Нині в суспільстві активно обговорюють питання легалізації медичного канабісу в Україні. Його навіть винесли на так зване президентське опитування під час виборів 25 жовтня. «Канабіс» – латинська назва відомої нам культури коноплі. Та чи такої відомої?

Так засівали газдам в Україні на старий Новий рік.

Тож коноплі традиційно вирощували в Україні. Але якщо нині люди старшого покоління ще пам’ятають ті «коноплі до стелі», то молодь навряд чи бачила цю рослину й здебільшого асоціює її з «кайфом». Річ у тім, що посіяти коноплі, скажімо, в себе на присадибній ділянці проблематично. Навіть за вирощування 10 таких рослин вам загрожуватиме штраф від 18 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією вирощеного.

Усе через наркотичну складову цієї рослини – тетрагідроканабінол. Коноплю і препарати з неї – марихуану, гашиш – Міжнародна конвенція ООН внесла до списку наркотиків.

Разом з тим коноплі є однією з найдавніших технічних культур людства. За даними вікіпедії, назву конопель як кунібу вперше зафіксовано в шумерських текстах, хоча, за твердженням шумерів, цю культуру завезли з далекої країни за горами, найімовірніше, з Ірану чи Середньої Азії. Відома вона була і в давньому Китаї. Китайці стверджували, що саме вони одомашнили цю рослину й навчили вирощувати її і сусідів.

Із міцних конопляних стебел плели мотузки, далі навчились з волокон виготовляти тканини, а з насіння – олію. Особливого поширення коноплі набули в часи середньовіччя – як сировина для виготовлення корабельних канатів. Англійський король Генріх VIII, а потім його донька Єлизавета I видавали спеціальні конопляні укази, якими зобов’язували своїх підданих у примусовому порядку вирощувати коноплі, щоб флот і країна не залишилися без стратегічної сировини.

Цінною є конопляна олія – крім високих смакових якостей, вона багата на легкозасвоювані жирні кислоти.

Коноплі широко використовують і у промисловості. Тканина, брезент, парусина, мішковина, пожежні рукави, канати, шпагат, шнури з їхнього волокна міцні й не піддаються гниттю за тривалого перебування у воді.

Із костриці (відходів первинної переробки конопель) виготовляють пластмасу, будівельні й меблеві плити, оздоблювальні матеріали, брикети для палива.

Конопляна макуха є цінним кормом для тварин. А ще коноплі здатні рекультивувати забруднені землі.

Тож, звісно, рослину цю вирощують. Учені вивели технічні сорти з незначним вмістом тетрагідроканабінолу. Але, скажімо, в Україні для цього потрібна ліцензія, і до 2012 року поля та об’єкти, де вирощували, зберігали та переробляли коноплі, перебували під суворою охороною.

З давніх-давен відомі людям і лікувальні властивості цієї рослини. Третім тисячоліттям до н. е. датують перші згадки про коноплі як ліки. Їх застосовували при розладах шлунка, кашлі, діареї, нервових порушеннях, призначали як знеболювальне в Китаї, Індії, Єгипті, Давній Греції, Римі. Уже в першому тисячолітті до н. е. такий перелік налічував понад 100 хвороб.

У XVII ст. англійські лікарі широко застосовували канабіс як засіб від депресій та болю. У середині XIX ст. французький лікар-психіатр Жак Жозеф Моро довів його дієвість проти головного болю й безсоння. Тоді ж коноплі офіційно внесли до фармакопеї США – офіційної публічної інструкції, що встановлювала порядок використання ліків. Стрімке зростання вживання канабісу з лікувальною метою відбулося на початку XX ст. Тоді ж у США розвинулася й культура куріння травки. Такий спосіб вживання конопель поширений був серед мексиканських робітників, тоді й поширилася назва «марихуана» на позначення конопель як наркотика. Вона, ймовірно, походить з іспанської й означає «п’янкий» (за іншою версією – від імен Марія і Хуан). Після 1920 р., коли в штатах ввели сухий закон, курити марихуану стали й білі американці. На той же час припадають і перші заборони на коноплі через зростання числа наркозалежних. Пов’язують заборонні заходи і з лобіюванням інтересів деревообробних компаній, адже виготовляти папір з конопель набагато дешевше, ніж із деревини. Тож до 1927 року в більшості американських штатів марихуану було заборонено, а закон 1937 року остаточно знищив коноплярство в цій країні. Вслід за США такі ж заходи стали запроваджувати в Європі. У 1961 році конвенцією ООН канабіс, смолу канабісу (гашиш), а також його екстракти й настоянки було внесено в «Список 1» переліку наркотичних речовин.

Однак згодом коноплі поступово реабілітовували. Кампанія була тривала й суперечлива. Нині питання лікування медичним канабісом врегульовано в низці цивілізованих країн. Скажімо, його продають в аптеках кількох штатів США, у Канаді, Великобританії, Нідерландах, Німеччині. У Польщі 2017 року дозволено застосовувати медичний канабіс для лікування пацієнтів із тяжкими станами. У 30 країнах світу частково дозволено марихуану. Жителі низки штатів США, Австралії, Аргентини, Мексики, Німеччини, Нідерландів, Чехії, Бельгії можуть вирощувати й зберігати невелику кількість конопель.

У грудні 2017 року Всесвітня організація охорони здоров’я після тривалого обговорення і ґрунтовних досліджень опублікувала звіт, у якому визнала, що канабідіол не має ризиків залежності і позитивно впливає при лікуванні епілепсії та в паліативній допомозі. Водночас ВООЗ не може рекомендувати препарати конопель через недостатнє вивчення питання.

Попередні ж дослідження свідчать, що препарати з канабісу дають змогу полегшити перебіг багатьох серйозних захворювань. Скажімо, рослина покращує апетит та смакові відчуття у хворих на рак, її можна використовувати як знеболювальне при хіміотерапії, вона перешкоджає розвитку хвороби Альцгеймера та зменшує відчуття тривоги. Позитивний вплив канабіноїдів виявлено при лікуванні мігреней, астми, синдрому Туретта, шизофренії, хвороби Паркінсона, запалень кишківника, посттравматичних розладів, епілепсії, розсіяного склерозу. Однак все це потребує додаткових досліджень. Дослідження впливу ліків з конопель активно фінансують в Ізраїлі, вважаючи їх перспективною індустрією.

Натомість в Україні коноплі заборонено на всіх рівнях і внесено до списку особливо небезпечних наркотичних засобів. Зберігання до 5 грамів канабісу передбачає адміністративну відповідальність, більше 5-ти – кримінальну.

І лише останніми роками в нас почали порушувати питання врегулювання правового статусу канабісу. Скажімо, 2017 року в Харкові відбулася перша в Україні міжнародна медична канабіс-конференція. Того ж року біля Кабміну пройшов так званий «Конопляний марш свободи» з вимогами надання державою законного доступу до лікування канабісом та декриміналізації зберігання, транспортування, вироблення конопель для особистих потреб. Аналогічні заходи відбулися і наступних років.

У січні 2019 р. пацієнтські організації, благодійні фонди, ветерани АТО, медики й науковці розпочали кампанію #зупинитибіль. Вони створили петицію, в якій звернулися до Верховної Ради з вимогою законодавчо врегулювати можливість використовувати канабіс з науковою і медичною метою. Комітет Верховної Ради з питань прав людини, нацменшин і міжнародних відносин ухвалив рішення зареєструвати законопроєкт. Але питання правового статусу канабісу так і не було врегульовано. Нині у Раді є вже три законопроєкти про легалізацію канабісу, розроблені фракцією «Слуга народу». Питання це було винесено й на опитування, ініціатором якого став Президент В. Зеленський.

Думки опитаних розділилися, як і думки суспільства загалом. І це закономірно, бо питання неоднозначне. Адже лікувальний ефект дає канабідіол, який міститься в коноплях. Він майже не має психотропної дії, знеболює, розслабляє і гальмує. А от друга речовина – тетрагідроканабінол - попри лікувальну у відповідних дозах дію має психотропний вплив на людський організм, збуджує нервову систему, це активна речовина «трави» чорного ринку. Тому треба розрізняти поняття медичний і рекреаційний канабіс. У лікарських засобах переважає канабідіол, вміст тетрагідроканабінолу чітко регламентують і контролюють. Щодо рекреаційного канабісу, то це, безумовно, наркотик, і він небезпечний. Але посідає лише 11-те місце за рівнем шкоди на організм людини, тоді як, скажімо, алкоголь – 5-те, а нікотин у тютюні – 9-те.

Одним із найпоширеніших аргументів, чому в Україні не варто легалізувати канабіс, є думка про те, що він стає стартом для вживання важчих наркотиків, як-от героїн чи кокаїн. Спеціалісти ж стверджують, що це не є біологічною властивістю марихуани. Людина не захоче героїну лише тому, що вживає канабіс. Навпаки, досвід цивілізованих країн свідчить, що легалізація – це те, що зменшує споживання важких наркотичних речовин, а не збільшує. Крім того, коли йдеться про легалізацію медичного канабісу – це не про дозвіл вільно курити траву. Це про можливість створювати безпечні й зручні форми ліків і контролювати цей процес. Тобто препарати з вмістом канабісу не повинні потрапляти у вільний обіг, їх треба продавати лише після відповідного діагнозу, за рецептом і в дозуванні, яке визначає лікар.

Ми вирішили поцікавитися думкою з цього питання насамперед лікарів, людей, які щодня стикаються з болем.

Степан ДОЛИК, онколог-гінеколог з 31-річним стажем:

– Я за легалізацію медичного канабісу. Це ще один із видів знечулення, що дасть можливість онкохворим покращити якість життя і забезпечити повноту знеболення.

Валерій СКОПИЧ, генеральний директор КНП «Прикарпатський наркологічний центр» Івано-Франківської обласної ради:

– Не бачу проблеми в легалізації медичного канабісу. За 35 років роботи в наркоцентрі не стикався із залежністю від канабіноїдів.

Ірина СЛУГОЦЬКА, кандидат медичних наук, директор КНП «Івано-Франківський обласний центр паліативної допомоги»:

– Медичний канабіс, а точніше канабідіол, для паліативних пацієнтів дуже потрібен. Люди із серйозними, невиліковними захворюваннями насамперед страждають від хронічного болю. Це онкохворі на пізніх стадіях хвороби, особи з важкими захворюваннями нервової системи, діабетичними та іншими нейропатіями, розсіяним склерозом та інші.

Дуже важливо відрізняти корисний медичний канабідіол від тетрагідроканабіолу, який є психотропним, викликає залежність, токсично впливає на організм людини. Тому говоримо суто про медичний канабіс - канабідіол.

Його приймають для контролю больових симптомів. Хоча канабідіол недостатньо сильний для боротьби з гострим болем, його вважають досить ефективним засобом для полегшення хронічного болю, нудоти, для нормалізації сну, використовують як релаксант для м'язів, він допомагає долати тремор пацієнтам з хворобами Паркінсона, Альцгеймера, діткам з епілепсією (резистентні форми) і навіть з аутизмом. При цьому треба сказати, що медичний канабіс фактично не має побічних дій. Тому страх зловживання ним як наркотичною речовиною необгрунтований.

За дослідженнями науковців з Великобританії, потреба в паліативній допомозі до 2040 року зросте в усьому світі щонайменше втроє. Це стосується й України. В нашій області нині 7650 пацієнтів потребують надання паліативної допомоги, з них близько 2000 дітей. Тому важливо мати в арсеналі лікування препарати, які діють навіть тоді, коли інші ліки безсилі, і мають мінімум побічних ефектів. До прикладу, опіати значно швидше викликають залежність і низку ускладнень.

Вважаю, що важливо підтримати легалізацію застосування медичного канабісу в наукових цілях і медицині та поширювати більше правдивої інформації про це. Треба лише налагодити законний обіг та обгрунтоване призначення цього препарату. Страх тут лише заважає.

До речі, перспективними також вважають дослідження в галузі застосування медичного канабісу для тих, хто страждає на посттравматичний стресовий розлад. Насамперед це військовослужбовці, які повернулися із зон конфліктів. І це нині актуально для України.