Боротьба за українську мову триває… Вочевидь, представникам нової влади не дає спокою підтриманий 278 парламентарями минулого скликання торік 25 квітня, у Чистий четвер, закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який майже через три місяці, 16 липня, набув чинності. Цей документ, як зазначив тоді в коментарі для газети «Галичина» його співавтор, тодішній нардеп Олег Медуниця, закріпив на законодавчому рівні державний статус української мови. Виглядає, що саме через це, його час до часу намагаються то скасувати, то переписати…
Цього разу суспільне обурення викликав законопроєкт №2362 авторства нардепа від фракції «Слуга народу» Максима Бужанського, який передбачає зміни в закони про мову і про освіту, щоб скасувати перехід з 1 вересня 2020 року на навчання українською мовою тих учнів 5-11 класів, які досі навчалися російською. Українські громадські і культурні діячі, журналісти та політики звернулись до народних депутатів з вимогою зняти з розгляду цей проєкт закону і відмовитися від ревізії чинного закону про мову. Серед підписантів журналісти Вахтанг Кіпіані і Віталій Портніков, письменники Андрій Кокотюха і Юрій Винничук, акторка Ірма Вітовська, колишня виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, народний артист України, лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко та ін.
Нагадаємо, наприкінці минулого року «слуга» Бужанський уже заявляв, що вніс до Верховної Ради законопроєкт про скасування закону про державну мову, прийнятого у 2019 році. Також у березні цього року на тлі коронавірусної паніки неждано-негадано з’явилася заява голови Верховної Ради Дмитра Разумкова про можливий перегляд у парламенті чинного закону про мову…
Проте, як стало відомо, профільний комітет Верховної Ради не підтримав антимовний законопроєкт М. Бужанського. На засіданні комітету була присутня виконувачка обов’язків міністра освіти та науки Любомира Мандзій, яка озвучила позицію відомства щодо не підтримки цього законопроєкту.
Сьогодні своїми міркуваннями щодо спроб теперішньої центральної влади провести ревізію чинного закону про мову ділиться з читачами «Галичини» доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри слов’янських мов Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, заслужений працівник освіти України Микола ЛЕСЮК:
– Видається, що ця московська захланна імперія ніколи не залишить Україну в спокої. Як улізла на українські землі ще в другій половині ХVІІ ст., так і донині неможливо позбутися її насильницької «юрисдикції». При цьому не гребує жодними засобами. Підкуп, підступництво, провокації, наклепи, примус, оббріхування, шантаж, віроломні напади, убивства, арешти й схиляння до зради українців, знищення Запорізької Січі, тотальна різанина в Батурині, захоплення території Криму і нарешті відверта жорстока війна на Сході України…
Усього зла, вчиненого Україні за майже чотириста років, не перелічити. І в усі часи – нав’язування своєї мови, заборони української. Споконвічний і заклятий ворог розуміє, що мова – це душа народу, це те, що ідентифікує, визначає людину і її приналежність до нації, що коли зникає мова, то зникає як такий і сам народ. Тому й застосовує ця підла, єзуїтська система нав’язування російської мови, діючи за підлим принципом, що «там, гдє канчаєцца русскій язик, канчаєцца рассія». Ось вона й протягає свої щупальця в усі куточки України, намагаючись зрусифікувати якомога більше українських громадян. І опирається при цьому на новітніх москвофілів, промосковських яничарів, які готові продати і свою мову, і свою країну, яким все одно, якою мовою розмовляти, все одно, що хтось буде топтати брудними лаптями нашу святу землю.
Дивно, що такі, з дозволу сказати, українці не бачать і не розуміють, що там, де російська мова – там війна, там сльози, там фізичний і психологічно-моральний терор. І шкода, що таких манкуртів і перевертнів є повно всюди, особливо у владних кабінетах, у Верховній Раді, у правоохоронних, державних, судових органах тощо. Вони нишком роблять свою чорну роботу на догоду ворогові. Україна за всі роки незалежності не може прийняти закон про українську мову, який би захищав її як державну в повному обсязі і в усіх сферах суспільного життя. Нарешті торік вдалося проголосувати за закон, який сяк-так забезпечував верховенство державної мови в Україні, але адепти Московії починають ревізувати його, створили вже три нові версії закону про мови і, як сказав голова парламенту Разумков, один навіть уже був схвалений у відповідному комітеті.
Нині українське суспільство збурив законопроект Максима Бужанського, який поряд з іншим вирішив скасувати й статтю про обов’язковий перехід учнів у школі на вивчення державної мови. А це означає, що держава за свій кошт мала би й надалі множити нових українофобів, які потім зверхньо заявлятимуть, що «я тєб’я нє панімаю». Чому такі «українці» не можуть зрозуміти, що аналогічної картини, де члени уряду, народні депутати тощо не знають мови титульної нації, не може бути в жодній країні не тільки Європи. У Польщі чи Німеччині, наприклад, також є чималий відсоток представників інших національних меншин, але там і уявити ніхто не міг би, що можна в офіційній сфері використовувати якусь іншу, крім державної, мову.
Думаю, що нова «зелена» влада починає з народом небезпечну гру. Розбурхують питання про мову, щоб приховати інші важливі проблеми в державі. Те, що державу розкрадають, доводять до ручки, не хвилює всяких разумкових та бужанських, їм русскій язик подавай. Але народ колись таки прозріє і поганою мітлою вимете сміття із рідної хати…
