COVID-19 усе ще не переможено. Світова економіка потерпає від дефіциту. Європу чекає хвиля виборів та буремний політичний рік. Росія стискає лещата агресії… Чого чекати Україні? Попри виклики, які постали перед нею 2021-го, 2022-й усе ж буде роком оптимізму.

Про це й інше вели розмову в межах ділового симпозіуму у форматі дискусійної панелі «Україна та світ попереду-2022», який відбувся в Києві з ініціативи nv.ua і на який запросили й редакцію газети «Галичина». Віцепрем’єр та міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, співзасновник компанії «Нова пошта» В’ячеслав Климов та співвласник інтернет-магазину «Rozetka.ua» Владислав Чечоткін обговорили головні тенденції в житті нашої держави цього року. Відкрив захід діалог із прем’єром Денисом Шмигалем. А в його завершальній частині з промовою виступив митрополит Епіфаній, предстоятель Православної церкви України. Пропонуємо увазі читачів ключові цитати спікерів.

Д. Шмигаль: «В Україні триває кампанія вакцинації. Уже майже два місяці поспіль у нас щеплять понад мільйон громадян щотижня. Понад 40 відсотків населення вакциновано. І це ключовий чинник, який дає можливість пообіцяти, що локдаунів більше не буде».

«У моєму особистому рейтингу українських досягнень у 2021 році – підписання одного з п’яти видів безвізу. Ідеться про відкрите небо між Україною та ЄС. Так, попереду ще багато викликів: приєднання до енергомережі, до відкритого митного і транзитного просторів. Але ці кроки вже тепер змінюють на краще стандарти нашого життя».

«Про 2022 рік хочеться говорити з оптимізмом. І обережні оптимістичні очікування все ж є, оскільки нам уже зрозуміло, що таке коронавірус, його загрози, ми навчилися з ним жити і працювати. Ми сподіваємося на збільшення інвестицій, ефективну роботу закону про інвестиційних нянь. І знаємо наші больові точки».

«Неможливо покласти тягар розвитку економіки та інфраструктури на Державний бюджет, він обмежений, чудес не буває. Потрібні синдикати банків, ефективні приватні інвестиції та приватно-державне партнерство. Це головний акцент на 2022 рік. Концесії портів, доріг, угоди про розподіл продукції у сфері видобування вуглеводнів, критичної сировини та рідкісноземельних металів. Це дасть нам мультиплікатор щонайменше уп’ятеро наростити інвестиції в господарку держави».

«Світ відмовляється від викопних видів палива, переходить на використання альтернативних джерел енергії. Ми теж хочемо рухатися у тому контексті. Тому 2022-го почнемо шість пілотних проєктів із трансформації наших, сказати б, вугільних мономіст до міст, які не залежать від роботи шахт. Загалом у нас таких понад 60».

К. Квін: «Оскільки я за натурою оптиміст, то заглядаючи у 2022-й, намагаюся зосередитися на можливостях. І думаю, що цей рік – реальна можливість продовжити хорошу роботу, проведену 2021-го. Зокрема Верховна Рада ухвалила кілька важливих законодавчих актів, реалізація яких значно поліпшить життя українців. По-перше, це судова реформа. Судову систему в Україні часто розглядають як головний камінь спотикання для міжнародних інвестицій. І Верховна Рада, і Президент Зеленський досягли прогресу, запустивши дуже важливий процес з її реформування».

«Ще одна важлива мета – обрання нових незалежних керівників українських антикорупційних органів. Це допоможе змінити ситуацію в боротьбі з корупцією в країні та стане потужним сигналом про те, що ніхто в Україні не стоїть вище за закон».

«2022-й, на жаль, несе з собою і зовнішню загрозу, про яку Україна добре знає і яка, на жаль, перебуває поза її контролем. Сьогодні близько 100 тис. російських військовослужбовців перебувають на кордоні з Україною в очевидній спробі змусити її та її західних партнерів прийняти список реваншистських «червоних ліній», який Москва постійно розширює. Це, мабуть, робиться, щоби затягнути Україну назад у радянську епоху, а її партнерів – у розколотий світ холодної війни».

«На тлі цього США залишаються незмінним партнером України. Ми тісно співпрацюємо з ЄС та НАТО, аби запобігти кризі та гарантувати, що Україна продовжить свій шлях інтеграції до НАТО та ЄС. Цей вибір належить Україні, але аж ніяк не Росії».

«У нас одне послання для всіх: є два шляхи попереду – один передбачає дипломатію й деескалацію, а другий – конфронтацію та конфлікти. Ми вважаємо, що дипломатія й діалог – це єдиний шлях у майбутнє, але якщо Росія ухвалить інше рішення, то їй доведеться зазнати серйозних та довготривалих витрат».

М. Федоров: «2022-й стане роком цифрового стрибка, триватимуть відповідні трансформації, перетворення всіх бізнесів і навіть уряду на технологічні компанії. Я взагалі вірю, що це єдиний шлях, як Україні почати розвиватися ще активніше та збільшувати ВВП нашої країни: менша роль держави в економіці, в житті людей і швидкі рішення».

«Наша мета — відцифрувати всі державні послуги. І ми вже здійснили чимало фундаментальної роботи з базовими реєстрами, щоби наступного року запустити більше послуг для бізнесу та громадян онлайн».

«Ще одне завдання: до 2024 року підвищити частку IT у ВВП країни до 10 відсотків. Днями ухвалили дуже важливий податковий законопроєкт щодо «Дія. City» – запровадження спеціального правового режиму для IT-індустрії. Він передбачає зменшення податків для цифрового сектору майже уп’ятеро порівняно із загальною системою оподаткування. Тепер ми запустимо «Дія. City» вже з 2022 року. Плануємо, що сотні українських та іноземних компаній стануть резидентами спеціального податкового режиму та збільшать інвестиції в інновації та робочі місця».

«Дуже хочеться наблизитися й до такої мети – забезпечити високошвидкісним інтернетом 95 відсотків населення. За цей рік вдалося простимулювати ринок, щоб 3 млн українців уперше отримали доступ до 4G. Я за вільний ринок і мінімальне регулювання бізнесу, економіки та приватного сектору. І все, де держава намагається щось зрегулювати, я оцінюю як не дуже добрий хід. Тому впевнений, що ми активно розвиватимемо тренд кешлес (купівля, оплата й інші фінансові операції з карткових рахунків через смартфон), і нині, наприклад, працюємо з Нацбанком щодо електронної гривні. Хочемо запустити пілот на державному підприємстві, яке займається розробкою «Дії» – часткові виплати заробітної плати в електронній гривні».

В. Климов: «Це буде рік зростання. Хоча й дуже складного. Кожен український бізнес відчуває на собі інфляційний тягар. Видатки зростають набагато швидше, ніж доходи. І цей тренд збережеться. Заробляти стає набагато важче. Тому маємо шукати резерви у своїй ефективності».

«Наступний тренд – зростання конкуренції. Але для справжнього бізнесу це хороша новина, оскільки спонукає до змін. Понад те, у конкурентній площині з’являються бізнеси з абсолютно нових індустрій, нові бізнес-моделі, і саме вони створюють конкуренцію. До того ж український споживач стає вибагливішим. Потребує якісніших, сервісних, «в один клік» продуктів. І це знову ж таки спонукає бізнеси змінюватися. Тобто ти не можеш і надалі залишатися таким, як був учора, чи обходитися без цифрового простору. Дуже важливе й питання репутації для будь-якого бізнесу. Вона стає активом, і ті меседжі, які несуть наші бренди, мають бути насамперед чесними й етичними».

«Одна з головних битв, які я очікую найближчими роками, – це змагання за таланти. Ніколи сама по собі ідея не коштувала так дешево, як нині. Ідей дуже багато, вони відкриті. Головна проблема – в талантах, які зможуть їх реалізовувати».

В. Чечоткін: «Ми звикли скаржитися, як нам погано, що в нас нічого не виходить, що нам заважає уряд, оточення, нестабільність, ще щось. Але знаєте, чим відрізняється бджола від мухи? Бджола всюди бачить квіти, а муха – ні».

«Наша країна за 30 років здійснила дуже багато. Хоча, звісно, не зробила ще більше з того, що могла. Але якщо подивитися на ту Україну, в якій ми жили, наприклад, сім років тому, і ту, в якій живемо тепер, то хто би що не казав про ВВП та про те, що «в Європі жити краще», ні Польща, ні Угорщина, ні Румунія, ніхто не пройшов такі зміни, як ми. У бізнесі, містах, в якості життя, інфраструктурі. І ми маємо те цінувати».

«Ми як бізнесмени, котрі поза політикою, вже сьогодні маємо думати, якими будемо за 7 чи 10 років. І не важливо, хто буде президентом чи яким буде уряд. У нас немає іншої країни, другого шансу. Ми вже маємо будувати своє оточення, бізнес і думати про те, як бути успішним за будь-якої влади. Тим паче, що в Україні наразі в нас набагато більше шансів, аніж в інших країнах, де конкуренція в діловому світі значно вища, ніж тут».

Митрополит Епіфаній: «Ми не впадемо. Бо знаємо, звідки вийшли, ким є і куди рухаємося. Тож у наступний, 2022 рік дивимося з розумом, вірою і прагненням найкращого».

«Шукайте добро в єдності та справедливості. Церква радіє доброму успіхові людини, досягнутому талантом і працею, бо бачить у ньому приклад для всіх. Саме тому хочемо, щоби корупція, яка руйнує такі успіхи й нищить добрі плоди праці, стала суспільно неприйнятною. Щоб не лише іноземні партнери називали корупціонерів і вводили проти них санкції, а щоби це ефективно робили наші правоохоронні органи і суди».

«Ще одне джерело добра – в активності. Віра без дій – мертва. А тому Церква готова бути разом з усіма, хто діє заради правди. Ми довели це, коли під час Революції Гідності відчинили ворота Михайлівського монастиря. Ми довели це, коли з першого дня воєнної агресії Росії стали до лав волонтерів і відрядили на передову капеланів. Ми з тими, хто діє, працює, допомагає людям у найважчих ситуаціях».

«Словом року, що минає, для України я б обрав «імунітет». Адже 2021-й справді був роком, коли Україна розвивала не лише спроможність протистояти біологічному вірусу, а й формувала несприйнятливість і стійкість до інших «шкідливих та агресивних збудників» – фейків, неправди, путінських погроз, обману, свавілля. У Давньому Римі словом-іменем Immunitas називали громади й осіб, вільних від зобов’язань перед імперією. Наш Immunitas – це можливість жити вільно, у країні, якою більше не керує радянська імперія зла чи її спадкоємці. Ми вибороли свій Immunitas у століттях боротьби, підтвердили на референдумі 1991 року і відстояли на Майданах».

«Я вірю й надіюся, що нашим українським словом року 2022-го стане слово «поступ». Розвиток, просування вперед, еволюція, щось протилежне відступу, регресу, розділенню та потрясінням. Поступ неможливий без бачення й віри. Бачення є дороговказом і витвором розуму. Наш розум дозволяє осягнути обрії й визначити прагнення і цілі. Наша віра є силою, яка дає змогу стати на шлях, служить рушієм і підтримкою в дорозі. Це і є, як на мене, формула успіху в сучасному світі».