На годину назад. Як твердять спеціалісти, для галичан «зимовий» час «здоровіший», ніж «літній»

31 жовтня нам належить перейти на так званий зимовий часовий період шляхом простого переведення вночі з суботи на неділю стрілок годинника на одну годину назад. День наставатиме вже раніше, але й швидше сутенітиме…

Свого часу, втім, не так давно, десь пів року-рік чи й більше тому, як ми й писали, йшлося в нашій державі до того, щоби припинити цю практику й застановитися на якомусь одному «годинному» вимірі для всього річного циклу – «зимовому» чи «літньому». Проте ясності в цьому й досі немає. Останнім часом навіть з’явилися нагадування, що хоч Україна й живе-поживає в єдиному часі для всієї своєї території, вона все ж географічно розташована у двох його поясах – з цілою годиною відмінності між її крайніми сходом та заходом.

Приміром, в Ужгороді астрономічний південь настає о 12.37 за київським часом, а у Краматорську – рівно на годину раніше, об 11.37. Отож, як стверджують фахівці з таких справ, «літній час» (коли стрілки годинника переведено на годину вперед), з якого ми через два дні вийдемо, вигідніший для жителів сходу нашої держави. Адже тоді, скажімо, в червні на тих теренах сонце сходить не о 3 год., а о 4-й, і заходить о 22-й. На заході ж світанок настає о 5-й, а вечір – о 21-й.

Натомість у «зимовий час» (коли, як кажуть у галицьких селах, годину перевели вперед), який, по суті, збігається з київським, у грудні у східних регіонах сонце встає о 7-й і «лягає» о 15-й, тоді як на заході відповідно – о 8-й та 16-й. Отже, такий варіант більш прийнятний для жителів західних окраїн. Адже, якщо Верховна Рада вирішить спинитися, скажімо, на літньому часі як єдиному для всієї території України, то тим же ужгородцям, наприклад, доведеться взимку братися до роботи (там, де робочий день розпочинається о 8-й) ще в нічній темряві, оскільки світанкове сонце з’являтиметься над ними лише після 9-ї. Ясна річ, що це створюватиме всілякі незручності.

Зрештою, в будь-якому разі, щоби дійти в такому ділі до ладу, треба піти на компроміс. Але все ж навесні цього року український парламент, який укотре пробував скасувати переведення туди-сюди годинникових стрілок, не через те не ухвалив відповідний законопроєкт, автори якого наполягали, щоби годину вже не переводити вперед, а залишити на весь рік київський час, як це й було до 1981 року. Проблема була в іншому. Тоді і в Євросоюзі теж не визначилися було з цим питанням. А для офіційного Києва важливо насамперед синхронізувати «український час» не так між сходом і заходом нашої держави, як із європейськими країнами, оскільки від цього залежить графік руху транспорту й інші логістичні моменти.

Втім, у ЄС і досі триває дискусія на цю тему, хоча Європарламент ще 2019-го ухвалив рішення про скасування переведення години у країнах альянсу. Далеко не у всіх національних спільнотах вибрали, який саме час залишити в себе – «літній» чи «зимовий». За попередньою інформацією, остаточне рішення в цьому питанні мають прийняти лише до кінця наступного року. Мабуть, тоді визначаться з тим і в Україні.