почесне звання, грошова винагорода й отримання ґранту для обдарованої молоді додали сил активніше йти до мети. Сформував бригаду волонтерів, склав іспит на виконання висотних робіт, і під час відпустки ожила занедбана місцина.

У дні пам’яті заступник директора державного історико-культурного заповідника «Меджибіж» Ігор Западенко розповів, як завзято працював Денис Монастирський і надихав інших на добру справу. Реставратори-волонтери перемурували фортецю, що вже розсипалася, спеціальним металом окантували поверхні для зміцнення мурів товщиною до чотирьох метрів. На найвищі склепіння (зубці) кам’яниці, що сягають до 17 метрів, її рятівник підіймався як справжній безстрашний висотник.

Відомо, що хмельничанин не любив зайвої публічності. Хоча в нього було все, щоб концентрувати суспільну увагу: знання, чоловіча краса, вроджена шляхетність, а найголовніше – він мав харизму.

У подружжя Монастирських – двоє малолітніх синів: Павло й Михайло, котрі для тата були Павликом і Михайликом. Під час зустрічей з дітьми брав із собою «рідних малих козаків». З його рук отримували нагороди українські діти, які проявляли героїзм та відданість у час війни. Досі в пам’яті багатьох є світлина, на якій міністр прикляк на коліно перед хлопчиком-героєм у вишиванці, що засвідчує про людяність і щирість високого посадовця, його добре серце, сповнене любові до України, її майбутнього.

Знайшла інтерв’ю з Денисом Монастирським, в якому він із болем розповідає про підступність ворога, який після себе залишає смертельні міни. Не міг забути дитяче піаніно в Бучі, нашпиговане вибухівкою. Вартувало натиснути на клавішу, і воно омертвило б усіх навколо.

Пам’ятаємо і спомин лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука, яким він поділився в день сумного прощання. Є спільна фотографія, на якій міністр і співак з подарованою скрипкою на день народження. Керівник правоохоронного відомства привіз уцілілий від ворожих бомбардувань дитячий інструмент з визволеного з-під облоги Харкова.

Часто Д. Монастирський згадував про катівні на Харківщині після звільнення її територій. Він порівнював їх із тими, що облаштовували енкаведисти для українських патріотів.

Буча, Гостомель, Бородянка... Бачити одним з перших руїни й жахи – надто гнітючі реалії. Вважав, це подвоєним нацизмом. Глибинність переживань за долі українців, котрі пережили рашистську окупацію, відчувалися в його очах, у голосі...

Ці слова, схоже, стали пророчими. Він сказав їх у парламенті після схвалення на сесійному засіданні ВР президентського подання на призначення міністром внутрішніх справ. Потім повторив їх під час вручення відповідного посвідчення, означивши пріоритети в діяльності правоохоронного відомства.

Юрист, політик, державний діяч. Керівник державного відомства, чи не найбільшого за структурою, яке очолював півтора року, або 552 дні. Чому за днями? Тому що з таким колом обов’язків потрібно встигати навіть не за днями, а за годинами. З амбітним характером Дениса Монастирського, з його відповідальністю, з його переживаннями за доручену справу.

У нього це з дитинства. Зміцнив життєву позицію в Хмельницькому університеті управління та права ім. Л. Юзькова, який закінчив з відзнакою 2002 року. Згодом доцент кандидат юридичних наук Денис Монастирський викладав у ньому профільні предмети й занурювався в науку. Професійні статті з проблем розуміння демократії в сучасному суспільстві, стабільності законів схвалювали в юридичних колах. Окремі аспекти наукових розробок набули практичних застосувань. За своє коротке 42-річне життя Д. Монастирський став автором (співавтором) майже 30 наукових публікацій, трьох навчальних посібників. На його рахунку – до 70 проєктів законів України, поданих до ВР за власними юридичними напрацюваннями як сумлінного науковця і згодом як народного депутата – керівника комітету з питань правоохоронної діяльності. Рух «Чесно» за підсумками роботи парламенту ІХ скликання назвав Дениса Монастирського як одного з тих, хто подав найбільше результативних законопроєктів.

Майбутній міністр увійшов до парламенту 2019 року за списками політсили «Слуга народу». Два роки плідної праці на посаді голови комітету дали старт для нових викликів. 16 липня 2021 року з 271 голосом колег він прийняв присягу міністра внутрішніх справ. З огляду на досвід сказав: «Я готовий гідно нести службу в інтересах народу й держави». Коротко та зрозуміло. Хоча знав, що легко не буде після «вічного» міністра Арсена Авакова.

Невдовзі з оновленою командою розробили головні аспекти діяльності МВС, наближеної до європейських стандартів. Акцент зробили на підвищення довіри до поліції, поліпшення комунікації з громадами. Визначальна роль належала профілактиці, захисту безпеки громадянина і держави. Скасував закупівлю електрошокерів, зекономивши 170 мільйонів гривень державних коштів. Це сталося вперше в історії міністерства. Натомість придбали нагрудні камери для фіксації дій працівників МВС – заради дотримання ними своїх прав і обов’язків.

Після вивчення досвіду споріднених відомств у низці європейських країн міністр розвернув вектор правоохоронної діяльності на 180 градусів. Назріло облаштування кордонів. Адже за 30 років наша держава не спромоглася побудувати їх, зокрема з росією та білоруссю. Йдеться про сучасні споруди між державами, а не про земляні рови.

Доброю згадкою про Дениса Монастирського слугує і його відкрита лекція на тему «Досягнення і виклики системи МВС під час війни» в Донецькому державному університеті внутрішніх справ. Тоді минав дев’ятий місяць війни росії проти України. Міністр зізнався колегам, що в нього злилися день і ніч, є лише 24 години, помножені на 7 діб. Як у тих, хто в окопах, також удень і вночі – безперервні бої.

Міністерству вдалося зберегти архів і реєстри. Якщо потрапили б до ворога, то виникла б небезпека для всього громадянського суспільства: і з боку окупанта, і з боку злочинного криміналітету.

Евакуація, розмінування, пункти збору гуманітарної допомоги, диверсії, боротьба з кіберзлочинністю, документування злочинів окупантів, їх ідентифікація... Щодня й щоночі, без вихідних, щоб не спізнитися, не проґавити, не допустити, працюють служби МВС. Їхні співробітники теж гинуть на війні.

Денис Монастирський запам’ятався й останнім інтерв’ю. 31 грудня 2022 року на телеканалі «Рада» ділився планами на цей переможний рік з тим же європейським вибором у діяльності міністерства. Анонсував створення штурмових бригад. Ідея керівника-новатора успішно втілюється, зокрема і в Івано-Франківській області.

Обіцяв дати інтерв’ю після нашої перемоги над московитською навалою...

Чи були збої в правоохоронній діяльності за керівництва Дениса Монастирського, котрого 23 серпня 2022 року нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня? Звичайно. Його команда робила перші кроки в перебудові МВС. Не завжди була годинником з циферблатами за сходом сонця. Ті ж циферблати деколи повертали проти сонця. Це за індійською філософією, яку любив світлої пам’яті Денис Монастирський.

Очевидно, мав. Опоненти зчаста пересмикували ним мовлене в розмовах із журналістами. Зрештою, й окремі медійники не цуралися свідомо перекручувати інформацію на догоду своїх замовників. Проте він старався не піддаватися на провокації, бо знав, звідки вони беруть початок та про їхню мету. Своєчасно й арґументовано реагував на інформаційні виклики, спростовував недостовірність повідомлень. Різко засудив негідну поведінку на блокпості заступника міністра Олександра Гогілашвілі, якого відсторонив від роботи на час службового розслідування з пізнішою відставкою.

Не вдалося втягнути керівника МВС у скандал з ДТП на Бориспільській трасі колишньому народному депутатові Олександру Трухіну з так званої «групи Коломойського». «Слуги народу» виключили його зі своїх рядів. 23 лютого цього року ВРУ припинила повноваження нардепа О. Трухіна. Він постане перед судом за пропонування хабара поліцейському після ДТП 2021 року. Визнав себе винуватим у кримінальному злочині й уклав угоду зі слідством, яку затвердив Вищий антикорупційний суд.

Денисові Монастирському свого часу дорікали, що він був помічником народного депутата Антона Геращенка, а той згодом став заступником Арсена Авакова. У такий спосіб хотіли кинути тінь на нового міністра. Не вдалося. А. Геращенко не ввійшов до оновленої міністерської команди.

Особливо старалися блогери, котрі (чи котрим) ставили за мету поширювати недостовірну інформацію. Гуділи з усіх-усюд лише про Антона Геращенка. А те, шо Денис Монастирський був помічником народного депутата, обраного від Хмельниччини 2002 року Віталія Олуйка, замовчували. Він тоді якраз закінчив навчання в університеті. Разом зробили чимало добрих справ для своїх виборців.

Зі свого журналістського досвіду знаю, що, буває, негідники прикриваються іменами інших людей. Колишній нардеп від забороненої ОПЗЖ Ілля Ківа не лише аморальний тип. Його підозрюють у державній зраді, але ще до повномасштабного вторгнення рашистів він утік до Іспанії. Той чолов’яга фальсифікував усе: історію України, її культуру і свою скандальну дисертацію... Інтернетом гуляє довідка нібито за підписом голови профільного комітету ВР, що дисертаційне дослідження претендує на втілення в практичну площину. Цією фальшивкою заполонили публічний простір перед призначенням нового керівника МВС, є на ній навіть штамп про підтвердження підпису. Чи це не було останньою рятівною соломиною для нардепів, прихованих «аваківців», щоб перешкодити обранню Дениса Монастирського?

Можливо, що суспільство не скоро буде знати правду про авіакатастрофу в Броварах, через яку загинули пасажири гвинтокрила й невинні люди під час його падіння над дитячим садком.

Як відомо, Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження. Наразі є три офіційні версії того, що трапилося: порушення правил польоту, технічна несправність гелікоптера та умисні дії щодо його знищення. Урядова комісія мала прозвітувати про хід розслідування трагедії у Броварах до 18 лютого цього року. Через місяць не вдалося означити попередні висновки обставин, що призвели до людських жертв. Кабінет міністрів своїм розпорядженням від 17 лютого вказав нову дату для подання звіту – це 31 березня. Треба дочекатися. Хоча є обґрунтований сумнів.

Мабуть, з’явилися й інші версії. Запитань чимало, позаяк то надто резонансна подія, яка перебуває під контролем суспільства. Наприклад, чомусь спочатку за офіційним повідомленням ішлося про дев’ятьох пасажирів гвинтокрила. В поіменному списку загиблих не був названий бортовий механік Іван Касьянов. Потім він з’явився в переліку десятим. Не є таємницею слідства й те (відомо з відкритих джерел), що Денис Монастирський надсилав СМС перед трагедією секретареві РНБО України Олексію Данілову. І це майже збіглося в часі з тим, що вертоліт надзвичайників почав горіти і падати над дитячим садком.

У чесному професійному розслідуванні трагедії в Броварах зацікавлені Європа та США, почасти до якого вони також доєдналися.

Найкращим вшануванням пам’яті про Дениса Монастирського і його колег є продовження реформ, які він розпочав зі своєю командою. Новий міністр МВС Ігор Клименко публічно заявив, що так і буде.