Ще 10 років тому було складно собі уявити, що у вітчизняних кінотеатрах демонструватимуть документальні фільми про українських діячів культури, зокрема про легендарних співаків. А сьогодні – це реальність, і 8 серпня відбулася прем’єра фільму «Яремчук: Незрівняний світ краси», де в центрі сюжету – один із засновників української естради. Однозначно, рекомендую стрічку до перегляду, адже вона запрошує глядача у своєрідну музичну подорож, під час якої він побачить молодими Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Василя Зінкевича, Павла Дворського та інших. А ще вона дарує багато позитивних емоцій загалом та вкорінює гордість за митців, які творили українську пісню у складні часи.
«Яремчук: Незрівняний світ краси» режисера Артема Григоряна розповідає про творчий та життєвий шлях Назарія Яремчука – популярного співака, якого так рано, у 43 роки, забрала зі світу живих невиліковна хвороба. Творці фільму без перебільшень називають його першою українською поп-зіркою, й архівні кадри та спогади рідних, друзів та колег є тому підтвердженням.
Ініціаторкою зйомок та продюсеркою стрічки стала донька співака Марія Яремчук. За її словами, ця ідея у неї виникла, 2021-го, коли її батькові мало би сповнитися 70 років. Але тоді не склалося. Хоча сьогодні, як на мене, більш сприятливий час для виходу такого фільму, адже в українському суспільстві значно зріс запит на дослідження власної історії та її непересічних особистостей. Тож, думаю, охочих побачити документальний фільм про Яремчука цього року таки більше, ніж 2021-го.
Через призму постаті Назарія глядач мовби здійснює екскурс в історію: від 1971 року, коли пісня «Червона рута» перемогла на конкурсі «Пісня року-71» у москві – до перших років незалежної України, і початку її становлення як держави. Тобто образ митця – в контексті подій того часу, в якому він жив, і є своєрідним провідником по них. Як на мене, це дуже добре показує, що насправді співаки не можуть бути поза політикою, адже їхній голос – це частина країни, в якій вони живуть.
Через те, що у фільмі звучать рядки зі щоденника Яремчука, які начитує змодельований штучним інтелектом його голос, час від часу у глядача може виникати враження, що він досі живий. Зізнаюся, мені сподобалося таке рішення творців фільму – це додає стрічці теплоти й відчуття присутності її героя.
Попри всі численні сильні сторони фільму, який, зрештою, вдалий, певні речі в ньому, як на мене, спрацювали радше на шкоду йому, ніж на користь. Це те, що в підсумку образ Назарія, який створили зі спогадів його рідних, друзів та колег, видався неповним, дуже рівним і занадто солодким.
Після перегляду фільму залишається чимало білих плям в біографії співака і ще більше запитань. Адже окремі сюжетні лінії подано дуже похапцем. Зокрема, лише побіжно згадано про перший шлюб співака. Також бракує спогадів синів співака – Дмитра та Назарія, які би змогли ширше розкрити лінію Яремчука як тата. Адже доньці Марії було лише два роки, коли його не стало. Вона, власне, сама говорить у фільмі, що «шукає як Ельдорадо, яким він був у побуті…». Тому ця лінія, як на мене, взагалі нерозкрита. Адже у фільмі сини співака з’являються лише на дитячих фотокартках і в дуже сухих та коротких згадках про них. За словами творців фільму, вони відмовилися від знімань, проте консультували їх щодо тих чи інших питань.
Також від участі у картині відмовилися народний артист України Василь Зінкевич та засновник і керівник ВІА «Смерічка» Лев Дутківський. Впевнена, від цих інтерв’ю стрічка б лише виграла, і стала більш цілісною.
Але сфокусуємося на сильних сторонах картини. А це, безперечно, музика. Якщо ви ще не любите українські естрадні пісні, то, переглянувши фільм, можете закохатися в них або принаймні він спонукає прослухати ще раз випробувані часом «Червону руту», «Водограй», «Стожари», «Усміхнися мені», «Гай, зелений гай», «Родина», «Батько і мати» та інші. Через це картину сміливо можна назвати музичною. Цікаво, що практично одночасно з прем’єрою документалки вийшов у світ музичний альбом «RE:Yaremchuk», де сучасні українські виконавці та гурти виконують пісні співака. Його продюсеркою теж була Марія Яремчук. Загалом нове звучання отримали 11 композицій. Як на мене, вийшло доволі цікаво і несподівано. Тож тих, хто лише планує відвідати фільм, мушу попередити, що після нього буде складно зупинити себе від наспівування чи прослуховування безсмертних хітів і менш відомих композицій співака. А вибрати є з чого, адже він встиг записати понад 150 пісень.
Окрім музики, ностальгійних спогадів, щоденникових нотаток, світлин та архівного відео, «Яремчук: Незрівняний світ краси» – і справді демонструє цей незрівняний світ краси через гірські краєвиди, які є рідними для Назарія. Їх у фільмі дуже багато. Іноді навіть складається враження, що це ще один персонаж. Так воно, мабуть, і є.
У кінці сеансу глядачі почали аплодувати. Думаю, що ці оплески були адресовані не лише творцям стрічки, а насамперед її героєві– вічно молодому Назарію Яремчуку. І це той випадок, коли аплодисменти в кінотеатрі є більш ніж доречними та символічними.
