Попри велику війну в Україні в обласному центрі Прикарпаття провели черговий Всеукраїнський літературний конкурс малих прозових форм ім. В. Стефаника – третій від часу його появи. І цим належить завдячувати передовсім його івано-франківським ініціаторам, організаторам й спонсору – міській раді та її департаментові культури.
Підтримують цей творчий змаг, який ініціювала й заснувала новелістка і кінодраматургиня, членкиня Національних спілок письменних та кінематографістів Марія Вайно, очолювана нею ГО «Імпресія», НСПУ і її Івано-Франківська обласна організація, Товариство письменників та журналістів ім. І. Франка (ТОПІЖ). Осяяний ім’ям геніального новеліста-галичанина конкурс, вкоренившись у прикарпатську землю, розгалузився вже на різні регіони нашої держави і став знаковою реальністю сучасного українського літературного процесу. Беруть участь у цьому творчому змаганні й українці, котрі нині живуть в інших країнах.
Можна потрактувати як певний парадокс те, що саме в третій рік великої війни на третій числом такий конкурс надійшла аж 91 творча робота – це більше порівняно з 2021-м, коли його було засновано, і з 2023 роком. Журі визначило 10 лавреатів (за умовами конкурсу перше, друге і третє місця у ньому не присуджують з огляду на жанрову специфіку творів малої прози), 15 дипломантів та трьох володарів дипломів спеціального зразка. В урочистій церемонії їх нагородження у концертній залі Івано-Франківської дитячої музичної школи №2 ім. С. Барвінського взяв участь і голова НСПУ, головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський, який очолює журі конкурсу.
Кожного із переможців цього творчого змагання нагороджують не лише дипломом, а й авторським примірником збірника, в якому надруковано і його новелу чи оповідання. Альманах «Імпресія-2024» має традиційний для цього видання формат подачі художніх текстів разом з короткими відомостями про авторів та їхніми фотографіями, незмінним залишився також дизайн обкладинок збірника. І цей альманах із найкращими, з погляду вимогливого журі, конкурсними творами року, що минув, упорядкувала знову ж таки івано-франківська письменниця Марія Вайно – знана в усій Україні майстриня художнього слова.
То саме вона 2021-го, у рік 150-літнього ювілею Василя Стефаника, запропонувала започаткувати конкурс малої прози його імені й ходила кабінетами владних структур, щоб підтримали цю ідею. Модеруючи ж дійство з пошанування переможців нинішнього конкурсу, пані Марія із замилуванням й артистичністю читала уривки з уподобаних нею творів його учасників – «відлуння стефаниківських інтонацій».
Власне, ці слова про головний критерій оцінювання журі поданих на конкурс новел, оповідань, образків, замальовок, етюдів належать уже літературознавиці, дослідниці української новелістики, кандидатці філологічних наук, доцентці Марті Хороб. Зроблений нею огляд цих робіт, безперечно, дасть чималу користь конкурсантам. І у виступі перед ними, і в післямові до альманаху науковиця виклала свої максимальною мірою об’єктивні й водночас доброзичливі оцінки, глибоко аналітичні візії творів малої прози – результат їх скрупульозного прочитання. Так, це не просто творче змагання здорового честолюбства для тих, хто мріяв отримати конкурсні лаври, це й справжня школа літературної майстерності.
Своє бачення вимог до новелістичної творчості озвучив і голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ, очільник ТОПІЖ Євген Баран. Він як літературний критик хотів би – і сформулював це на відкритті альманаху під рубрикою «Журі про конкурс», – щоб участь у ньому націлювала авторів малої прози на відповідність визначальним параметрам творчості Василя Стефаника – «самурая української новелістики» – й означала для них «не тільки амбітне бажання літературної відомості, а й наближення до високої правди художнього слова», планку якого і в наступних таких конкурсах слід тримати на належному рівні.
Гість зі столиці – Михайло Сидоржевський привітав і переможців, і організаторів та спонсорів цього творчого змагання:
– Тоді як в інших регіонах нашої держави проведення багатьох літературних дійств припинили, посилаючись на воєнні обставини, в Івано-Франківську організували вже третій всеукраїнський конкурс. Але ж органи влади скрізь, а не лише в обласному центрі Прикарпаття, і завжди мали б розуміти, що культура – це генетична матриця нації. Якраз нашу національну ідентичність і хочуть знищити московити – вилучають із бібліотек окупованих міст і сіл та спалюють українські книжки, навчання в школах переводять на «русскій язик». Ворог добре усвідомлює, що він робить. В ерефії надавали й надають неабиякого значення питанням інформаційної політики й пропаганди, на що витрачають величезні кошти. Зрештою, цією політикою й пропагандою «русского міра» наша північно-східна сусідка затуманила мізки не лише власним громадянам, а й значній частині населення східних та південних областей України ще задовго до того, як 2014 року розпочала війну проти нашої держави…
У всеукраїнському за своїм статусом конкурсі малої прози ім. В. Стефаника очільник НСПУ вбачає не лише вияв поваги до генія української і світової літератури, а й можливість «творчого самовираження і самореалізації для наших обдарованих сучасників – як молоді, так і людей старшого віку. Адже чим більше подібних ініціатив, тим більше в нас надій і сподівань, що поле літератури буде засіватися й надалі, попри сьогочасні драматичні виклики й випробування для нації і держави. Буде засіватися густо і щільно, а що зерно не завжди добірне, то така вже природа мистецтва слова. Талант – явище ексклюзивне і дорогоцінне», – читаємо в альманасі «Імпресія-2024» міркування М. Сидоржевського як зачин до висловлених членами журі думок про нинішній конкурс.
Певна річ, вони, аналізуючи малу прозу, найперше згадували твори найзлободеннішої нині тематики – воєнної, серед яких є й низка талановито написаних, їх автори стали лавреатами й дипломантами конкурсу. Щоправда, з-поміж 25 надісланих творів цієї тематики мало таких, персонажі яких зображені безпосередньо у пеклі збройної боротьби з ворогом, а частіше автори новел змальовують їх дотично до теми бойових дій. Очільника журі прикро вразила наявність серед конкурсних робіт і «спекулятивних текстів про теперішню війну – штучних, надуманих, у стилі совєцьких фільмів про війну, хоча, можливо, ці автори їх ніколи й не бачили».
Завітав на літературне дійство й мер Івано-Франківська Руслан Марцінків. Подякував переможцям конкурсу, які прибули і з інших регіонів держави на церемонію нагородження, за літературну майстерність і внесок у розвій українського красного письменства. Також міський голова мовив теплі слова на адресу членів журі Михайла Сидоржевського, Євгена Барана, Марти Хороб і Марії Вайно:
– Ви всі великі молодці. Тож і великою честю для нас є те, що саме в Івано-Франківську започаткували, організовують і проводять Всеукраїнський конкурс малої прози ім. В. Стефаника й інші поважні літературні конкурси. Нинішній засвідчує, що талановиті автори можуть передати глибокі почуття героїв своїх творів і власні та розкрити важливі теми навіть коли обсяг тексту, за умовами конкурсу, не може перевищувати 3000 знаків. Бажаю вам натхнення і нових творчих злетів…
Привітали лавреатів і дипломантів III Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм ім. В. Стефаника також заступник директора департаменту культури міської ради Любомир Никорак та прозаїк Михайло Верес, який переміг на першому такому конкурсі у 2021 році, а нині він уже член НСПУ.
Церемонія нагородження була урочистою й зворушливою для тих авторів малої прози із різних регіонів України, котрим вручили відповідні відзнаки. Далеко не всі його переможці змогли приїхати у цей воєнний час до Івано-Франківська – їм нагороди надіслали поштою. А географія нинішнього конкурсу доволі широка – його учасники проживають майже у половині регіонів України. Серед лавреатів – прозаїки зі столиці й Білої Церкви на Київщині, зі Львова й Дрогобича, з Луцька, Черкас, Одещини, а також з Іспанії, Чехії та Польщі. Як бачимо, у десятці, на жаль, немає жодного прикарпатця. До п’ятнадцятки ж дипломантів увійшли Олеся Смірнова з Івано-Франківська, яка в історичному оповіданні «Тіні руїн» із глибоким знанням і вміло з художнього погляду відобразила минувшину давнього Галича, міфологізоване життя Насті Чагрівни, та калушанка Тетяна Гламазда – її журі відзначило за поезію в прозі «Кохання синдром». Ще одна іванофранківка – 16-річна Богдана Школьна, наймолодша учасниця конкурсу, зі своєю ліричною за настроєм новелою «Ще вчора ти ловив губами сніг…» потрапила до трійки авторів, відзначених дипломом спеціального зразка. Поясню, що кожному із членів журі цього конкурсу надано право запропонувати для відзначення такою нагородою автора, який за підсумком їхнього таємного голосування недобрав балів для потрапляння до списку дипломантів конкурсу (до речі, члени журі оцінюють балами конкурсні твори з погляду їх художності, не знаючи прізвищ авторів – їх зашифровано). Також ще 12 учасників конкурсу з різних областей України, котрі надіслали твори досить високого літературного рівня, відзначено за участь у ньому подячними листами.
Завершилося літературне дійство ще одним зворушливим моментом – для тих прикарпатців, котрим голова НСПУ Михайло Сидоржевський принагідно вручив членські квитки цієї творчої спілки. У буремний час московсько-української війни поповнили ряди обласної письменницької організації Світлана Ткачук, Іван Оробець та Олександра Туєшин (Леся Геник).
