У відомому громадському русі «Чесно» отримали на свій запит перелік посадових осіб та радників Офісу Президента України (ОПУ) й вирішили ознайомити з ним широкий загал українців і заодно розповісти, що з тим не так. Отже, як з’ясувалося, на початку жовтня 2023 року в підпорядкуванні керівника ОПУ, якого ще називають президентським завгоспом, Андрія Єрмака перебувало 58 осіб: 10 заступників, 7 штатних радників і 18 – позаштатних, а ще – 14 радників (у штаті й поза ним) його заступників та самого ОПУ, а також керівниця його апарату (імена й парсуни – в нашій ілюстрації до цього тексту на стор. 2).
Найдужче, звісно, дивує число штатних заступників глави ОПУ. Причому, цілком імовірно, що їх ще може й побільшати. Адже максимальну кількість заступників керівника ОПУ в законодавстві не визначено. Водночас у відкритому доступі на сайті Президента немає повного та актуального переліку посадових осіб, які працюють в ОПУ, а є лише інформація про керівника та його заступників, а також керівницю апарату ОПУ.
Правила роботи ОПУ закріплено окремим указом глави держави. Існує й положення про Офіс Президента, яке від початку каденції Володимира Зеленського вже кілька разів редагували. Та в його тексті як не було передбачено з самого початку, так і тепер немає жодного слова про посади радників керівника ОПУ. Закономірно, що не передбачено їх і для його заступників. Жодної згадки в положенні немає і про те, хто ж такі радники самого Офісу. Проте у відповіді на запит «Чесно» їхній список, як бачимо, доволі значний. Тож маємо в цьому певну колізію, яка спонукає до здійснення відповідних запитів на ім’я глави держави. А якщо точніше, то недавня публікація на цю тему активістів руху в «Українській правді» – то не що інше, як новий скандал на владному Олімпі України…
До речі, в самого Президента В. Зеленського – лише шестеро штатних радників, а ще – п’ятеро радників-уповноважених, троє представників у відповідних держінституціях, а також прессекретар та перший помічник. Правда, недавно Володимир Олександрович призначив ще одним своїм радником зірку світового футболу та одного з амбасадорів фандрейзингової платформи United24 Андрія Шевченка. Проте, чим конкретно він допомагатиме главі держави – ні в указі про призначення, ні на сайті ОПУ не зазначено.
Втім, так само обов’язки та повноваження заступників глави ОПУ й радників у його штаті такі розмиті, що незрозуміло, за що саме вони відповідають, які їхні компетенції й напрями діяльності. Якщо формально вони є радниками поза штатом, то мають працювати на волонтерських засадах і не отримувати кошти за свою роботу. Однак це малоймовірно, адже, скажімо, Михайло Подоляк, Дарія Зарівна, Сергій Лещенко чи Дмитро Литвин постійно фігурують у ЗМІ як представники ОПУ.
Втім, в українському суспільстві вже давно створилося враження, що покликання окремих діячів ОПУ – системне генерування скандалів. Причому вони не залишають цю звичку і після того, як перестають бути радниками. Наприклад, колишній позаштатний співробітник ОПУ з таким статусом одіозний Олексій Арестович, котрого звільнили з тієї посади в січні цього року якраз із тієї оказії, нещодавно вкотре оскандалився висловлюванням на «Форумі вільної росії» у Таллінні, коли назвав російських опозиціонерів героями. Причому організатори заходу представили його все ще як позаштатного радника ОПУ.
Нерідко саме суспільний розголос є підставою для звільнення діячів ОПУ з їхніх посад. А найпромовистіший приклад цього – історія ексзаступника президентського завгоспа Кирила Тимошенка, котрий привласнив було позашляховик із партії таких авто, призначених для бійців на фронті, а також орендував для особистих потреб і легковик одного з олігархів.
Але не завше скандали, в яких фігурують чиновники ОПУ, приводять до їхнього звільнення з посад. Приміром, в українському інформпросторі недавно була оприлюднена низка журналістських розслідувань про енергобізнес Олега Шурми, якому, нагадаємо, наша держава сплатила за генерацію електроенергії згідно із «зеленим тарифом» із тих сонячних енергостанцій з його орбіти, які опинилися в окупації й не мають зв’язку з об’єднаною енергосистемою України, а ймовірно, працюють на загарбників, 320 млн грн.
Журналісти доводили, що те повернення таких коштів не обійшлося без протекції рідного брата названого підприємця – «ексрегіонала» й заступника голови ОПУ Ростислава Шурми. З цього приводу нардепи навіть звернулися було до НАЗК, щоб агентство розпочало перевірку, чи був конфлікт інтересів при здійсненні цим чиновником своїх службових повноважень. Однак наразі результатів з того жодних. Зрештою, у принципі Р. Шурма мав би поплатитися своєю посадою ще наприкінці червня за скандальну ініціативу, яку озвучив на конференції «Ukraine Recovery Conference» в Лондоні, запропонувавши ліквідувати в ім’я боротьби з корупцією в Україні готівковий обіг коштів у державі. «Золотий хлопчик» із команди Президента, який має образ економіста-інтелектуала, величезну довіру глави держави до нього як фахівця з економічних реформ, виявився звичайним популістом з розумінням економіки на рівні студента першого курсу навіть не економічного вишу», – написала з того приводу ексглава Ради реформ в Україні Марія Барабаш.
Але так чи інакше, а цілком справедливо опозиція й громадськість вимагали, аби радники та помічники ОПУ, котрі напрямки чи опосередковано формують державну політику в умовах війни, виступають спікерами влади та репрезентують нашу державу на міжнародній арені, декларували свої статки, а антикорупційні органи та ЗМІ могли б перевіряти їхню динаміку. Але під час розгляду законопроєкту про відновлення е-декларування одну з ключових поправок (№10), яка стосувалась декларування керівництва ОПУ, нардепи якраз провалили. Якби ж її ухвалили, то декларуванню підлягали б заступники А. Єрмака, радники й уповноважені гаранта та інші державні діячі такого статусу-гатунку.
А тим паче, що людей з команди Єрмака призначають на посади і в інші структури. Наприклад, за інформацією розслідувачів, ще торік у листопаді до наглядової ради «Укрнафти» як представника її державного акціонера в особі Міноборони обрали Андрія Готу, який водночас є радником керівника ОПУ. Крім того, з серпня цього року він є також членом наглядової ради держкомпанії «Центренерго».
Також позаштатним радником керівника ОПУ досі є колишній журналіст та народний депутат, а тепер – заступник голови наглядової ради АТ «Укрзалізниця» Сергій Лещенко. Перед ним же до цієї наглядової ради від держави входив інший позаштатний радник А. Єрмака – Аудіцкас Адомас.
Радники керівника ОП також є членами різних комісій при Президентові. Скажімо, в Комісії з питань громадянства перебуває Вадим Потаєв. Крім того, що він позаштатний радник керівника ОПУ, іншої інформації про нього та його діяльність відшукати не вдалося.
У Комісії у питаннях помилування засуджених також перебуває кілька радників керівника ОП, зокрема Олександр Козенко та Олексій Дніпров. Значення цієї комісії є важливим, адже саме вона вносить Президентові пропозиції про застосування помилування засуджених. Інформацію про біографію та діяльність О. Козенка активістам «Чесно» у відкритому доступі знайти не вдалось. А О. Дніпров є доктором юридичних наук, працює у сфері державного управління понад 20 років, а в апараті Президента – з 2015-го.
Перелік комісій при Президентові, членами яких є представники ОПУ, можна продовжувати. Але однаково інформації про те, чому ж саме цих осіб вводять до їхнього складу, у відкритому доступі немає. Відсутність законодавчого закріплення та регулювання робить цих людей «невидимими» для суспільства. Адже невідомо, які саме обов’язки мають радники, до якої інформації мають доступ. За таких умов і про жодну відповідальність їхню не йдеться. І якщо говорити про радників ОПУ, то тут за їхні дії не відповідає персонально ні керівник Офісу, ні його заступники, адже радять такі діячі абстрактному ОПУ, без прив’язки до особистостей.
Отже, як видається в підсумку, Україною керують не так Президент та уряд, як А. Єрмак та його команда «невідомих і невидимих» для суспільства, але вагомих у ньому людей без повноважень.
