10-ту сесію обласної ради восьмого демократичного скликання, яка відбулася у п’ятницю, можна назвати «рекордсменкою» за числом схвалених депутатами звернень до центральних владних інституцій – їх було прийнято сім. Загалом звернення – важливий інструмент впливу місцевих самоврядних органів на політику центру в різних сферах життя держави і суспільства, зворотного зв’язку регіонів з тими інституціями, зокрема в плані інформування їх про потребу в ухваленні на державному рівні ефективних рішень для розв’язання назрілих соціально-економічних проблем на місцях. А серед звернень Івано-Франківської обласної ради є і, сказати б, меседжі, які вона посилає центру для прийняття ним рішень політичного характеру, покликаних прислужитися консолідації української нації навколо актуальних завдань державотворення, зміцнення підвалин патріотизму й історичної пам’яті наших співвітчизників.

Саме до таких належить звернення до Верховної Ради, народних депутатів від Івано-Франківщини щодо відзначення на державному рівні 80-річчя створення УПА, яке депутати обговорили на початку сесії. Доповідала з цього першого питання її порядку денного голова постійної комісії облради з питань культури, духовності та інформаційної політики Мар’яна Гринечко.

Автори звернення нагадують про те, що у 2022-му виповниться 80 років з часу створення перших бойових підрозділів Української Повстанської Армії, яка продовжила підпільно-бойову діяльність Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів у національно-визвольних змаганнях за соборну Українську державу. УПА постала для оборони українського населення перед німецьким терором та розбійними грабунками радянських партизанів. Творці цього військового формування розглядали його як зародок майбутньої регулярної української армії. Серед упівців були люди, які мали різні політичні переконання, не тільки українці, а й представники інших національностей, – вони виступали єдиною загальнонаціональною силою у визвольних змаганнях українського народу проти нацистських та московсько-більшовицьких окупантів.

Ще 1 липня цього року у Верховній Раді зареєстровано проєкт постанови «Про відзначення 80-річчя створення Української Повстанської Армії», яким передбачено соціально-побутову та матеріальну підтримку учасників українського визвольного руху періоду Другої світової війни та московсько-більшовицької окупації, впорядкування поховань учасників визвольних змагань на території інших держав. Також проєктом цієї постанови рекомендовано Президентові надати звання Героя України Тарасові Бульбі-Боровцю і вирішити питання про повернення звання «Герой України» Степанові Бандері та Романові Шухевичу, яке вже не раз порушувала обласна рада.

Депутат Михайло Іваночко висловив сподівання, що звернення Івано-Франківської облради, яке буде надіслано й іншим обласним радам України, депутати кожної із них підтримають:

– Це мало би стати свого роду єдиним флешмобом по всій Україні, аби показати, що ми справді єдина нація, яка може і повинна згуртуватись навколо єдиної мети. А метою завжди була Українська соборна самостійна держава. Своїм зверненням маємо дати зрозуміти центральній владі, що саме УПА як армія без держави закладала фундамент для сучасної України.

– Проте на всю нинішню Верховну Раду знайшлася лише одна депутатка, яка ініціювала згаданий проєкт постанови, але він досі не розглянутий і не підтриманий... – не без прикрості зауважив депутат Ігор Дебенко.

Ця жінка – народна депутатка України Оксана Савчук взяла участь в роботі сесії обласної ради і виступила перед обранцями:

– Я звернулася до всіх фракцій парламенту, окрім однієї – ОПЗЖ (з відомих причин), і вже зібрала під проєктом постанови підписи понад 40 народних депутатів. Ідеться в ньому про те, щоб не тільки в нашій державі, а й за кордоном упорядкувати історичні місця, пов’язані з іменами борців за волю України, провести приурочені до ювілейної дати круглі столи та наукові конференції, профінансувати створення фільмів, видання книжок про УПА, зокрема й таких, що розраховані на підлітків, молодь. Відповідні поправки до проєкту Державного бюджету на 2022 рік я подала до профільного парламентського комітету. Щоправда, в іншому комітеті – з гуманітарної політики не хотіли поставити у перелік пропонованих питань ініційоване мною для розгляду його окремим пунктом порядку денного на сесії Верховної Ради. Домовилися, що всі подані проєкти постанов про святкування різних ювілейних дат наступного року включать до проєкту єдиної постанови з тим, щоб він зміг набрати необхідну кількість голосів, і запропонують його для розгляду народними депутатами вже найближчим часом. Недавно я зареєструвала і проєкт постанови про відзначення 110-ї річниці від дня народження Ярослава Стецька. Мені пообіцяли, що і його включать до того проєкту єдиної постанови…

Відповідаючи на запитання депутата Богдана Ленігевича, М. Гринечко також поінформувала, що на Прикарпатті вже розпочато ініційовану, зокрема, комунальним підприємством обласної ради «Пам'ять» та обласним Музеєм визвольної боротьби ім. С. Бандери підготовку програми заходів на відзначення 80-річчя створення УПА. Як сказав голова обласної ради Олександр Сич, депутатській комісії доручено напрацювати, залучивши громадських активістів, науковців, цю важливу обласну програму. Він наголосив на тому, що заходи не повинні обмежуватись традиційними з такої нагоди святковими концертами, а бути різноманітними, цікавими людям не лише старшого віку, а й молодим: «Час відходити від шаблонних методів відзначення пам’ятних дат, а тим, хто готуватиме святкові заходи, пора «вмикати» своє оригінальне мислення». На сесії наголошували, що програми, аналогічні обласній, варто напрацювати і здійснити також у районах, територіальних громадах області.

З огляду на визначну політичну та історичну роль УПА у національно-визвольному русі українського народу за незалежність, у національному і духовному відродженні Української держави, обласна рада у своєму зверненні, схваленому депутатами, наполегливо просить Верховну Раду розглянути в найкоротший термін та підтримати проєкт постанови про відзначення 80-річчя створення УПА й водночас закликає забезпечити належне фінансування передбачених цим проєктом заходів при формуванні та затвердженні проєкту Державного бюджету України на 2022 р.

Депутатка Євгенія Бардяк, яка доповідала з наступного питання порядку денного сесії, нагадала своїм колегам про драматичну сторінку історії українців, які постійно проживали на землях Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. Понад 520 тис. їх у 1944–1951 роках були примусово переселені зі своїх етнічних земель на території Польської Народної Республіки в різні області тодішньої Української РСР. Процес депортації супроводжувався насильством, вилученням нажитого поколіннями українців майна. Одночасно, за домовленістю між комуністичними тоталітарними режимами СРСР і ПНР, майже 800 тис. поляків переселили з українських територій до Польщі. Та якщо нинішня Республіка Польща вирішила питання щодо відновлення історичної справедливості і захисту прав своїх громадян, запровадивши компенсації за майно, втрачене громадянами Польщі в результаті переселення, в тому числі і з території сучасної України, то переселені українці та їхні спадкоємці вже 30 років сподіваються від своєї держави на об’єктивну політичну і правову оцінку тих подій та виплату компенсацій за втрачене майно.

У 2014 р. ухвалено Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», у якому цілком справедливо передбачено виплату депортованим або їхнім спадкоємцям компенсації на основі оцінки вартості втраченого ними майна. Проте дія цього закону не поширюється на депортованих українців із Закерзоння. Тепер Верховна Рада прийняла у першому читанні проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки». Депутати обласної ради вважають, що прийняття його у другому читанні не можна відкладати на завтра, адже цей закон дасть належну політичну і правову оцінку насильному переселенню українського населення з території сучасної Польщі, кваліфікувавши його як депортацію за національною ознакою, і надасть постраждалим статус депортованих осіб, а отже, й можливість їм або їхнім спадкоємцям отримати компенсації на основі оцінки втраченого майна. Як сказала Євгенія Бардяк, понад 30 тис. підписів за прийняття цього законопроєкту зібрали переселені і їхні нащадки по всій Україні, а найбільше – на Тернопільщині, Львівщині та Івано-Франківщині. Тож слідом за облрадами двох сусідніх регіонів й Івано-Франківська обласна схвалила звернення до Верховної Ради, народних депутатів України від області щодо прийняття у другому читанні згаданого законопроєкту.

Коли голова постійної комісії облради з питань комунального майна та житлово-комунального господарства Ігор Очкур зачитав текст звернення обласної ради до Президента В. Зеленського, Верховної Ради, Кабінету міністрів щодо недопущення підвищення тарифів для населення, то це питання, напевно, одразу сприйняли як гостроактуальне й суспільно резонансне і його колеги-депутати, і телеглядачі, для яких ОТБ «Галичина» вело пряму трансляцію сесії облради. Розмова на її пленарному засіданні з цього приводу засвідчила глибоку стурбованість переважної більшості обранців необґрунтованим, на їхню думку, зростанням тарифів, тож вони вимагають від центральних органів влади вжити дієвих заходів для протидії монопольному підвищенню тарифів, передбачити для соціального захисту громадян і місцевих громад від зростання тарифів достатній обсяг коштів у Державному бюджеті України на 2022 р.

Депутатка Оксана Когут нагадала, що в нашій області є понад 1000 повністю законсервованих старих свердловин. То чому б не відновити видобування із них природного газу в той час, коли на європейському ринку він так різко подорожчав? Якщо уряд не виявляє зацікавлення до такої можливості збільшити ресурси вітчизняних енергоносіїв, а отже, і здешевити для українців блакитне паливо, то, можливо, територіальні громади самі могли б інвестувати кошти у його видобування?

Депутат Назарій Кизимишин (фракція «Слуга народу») не вбачає, однак, вини уряду у зростанні тарифів на енергоносії:

– Україна перестала імпортувати газ із Російської Федерації з 26 листопада 2015 року. Законом, що вступив у дію з 1 серпня 2020-го, скасовано державне регулювання ціни на цей енергоносій. Два дні тому його ціна в Європі становила 830 доларів за 1000 кубометрів, тобто 21,8 грн. за кубометр. У той же час завдяки твердій позиції Президента й уряду ціна газу для населення України становить лише 7,96 грн. за кубометр, а з розподілом – 9,5 грн., тобто вона є на 56% нижчою, ніж у країнах Європи. Чи можливо ще більше знизити вартість блакитного палива, мені невідомо. Але не хотілося б, щоб Україна знову підписувала з Росією прямий контракт на його поставки, до якого нас тепер схиляють, бо в такому разі ми знову будемо у неї на гачку. Вартість газу нині висока не лише в Україні, а й в усьому світі, але, наголошу ще раз, у нас її стабілізовано і такою стабільною вона буде до кінця опалювального сезону, після якого прогнозують зниження світових цін на блакитне паливо. Отож це звернення обласної ради, внесене для обговорення на її сесії, мабуть, потрібне радше нашій північно-східній сусідці і воно, вважаю, не сприятиме припиненню газового шантажу нею цивілізованої Європи...

Ще один представник фракції «Слуга народу» депутат Олег Качур звернувся до обранців від партії «Європейська Солідарність»:

– Ініційоване вами, колеги, звернення стосовно тарифів – чистої води популізм і нічого спільного з тарифами не має. Ідеться не тільки про зафіксований урядом до кінця опалювального сезону тариф на газ для населення. І на електроенергію він встановлений з урахуванням інтересів передусім малозабезпечених верств населення: з 1 жовтня при місячному споживанні її до 250 кіловат-год. абонент платитиме за кіловат-годину 1 грн 44 коп. Уряд додатково виділив 12 млрд грн на програму житлових субсидій. Їх отримуватимуть близько 3 млн. домогосподарств (у 2019-му таких було 3,3 млн. родин). На думку нашої фракції, обговорюване звернення – популістичне, і ми не голосуватимемо за нього.

Втім, дискусія, що розпочалася в сесійній залі, явно складалася на користь політичних опонентів обранців від владної партії. Депутат Ігор Дебенко (фракція ВО «Свобода») протиставив їхнім «цифровим» доказам такий контраргумент:

– Але ж в Україні, на відміну від країн Європи, спостерігається диспропорція між підвищенням цін на енергоносії і зростанням добробуту й купівельної спроможності населення. На жаль, ця диспропорція зростає з кожним роком у геометричній прогресії. Якщо ми жили й живемо під політичними гаслами, то повинні визнавати, що епоху бідності ще довго не буде подолано. Більше чи менше зростання тарифів неодмінно тягне за собою зростання вартості харчових продуктів першої необхідності. Скажімо, хліб уже подорожчав на 20–25 відсотків…

Депутат Олег Понайда доповнив свого колегу по фракції:

– Тарифний геноцид українців ми бачили як за попередньої, так бачимо його і за нинішньої влади. Чому вона не хоче помічати такий вагомий резерв для зниження і стабілізації тарифів на енергоносії, а отже, і на житлово-комунальні послуги, цін на товари повсякденного попиту, як зменшення розмірів захмарних зарплат топ-чиновників державних компаній «Нафтогаз», «Укроборонпром», «Укрзалізниця», «Укрпошта», у керівника якої місячна зарплата – 1,8 млн грн? А спитайте, яка вона у листоноші… Це не популізм, такими є українські реалії. При нинішніх розмірах мінімальних зарплат і пенсій, прожиткового мінімуму багато українців живе, якщо зважати на європейські стандарти, за межею бідності. «Дірки» в Держбюджеті, які виникли через знищення економіки в час пандемії, закривають за рахунок тих, хто змушений обмежувати себе в купівлі найнеобхіднішого (особливо бідують пенсіонери самотні і ті, які проживають у містах), а ще – за рахунок місцевих бюджетів. Передали на місця територіальним громадам фінансові повноваження, проте частину податків, які мали їм залишатися, забирають до Держбюджету…

До слів депутата голова обласної ради Олександр Сич додав: «Якщо такі проблеми з тарифами на енергоносії, то, справді хай би насамперед урізали свої мільйонні зарплати керівники нафтогазовидобувних, газопостачальних і газотранспортних компаній. Нехай би економили й на собі, а не тільки за рахунок пенсіонерів і малозабезпечених верств населення».

– Питання тарифів нині набуло великого суспільного резонансу, – зазначив перший заступник голови обласної ради Василь Гладій. – І мова не тільки про тарифи для населення. На попередній сесії обласної ради ми прийняли звернення до центральних органів влади, яке стосувалося бюджетних установ. Вони, згідно з меморандумом, підписаним під час Конгресу місцевих та регіональних влад між урядом, представниками органів місцевого самоврядування і «Нафтогазом», мали би платити за кубометр газу 13,66 грн. Але, спеціально обдзвонивши вчора низку установ, дізнався, що далеко не всі платять вказану ціну за цей енергоносій, а фактично більшу. Та навіть якби й за такою ціною платили, все одно набагато менший обсяг коштів передбачено в місцевих бюджетах на оплату за спожитий газ. І цю різницю, що виникла в результаті підвищення тарифу для бюджетних установ, покриватимуть за рахунок місцевих бюджетів, скоротивши передбачені в них видатки за іншими статтями і натомість спрямувавши кошти на те, щоб розрахуватися за постачання і транспортування газу. Із Державного бюджету не надійшло місцевим додаткової субвенції, а, підписавши меморандум, уряд тим самим змушує самоврядні органи покрити різницю між тарифами за рахунок їхніх бюджетів. А якщо говорити про бізнес, то це взагалі катастрофа: різке підвищення цін на газ обернулося зростанням цін на основні харчові продукти. Що ж до електроенергії, то ми просимо Білорусь давати її Україні в аварійному режимі, бо не спромоглися вчасно забезпечити вугіллям теплові електростанції. Проблема тарифів на енергоносії загострилася загалом, а не лише для населення. І як би хто не захищав уряд від критики, насправді видно непрофесійність і некомпетентність державної виконавчої влади…

Взяв участь в обговоренні резонансного питання і заступник голови обласної ради Микола Палійчук:

– Хотів би звернутися до депутатів, а передовсім із фракції «Слуга народу». Нас усіх обирали до обласної ради незалежно від того, яку хто партію представляє. Тож ми насамперед маємо захищати інтереси жителів Прикарпаття, а не центральної влади у Києві – на шкоду нашим краянам. Звичайно, проблема тарифів таки існує. Тож не хваліть у своїх виступах Президента і уряд, бо це нагадує часи комуністичної влади.

А голова обласної ради Олександр Сич поділився з депутатами ось яким своїм міркуванням:

– Якщо хтось хвалить главу держави за якісь позитивні зміни в різних галузях, то хай не нарікає, що водночас Президенту обласна рада адресує і звернення про кепський стан справ у тих галузях. Насправді Президент, відповідно до розподілу обов’язків між найвищими інституціями держави, відповідальний за її зовнішню політику та оборону, а внутрішню політику здійснює Кабінет Міністрів. Часом і я роблю зауваження тим, хто готує звернення обласної ради до центральних органів влади про негативні моменти в діяльності якоїсь галузі: чи варто і тоді, коли це не компетенція Президента, неодмінно саме його першим згадувати серед адресатів? Але ж ви, колеги, самі підштовхуєте до спрямування таких звернень главі держави, коли хвалите його за те, що він «правильно» працює в усіх галузях…

Депутати заслухали інформацію про виконання обласного бюджету за дев’ять місяців 2021 року та внесли зміни до нього, а також до Регламенту Івано-Франківської обласної ради восьмого демократичного скликання, затвердженого рішенням обласної ради від 23 грудня 2020 р., до п’яти чинних регіональних цільових програм і затвердили 13 нових. Розглянуто низку майнових, кадрових та земельних питань, зокрема обранці проголосували за передачу цілісного майнового комплексу Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка з обласної комунальної власності до державної. Керувалися при цьому такими мотивами. Якщо відомий своїми виставами не тільки в нашій державі, а й за кордоном театр перебуватиме на балансі Міністерства культури та інформаційної політики України, то це дасть можливість удвоє збільшити обсяг його фінансування, яке здійснюватимуть із Державного бюджету (нині він становить 24,5 млн грн на рік), вирішити нарешті питання про збільшення зарплати акторам відповідно до отриманого закладом два з половиною роки тому статусу національного театру, а також цілий комплекс і давно назрілих питань ремонту й модернізації матеріально-технічної бази театру, ціна яких чимала – понад 100 млн грн і непідйомна для обласного бюджету.