Що «Нафтогаз України» – це окреме «газове королівство» в Україні, стало зрозуміло ще наприкінці каденції попереднього президента П. Порошенка, коли чинний тоді прем’єр-міністр В. Гройсман домагався аудиту діяльності державної компанії. Під час засідання уряду голова Рахункової палати Валерій Пацкан розповідав про саботаж такого аудиту. Прем’єр наполягав та погрожував. Дійшло навіть до того, що він обіцяв не продовжувати контракт із керівником «Нафтогазу» Андрієм Коболєвим. Утім, всі ті зусилля уряду були безрезультатні. Якщо вдуматися, то ситуація комічна, чи трагічна (обирайте на свій смак): власник намагається перевірити своє підприємство, а воно від того лише відмахується. Можемо припустити, що український газовий монополіст тоді мав потужнішого покровителя, ніж прем’єр.

Позиція «Нафтогазу» була така: перевіряти його може лише податкова чи Держаудитслужба (можливо, річ у персоналіях керівників?). Але як би там не було, 2018 року, коли це питання набуло особливої гостроти, перевірників до будівлі компанії не допустили.

Після того, нагадаємо, відбулося досить дивне перепризначення Андрія Коболєва на посаду. Попри те, що вже нова влада заявила про потребу призначення нових керівників усіх стратегічних компаній. Як повідомляють ЗМІ, ще торік у грудні Президент В. Зеленський ввів у дію своїм указом рішення Ради національної безпеки та оборони щодо ревізії роботи «Нафтогазу» за період з 1 жовтня 2018-го по 31 грудня 2019 р.

Перевірку доручили провести Держаудитслужбі. Наразі наближені до процесу особи стверджують, що ревізію завершено у вересні цього року. Відтак з’явився документ, згідно з яким, за даними «Української правди»,

виявлено порушення у роботі «Нафтогазу» «на 226 млрд гривень, через які бюджет недоотримав понад 75 млрд гривень». Між іншим, як пишуть інтернет-видання, це більше, ніж прибуток за 2019 р. всієї «Групи «Нафтогаз», включно з грошима від Стокгольмського арбітражу.

Принагідно нагадаємо: буквально за кілька днів до появи цієї інформації стало відомо, що, як писала «Галичина», у першому півріччі ц. р. чистий збиток «Нафтогазу» перевищив 11,5 млрд гривень.

Ми повідомляли і про доволі оптимістичний коментар голови правління НАК з цього приводу. Однак попри заяви Андрія Коболєва щодо достатнього запасу міцності компанії для проходження кризового періоду з’явилась інша інформація. Найперше, Міністерство фінансів стверджує, що «Нафтогаз» у найближчі чотири роки буде збитковим. А відтак певні висновки аудиторів було оприлюднено у ЗМІ.

Попри те, що наразі компанія та аудитори узгоджують об’єктивність взаємних претензій, підсумковий документ перевірки, котрий потрапив до журналістів, наголошує на низці порушень. Це продаж газу за заниженими цінами, безпідставна виплата премій членам правління «Нафтогазу», заниження вартості послуг за транспортування газу, повний провал програми збільшення видобутку блакитного палива, порушення у закупівлях, приховане кредитування і т. ін.

Що стосується фінансових порушень, щодо яких аудитори мали претензії, то тут ідеться про нарахування резерву сумнівних боргів при незатвердженому фінансовому плані компанії, порушення в «Укртрансгазі», виявлені податківцями, заниження доходів через невідображення у них штрафів, пені та неустойки, призначених за рішеннями судів, непідписання актів реалізації газу в 2016-2018 рр. (нагадаємо, про це також писала «Галичина» як про один із видів «міфічних» доходів «Нафтогазу»: непідписані акти реалізації газу ставали підставами для перерахунку його вартості уже за вищою ціною, ніж було передбачено для населення, а відтак і нарахування штрафних санкцій).

Таким чином і назбиралося близько 75 мільярдів витрат Держбюджету.

У «Нафтогазі» щодо цих висновків мають власні пояснення. Тут вважають, що причинами «формальних проблем» у 2018 році є суперечності, закладені тодішнім урядом щодо діяльності «Нафтогазу».

Наприклад, український закон вимагає дотримуватися міжнародних стандартів звітності та нараховувати резерв на сумнівну заборгованість, а аудитори вважають це порушенням.

Щодо невиконання плану зі збільшення видобутку, то тут знову ж таки «винен» Кабмін, бо не затвердив фінплан на 2018 р. 

А причиною нібито несплачених дивідендів із частини реалізованого газу в компанії називають те, що за нього не розрахувалися. Відтак неможливо сплатити дивіденди з непогашених боргів, а їх на сьогодні вже 100 мільярдів гривень.

Цікаво, що після усіх цих публікацій з’явилось повідомлення про те, що «Нафтогаз України», згідно з проєктом фінансового плану на 2020 рік, поданим у Мінфін, – зауважимо – 28 вересня, в 2020-2024 рр. має бути прибутковим.

Назвемо лише основні цифри: у 2020 р. НАК розраховує отримати 11,5 млрд грн чистого прибутку та перерахувати до Держбюджету 1,8 млрд грн податку. За підсумками 2021 року «Нафтогаз» планує отримати 40,4 млрд грн чистого прибутку та перерахувати до Держбюджету 8,7 млрд грн податку. У 2022-му ці цифри мають бути 48,5 млрд і 5,4 млрд грн. відповідно. Найбільший розмір чистого прибутку в «Нафтогазі» очікують в 2023 році – 51,5 млрд грн зі сплатою до бюджету країни 5,6 млрд грн податку. А за підсумками 2024 року «Нафтогаз» планує отримати 50,6 млрд грн чистого прибутку та перерахувати до Держбюджету 4,97 млрд грн податку.

Нагадаємо, що, за даними НАК, за перше півріччя ц. р. компанія отримала 11,5 млрд грн збитку.

Уже традиційно для публікацій про ситуацію з «Нафтогазом України» наведемо з цього приводу також коментар одного з колишніх топ-менеджерів компанії Юрія Вітренка.

За його словами, цей скандал виглядає дуже серйозним (точніше, він був би дуже серйозним у нормальній країні). Зважаючи на серйозність проблеми, даруйте за розлогий коментар.

Голова Державної аудиторської служби на телебаченні заявляє, що державні аудитори завершили перевірку в «Нафтогазі» і знайшли там порушення на 180 мільярдів (!) гривень.

«І це ж не якась там попередня перевірка, – пише Вітренко в одній із соцмереж. – Ціла Рада національної безпеки та оборони, яку очолює, нагадаю, Президент України, доручає Державній аудиторській службі провести перевірку «Нафтогазу». Це найвища інстанція, оскільки немає аудиторів більш високої інстанції над Державною аудиторською службою.

…Нафтогаз маніпулятивно (про це нижче) коментує окремі виявлені порушення, але мовчить про інші порушення, про які вже написали журналісти.

…Чому взагалі це коментую? Тому що хочу наперед сказати, що маю свій погляд, який відрізняється від позиції «Нафтогазу», щоб потім мене не звинувачували в тому, що я мовчав, і тому це сприймалося як якась «мовчазна згода». Особливо враховуючи, що перевірка була за період, коли я був у «Нафтогазі»… І також враховуючи те, що я і члени моєї команди неодноразово писали про багато проблем з обліком та звітністю «Нафтогазу»…

Продаж газу за заниженими цінами. Тут бракує деталей, але я колись сам казав про такий приклад, коли «Нафтогаз» продавав компанії «ЕРУ» газ за ціною, нижчою за ринкову. «ЕРУ» потім перепродавали цей газ «Укртрансгазу», тобто тому ж «Нафтогазу», за ціною, вже вищою за ринкову. Один із власників «ЕРУ» тоді спочатку отримав доступ до конфіденційної інформації «Нафтогазу», потім став де-факто керівником цього напряму в «Нафтогазі», а потім і де-юре…

Безпідставна виплата премій правлінню. Деталей теж бракує. Можу лише зазначити, що я ніколи не був членом правління і тому моїх премій це не стосується. При цьому нагадаю, що і я, і члени моєї команди неодноразово писали про те, що в «Нафтогазі» немає нормальної системи управління результатами (performance management). Але це всіх, мабуть, влаштовує. Скажу більше, я маю підстави вважати, що щодо моєї премії за перемогу у Стокгольмському арбітражі не було б такого негативного резонансу, якби в «Нафтогазі» було завчасно створено прозору і справедливу систему винагороди всіх керівників відповідно до їхнього особистого внеску. Моя команда разом з консультантами, яких залучав «Нафтогаз», розробила конкретні пропозиції щодо такої системи, які так і не було впроваджено.

Журналісти також пишуть про виявлені «порушення у закупівлях», «заниження вартості послуг транспортування газу», «приховане кредитування». Хотілось би побачити деталі, про що саме йдеться.

Тепер про порушення, які «Нафтогаз» коментує.

Створення резерву сумнівної заборгованості (РСЗ). Державні аудитори кажуть, що створення РСЗ відбувалося з порушенням вимог, встановлених урядовим рішенням, а «Нафтогаз» твердить, що діяв відповідно до міжнародних стандартів фінансового обліку (МСФО) та національного законодавства. Наскільки розумію, мова про те, що «Нафтогаз» продає газ облгаззбутам та тепловикам, які не розраховуються за нього в повному обсязі. Специфіка цієї ситуації в тому, що «Нафтогаз» має наперед знати, якщо бути чесним, що за частину газу, найімовірніше, ніколи не заплатять, і наперед знає, що уряд не дозволяє створювати РСЗ. Виникає запитання, а може, тоді «Нафтогаз» має взагалі не показувати реалізацію (продаж) частини газу, і тоді, відповідно, не потрібно буде створювати РСЗ? Чи, може, «Нафтогаз» просто хоче, щоб звітність краще виглядала і щоб керівництво могло «торгуватися» щодо суми перерахувань у бюджет? Чому тоді дивуватися, що державні аудитори вказують на порушення? З іншої точки зору, навіть якщо вже показувати реалізацію всього обсягу газу, то я би створював РСЗ на всю суму несплат (враховуючи, що реальних джерел для погашення цих боргів немає), а «Нафтогаз» цього не робить. Таким чином, наскільки я бачу, «Нафтогаз» порушує як вимоги, встановлені урядовим рішенням, так і МСФО.

Невиконання концепції розвитку газовидобувної галузі. Мова про скорочення видобутку газу, коли за планом він мав збільшуватися. «Нафтогаз» звинувачує у цьому кого завгодно, тільки не самого себе. Самі вирішуйте, наскільки така позиція має викликати довіру, особливо враховуючи, що в правлінні та наглядовій раді «Нафтогазу» немає жодного профільного фахівця з видобутку газу (з нафтогазовою освітою та виробничим досвідом). При цьому спочатку у 2019 році «Нафтогаз» взагалі приховував, що добовий видобуток почав скорочуватися… Але питання навіть в іншому. Держава ж не може спиратися тільки на виправдання керівника «Нафтогазу», чому стратегічно важливу програму збільшення видобутку було провалено.

Невчасна сплата дивідендів. Аргументація «Нафтогазу»: потрібно було купувати більше газу, щоб підготуватися до можливого переривання транзиту. Але замовчують, що більше газу потрібно було купувати і тому, що «Нафтогаз» скорочував видобуток власного газу, а мав його збільшувати. І тому, що всупереч планам, знижувались частка ринку і прибутки в нерегульованому сегменті, знижувався рівень розрахунків у регульованому сегменті, не було створено сучасної системи трейдингу газу, яка дозволяла би продавати форвардні контракти, тощо.

Проміжний висновок з цього скандалу: результати перевірки мають бути опубліковані і має бути офіційна реакція з усіх зацікавлених сторін на них».

Держаудитслужба вже повідомила про те, що передасть матеріали власного аудиту до СБУ для «розгляду та прийняття необхідного рішення». Ми ж хочемо пояснити, чому таку увагу приділяємо ситуації в «Нафтогазі України». З одного боку, багатьох споживачів непокоїть ситуація, коли, за визнанням учасників ринку, внутрішні українські гуртові ціни на газ є вищими за європейські. Це при тому, що ми маємо значну частину в споживанні газу власного видобутку. Котрий, якщо вірити фахівцям, є набагато дешевшим за газ імпортний. Однак населення уже доволі давно оплачує блакитне паливо за ціною імпортного паритету, тобто як за куплений за кордоном. Думаю, в цій ціні є чимало цікавого для дослідження правоохоронцями.

З другого боку, хочеться нагадати чинній владі, що новий Президент переміг на виборах у тому числі із лозунгом домогтись для кожного українця участі в прибутках від видобутку надр. Наразі вся наша участь – то лише сплата за, як виглядає часто, завищеними платіжками.

Крім того, хочеться зрозумілої позиції держави у цій ситуації: або глава найбільшого підприємства країни явно не відповідає своїй посаді, або керівник Держаудитслужби. А також хотілося б знати, хто за це все має відповідати?