У «Видавництві Старого Лева» побачила світ книжка Любові ЗАГОРОВСЬКОЇ «Найкраще немодне заняття». Це збірка коротких оповідань про волонтерство, яке з початком російсько-української війни у 2014 році стало важливою частиною життя не лише дорослих, а й дітей. Авторка наголошує, що її метою було створити книжку про юних волонтерів, щоб вони могли побачити себе у цих історіях. Кожне есе розповідає про дітей різного віку, які знайшли свій спосіб допомагати.
– Коли у 2014 році розпочалися перші бойові дії на території України, волонтерський рух активізувався. До нього долучилося багато дітей поряд із дорослими, – зазначила письменниця під час презентації книги у книгарні-кав’ярні Старого Лева в Івано-Франківську. – З роками їхній внесок залишався майже непомітним: короткі сюжети на телебаченні чи пости у соцмережах. Але діти виконували величезну роботу. Ті, хто бував на передовій, казали, що найбільшими оберегами для військових є дитячі малюнки. Мені хотілося вшанувати цих дітей, тому я написала цикл оповідань про їхню волонтерську діяльність: малювання малюнків, плетіння оберегів, відвідування поранених бійців у госпіталях. Це історії про різні види допомоги – не лише класичне волонтерство для військових, а й волонтерський комплекс загалом через тему війни. Про те, як вона змінює людей і спонукає їх робити світ кращим…
Книжка яскраво демонструє багатогранність волонтерства та підкреслює важливість залучення дітей до цього процесу. Усі історії дуже різні, тому зможуть підібрати ключики до сердець різних читачів. Збірка складається з окремих сюжетів, об’єднаних однією темою. На початку книжки йдеться про війну, коли її ще називали АТО, а згодом історії переходять до воєнного сьогодення...
Л. Загоровська підкреслює: всі приклади допомоги військовим у її оповіданнях є реальними, хоча кожному герою чи героїні вона придумувала свою історію. «Тут немає жодної конкретної історії, списаної з життя, але кожен герой є певною мірою реальним. Я зустрічала таких дітей на багатьох волонтерських акціях і заходах. Наприклад, хлопчика-безхатька, який жебракував і віддав усі зібрані гроші у скриньку для військових. Листи дітей, які я цитую у книжці, також справжні. Єдина історія має присвяту військовослужбовиці Катрусі «Стрілі». Так вийшло, що коли вона була на фронті, долею випадку до її рук потрапив лист її доньки, яка не знала, що пише саме своїй мамі, адже навіть не підозрювала, що та воює. Тобто, кожна історія має своїх реальних прототипів. У кожному герої зібрані образи кількох дітей та ситуацій», – роз’яснює авторка.
Говорити з дітьми на тему війни не просто, але це необхідно робити. І нова книжка Л. Загоровської справляється з цим завданням дуже добре, адже в ній письменниця «спілкується» з юними читачами їхньою мовою – чесно і без прикрас. У багатьох текстах підлітки можуть впізнати себе, своїх друзів чи однокласників. Це свідчить про те, що книга не відірвана від реальності. А ще вона буде цікавою для читачів різного віку. Хоча написана переважно для дітей і розповідає про них, її читають і дорослі, причому – з великим задоволенням.
У самій назві книжки «Найкраще немодне заняття» заховано чимало меседжів. Недарма на обкладинці в слові «немодне» закреслено частку «не», що, на мою думку, підкреслює ще глибший сенс: волонтерство не може бути модним чи немодним – воно є необхідністю для українців.
Ілюстрації Наталії Носової доповнюють текст і активізують уяву читача, а їх чорно-біла палітра додає реальності та правдивості. Таким чином малюнки, які візуалізують тексти про війну, стають сильною метафорою про те, що ми живемо у темні часи.
«Обережно! Книжка викликає сльози». Саме таку примітку можна б розмітити на обкладинці. Але це не ті сльози, яких потрібно боятися, адже вони дозволяють читачеві виплеснути емоції. Особисто для мене найбільш щемкими видалися такі оповідання: «Доброго дня, Ангеле!», «Ой хто, хто Миколая любить», «Називай мене Валерка». «Софійка» , «Сто років тому». І це далеко не весь перелік – кожен читач знайде свої улюблені історії. А ще це книжка-магніт, адже від її читання складно відірватися. От починаєш читати одне оповідання – і не помічаєш, що «поглинув» уже як мінімум п’ять історій. А це завжди свідчення майстерно скроєного тексту і цікавості сюжетів.
«Найкраще немодне заняття» – це зовсім інша книжка, ніж «Моя УПА» та «Таборові діти», адже розповідає не про репресії минулого, а про сучасних дітей-волонтерів і їхню боротьбу за Україну тут і тепер. Проте у персонажів усіх цих книжок є дещо спільне – незмінний ворог. За великим рахунком – це одна і та сама війна, лише за вікном інший час.
