На базі Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ) відбувся ІІI-й Міжнародний медичний науково-практичний форум «Медицина України – європейський вибір», в якому взяли участь провідні фахівці-медики з Литви, Словаччини, Польщі, США. Нашу країну представляли секретар Асоціації хірургів України доктор медичних наук професор Олександр Литвиненко, науковці Івано-Франківського національного медичного університету на чолі з ректором Миколою Рожком, провідні лікарі ЦМКЛ, управлінці охорони здоров’я нашого міста й області.

Загалом близько 400 медичних працівників з восьми областей нашої держави взяло участь у цьому представницькому заході. Втім, організовані оргкомітетом форуму телемости між ЦМКЛ, Запорізькою медичною академією післядипломної освіти та Харківською медичною академією післядипломної освіти, надали змогу щонайменше ще вдвоє більшій кількості українських лікарів та медсестер запізнатись з напрацюваннями світової медицини. Зрештою, й місце проведення форуму – не випадкове. ЦМКЛ ґрунтовно обладнана сучасною медичною апаратурою, а рівень професіоналізму івано-франківських медиків викликає захоплення як колег з України, так і ближнього закордоння. Чого лишень вартує, наприклад, розвиток лікарнею найскладнішого напрямку у медицині – кардіохірургії.

Нагадаємо, що, крім того, що в установі вже широко практикують методи малоінвазивної хірургії – від цілодобового надання допомоги пацієнтам з гострим інфарктом міокарда шляхом балонної ангіопластики і стентування до оперування вроджених вад серця у дорослих і дітей підліткового віку – сьогодні висококваліфіковані фахівці лікарні вже проводять і операції на відкритому серці – лише цього року їх зроблено більше двох десятків. Тобто ЦМКЛ стала повноправним партнером у малому числі наукових клінік, які проводять такі самі операції в Україні…

І ще один цікавий, й не менш важливий сегмент блискучої організації цього представницького заходу силами ЦМКЛ Івано-Франківська – на форум не було витрачено жодної копійки з державного бюджету.

Делегація з Литви була найчисельнішою. Її очолював директор і член правління Республіканської клініки Каунаса (клінік такого рівня є в Литві лише чотири) Раймондас Куніцкас. А з ним прибули на форум його колеги з клініки: старший адміністратор Інга Габданкайте, головний хірург відділу денної хірургії Нериюс Чапонка, старший хірург відділу малоінвазивної хірургії Міндаугас Шлапикас та директор діагностичної клініки і головний ендоскопіст Міндаугас Гаяускас.

Поважним було і медичне представництво зі Словаччини у складі віце-деканів медичного факультету університету ім. Йожефа Шафарика в Кошице докторів медичних наук, професорів Вільяма Доніча та Микити Боброва, а також Штефана Іванецкі й Олени Тендиш, відповідно завідувача відділу травматологічної хірургії та директора центру психологічної реабілітації і кризових ситуацій клініки Луї Пастера цього ж ВНЗ.

Польщу представляв директор управління неінвестиційних проектів мерії Любліна магістр менеджменту та маркетингу Кшиштоф Лонтка. Як голова ради програми Конгресу Ініціатив Східної Європи і член ради програми «Разом з Україною», автор і співавтор стратегій розвитку багатьох громад та підприємств, зокрема й довгочасної стратегії поступу понад півмільйонного Любліна, найбільшого міста східної Польщі, К. Лонтка давно й активно ділиться своїми напрацюваннями з українцями й веде з ними спільні проекти.

Нагадаємо, що ще в 2015 році представники Любліна на І-му форумі міст-побратимів в Івано-Франківську ділилися досвідом з представниками влади, громадських і туристичних організацій та бізнесових кіл, як вибудовувати ефективну маркетингову стратегію міста. Про співпрацю між Любліном та Івано-Франківськом ішлося на таких заходах і наступними роками. На цьому ж форумі Кшиштоф Лонтка виступав з доповіддю «Перспективи Любліна та міжнародна співпраця у сфері медицини на прикладі проекту по медсестринству». Власне, тема медсестринства на прикладі європейського досвіду викликала підвищену увагу українського медичного персоналу середньої ланки. До речі, на «рахунок» польського гуру проектного менеджменту К. Лонтки потрібно «зачислити» значну кількість медсестер з Вінниці й Рівного, які взяли участь у форумі.

На чотирьох пленарних засіданнях ІІІ-го міжнародного медичного форуму закордонні фахівці ділилися з українськими колегами досвідом реформування системи охорони здоров’я у своїх країнах (Р. Куніцкас), організацією надання первинної медичної допомоги і сімейної медицини. Зокрема згадувані М. Бобров та Ш. Іванецкі розповіли присутнім про нові складові компоненти системи нагляду за охороною здоров’я і методи практичної підготовки в організації первинної медичної допомоги у Словаччині. Окрім доповідей про управлінські новації у сфері реформування охорони здоров’я Литви, Словаччини й Польщі, інший пул виступів як закордонних, так і вітчизняних фахівців стосувався новітніх наукових розробок і практичних напрацювань прикладного характеру в медицині.

Учасники форуму також мали змогу відвідати майстер-класи, проведені на базі ЦМКЛ, побачити новітні техніки й методики зокрема лапароскопічної хірургії гриж, ендоскопічної хірургії та оперативної онкохірургії товстого кишківника і прямої кишки.

Словом, українські науковці й медики отримали чергову унікальну можливість перейняти досвід своїх колег з Євросоюзу, навчитися новітніх методик оперативних втручань, діагностики та лікування хворих, вивчити передові системи охорони здоров’я країн Євросоюзу, зав’язати конструктивну співпрацю із закордонними колегами, обговорити можливості спільних проектів та обміну спеціалістами.

Ми попросили поділитися своїми думками щодо реформування медичних закладів у Литві, про враження від форуму і подальшу співпрацю з ЦМКЛ директора й члена правління Республіканської клініки м. Каунаса Раймондаса Куніцкаса (клінік такого рівня клінік у Литві є лише чотири). Відомого хірурга українського походження й доброчинця з Чикаго Юрія Кузича попросили розкрити власні візії на українську медицину й розповісти про його доброчинність для громади Прикарпаття, а головному лікаря Івано-Франківська Тараса Масляка — підвести підсумки форуму, означити наступні проекти й перспективи розвитку ЦМКЛ.

— Коли поглянемо на представництво форуму, який реалізує лікарня ЦМКЛ, ми бачимо медичних фахівців близького зарубіжжя. Які роль і місце Республіканської клініки м. Каунаса в цьому проекті?

— Наше співробітництво триває вже декілька років. Завдяки міжнародному відділу із залучень інвестицій, капіталовкладень, міжнародної та державної допомоги від суб’єктів публічного й приватного права, міжнародного співробітництва й маркетингу Івано-Франківської ЦМКЛ, зокрема, його керівникові Олександрові Марусину навели контакти й було налагоджено добрі відносини, що й привело до позитивного результату. Лікарі отримали змогу приїхати до нас і запізнатися з організацією охорони здоров’я Литви та роботою нашої клініки. На наступному рівні стосунків між нашими клініками ми вже приймали українських лікарів на стажування до двох тижнів. Вони вчились тих практик і методик, які ще не присутні в медичному полі вашої країни. Натомість при таких стажуваннях і зустрічах колег наші лікарі також мали змогу повчитись, що принесло добрі плоди. На третьому етапі розвитку нашого співробітництва, а ми вже другий рік підряд беремо участь у цьому форумі, ми привозимо і показуємо не тільки власні практичні навики і методи праці наших лікарів, а й ділимось своїм досвідом реформування охорони здоров’я. Нам буде приємно, коли ви не будете робити таких помилок, яких ми допускалися.

— Назвіть головні помилки в реформуванні охорони здоров’я Литви.

— Просто відразу не було прийнято радикального рішення оптимізувати число лікарень, а звідси — занадто багато лікарняних ліжок. Коли поглянути на всі лікарні – від університетських до районних і меншого рівня лікарень разом із поліклініками й первинними центрами, то загальне їхнє число сягало більше 1000 — це дуже дорого коштувало народові Литви.

— Як Ви вирішили цю проблему?

— За останніх двадцять років ми почали об’єднувати лікарні й суттєво зменшували число лікарняних ліжок. Втім, бачимо, що цього ще не достатньо й потрібно ще раз радикально переглянути число лікарень, адже Литва — невелика країна, її протяжність від одного кордону до іншого – близько 500 км. Виглядає, що краще сформувати декілька потужних медичних центрів, в яких розмістити дорого-вартісну апаратуру й обладнання з відповідним медичним медперсоналом і спеціалістами, які будуть якісно виконувати діагностичні й лікувальні процедури, ніж розпорошити весь потенціал по всій країні, хоч у районних лікарнях і є відповідне обладнання, але громадяни більше довіряють вищому рівневі кваліфікації лікарів.

— Ваша клініка носить республіканський статус. В який спосіб ви зберегли «золотий запас» лікарів-професіоналів високого рівня?

— Наша клініка на початках об’єднувала також маленькі клініки і лікарні, тому ми скоротили насамперед працівників керуючого, а згодом – обслуговуючого персоналу. Бо як на одних, так на інших витрачали багато коштів. Це дало можливість підвищити зарплату для медичного персоналу. У нашій клініці — 1300 лікарняних ліжок і близько 1500 працівників, з яких 300 чоловік — обслуговуючий персонал.

— Як працює вертикаль міністерства охорони здоров’я Литви?

— Засновник нашої клініки — міністерство, але воно швидше займається методичними рекомендаціями. Вся система охорони здоров’я Литви грунтується на страховій медицині. Лікарі самі заробляють гроші, маючи відповідні договори з лікарняними касами, де накопичуються кошти на лікування громадян (екс-міністр охорони здоров’я Литви Константінас Ромуальдас Добровольскіс тепер має приватну клініку. В середині 90-х минулого століття він починав перші реформи і з 10 таких кас закрив половину: «Чому не можна віддати кошти головному лікареві лікарні, він що, не знає, як ними розпорядитись? – риторично запитував він. – Грошей тоді в медицині було б більше, якби забрали цілий полк гарно «прикормлених» посередників — лікарняні каси Литви, в яких працює 1000 чоловік». – Р. І.).

— Чи бере Ваша клініка участь у міжнародних проектах? Чи плануєте спільні проекти з Івано-Франківською ЦМКЛ?

— Звісно, що беремо, хоч нам хотілося б активніше бути присутніми у цій площині. Щодо співпраці, то наш колега з Польщі Кшиштоф Лонтка на форумі оголосив про можливість співробітництва європейських інституцій з Україною, і в цьому спільному пулі ми б також змогли взяти участь. Це було б надзвичайно цікаво, коли б узяти певну проблему й вирішити її в Польщі, Україні й Литві. Ми домовились розглянути такі проблеми під різними кутами зору і шукатимемо шляхів їх фінансування. Такі спільні кроки нам необхідно робити з різних причин, але навіть тепер зрозуміло, що це принесе користь хворим наших країн. Ще я хочу зауважити, що наші народи протягом віків мали спільну історичну долю й державу, ніколи між нами не було конфліктів і ми не воювали між собою, на Україні ми почуваємо себе комфортно і маємо приємність, що ми хоч чимось можемо вам допомогти.

— Під час Другої світової війни Ви з родиною в дитячому віці опинилися в Німеччині, а в 1949 р. переїхали США, де мовби починали життя з нуля… По вищих студіях в трьох американських університетах стаєте хірургом. Згодом, військовим хірургом в ранзі майора…

— Моя родина розділила долю багатьох українських родин-скитальців. Як і усім, було нелегко, але нас батьки виховували в релігійному й патріотичному дусі і любові до України. В юному віці у Німеччині я вступив у Пласт. Коли помер Сталін в 1953 році, то всі думали, що Совєцький Союз розпадеться, а українці швидко повернуться додому на рідну землю, але так сталося, що я вже 70 років в Америці… А перебував я в американських військах у часі війни у В’єтнамі і два роки провів у військовому госпіталі на Тайвані.

— Пам’ятаємо, як через кілька днів по своєму 75-літті Ви привезли до Івано-Франківської ЦМКЛ два штучних серця, інше обладнання та інструментарій загалом десь на мільйон доларів. Наступного року вам виповнюється 80. Маємо сподіватися і тоді від Вас обладнання й інструментарію десь, очевидно, вже на два мільйони?

— (Щиро сміється) То поважне і дуже велике припущення. Наразі цього року планую привезти до лікарні багато штучних клапанів серця. Ще планую привезти два медичних апарати: помпу для перекачування крові і резервуар для її зберігання, з приводу чого я вже провів відповідні перемовини з добрими людьми. Тож працюю в тому напрямі.

— Коли відсторонено поглянете на розвиток кардіохірургії в ЦМКЛ, як вважаєте, чи в добрі руки потрапило ваше медичне обладнання?

— Безсумнівно, я про це знав ще 2015 року. Як кардіохірург бачу що цей напрям ще у стадії становлення, але має динамічний розвиток, причому на правильному шляху, чим я дуже задоволений. Той широкий спектр хірургічних втручань – від шунтування до операцій на відкритому серці, який виконують в Івано-Франківській ЦМКЛ, – це вельми поважний рівень для будь-якої кардіологічної клініки.

— Чим для вас є жертовність?

— Чинити добро краще в тишині. Тому люблю тихо прийти і робити його непомітно. Не очікую ніякої подяки, бо вважаю то своїм обов’язком і, головне, маю до того охоту. Словом, що права рука дає — най ліва не знає. Тішуся, що моїми стопами йде мій син, який також працює хірургом. Для мене це важливо, бо скільки себе пам’ятаю, ми все мріяли про незалежну Україну і нею жили.

– Мав змогу поспілкуватися з чиказьким кардіохірургом Юрієм Кузичем, якого серед іншого, здивувала мала присутність на форумі фахівців з інших лікарень. Отож, що дає нашим медикам форум такого рівня?

— Є декілька важливих позитивних складових таких та подібних заходів. По-перше, форум розширює лікарям-фахівцям горизонт можливостей для їхньої участі в міжнародних програмах, інтеграцію у європейський медичний простір українських лікарень та колективів, нагоду впровадження в лікувальний процес новітніх методик і розширення спектру лікування різних захворювань.

Друга складова лежить в площині нових знань. Міжнародний форум — добра науково-практична школа сучасної європейської медицини, причому – безкоштовна. Фахівці міжнародного рівня, витративши свої кошти і час, приїхали до нас, щоби поділитись своїм досвідом. А живе спілкування не замінить ні книга, ні комп’ютер. Інший момент полягає в тому, що тісне спілкування між лікарями різних країн виливається у зримі форми.

Про доброчинство чиказького хірурга Юрія Кузича добре відомо усім і в нашому місті, і в краї. Але так само принесло добрі плоди й спілкування з українською громадою Італії та українськими лікарями, які там працюють. Вони зокрема придбали й привезли для нашої лікарні мамограф, який ми встановлюватимемо. Так само як один українець-лікар з Америки, який декілька років тому брав участь в конференції для медсестер, ось вже два роки поспіль надсилає нам розхідні матеріали: тубуси, баночки, пробірки для крові тощо – надійшло їх від нього десь так уже на 300 тисяч доларів.

А народжуються ці ідеї під час спілкування однодумців на таких форумах і конференціях. Так що особисті контакти не лише приносять нам можливість розкішного спілкування з колегами з-за кордону – це ще й запорука залучення інвестицій та економія коштів для нашої держави. На форумі я намагався найбільше часу приділити спілкуванню зі своїми колегами з Польщі, Словаччини, Литви. Мені було приємно, коли колега-хірург зі Словачини професор Вільям Доніч в одній з бесід відзначив високий рівень кваліфікації хірургів нашої лікарні в судинних операціях, малоінвазивній хірургії, операціях на серці й принагідно зізнався, що в нас є багато чого навчитися.

Особливо я гордий, що словацькі друзі планують прислати до нас двох судинних хірургів, які хочуть перейняти досвід і напрацювання наших хірургів. Це вже той лакмусовий папірець, який вказує на європейський рівень медичної компетенції. В певному сенсі це позитивно впливає й на імідж нашої держави в очах наших колег із сусідніх країн…

Що ж до малого числа хірургів, як зауважив наш добрий приятель і колега Юрій Кузич, то прикро, що над цим питанням не хочуть думати самі лікарі-спеціалісти. Адже коли приїжджають європейські фахівці, то маємо користати з такої слушної нагоди. З іншого боку, видається, що питання присутності малої кількості спеціалістів можна переадресувати медичним управлінцям різного рівня Івано-Франківська, області й районів. Звісно, хто мав добрий намір і бажання, той зміг відвідати форум, цю унікальну живу школу спілкування фахівців. Хто ж не зміг чи не захотів, то вже інше питання.

— Нагадаю, що торік «Галичина» писала про отримання Івано-Франківською ЦМКЛ гранту в розмірі 400 тис. євро в рамках спільної програми «Румунія—Україна 2014—2020 рр.» та ще 10 відсотків цієї суми з міської бюджету за проектом «Переоснащення стаціонарів лікувальних установ» в рамках співфінансування. Знаємо, що ЦМКЛ успішно працює й над низкою інших великих проектів, ідеї яких народжуються й на таких форумах. Чи плануєте ще такі заходи на цей рік?

— Передусім хочу відзначити активну присутність й діяльну участь у наших форумах провідних медичних науковців Івано-Франківського національного медичного університету на чолі з ректором Миколою Рожком, які завжди підносять такі заходи на високий рівень наукової й професійної компетенції… Отож ми плануємо провести вельми цікаву конференцію з офтальмології. Участь у ній уже задекларували, крім наших українських колег, спеціалісти високого класу з-за кордону. Другий запланований захід — конференція з ЛОР-патології, надзвичайно обширного й проблемного напряму в медицині. Нагадаю, що наша лікарня є цілодобово ургентною з ЛОР-захворювань. На черговому заході очікуємо приїзду до нас з медичною місією групи американських колег. Ще один захід пов'язаний з фахівцями-медиками з Пакистану, які перебували в нас торік, і ще планують приїхати й повчитися кардіохірургії, особливо малоінвазивної. А також плануємо порушити проблемні питання з трансплантології,, яка в західному регіоні України перебуває ще в зародковому стані. Тим більше, що ЦМКЛ має двох підготовлених фахівців. Завдяки Юрієві Кузичу вони в скорому часі відбудуть до США на чергове стажування. Після їхнього повернення з Америки і відбудеться конференція. Ще один захід порушить питання малоінвазивних втручань при ішемічних інсультах та крововиливах головного мозку (встановлення стентів в судини головного мозку – Р. І.) для зменшення смертності та інвалідизації серед населення від цих недуг.

— Відділення інвазивних методів діагностики і лікування було створено у ЦМКЛ у 2010 р. А нове дихання відділення отримало, коли Ви змогли переконати приїхати зі Львова до Івано-Франківська доброго фахівця Лілію Сорохтей, тепер завідувачки цього відділення. Цього ж року молодий доктор медичних наук Тарас Гудзенко, який повернувся з тривалого 2,5-річного стажування в польській кардіохірургічній клініці, вже встиг провести 21 операцію на відкритому серці. Відповідний підбір кадрів з числа фахівців високого класу стає для ЦМКЛ стратегічною складовою?

– Про це мало хто говорить, але надзвичайно важливо, коли завідувач відділенням є високопрофесійним спеціалістом який має покликання до медицини, тобто перебуває на своєму місці. Не менш важливо для лікарні – коли фахівець з великої букви вміє передати свої знання молодим колегам-лікарям. Одне з найважливіших завдань, яке ставлю перед такими спеціалістами, – навчання своїх молодших колег тих знань і практичних навиків, якими самі досконало володіють.

Власне, за час праці в ЦМКЛ Лілія Сорохтей не лише виконала велику кількість операцій, а й зуміла підготувати шістьох спеціалістів-хірургів, серед яких четверо вже дотягуються до її рівня. Тобто навіть при форс-мажорних обставинах інвазивне відділення лікарні тепер працюватиме в нормальному режимі. Не забуваймо, що в такий спосіб хірург Сорохтей ще й зекономила чималі кошти для нашої держави. Тут потрібно також розуміти, що при вибудовуванні стратегії розвитку ЦМКЛ необхідно мати спільне бачення й допомогу стратегічних партнерів, і з огляду на це ми завжди знаходимо розуміння і всебічну підтримку міського голови Руслана Марцінківа, котрий розвиває Івано-Франківськ за європейськими орієнтирами.

— 2012-го Ви стали одним із переможців американської державної програми «Sabit». Розкажіть про здобутий досвід.

— Ще коли був молодим лікарем, а потім виконував обов’язки завідуючого відділенням, лишень випадала нагода — їхав навчатися нового до Києва, Ленінграда, США, Канади. Про потребу здобувати повсякчас нові знання не припиняю говорити своїм молодим колегам і стимулюю їх до таких поїздок за кордон. Цим шляхом легко йти, коли постійно працюєш над собою і живеш своєю професією. Щодо програми «Sabit», то дев’ять років тому спершу її учасники у своїх колективах протягом півтора року навчалися дистанційно. В підсумку з 800 чоловік зі Східної Європи відібрали 17, і я був у числі чотирьох з України, які поїхали до США. Протягом п’яти тижнів ми мали можливість ознайомитись з роботою медичних клінік, з різними форматами страхової, військової медицини, ознайомилися з управлінням приватних, комунальних і державних лікувальних закладів Сполучених Штатів. Так набув новий досвід, і, що не менш важливо, за час свого перебування запізнався з багатьма колегами, які згодом стали приятелями і друзями. Тепер нас об’єднують спільні інтереси й проекти.

Нові знання і новий досвід виводять лікаря на чимраз вищий рівень медичної компетенції. Лікар мусить навчатися все своє життя, врешті, як і кожен фахівець своєї справи, якщо він нею живе. Звісно, прикро, що в нас і низькі зарплати лікарів, як і низький рівень життя, але маємо виходити з наявних можливостей, думати про майбутній розвиток, працювати професійно і якісно для громадян нашої держави, які живуть не краще від нас, а часто-густо й набагато гірше.

– Як керівник лікарні означте стратегію медичної реформи для ЦМКЛ. Як зберегти кадри професійних фахівців за низької зарплати?

– У будь-якій справі потрібно заглядати на два-три кроки вперед. Особливо, коли це стосується такої делікатної і важливої для усіх без винятку громадян справи, як медична реформа. Якщо думаєш і працюєш у системі міжнародних координат і правил, то легко побачити, що наша стратегія медичної реформи – від первинної ланки до вузької спеціалізації – подібна до стратегій Польщі, Литви, Словаччини. Р. Куніцкас слушно зауважив, що ми рухаємось тим шляхом що й вони. А він зокрема у своїй клініці дає можливість фахівцям консультувати в поліклініках і працювати в стаціонарі чи йти в операційну. І каже мені «Ти так мусиш зробити!». В такий спосіб він зберігає спеціаліста вузької спеціалізації, якого легко втратити, але важко потім знайти й ще важче його навчити й виховати. Не забуваймо, що це «золотий запас» держави. Я вже мушу думати наперед, як заробити відповідні кошти на їхнє належне утримання, про орієнтовну кількість пацієнтів для відповідного планування роботи ЦМКЛ, про сучасне медичне обладнання й апаратуру як в діагностиці, так і в операційних. Тоді лікарня зможе надавати якісні послуги пацієнтам. Щодо пацієнта, то його стан здоров’я залежить як від медикаментів та дотримання вимог сучасного медичного протоколу, так і від ряду супутніх чинників: обладнаних сучасними ліжками лікарняних палат, належного харчування, чуйного ставлення медперсоналу до хворого, тобто цілого комплексу лікувально-оздоровчих заходів. В нас просто немає іншого шляху.