У Івано-Франківську вже 10 років успішно працює «Простір розвитку дітей». Назва цього закладу говорить сама за себе. Це територія дитинства, де діти отримують нові знання й уміння. Саме тут вони вимовляють довгоочікувані перші слова, проявляють перші емоції і роблять впевнені кроки на шляху свого прогресу, долаючи численні труднощі. Це місце турботи і щирого прийняття, де кожна дитина, незалежно від особливостей та темпів свого розвитку, відчуває себе важливою.

Від невеличкої кімнати – до просторого центру

Засновниця центру Людмила Белей зауважує, що у «Просторі розвитку дітей» займаються переважно дітки з аутизмом та різними мовленнєвими порушеннями. Відкрити такий заклад 10 років тому її спонукало те, що її синам Іллі й Матвієві поставили діагноз аутизм.

«Тоді в Івано-Франківську майже ніхто не займався з такими дітьми, – пригадує пані Людмила. – Ми їздили на навчання до Львова, Києва, навіть до Польщі. Та щоразу, повертаючись додому, не мали де продовжувати заняття, і в дітей ставався регрес. Я не могла самотужки покрити всі потреби в заняттях, тому зрозуміла, що потрібно створити власний простір, де діти зможуть займатися. І я щиро вірю, що Бог послав мені людину, яка була готова була працювати з дітьми з аутизмом. Так і почалася історія нашого «Простору».

Перші дні корекційного центру були складними. Все починалося з оренди невеликої кімнати на «Промприладі» з жахливим ремонтом, де зі стелі падала штукатурка. Відтак шукали більш придатне приміщення. Згодом заклад кілька разів змінював свою адресу. Нині «Простір…» функціонує у сучасному просторому закладі у районі «Калинової слободи». Це майже 400 квадратних метрів для щасливого дитячого розвитку. З дітьми працюють 12 фахівців, які охоплюють усі необхідні напрями: фізичну реабілітацію, психомоторний розвиток, розвиток логічного мислення через рух, сенсорну інтеграцію, а також логопедію й ABA-терапію (науково обґрунтований метод психології, що ґрунтується на принципах поведінкової науки та використовує позитивне підкріплення для розвитку бажаної поведінки та зменшення небажаної у дітей з розладами аутистичного спектра та іншими порушеннями розвитку, – авт.).

«Усі спеціалісти проходять постійне професійне навчання, мають кураторство та супервізії – регулярну підтримку і консультації з досвідченими колегами, що допомагає нам надавати високоякісні послуги. Це для мене дуже важливо», – наголошує Людмила Белей.

Сьогодні центр відвідує понад 100 дітей, тоді як на початку їх було лише десятеро. Географія охоплює практично всю Івано-Франківську область, а також сусідню Львівщину та Закарпаття. Займаються тут дітки вже з півтора року.

«Моє серце завжди розбивається, коли доводиться казати батькам: «Вибачте, у нас немає вільних місць». Останнім часом знову виникає така ситуація, і дуже хочеться все ж таки якісно забезпечити терапією тих дітей, які її потребують», – констатує пані Людмила.

Фішка «Простору…»

Л. Белей зазначає, що головна особливість її центру полягає у створенні простору, де кожну дитину приймають і люблять, де не виправляють, а допомагають розвиватися. «Це не про жорстку корекцію, а про любов і прийняття, адже саме в цьому і є справжній розвиток», – наголошує моя співрозмовниця. На логотипі центру зображені дві долоньки – велика і маленька. Пані Людмила радо розшифровує його значення. Воно просте і глибоке водночас. Зокрема уособлює те, що дорослий завжди підтримає та допоможе дитині. Також цей малюнок доповнюють слова: розвиток, повага, прийняття, любов. Вони говорять самі за себе.

«Я бачила багато різних фахівців і підходів, але не завжди повага, прийняття чи любов до дитини ставлять на перше місце, – коментує керівниця центру. – Деколи чую: «Ми, як хірурги, зробимо боляче, але потім буде краще». Я в це не вірю, бо переконана, що розвиток особистості можливий лише через прийняття і любов. Дитина має відчувати себе в безпеці. Існує науково доведена теорія, що людина запам’ятовує на все життя реакції на біль, страх, любов, агресію та безумовне прийняття. Тобто можна йти шляхом болю і страху, але щоразу, коли це траплятиметься, вона буде лякатись і ховатися, бо в болі й страху неможливо адекватно працювати. Але можна йти шляхом любові та прийняття, які формують нашу особистість. Ми обрали саме його, щоб і батьки, і діти почувалися у нашому просторі безпечно. Звісно, ми не ідеальні, але докладаємо зусиль, щоб зробити простір комфортним і безпечним для всієї родини».

Фаховий погляд

Адміністраторка Наталія Никонорова зустрічає кожну дитину, яка приходить на заняття. Саме її голосне «привіт» для багатьох дітей стає першим важливим тренуванням у комунікації та соціальній взаємодії. У центрі вона працює майже два роки. Пані Наталія каже, що в її роботі переважають позитивні враження.

«Іноді згадую дитину, яка тільки почала займатись у «Просторі…» саме тоді, коли я прийшла на роботу, і яка тоді нічого не бачила навколо себе. А тепер бачу, як ця дитина приходить, махає мені рукою і навіть іноді каже «привіт». Чесно кажучи, пишаюся, що хоч трішки причетна до такого дива, хоч я не є спеціалісткою і не працюю безпосередньо з дітьми», – зауважує вона.

Фізична терапевтка та ерготерапевтка Антоніна Діша зізнається, що найкраща частина її роботи – це розвиток дітей, бо навіть найменші зміни в них дають їй велику радість і найсильнішу мотивацію продовжувати працювати. Фахівчиня підкреслює, що фізичний розвиток тісно пов’язаний із психологічним та моторним прогресом.

«Якщо дитина не може утримувати рівновагу, їй складно координувати рухи тіла, або в неї слабо розвинена велика моторика, це неминуче позначається і на мовленні, і на письмі, і на навчанні загалом. Часто про це забувають, бо, на мою думку, не розуміють, наскільки ці процеси взаємопов’язані. Фізичний розвиток є надзвичайно важливим і має стояти в пріоритеті на рівні з заняттями у психолога чи логопеда», – наголошує А. Діша.

Людмила Белей – не лише засновниця та керівниця центру, а й також психологиня і сенсорна терапевтка. Вона зазначає, що найбільше радості в її роботі приносить момент, коли дитина набуває навичку, над якою працювали. Її також надихають батьки, які перебувають на одній хвилі з фахівцями центру і активно включаються в процес корекції. Водночас серед складних моментів пані Людмила виділяє ситуації, коли приводять дитину, яка потребує допомоги, а батьки нічого не роблять, сподіваючись, що все якось владнається само собою.

Схожі враження про свою роботу має і логопедка Наталія Товпига. Вона наголошує, що найбільше їй запам’ятовуються моменти, коли на заняття приходить дитина, котра ще не говорить, а через певний час вона разом з нею радіє, коли та вимовляє перше слово чи прохання. Водночас Наталія підкреслює, що унікальність цього центру розвитку в тому, що для кожної дитини знаходять індивідуальний підхід.

«В жодному іншому закладі не бачила, щоб так сильно йшли за дитиною та її бажаннями», – додає вона.</div>

Серед фахівців «Простору…» є ABA-терапевти. За словами ABA-терапевтки центру Марії Неміш, цей метод психології, спрямований не лише на корекцію поведінки, а й на розвиток усіх навичок: мислення, уваги, логіки, пам’яті, мовлення тощо.

«Щоразу дивує, коли до мене приходить немовленнєва дитина, яка не фокусується у погляді і ніщо її не цікавить, а в процесі занять починає вимовляти перші слова, усміхатися, звертати увагу на оточуючих, – каже вона. – І тоді мама радіє: «О, це моя дитина, вона мене бачить і чує». По факту бачиш, що змінюєш життя не лише дитини, а й усієї сім’ї. І це надзвичайно мотивує. Наша місія в тому, щоб дитина була щаслива, задоволена і, звісно, розвивалася».

Логопедка та ABA-фахівець Анна-Марія Клюка, яка працює в «Просторі…» вже близько семи років, переконана, що запорукою гармонійного розвитку дитини є комфорт. «

Важливо, щоб дитина почувалася щасливою і була залучена до процесу, адже через тиск розвиток неможливий, – наголошує вона. – Ми не працюємо з діагнозами, ми допомагаємо діткам соціалізуватися і створюємо для них комфортне середовище».

Анна Стовбенко, мама двох донечок з аутизмом, знайома з «Простором…» з самого початку його заснування. За її словами, за 10 років центр дуже сильно змінився та масштабувався.

«Спочатку все було на загальних засадах: засновниця центру Людмила сама готувала деякі посібники, це було важко, не було нормального приміщення. Все базувалося на батьківському інтересі – ти хочеш для своєї дитини найкращого, прагнеш розвитку і відповідно працюєш у цьому напрямі, попри будь-які перепони. Нині штат значно розрісся, є класне приміщення та сучасне обладнання. Дуже приємно бачити, як «Простір…» розвивається і зростає», – каже моя співрозмовниця.

Тетяна Скібіцька з Долини відвідує центр понад три роки зі своїми двома синами з особливими освітніми потребами. Вона відзначає, що основна фішка центру – це молоді спеціалісти, які гнучко адаптуються до потреб кожної дитини, а також дружня атмосфера та щире бажання допомогти.

«Ми починали займатися в іншому центрі, там теж було добре, але коли перейшли сюди, нам сподобалося значно більше: і ставлення спеціалістів, і увага до дітей. Хоч ми їздимо тричі на тиждень з іншого міста, але це того варте, – розповідає жінка. – Цей заклад справді спрямований на всебічний розвиток дітей: фізичний, розумовий, мовленнєвий. Де б ми б не були, все таки «Простір розвитку дітей» – найкращий».

Психотерапевтична бульбашка

Як тільки відчиняєш двері «Простору…», потрапляєш у яскравий світ щасливого дитинства, де немає ні осуду, ні неприйняття. У приміщенні центру багато світла, яскравих кольорів і, що найголовніше, безмежної любові від фахівців, які щиро прагнуть зробити все можливе, щоб маленьким «чомучкам» було простіше адаптуватися до соціуму та опанувати важливі для цього навички. Водночас не менш важливо, що батьки дітей, які відвідують цей заклад, отримують тут розуміння і підтримку, відчуваючи, що вони не самі у своєму непростому батьківстві. І це надзвичайно цінно. «Це місце прийняття і любові для сімей, де виховуються діти з аутизмом або порушеннями розвитку», – наголошує Л. Белей. І це дійсно відчувається.

Розпитуючи фахівців центру, яке визначення вони б дали «Простору…», М. Неміш каже, що його особливість – у відсутності директивності, тут панують свобода і креативність.

«Звісно, є певний регламент проведення занять, який базується на поведінковому підході, але водночас ти можеш проявляти свою креативність так, щоб дітям було цікаво і весело. Моє завдання – зробити так, щоб дитина вчилася, відчуваючи, що це гра, хоч я й ставлю навчальні цілі. Кожен наш фахівець робить усе, щоб дитині було класно, і саме цим ми відрізняємося від інших центрів», – зауважує вона.

Н. Товпига зауважує, що тут кожна дитина має можливість активно розвиватися.

«Дитина щодня зростає, набуває нові навички. Коли всі працюють в єдиному ключі можна досягти неймовірних результатів», – підсумовує вона.

А-от Н. Никонорова вважає «Простір…» поєднанням надії, професіоналізму та найкращих сподівань на майбутнє.

«Він дає надію батькам дітей з особливими освітніми потребами, що їхні діти зможуть зорієнтуватися у світі, який поки що недостатньо толерантний до них. Крім того, це місце, де батьки зустрічаються з тими, хто відчуває схожі тривоги та виклики. Вони знають, що не самі у своєму шляху. Це не лише психологічні, логопедичні чи психомоторні заняття для дітей, а й справжня психотерапевтична бульбашка для самих батьків», – зауважує вона.