Децентралізація створила передумови для розвитку територій, особливо сільських, розміщених далеко від центру, які до реформи мало яку допомогу отримували чи то від держави, чи з районних-обласних скарбівень. Водночас і поставила вимогу: виживайте самі. Але конкретної інструкції, як це зробити, де взяти гроші, ніхто не дав.

Звісно, є перспективний план тієї реформи, є стратегічні накреслення розвитку в ТГ, але ніде правди діти – виживають і розвиваються в нинішніх умовах у нашій державі лише ті, в кого більше ресурсів: у межах яких, наприклад, розташовано більше АЗС чи інших приватних підприємств, а то й діє «державний» завод чи акціонерне товариство на кшталт, приміром, ПАТ «Івано-Франківськцемент» у Ямниці. Головне – щоб вони були зареєстровані на території громади і платили податки саме в місцевий бюджет.

Але що робити тим, кому в житті пощастило менше? Немає ні великих, ні малих підприємств чи аграрних інвесторів, які наповнювали би громадську скарбницю, дбали про розвиток соціальної інфраструктури тощо. Одним із варіантів для них є створення або підтримка кооперативів.

Гарним прикладом такого руху в глибинці є кооператив «Гуцульські газди» Білоберізької ТГ на Верховинщині, яка об’єднала 17 високогірних сіл. Її основні бюджетні надходження – з податку із доходів фізичних осіб, бюджетної сфери, Гринявського лісового господарства. «Перевиконання бюджету невелике – лише три-чотири відсотки. Зате заробітну плату працівникам освіти та медицини виплатили, заборгованості немає», – зазначив заступник голови Білоберізької сільської ради ТГ з питань діяльності виконавчих органів влади Василь Пилип’юк.

Чи не основна проблема в громаді – зайнятість населення, робочих місць бракує. Як наслідок – молодь майже не залишається тут, а виїжджає в міста або ж за кордон. Щоб змінити ситуацію та забезпечити більше робочих місць, і заснували власне підприємство.

«Ідея створення кооперативу для заготівлі і переробки дикоростучих плодів та ягід виникла у процесі стратегічного планування. Пізніше ми дізналися, що програма USAID DOBRE надає чималу допомогу саме для створення кооперативу – і юридичну, й матеріальну», – розповідає пан Василь.

Засновували кооператив «Гуцульські газди» в Білоберізькій ТГ п’ятеро осіб. Сільська рада стала його асоційованим членом і передала йому як свій майновий внесок відповідне приміщення, а пізніше – й обладнання від програми USAID DOBRE вартістю 737 тис. грн.

Правда, та будівля була стара, занедбана, її довелося ремонтувати – на це витратили 250 тисяч гривень з бюджету громади, а ще пів мільйона вклали члени кооперативу. Коли ремонтні роботи завершили, до приміщення завезли камеру шокової заморозки, холодильну камеру зберігання, інфрачервону сушку, овочерізку, два столи і дві мийки, придбані за кошти USAID DOBRE, решту оснащення члени кооперативу купували самі.

Втім, обладнання змонтували майже наприкінці торішнього літа, та використати його тоді так і не вдалося – цьогорічний сезон був для підприємства першим.

«У діяльності кооперативу взяли участь близько пів сотні домогосподарств – люди збирали чорниці і здавали на переробку. Так вдалося заготовити 20 тонн цих ягід. Надалі ж плануємо заготовляти їх більше – від 80 до 100 тонн. Засновники кооперативу вже налагодили контакти з підприємством у Городенці, ягоди постачають туди», – деталізує В. Пилип’юк.

Кооператив у Білоберізькій громаді наразі один, і створювати нові тут поки що не планують: коли з’являться оборотні кошти, мають намір придбати лінії для пакування та інше обладнання, а в майбутньому можливі й інші види діяльності. А от кооператив зі збирання й переробки молока «Добрі газди» в селі Михайлівці Глибоцької ТГ Чернівецької області успішно працює вже чотири роки. Основна діяльність – сироваріння, його обрали не випадково, а добре порахувавши економічний ефект: з усіх кисломолочних продуктів найбільший прибуток дають сир, вершки та йогурт.

Сама ідея створення кооперативу виникла тому, що в селах громади молоко не збирали і люди не мали куди його збувати. Її підтримали Програма розвитку ООН в Україні та Австрійська агенція розвитку, які виділили 20 тисяч євро. Співфінансування Глибоцької ТГ та членів кооперативу становили по 10 відсотків вартості проєкту.

«На той час члени кооперативу потрібну суму 75 тисяч гривень не зібрали, тому кошти, яких не вистачало, ми внесли з бюджету громади, адже були визначені терміни виконання проєкту і чекати не було можливості. Засновниками кооперативу було 20 сімей, нині до роботи кооперативу долучилося значно більше родин – понад 40», – зауважив заступник голови Глибоцької селищної ради з питань діяльності виконавчих органів ради Василь Зеленівський.

Перший сир тут зварили 2 вересня 2017 року в шкільній їдальні. Технологію виробництва двох видів сирів – качоти й гауди селянам надали разом з обладнанням. «Решту вони вчилися робити з книжки з рецептами, спершу вивчали, пробували, адже смак сиру треба повторити ще не раз і щоразу він має бути однаковий», – стверджує пан Василь.

Спершу цінність такого кооперативного підприємства пояснити людям було нелегко – перешкоджало радянське минуле наших земель. Колгосп у селі працював до останнього, а пам’ять про той негативний період ще жила серед людей. Тим-то створювати новий «колгосп» боялися.

Згодом люди звикли, кооператив розвивався і набирав обертів. Поступово ввели пайові внески, до розвитку залучили благодійників. Наприклад, місцеве агропідприємство придбало спеціальну цистерну для збирання молока, інші допомогли внесками на оборотні кошти.

«Добрі газди» молоко у місцевого населення приймають ціною 80% ринкової, а це вдвоє-втроє більше, ніж платять молокозаводи й інші заготівельні підприємства в області. Влітку, коли молока більше, ціна нижча – 11–12 грн за літр, взимку – по 15 грн. Кооператив орендує приміщення комунальної форми власності номінальною вартістю в одну гривню.

У Глибоцькій громаді, що об’єднала дев’ять населених пунктів, у яких проживає загалом понад 19 тисяч осіб, велику увагу приділяють розвиткові підприємництва. В сільраді пропонують навчання на менеджера соціальних мереж для власників місцевого бізнесу. «Нам краще мати 1000 підприємців, ніж, скажімо, якийсь виробничий комплекс на тисячу працівників. Підприємці годують свої сім’ї, а велике підприємство залежить від змін в економіці, політичних процесів тощо, тож якщо в ньому піде щось не так, ми матимемо глобальну проблему створення нових робочих місць», – каже В. Зеленівський.

– Громади мають самі дбати про свій економічний розвиток. Адже вся філософія децентралізації побудована довкола того, щоб створити стимули для розвитку ТГ, – вважає виконавчий директор місцевої асоціації органів місцевого самоврядування «Агенція розвитку ОТГ Прикарпаття» Ігор Мельничук. – Тим часом наші громади – це, як правило, сільські території, де основний дохід – з оренди й обробітку землі. Та як свідчить практика сучасного сільського господарства, це не сприяє зайнятості жителів глибинки. Нині рівень аграрного виробництва такий, що одним комбайном можна обробити десятки і навіть сотні тисяч гектарів. Тож у ТГ мають думати над новими рішеннями. Наприклад, над створенням кооперативів. Звісно, наразі ускладнює цей процес психологічний чинник: ніби кооператив може стати новим колгоспом. Ця паралель дуже відносна, адже в колгоспі управління призначалося згори, а в кооперативі люди самі можуть обирати модель, створювати бізнес-плани і працювати в ринкових умовах. Та через такі упередження й створені кооперативи працюють не на повну потужність – люди не відчувають довіри одне до одного.

Власне, криза довіри – це перше, з чим зіштовхуються громади, які хочуть працювати в цьому напрямі. А загалом модель кооперативів виправдана, вона працює в розвинутих європейських країнах. Якщо в когось є одні засоби виробництва, а в когось – інші, то чому їх і не об’єднати задля створення доданої вартості?

Подолати недовіру важко, це еволюційний процес, коли люди мають навчитися працювати одне з одним і бачити віддалену перспективу такого співробітництва. Зі свого досвіду скажу, що добре кооперативи працюють у менш розвинутих регіонах, де немає належних доріг, а умови для життя важкі. Але хоч як, а ще Андрей Шептицький казав, що з людей треба формувати власників, тоді й економіка працюватиме...

Кооперацію слід розглядати як спільну інвестиційну участь у різних сферах. Відтак і кооперативи можуть бути різні – інвестиційні, будівельні, аграрні. А в умовах ринкової економіки треба випробувати ту чи іншу модель – готової відповіді, який кооператив краще працюватиме в тому чи іншому селі або місті, ніхто не дасть.

Але насамперед, як на мене, на порядку денному діяльності адміністрацій сільських ТГ мають бути питання розвитку невеликих фермерських господарств, розробка інструментів на їхню підтримку, а вже кооперація може стати наступним кроком…