Ні для кого із тих, хто має справи з реальною економікою, не є таємницею, що роботодавці, аби мінімізувати податкові платежі, часом вдаються до різних хитрощів. Зокрема використовують і угоди цивільно-правового характеру з громадянами, оформленими як фізичні особи–підприємці (ФОП).
У такому разі той, хто замовляє послуги та оплачує їх, може віднести кошти на валові витрати, а ФОПи з отриманої суми сплачують єдиний податок чи 5 відсотків від зароблених коштів – залежно від групи, а також єдиний соцвнесок (ЄСВ) – 22 відсотки від мінімальної заробітної плати. Коли ж працівника оформлено на роботу за трудовою угодою, то в цьому разі роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ (22%) із нарахованих працівникові коштів, а сам працівник заплатить ще податок на доходи фізичних осіб – 18% та 1,5 відсотка військового збору.
Кажуть, що така практика поширена в ІТ-компаніях, у торгівлі, будівництві та інших сферах економіки. Втім, не дак давно Міністерство соцполітики вирішило відрегулювати такі відносини – зменшити можливість використання ФОПів, розширити повноваження Держпраці (котрі, до речі, за недавно оприлюдненою інформацією, вже й так наштрафували роботодавців на понад 2 млрд. грн.) та, очевидно, отримати додатковий ресурс до бюджету. Так народився проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці».
Не вдаватимемось у всі деталі цього законопроекту, а натомість звернемо увагу на пропозицію внести зміни до Кодексу законів про працю. Зокрема пропонувалося додати до нього статтю 212 «Ознаки наявності трудових відносин». Ця стаття передбачала, що «Робота (послуга) є такою, що виконується (надається) в межах трудових відносин незалежно від назви та виду договірних відносин між сторонами, якщо є три і більше нижче зазначених ознак наявності трудових відносин: 1) періодично (два і більше разів) особі надається винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи; 2) особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи; 3) винагорода за виконувану роботу (надані послуги) є єдиним джерелом доходу особи або становить 75 і більше відсотків її доходу протягом 6 календарних місяців; 4) робота виконується (послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку; 5) особа виконує роботи (надає послуги), подібні до роботи, що виконується штатними працівниками роботодавця; 6) організація умов праці, зокрема надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою; 7) тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою».
Далі законопроект виписував таку процедуру: «Факт наявності трудових відносин встановлюється посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів, яка має повноваження державного інспектора праці, за результатами здійснення заходів державного контролю. Факт наявності трудових відносин може встановлюватися в судовому порядку. Обов’язок доказування відсутності трудових відносин покладається на відповідача».
І як «квіточка» на святковому «торті» – розмір штрафу за виявлені у такий спосіб трудові відносини – 30 мінімальних заробітних плат, або близько 125 тисяч гривень за кожного працівника.
Потрібно сказати, що законопроект відразу викликав масу негативних коментарів, у яких розповідали і про можливі корупційні ризики, пов’язані з його прийняттям (хоча у пояснювальній записці до документа стверджують, що таких ризиків немає), і про подальшу тінізацію економіки, і про чергове стимулювання громадян до виїзду за кордон. Ми ж процитуємо кілька висновків зі згаданої пояснювальної записки. Отож, на думку авторів, прийняття законопроекту вплине на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави. Разом з тим «реалізація акта за предметом правового регулювання не вплине на розвиток регіонів, ринок праці, громадське здоров’я, екологію та навколишнє природне середовище».
Що стосується прогнозованих результатів, то автори вважали, що «прийняття акта надасть можливість контрольним органам та органам, що розглядають трудові спори, однозначно кваліфікувати відносини як трудові у тих випадках, коли за всіма ознаками особа має виконувати роботу на умовах укладеного трудового договору, проте де-факто виконує її на інших юридичних підставах або без оформлення договірних відносин. У таких випадках особи, які використовують найману працю, будуть зобов’язані забезпечувати працюючих осіб соціальним пакетом та виконувати податкові зобов’язання».
Напередодні виборів влада чутливо реагує на суспільні процеси, тож коментарі від високопосадовців не забарилися. Спочатку прем’єр Володимир Гройсман з цього приводу заявив таке: «Добре, що у них виникла ідея, вони її відпрацювали, повісили на сайт для обговорення. Уряд жодних рішень з цього приводу не приймав, парламент – тим більше. Тому буде розумний підхід, обговорення широке. Висловляться асоціації, скажуть, що добре, що ні, що зараз не на часі. І ми готові до цієї дискусії. Наш уряд є відкритим».
Своєю чергою ініціатор законопроекту в ефірі одного з телеканалів висловився про ідею так: «Я хочу заспокоїти: про фізичних осіб–підприємців не йдеться, вони як працювали, так і працюватимуть. Але ті, хто намагається використовувати ці державні механізми для мінімізації своїх платежів до бюджету, з ними ми будемо боротися – що би вони там про нас не говорили».
А під час засідання Ради регіонального розвитку у Львівській області свою точку зору висловив і Президент Петро Порошенко: «Пропозиція Міністерства соціальної політики внести поправки у Трудовий кодекс, які обмежили би діяльність ФОПів на єдиному податку в цілому і в ІТ-секторі зокрема, – це робоча ініціатива самого міністерства, уряд це рішення не ухвалював, Президент його не бачив».
Остаточну ж крапку було поставлено 26 лютого під час зустрічі Президента та прем’єра з представниками української IT-індустрії.
«Хочу, щоб ви запам’ятали, – сказав тоді Володимир Гройсман, – питання по закону закрито. Ми можемо лише обговорювати і знайти спільне рішення. І цим рішенням стане не додаткове оподаткування, а те, що допоможе вам зростати далі. Ніхто не хоче бачити, як компанії падають – це суперечить національним інтересам».
Отже, наразі ФОПи залишили у спокої. Втім, як надовго – ще велике питання. Бо нині ми уже добре бачимо, у якому напрямі працюють законотворчі фантазії чиновників. Зауважимо, що за даними Інституту соціально-економічної трансформації, оприлюдненими дещо раніше, використання ФОПів замість найму призводить приблизно до 2,5–5 млрд. грн. втрат Державного бюджету на рік, натомість через офшорні схеми втрачається 50–65 млрд. грн., контрабанду – близько 25–70 млрд., конвертаційні центри – ще 12–15 млрд. і т. д. Але чомусь урядовці й далі вперто шукають додаткові надходження до бюджетів саме там, де їх потенційно чи не найменше. Думаєте – випадково?
