У грудні торік в Україні вперше відбувся Національний тиждень читання. Його ініціаторами виступили Український інститут книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики. Партнерами акції були і всеукраїнські асоціації – бібліотечна й видавців та книгорозповсюджувачів. Захід мав на меті залучити широкий загал українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, привернути увагу публіки до української літератури та книговидання і тривав під гаслом «Знайди свою книжку».
Власне, під цим хештегом та хештегом «Національний тиждень читання» у соціальних мережах буяло активне життя – публічні особи, серед яких багато письменників та письменниць, активно фотографувалися з улюбленими книжками, які вони радили подарувати рідним і близьким на свята, купити й передати в бібліотеку, надіслати в сиротинець чи військовим на передову. Видавництва та бібліотеки теж закидали стрічку пропозиціями й порадами про нові книжки і влаштовували зустрічі з відомими письменниками. Не стояли осторонь і активні читачі – вони пропонували списки книжок, які, на їхню думку, неодмінно варто прочитати і публікували відгуки про вже прочитані книжки.
І весь книжковий рух виглядав дуже позитивно та драйвово, але чи мав він вплив на реальне життя за межами інтернету, чи активізував любов до читання українців, чи збільшив кількість проданих та прочитаних книжок за ці дні? З останнім запитанням я звернулася до працівників декількох книгарень обласного центру.
– Не можна точно сказати, чи вплинув саме Національний тиждень читання і як, бо перед празником Миколая, новорічними та різдвяними святами у нас торгівля завжди пожвавлюється, – відповів зокрема пан Богдан з івано-франківської книгарні «Букініст». – Перед Миколаєм батьки приходили з готовими списками книжок, бажаних для їхньої малечі. Діти замовляли різноманітні різдвяні історії, казки, для підлітків фаворитом залишаються книжки Джоан Роулінг про Гаррі Поттера – їх купують найбільше.
Дорослих же цікавила література з саморозвитку, історичні романи, мотиваційні книжки. Багато покупців брали поезію Ліни Костенко – і ця тенденція вже зберігається роками… Однозначним стимулом стала так звана «ковідна тисяча», і вже багато людей приходять та підбирають собі літературу. Бо якщо раніше гроші на книжки наші покупці відкладали місяцями з пенсії, то тепер можна було прийти й купити відразу декілька…
А пан Ігор з івано-франківської книгарні «Українська книга» зізнався про таке: «Особливо не відчули, що відбувався Національний тиждень читання. Дорослі купували дітям книжки на Миколая і на дні народження, а щоб хтось прийшов і сказав, що от він купує книжку у ключі того дійства, то такого не було. І взагалі про книжку і про читання не можна дбати один тиждень на рік. Це має бути постійна праця, потрібно повсякчас цікавити покупців новинками, розповідати про нові надходження літератури. А де це робити? В Україні залишилося вже обмаль літературних журналів, в Івано-Франківську на жодному телебаченні чи у пресі немає книжкової рубрики, де б ішлося про нові надходження у книгарні чи бібліотеки.
До того ж наша книгарня, крім художньої літератури, раніше продавала багато підручників для вишів. А тепер студенти фактично вчаться онлайн і підручників не потребують. І це справжня катастрофа, бо росте ще одне неграмотне покоління».
Що ж думають про цей тиждень бібліотекарі? Зокрема завідувачка бібліотеки-філії села Старий Мізунь Долинської ЦБС Ольга Гладич так прокоментувала цю ініціативу: «Думаю, Тиждень читання став несподіванкою для всіх і люди були просто не готові до нього. В таких випадках, вважаю, потрібно повідомляти заздалегідь, робити анонси, щоб ми, бібліотекарі, мали час розповісти про нього людям, підготувати, заохотити до читання.
Наша Старомізунська сільська бібліотека долучилася до цього читання, ми на своїй сторінці також зробили акцію «Підвішена книга», щоб побачити, як люди зреагують, як поставляться, наскільки будуть активними. І, звичайно, якщо ця акція стане щорічною, то наступного року до неї ми підготуємося самі і підготуємо наших читачів».
Висловила свою думку і голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ Світлана Бреславська: «Ця ініціатива була більше потрібна як піар-акція самому Інститутові книги, щоб продемонструвати свою потрібність у культурному процесі країни, а також видавцям, які у рамках цього тижня у Верховній Раді мали нагоду відкрити книжкову виставку до 30-ї річниці Незалежності України. Стосовно ж активних читачів, які не уявляють свого життя без книжки, то якщо людина читає, то робить це постійно, і її не треба стимулювати жодними Національними тижнями читання».
