Схоже, що у відносинах НАК «Нафтогаз України» та російського «Газпрому» період, коли компанії міряються позовами, не закінчиться ще довго. Чому це важливо? З багатьох причин. Найперше з тієї, що нині тривають спроби знайти можливості підписання транзитної угоди для прокачування російського газу до Європи через територію України. А це наразі приносить близько 3 мільярдів доларів доходу щороку. Однією з умов досягнення домовленостей, як відомо, росіяни висунули необхідність відмовитись від взаємних претензій через рішення Стокгольмського арбітражу. Так би мовити, почати з чистого аркуша, але на російських умовах.
Важливим залишається і запитання: що чекає на газотранспортну систему країни після втрати чинності контракту на транзит газу наприкінці цього року?
Крім того, наразі не видно завершення у справі і щодо отримання виграних «Нафтогазом» коштів. За які, між іншим, керівництво компанії уже встигло виплатити собі щедру винагороду.
Нагадаємо, що Стокгольмський арбітраж наприкінці лютого 2018 року за результатами розгляду двох арбітражних суперечок між «Нафтогазом» і «Газпромом» на постачання і транзит газу зобов’язав російську компанію доплатити НАК 2,56 млрд доларів. Росіяни подали апеляцію на це рішення до апеляційного суду округу Свеа (Швеція).
Наразі НАК намагається стягнути борг з «Газпрому» в міжнародних судах, проводить кампанію щодо арешту його активів у Швейцарії, Великій Британії, Нідерландах і Люксембурзі. І уже домоглася арешту в Англії належних «Газпромові» часток акцій Nord Stream AG, а також Blue Stream Pipeline Company BV. Натомість в Нідерландах заарештовано боргові зобов’язання перед російським підприємством на загальну суму близько 2,5 млрд доларів.
Нещодавно у цій справі з’явився новий поворот. Стало відомо, що НАК «Нафтогаз України» в заяві про захист і зустрічні позовні вимоги до російського «Газпрому» до Стокгольмського арбітражу вимагає переглянути транзитний тариф з 13 березня 2018 року до кінця 2019-го на суму 11,8 млрд дол. плюс відсотки і виплатити ще 448 млн та відсотки в межах інших зобов’язань. Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook виконавчий директор НАК Юрій Вітренко.
«Фактично йдеться про різницю між тим, що ми отримали за транзит, і тим, що повинні отримати за переглянутими тарифами. Така різниця становить $ 11,8 млрд (плюс відсотки). Саме таку суму ми і вимагаємо як компенсацію», – написав він.
За словами одного з керівників НАК, право вимагати перегляд тарифу передбачено в самому контракті. Попередній арбітраж не розглядав питання перегляду тарифу по суті, а лише визнав, що запит на перегляд тарифу, який «Нафтогаз» надіслав «Газпрому» влітку 2009 року, не відповідав формальним вимогам. Відповідно до процедури, передбаченої контрактом, було проведено двосторонні переговори з цього питання, які завершилися без особливого успіху, і тому тепер це питання має вирішувати Стокгольмський арбітраж.
Вітренко стверджує, що перегляд транзитного тарифу схожий на перегляд ціни на газ, як і тоді НАК зазначає, що порівняно з 2009 роком відбулися істотні зміни в порядку формування транзитних тарифів. Крім того, наш транзитний тариф поки що не відповідає рівню транзитних тарифів на європейському ринку.
Цікаве у новому позові те, що, як зазначає Вітренко, одним з обґрунтувань суми компенсації є витрати на так звану прискорену амортизацію і знецінення у зв’язку з тим, що нині у «Нафтогазу» немає достатніх підстав очікувати використання української газотранспортної системи для транзиту із закінченням поточного транзитного контракту 1 січня 2020 р. «Якщо спрощено, то актив, який міг би служити 30 років, ми повинні амортизувати за 2 роки, тому що потім його не використовуватимуть», – пояснив він.
Як вважає Ю. Вітренко, рішення арбітражу слід очікувати десь 2021 р.
«Якщо до цього часу стане зрозуміло, що Україна зберегла доходи від транзиту приблизно на поточному рівні, то ми не зможемо включати до розрахунку компенсації витрати на прискорену амортизацію і знецінення. Тобто, як я кажу, це в руках «Газпрому», – зазначив він.
Отже, як виглядає із пояснень керівника НАК, вимоги цього позову «прив’язали» до можливого укладання угоди про транзит газу територією України. Якщо «Газпром» таку угоду укладе, позовні вимоги буде зменшено, не укладе – як-то кажуть, сам собі винен.
Із цього стає зрозумілим, що наразі навіть у самому «Нафтогазі» не покладають особливих сподівань на те, що транзитну угоду з росіянами таки буде продовжено до кінця цього року. Але самих лише арбітражних розглядів вистачить ще на кілька років роботи НАК. От лише коли «Нафтогаз» зможе отримати від росіян гроші, та й чи зможе взагалі, невідомо.
