Важко собі уявити справжнього українця, котрий не любить картоплі. Чи то ніжного пюре з ароматом масла або ж зі шкварками, чи вареників з картоплею та сиром, чи ароматних дерунів з начинкою або без неї, але обов’язково з доброю ложкою домашньої сметани. А ще ж може бути картопля запечена і в лушпинні, улюблена особливо дітьми картопля «ФРН», картопля по-селянська, навіть картопляні чіпси, які дієтологи наполегливо рекомендують не вживати, але від того вони не стають менш популярними. Словом, не буде перебільшенням сказати, що картопля то таки наш другий хліб.

І саме цей незамінний на столі українців харчовий продукт останнім часом не перестає неприємно дивувати своєю ціною. Судіть самі: коли таке було, щоб за кілограм картоплі на базарі у Івано-Франківську правили більше, ніж за кілограм огірків (тих, котрі на салат), чи навіть помідорів?!. Що й казати, останнього тижня серпня можна було придбати і баклажани чи яблука дешевше, ніж нашу обов’язкову страву.

Нині можна завдяки інтернету довідатись про все, тож неважко встановити, що торік у цей самий час, наприкінці серпня, картопля коштувала навіть у супермаркетах 5,98 грн за кілограм, натомість нинішня її ціна у великих крамницях обласного центру Прикарпаття – близько 16 гривень (за даними https://regulation.gov.ua/inflation). Відтак і просто порахувати, що вартість цього продукту зросла на 268 відсотків! Або за малим мало не втроє.

Дотепники жартують, що уже є можливість вибирати між нашою картоплею та заморськими бананами. Цілком можливо, що на якійсь із акцій у продовольчих мережах ціна на них буде майже однаковою.

Усе дуже просто. Як запевняють аграрії, річ у тому, що нині ми маємо найгірший урожай картоплі за останні півтора десятка років. Спричинилися до цього найперше погодні умови, на які, зрозуміло, ми вплинути не можемо. Крім того, наразі уже включився у дію інший чинник: телебачення та інші інформаційні канали розповіли про негаразди з урожаєм, продавці бачать ситуацію на ринках і тому не поспішають продавати цьогорічний урожай. Вигода у цьому очевидна – довше можна буде отримувати за продану картоплю більше грошей. Втім, усе ж видається, що це явище тимчасове. Бо викопаний урожай необхідно буде або довше зберігати, а значить, і мати певні витрати на це, або ж продати за ціною, за якою погодяться купувати. Прикметно, що уже минулої суботи ціна на картоплю таки почала знижуватись.

Українців цілком сміливо можна назвати картоплеїдами, бо споживаємо цього продукту в середньому понад 130 кілограмів на людину на рік. Кажуть, що за цим показником ми перебуваємо серед лідерів у світі. Та й вирощуємо цього овочу чи не найбільше, звичайно, поступаючись нашим сусідам білорусам.

Основною причиною погодних проблем цього року з вирощуванням картоплі називають незбалансовану кількість вологи. Спочатку її було забагато, особливо на заході країни, а на півдні – навпаки, замало.

Такою була ситуація і в сусідніх країнах. І це також позначилося на цінах. Як стверджують аграрні експерти, у Польщі вартість картоплі удвоє вища, ніж торік, у Білорусі – на 30-40 відсотків. Та найбільше бульба подорожчала саме в нас.

Між іншим, що стосується зниження ціни наприкінці серпня на картоплю, то за словами експертів ринку, цьому значною мірою допомогли саме білоруси. Саме звідти до нас привозять цей продукт за конкурентною ціною, що впливає на зниження ціни на внутрішньому ринку.

Виявляється, в Україні є така організація, як Українська асоціація виробників картоплі (УАВК). Отож, як повідомили в УАВК, у Міністерстві аграрної політики та продовольства України недавно відбулася зустріч в. о. міністра Ольги Трофімцевої, головного фітосанітарного інспектора України Андрія Челомбітка, директора Департаменту безпечності та якості харчової продукції Мінагрополітики Миколи Мороза з делегацією Української асоціації виробників картоплі. Темою розмови стало контрабандне надходження в Україну російської картоплі реекспортом через Білорусь, що входить до складу так званого Митного союзу.

Виконавчий директор УАВК Оксана Руженкова поінформувала присутніх, що через складні погодні умови достигання картоплі на всій території України затрималося майже на місяць. Саме цим пояснюються високі ціни на картоплю на внутрішньому ринку. «Цьогорічний врожай не є істотно меншим, ніж 2018-го. Середньостатистична врожайність становитиме 38–45 т/га у фахових господарствах. Виробничі площі під картоплею у сезоні-2019 становлять понад 40 тис. га. Це більше, ніж торік, на 12 тис. га. Внутрішня потреба торговельних мереж у картоплі – 1,3 млн т/рік. Господарства УАВК, які репрезентують 20 відсотків професійного картоплярства, забезпечать 240 тис. т столової картоплі, що становить чверть її загальнодержавної потреби. Ще 120 тис. т вирощено для потреб переробних підприємств. Це дає дозволяє стверджувати, що у 2019–2020 маркетингових роках в Україні дефіциту картоплі не буде», – йдеться у повідомленні УАВК.

Крім того, фахівці галузі прогнозують зниження цін у вересні (через збільшення обсягів пропозиції картоплі від селянських господарств), а особливо у жовтні, коли почнуть збирання великі виробники.

Але надалі бульба, очевидно, лише дорожчатиме. Бо до всіх теперішніх витрат потрібно буде додати ще й вартість зберігання картоплі.

За оцінками експертів, не надто райдужні перспективи має українське картоплярство. Адже вирощування цього овочу в промислових масштабах залишається малорентабельним.

Втім, наразі, як виглядає з опублікованого на інтернет-сторінці асоціації повідомлення, найбільше виробників турбує можлива картопляна експансія з Росії. За їхніми словами, в останні роки в Росії завдяки держкомпенсаціям побудовано багато картоплесховищ. Площі під цією культурою збільшено в рази. Ціни на російському ринку поки що становлять 6-7 руб./кг, що дозволяє постачати її в Україну і вигідно реалізовувати.

Наразі всі ці події викликають лише співчуття до українських споживачів. Бо кожного разу, коли держава не справляється зі своїми обов’язками, знаходяться пояснення, чому винні всі, крім нас. Чому, скажімо, не можна обладнати необхідні сховища в Україні, а не кивати на російські? Чому Мінагрополітики не може спрогнозувати майбутній урожай і для підтримання виробників не встановить їм певні компенсації? Чому ми й далі маємо вгадувати, що стане черговим проблемним продуктом у країні?

Нагадаємо: свого часу виробники гречки після значного подорожчання розповідали про малий попит минулого сезону і зменшення посівів (між іншим, думаємо, що і цього року на нас чекатимуть ще пригоди із ціною гречки, бо торік аграрії шкодувалися також на поставки її з Росії).

Зовсім свіжі враження: навесні цибуля била усі цінові рекорди. Так, тоді також говорили про неврожай, відсутність необхідних сховищ, малу рентабельність. Дивно, як з усім цим дають собі раду в Європі? Бо ж і ціни там не скачуть так шалено, як у нас, і з продовольством проблем у них начебто не виникає. Можливо, саме тому, що на це має працювати держава: знаючи про посіви та врожайність, можна більш-менш точно визначити, скільки і чого може бути потрібним українцям. А також прогнозувати і ціни. Бо слабо віриться, що коли поблизу Івано-Франківська можна виростити кавуни, то не знайшлося б місця, де за гарантованою ціною виростили б ті самі гречку, цибулю чи картоплю.

Але це має бути уже зовсім інше міністерство чи управління агропромислового розвитку на місцях. Які не лише дбатимуть про розподіл бюджетних грошей, а й найперше про споживачів, знаючи про необхідні запаси і маючи кошти для того, аби їх зробити. Щоб кожного року ми знову і знову не наступали на одні й ті самі граблі: знову у нас дорожчає щось із традиційного суто українського «борщового набору», а винні традиційно – москалі, погода чи ще хтось.