Як ми вже повідомляли, Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендувала змінити понад 1400 назв населених пунктів в Україні через невідповідність нормам української мови. Комісія визначила перелік назв сіл, селищ і міст, які потребують зміни через невідповідність орфографічним, граматичним і словотвірним нормам української мови або містять у назві ідеологеми, пов’язані з російською імперською політикою в Україні.

Зокрема, вона запропонувала розглянути перейменування семи населених пунктів і на Прикарпатті. На думку комісії, є хиби у назві села Мирне в Надвірнянському районі, бо вона «не відповідає лексичним нормам української мови, зокрема стосується російської імперської політики (російської колоніальної політики)».

Крім Мирного, у переліку ще шість сіл Івано-Франківщини, у назвах яких з цієї ж причини сумнівається комісія. О, диво! Це Красноїлля і Красник Верховинського району, Красне Перегінської громади, Красностаївці Снятинської ТГ, Красна Надвірнянського району і Сапогів Галицької ТГ

Справедливе обурення

Реакція у суспільстві на такі пропозиції Нацкомісії не забарилася. Зокрема Міністерство освіти і науки пропонує скасувати її рішення. «Перелік населених пунктів, які було рекомендовано до змін Національною комісією зі стандартів державної мови, не відповідає рекомендаціям, які передбачені законом. Крім цього, цей список містить велику кількість назв, які відповідають стандартам державної мови. А це означає, що перелік необхідно скасувати та створити новий», – заявили у МОН та повідомили, що надіслали листа до комісії про скасування рішення.

Народний депутат України, історик, голова Українського інституту національної пам’яті (2014 – 2019) Володимир В’ятрович вважає рішення Kомісії зі стандартів дeржавної мови нeдолугим, таким, яке вона має пeрeглянути. На думку історика, рішення про пeрeймeнування насeлeних пунктів викликало справeдливe обурeння. В. В’ятрович звернув увагу, що до пeрeліків потрапили сотні назв, які «явно відповідають стандартам дeржавної мови: Партизанськe, Травнeвe, Дружнe, Новe Життя, Kрасностав, Маяк, Пeрeмога, Зорянe, Новий Завод, Мирнe і багато інших. Включно із Запоріжжям». Він вважає, що цe рішeння – щонайменше вияв кричущої нeкомпeтeнтності. А, можливо, і свідома провокація для дискрeдитації процecу дeколонізації.

Радянська практика

Рішення Нацкомісії зі стандартів державної мови про перейменування сіл на Прикарпатті прокоментував для газети «Галичина» доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри слов’янських мов Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, заслужений працівник освіти України, лавреат премій Марійки Підгірянки, Івана Франка, Василя Стефаника, Воляників-Швабінських (США), Фонду Тараса Шевченка (Київ) Микола Лесюк: «Я обурений інсинуаціями цієї комісії! Цікаво, чи є в ній наші провідні українські вчені-ономасти з Інституту української мови? Що це за самодіяльність? Чому вони (ця комісія) пхають носа до наших географічних назв? Ми, тобто наша область, давно позбулися радянських і проросійських назв населених пунктів, вулиць у наших містах, ми ще на зорі нашої незалежності позбулися всяких радянських ідолів на постаментах (леніна та іже з ним), тому в нас русскім духом тут і не пахне!!! Український справжній учений знає, що слово красний – це гарний, живописний. Красна дівчина – це не червона, по-їхньому, а гарна дівчина, тому усі назви, в яких є елемент красний – це питомі українські назви! Село Красне – це село гарне, миле, приємне, живописне, наше, українське! Це не ваш, совки, Краснодон, тобто червоний Дон! Вас не влаштовує назва села Мирне? А ви не знаєте, що є в українській мові прикметник мирний? Бо тут проживають мирні люди, ми споконвіку живемо в мирі з Господом Богом, зі своїми друзями і сусідами. Не чіпайте наші назви! Щодо назви села Сапогів, то це однозначно не від російського сапог, який топче українську землю, це назва історична і має корені не тільки у слов’янських, а й у багатьох європейських мовах (французька, ірландська, грецька, литовська та ін). Думаю, що учені, державні службовці, активісти нашої області зможуть самі собі дати раду з географічними назвами краю, без допомоги якихось сумнівних комісій».

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника, координатор ГО «Поступовий гурт франківців» Сергій Адамович вважає, що спроби комісії гамузом все українізувати та деколонізувати є якимось реліктом радянської практики і спробою вирішувати питання стаханівськими методами, і, безумовно, від таких методів треба відмовлятися. «Назви населених пунктів – це не обкладинка на консервній банці, а пам’ять на рівні підсвідомості нації, а тому підхід до зміни назви кожного населеного пункту повинен бути обумовлений науковими висновками, – підкреслив С. Адамович. – Видається, що комісія підійшла ще й недбало до своєї роботи, бо зовсім не було важко дізнатися, коли населені пункти отримали ім’я, і чи до цього якось причетна імперія.

Зрозуміло, що село Красне, про яке знаємо з 1450 р., Красноїлля – відоме з 1649 р., Красник, який як Красний Луг був колись частиною с. Ільці, Красноставці, що родом з ХVІ століття, та Сапогів, що згадується в джерелах з 1441 р., не мають ніякого відношення до імперської спадщини росії. Дещо інша ситуація з с. Мирне, яке раніше називалося Заріччя, але й тут своє кваліфіковане слова мають сказати історики і дослідити, чому відбулося перейменування».

Перейменувати не можна залишити

Коли ми вже підготували цей матеріал, стало відомо, що під тиском громадськості Нацкомісія хоче вийти сухою із води, відступивши від свого попереднього рішення щодо перейменувань та скоротивши перелік назв сіл, селищ і міст, що потребують правописного виправлення або відтворення українською мовою. «30 червня 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови, щоб вгамувати пристрасті і повернути виконання вимог Закону в законодавче поле, а також із урахуванням листів Міністерства освіти і науки України, Українського інституту національної пам’яті, Уповноваженого із захисту української мови та депутатських звернень, внесла зміни у рішення № 230 та скоротила Перелік назв сіл, селищ і міст лише до тих найменувань, що потребують правописного виправлення або відтворення українською мовою.

Національна комісія зі стандартів державної мови вважає, що оприлюднений раніше Перелік був сформований відповідно до букви і духу Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та спонукав до діалогу, учасниками якого повинні були стати представники територіальних громад, науковці-філологи, історики, краєзнавці, а результатом якого мало стати позбавлення українського топонімного середовища наслідків колоніального минулого», – повідомляє Нацкомісія на своїй сторінці у Фейсбуці. Прикметно, що комісія, яка пропонувала розглянути перейменування семи населених пунктів і на Прикарпатті, передумала це робити, не внісши їх в новий перелік. І таке буває, коли громадськість не дрімає.