З початком великої війни в Україні потреба у реабілітації військових значно зросла. У Надвірнянській територіальній громаді доволі вчасно зреагували на це – облаштували на базі центральної районної лікарні (ЦРЛ) сучасне відділення реабілітації та відновлювальної медицини (ВРВМ). Отож нині військові й цивільні пацієнти мають змогу пройти тут комплексну реабілітацію після поранень, травм, наслідків інсультів тощо. Відділення оснащено найсучаснішим обладнанням, а фахівці використовують передові методики реабілітації і допомагають своїм пацієнтам повернутися до повноцінного життя.

ВРВМ, яке прикарпатські журналісти відвідали під час престуру, організованого регіональним відділенням Асоціації міст України, працює вже більш ніж рік – з квітня 2023-го. А в січні відкрили ще й стаціонар на 20 ліжок. Більшу частину робіт з облаштування відділення фінансували з міського бюджету. На ці потреби спрямовано понад 9 мільйонів гривень, що покрило 95% витрат. «У грудні 2021 року, коли всі думали, чи потрібна центральним районним лікарням реабілітація, не знаючи, що нас чекає в лютому 2022-го, ми вже мали пакети Національної служби здоров’я України (НСЗУ)», – наголосив міський голова Надвірної Зіновій Андрійович. 

Відділення реконструювали у два етапи. Спочатку відремонтували перший поверх, де розташовано амбулаторну частину, а згодом – стаціонар. Головний лікар Надвірнянської ЦРЛ Сергій Ємельянчук зауважує, що ці роботи складно назвати звичайним ремонтом, адже це була радше реконструкція чи навіть будівництво. «Тут було занедбане приміщення, яке капітально відремонтували від системи опалення, водопостачання, кондиціювання до облаштування внутрішньої каналізаційної системи, душів тощо. Тут були лише стіни. Завідувачка відділення настільки скрупульозно до цього підійшла, що були моменти, коли ми зміщували перестінки на 15-20 см, щоб відповідати державним будівельним нормам (ДБН) щодо безбар’єрного простору. І нині у відділення можна заїхати й інвалідним візком, і медичними ношами», – розповів медик.

ВРВМ має вигляд сучасного медичного центру. Просторе і світле. Нема й натяку на асоціацію з темними коридорами, неприємним запахом і відстороненими поглядами персоналу радянської лікарні, спогади про яку у багатьох українців викликають не найкращі емоції. Кожного відвідувача зустрічає лаконічна рецепція і цілковито безбар’єрний простір. Нині це надзвичайно важливо для усіх закладів, а особливо медичних.

Завідувачка відділення реабілітації та відновлювальної медицини Ольга Васін і С. Ємельянчук, які проводять екскурсію для прикарпатських журналістів, з любов’ю розповідають про кожен куточок закладу. Заходимо в ординаторську. В центрі приміщення – тенісний стіл. Цікаве рішення, яке дуже добре вписується у філософію реабілітаційного центру.

На другому поверсі, окрім затишних з лаконічним інтер’єром палат і кабінетів, розміщено їдальню. У відділенні діє правило – не їсти в палатах. Тож снідають, обідають і вечеряють у спеціально відведеному для цього просторому приміщенні. А у вихідні тут також проходять творчі майстер-класи. Пацієнти розфарбовували футболки, виготовляли брелоки та браслети, плели маскувальні сітки, ліпили вареники і передавали їх на фронт, а також напередодні Великодня писали писанки тощо.

Упродовж року близько 800 амбулаторних пацієнтів різного профілю отримали реабілітаційну допомогу в закладі, і близько 100 хворих пройшли курс лікування стаціонарно. «Тепер з очевидних причин у пріоритеті допомога військовим, але у відділенні проходять реабілітацію й цивільні громадяни, зокрема після інсультів, травм та операцій, – коментує Ольга Васін. – Мене не може не тішити, що люди нарешті вже зрозуміли, що реабілітація – це не тільки масаж і фізіотерапія, як раніше сприймалося. Є розуміння, що доказова реабілітація – це набагато ширше поняття. Переважно ми боремося за відновлення втрачених функцій організму. А також звертаємо увагу, особливо під час роботи з військовослужбовцями, на психологічну реабілітацію, відновлення ментального здоров’я».

Реабілітаційне відділення – це не стіни та обладнання, а насамперед спеціалісти. Адже саме від їхньої роботи залежать динаміка реабілітаційного процесу і відновлення втрачених функцій організму. Тут працює мультидисциплінарна команда фахівців, до якої входять лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, асистенти фізичних терапевтів та ерготерапевтів, логопед, психолог.

З огляду на сьогодення, 80% пацієнтів відділення – це військовослужбовці. Пані Ольга наголошує, що найчастіше військові звертаються по допомогу в лікуванні наслідків мінно-вибухових травм, ампутацій, з проблемами зі спиною, міжхребцевими грижами, травмами спинного та головного мозку тощо. І до кожного пацієнта – військового чи цивільного – фахівці застосовують індивідуальний підхід.

«В реабілітації важлива пацієнтоцентричність, і ми насамперед звертаємо увагу на потреби пацієнта, – стверджує завідувачка відділення. – Не можна порівнювати пацієнта після інсульту й пацієнта з мінно-вибуховою травмою. Адже вони зовсім різні й потребують неоднакових підходів у наданні реабілітаційної допомоги».

Психолог відділення Христина Паньків наголошує, що невіддільною частиною реабілітації військових є робота з психологом. «Одного разу військовий сказав мені, що раніше думав, ніби йому потрібні тільки фізичні вправи, і не розумів, що його душа така важлива і комусь потрібна, – розповідає медик. – Найважливіше, що дає психолог у мультидисциплінарній команді, особливо військовим, – це розуміння. Для них важливо відчувати, що вони потрібні, й знати, що їх є кому вислухати. Бо часто вони оберігають своїх рідних і близьких, вважають, що їхні переживання будуть травматичними для інших».

У кабінеті психолога одразу впадають в око багато різних шевронів на стіні. Склалася гарна колекція. Це все подарунки від військових, які проходили реабілітацію в центрі. Його господиня каже, що саме вони на початку допомагають прокласти місток довіри між нею і військовими.

«Психолог спілкується безпосередньо сам на сам з пацієнтом, – роз’яснює Сергій Ємельянчук. – Коли пацієнти-військові бачать цю колекцію шевронів, то розуміють, що не єдині зі своїми проблемами, що таких, як вони, було багато з різних підрозділів. І це сприяє тому, що фронтовики краще відкриваються і розповідають про свої проблеми».

За словами Х. Паньків, найчастіше військові звертаються з проблемами тривожності, потрібності і втрати: «Втрата не лише пов’язана із загибеллю побратимів, а й з втратою свого бажаного майбутнього, про яке вони мріяли і про яке мріє кожна людина, яка прийшла на цей світ».

Фізичний терапевт відділення фізичної реабілітації та відновлювальної медицини Денис Глуханюк розповідає, що фахівці працюють фактично з усіма травмами, зокрема з пацієнтами після переломів, інсультів, з невропатіями, вогнепальними та осколковими пораненнями. Медик зазначає, що особисто йому легше працювати з військовослужбовцями, ніж із цивільними.

«У військових зовсім інший погляд на цінності, на життя, інше ставлення одне до одного і до людей. Коли з ними працюєш, то бачиш від них віддачу і розумієш, що вони оцінюють твою роботу по-іншому. Вони помічають кожну дрібничку, яку ти готовий зробити для них, і цінують її. Тому з ними дуже добре працювати, – зауважує Д. Глуханюк. – Загалом працювати у відділенні приємно, у нас доволі молодий колектив, майже 20 осіб у штаті. Всі мають великий ентузіазм, бажання працювати і в кожного – чимала кількість пацієнтів. Ми бачимо результат від своєї роботи й чуємо позитивні відгуки про неї не лише від військовослужбовців, а й від цивільних. Це нас мотивує».

Кожна реабілітація – це індивідуальна історія. Її успішність і висока результативність – це, як правило, результат комплексної роботи з дрібкою дива. Пан Денис згадує про свою пацієнтку з інсультом, яка надзвичайно швидко та якісно відновилася після нього. «Це була дуже важка хвора, попервах фактично непритомна, – розповідає мій співрозмовник. – Та за два тижні нашої роботи змогла самостійно стояти. Десь через 3 місяці вона знову потрапила у наше відділення, тоді вже могла самостійно ходити з тростинкою й доволі чітко розмовляти».

Військовий Богдан Кучмей з Надвірної – один із тих, хто завдяки фахівцям відділення знову вчиться повноцінно жити. Чоловік отримав важке поранення таранної кістки та контузію, а також мав проблеми з хребтом через надмірні навантаження на передовій. За майже місяць реабілітації він уже досяг значних успіхів: з двох милиць перейшов на одну. «Я дуже задоволений тим, як проходить моя реабілітація, – ділиться враженнями Богдан. – Найбільше мені подобаються фахівці – чуйні, уважні, справжні професіонали».

Дмитро Самолевич зі Снятина вже завершує реабілітацію: процес тривав два тижні. Про цей заклад він дізнався від побратимів. «У мене хвороба хребта, переніс дві операції, видалили грижу. Загострення почалося на фронті. Є дуже великий прогрес. Тут не тільки дивляться на те, з якою проблемою ти прийшов, а й застосовують комплексний підхід. От у мене ще до війни була травма коліна. Тож вирішили «полагодити» ще і його. Я дуже задоволений реабілітацією», – визнає військовий.

Історії Богдана та Дмитра – лише два приклади з безлічі таких. Чимало військових після реабілітації у відділенні навіть уже повернулися на службу.

У відділенні проходять реабілітацію пацієнти не лише з району, а й з усієї області. Охочих пройти курс лікування та відновлення чимало. Тому питання номер один – це потреба його розширення. Отож у планах – створення на базі ВРВМ Центру реабілітації та відновлювальної медицини. Тим паче, що є приміщення, яке чекає своєї реконструкції. Це дасть можливість не лише збільшити кількість ліжко-місць у стаціонарі, а також розширити методи реабілітації, зокрема додати водні процедури. «Ми виготовили проєктно-кошторисну документацію, але найважливіше, що є бачення мультидисциплінарної команди відділення – від психолога до фізичного терапевта. Наразі все впирається у фінансування. За попередніми підрахунками, потрібно мінімум 10-12 мільйонів гривень», – констатує головний лікар Надвірнянської ЦРЛ.

Дуже сподіваюся, що уже незабаром відділення реабілітації та відновлювальної медицини стане просторим і сучасним Центром, який зможе приймати ще більше пацієнтів. Адже війна триває і з кожним днем кількість військових і цивільних, котрі потребують відновлення й реабілітації, зростає.