У 2027 році на українську освіту чекають кардинальні зміни: перехід на 12-річне навчання, створення академічних та професійних ліцеїв. Це передбачає масштабне переформатування освітньої мережі. Зокрема на Прикарпатті з 308 ліцеїв, тобто закладів освіти, де є 10-11 класи, планують залишити лише 74. Для порівняння: в інших регіонах кількість таких шкіл після оптимізації буде більшою. У зв’язку з цим Івано-Франківське регіональне відділення Асоціації міст України (РВ АМУ) ініціювало дискусійну платформу «Освітня мережа Прикарпаття: скоротити не можна зберегти» з участю голів громад, парламентарів, представників Міністерства освіти і науки України, Івано-Франківської обласної ради, експертів. Основна мета заходу, за словами організаторів, – сформувати оптимальну мережу старшої школи з урахуванням позиції органів місцевого самоврядування.

Логічне продовження НУШ

Реформа старшої школи є логічним продовженням комплексної реформи «Нова українська школа» (НУШ), яка стартувала 2018 року. Учні, котрі розпочали навчання у першому класі за новими стандартами, вчитимуться так і в десятому. Тому ці зміни є неминучими. Також реформа передбачає поділ профільної середньої освіти на два напрями. Старшокласники, залежно від своїх планів на майбутнє, обиратимуть навчання в академічних чи професійних ліцеях. У перших навчатимуться ті, хто бачить свою подальшу траєкторію розвитку у закладах вищої освіти. Тому тут буде передбачено вибір профілів за галузями, які допоможуть ліцеїстам якнайкраще підготуватися до вступу на обрану спеціальність.

Керівниця експертної групи з питань шкільної освіти Тетяна Балашова наголошує, що законодавство гарантує територіальну доступність лише для початкової та базової освіти, тоді як профільна школа має не лише забезпечити якісні знання, а й зорієнтувати учнів на майбутню професію. Вона звернула увагу й на те, що більшість ліцеїв нині мають гуманітарний профіль, що не відповідає сучасним потребам ринку праці й потребує коригування.

Впровадження цієї реформи передбачає скорочення кількості ліцеїв. За словами директора Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України Юрія Стефанчука, 234 ліцеї в громадах Прикарпаття де-юре припинять своє існування.

«Це найскладніша реформа, оскільки вона потребує глибокого аналізу й відбувається у непрості часи, – зауважив Юрій Стефанчук. – Однозначно підтримуємо створення спроможної та якісної мережі ліцеїв. Але важливо розуміти, що наша область не в рівних умовах з іншими регіонами, і це питання вже до Міністерства освіти, чому саме так. Наприклад, у десяти громадах, де запропоновано закриття ліцеїв, насправді є можливість сформувати спроможну мережу з перспективою наповнення класів. Старша профільна школа – це про свободу вибору для молоді, формування їхнього розвитку. Та в умовах війни ми не маємо права втрачати школи там, де вони реально можуть функціонувати, де є діти, вчителі, інфраструктура та потреба».

Також Ю. Стефанчук зауважив, що з 1 вересня міністерство припиняє фінансування шкіл, де менше ніж 45 учнів.

«Для нашої області це означає, що понад 50 шкіл можуть бути фінансово залежні від місцевих бюджетів або ж їх закриють. Замість того, щоб створювати умови для збільшення числа учнів і розвитку громад, школи оптимізують під наявну кількість дітей, а не під перспективу», – наголосив він.

Голова постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, спорту та молодіжної політики Богдан Томенчук під час брифінгу з журналістами зауважив, що він категорично проти реформи, яка так неминуче насувається на українську освіту. Адже сам відчув у старших класах усі «радощі» добирання з рідної Ценяви до Коломийської школи №2. Крім того, він зазначив, що створюється враження, що мета цих змін – не покращити якість освіти, а зекономити кошти. Також він переконаний, що перед тим, як проводити реформу, потрібно показати учням на реальних прикладах, що знання й справді є запорукою успіху. Наразі бачимо протилежну ситуацію. «Це мертвонароджене дитя, яке ми будемо оплакувати через кілька років», – підсумував він.

Диспропорції у мережі

Доктор філософії в галузі публічного управління та адміністрування, аналітик у сфері регіонального розвитку Івано-Франківського РВ АМУ Тарас Малишівський наголосив, що ключем до успішної реформи є встановлення єдиних правил гри для всіх та неухильне дотримання базових принципів. Однак нині в Україні зберігаються істотні відмінності у доступі до профільної освіти залежно від регіону. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Івано-Франківським РВ АМУ. Аналіз проєктної мережі закладів профільної освіти в Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській та Хмельницькій областях виявив значні диспропорції у підходах до проєктування та формування освітніх мереж.

Зокрема у Львівській області ліцеї збережено у 96 відсотках громад, на Закарпатті – у 88 відсотках, тоді як на Івано-Франківщині лише у 56 відсотках. Особливо гостро проблема постає перед малими громадами. На Прикарпатті жодна громада з населенням до 5 тисяч осіб не матиме власного ліцею, а серед громад із населенням від 5 до 10 тисяч – лише 19 відсотків зможуть зберегти такі заклади. Для порівняння: у Волинській області цей показник становить 76 відсотків.

Ще один показовий критерій – територіальна доступність. Скажімо, в Івано-Франківській області один ліцей припадає у середньому на 188 квадратних кілометрів, тоді як на Закарпатті – на 91 кв. км, при тому, що густота населення є ідентичною. У гірських районах розрив ще відчутніший: один ліцей – на 278 кв. км на Прикарпатті, на Закарпатті – на 140 кв. км. Щодо збереження шкіл у гірських громадах, тут цифри також не на користь Івано-Франківщини: хоча б один ліцей буде у 73 відсотках таких громад, тоді як на Закарпатті – у 96.

«Нам відомо, скільки учнів сьогодні навчається в п’ятих-сьомих класах – це ті діти, які потенційно сформують повну мережу ліцеїв у 2030 році. Так-от, за Івано-Франківською областю – першість за наповненістю: у середньому на один ліцей припадатиме 605 учнів. Для порівняння: у Чернівцях цей показник становить 340. Тобто наша потенційна наповнюваність ліцеїв удвоє більша, ніж у сусідній області. Це означає, що прикарпатський учень має більші шанси доїжджати до навчального закладу або проживати в пансіонаті, ніж його однолітки з інших регіонів», – підкреслив аналітик.

На думку експертів, вирівнювання доступу до профільної освіти є критично важливим для забезпечення рівних можливостей для молоді незалежно від місця проживання та для сталого розвитку регіонів.

«Наявність таких відмінностей значно підвищує рівень конкурентоспроможності окремих регіонів, що створює довгострокові ризики для інших. Тому ми однозначно рекомендуємо Міносвіти й науки переглянути наявний проєкт та уніфікувати підходи до формування мереж закладів профільної освіти в регіонах», – підсумував Т. Малишівський.

Перспективи Новицького ліцею

Голова Новицької ТГ Богдан Дадяк переконаний, що збереження академічного ліцею у селі – це стратегічна інвестиція у розвиток громади й майбутнє її жителів. Він має 30 років педагогічного стажу і 15 років досвіду роботи директором школи, тому добре розуміє, як важливо забезпечити доступ до якісної освіти для сільських дітей.

«Новицька ТГ – одна з найбільших сільських громад Івано-Франківської області: у 10 селах проживає понад 13 тисяч осіб, – наголошує Б. Дадяк. – У восьми закладах освіти громади навчається майже 1 300 учнів, і демографічна ситуація залишається стабільною».

За його словами, ліцей має зручне географічне розташування, що дає змогу організувати підвезення учнів із 14 сіл, у тому числі й з сусідніх громад. Зупинка рейсових автобусів розташована навпроти школи, а проєктна потужність закладу дозволяє створити академічний ліцей із гімназійними класами. 2021 року тут добудували типову спортивну залу з навчальними класами, а також є можливість відокремлення початкової школи й дитсадка у самостійний заклад освіти. Особливо актуальною в умовах воєнного часу є безпекова складова: у ліцеї облаштували укриття площею понад тисячу квадратних метрів. Максимальна відстань підвезення учнів до ліцею – до 20 км, що дає можливість дітям після навчання повертатися додому, а не залишатися у гуртожитках. Це, на думку Б. Дадяка, мінімізує сучасні соціальні ризики. До того ж у громаді є кадровий потенціал та постійно оновлюється освітнє середовище.

«Закриття академічного ліцею в громаді – це фактично «примусове виселення» генофонду нації з її території», – переконаний голова і наголошує, що така ситуація може призвести до соціального невдоволення і втрати довіри до влади. Також він звернув увагу на те, що Івано-Франківська область, яка є третьою за чисельністю населення серед західних областей, майже на останньому місці за кількістю проєктних академічних ліцеїв.

У підсумку дискусійної платформи її учасники виступили з конкретною пропозицією – розширити мережу ліцеїв на Прикарпатті. Зокрема додати до проєкту Зеленську, Поляницьку, Дубівську, Дзвиняцьку, Олешанську, Новицьку, Нижньовербізьку, Печеніжинську, Переріслянську, Ямницьку територіальні громади.

«Аналізували гірські і рівнинні, малі та великі громади. Виходили з декількох показників, у тому числі й щодо кількості населення та дітей у громаді й наявної в ній інфраструктури. У кожній із цих громад є можливість мати якісний ліцей», – підсумував Ю. Стефанчук.

Т. Малишівський зауважив, що збереження запропонованих десяти ліцеїв все одно не дозволить вийти на показники сусідніх областей, проте зробить освітню мережу доступнішою для дітей.

Реформа профільної загальної середньої освіти – це, безумовно, шанс для нового старту й розвитку в іншій системі координат, але, як на мене, тут дуже важливо пам’ятати одне давнє народне прислів’я: сім разів відміряй, один раз відріж. Адже після пониження статусу ліцею у тій чи іншій громаді буде значно складніше і затратніше все відновити за потреби. Тож чи зможе Прикарпаття знайти баланс між оптимізацією освітньої мережі й потребами громад, покаже час. Головне, щоб у цій реформі не загубилася найвища цінність – дитина.