З цікавою ініціативою ознайомився недавно в сільраді Угринівської ОТГ. Її чільник Мирослав ВІВЧАРЕНКО виступив на рівні керівництва обласної держадміністрації з пропозицією розглянути можливість будівництва нового автошляху через територію ОТГ, який би скерував транспортні потоки з Львівського Галицького) напрямку в об’їзд Івано-Франківська. Ця магістраль з початком у Ямниці на Тисмениччині й виїздом на вулицю Максимовича в обласному центрі істотно розвантажила би і міст у мікрорайоні «Пасічна», й саме місто від транзитних вантажівок і легковиків… Утім, не лише в цьому полягало б її значення. А передісторія появи ідеї така.

– «Галичина» вже писала, що одним зі стратегічних завдань соціально-економічного розвитку нашої ОТГ є будівництво дамби на березі річки Бистриці Солотвинської, яка мала б захистити село Клузів від повеней, що останнім часом трапляються дедалі частіше й підтоплюють людські оселі, – розповідає голова Угринівської сільської ради ОТГ Мирослав ВІВЧАРЕНКО. – Ще раніше ми виготовили відповідний проєкт, який тепер пройшов експертизу, тож чекаємо на дозвіл братися до цієї справи. Але попередню підготовку до такої роботи вже розпочали. І спершу, як і годиться, виконали картографічну зйомку місцевості. Та коли в результаті побачили всю картину, то угледіли й таку ідею.

Річ у тім, що від Клузова пролягає через наше ОТГ до Івано-Франківська широка смуга громадських земель, достатня для того, щоби не лише спорудити з боку річки належну берегозміцнювальну дамбу, а й прокласти широку автостраду поряд із нею. Власне, будуючи той об’єкт, ми й так змушені б «тягти» вздовж неї у тому процесі дорогу, яку використовували б для потреб такої справи. Але це був би звичайний путівець, підсипаний гравієм чи іншим твердим покриттям…

Та глянувши на цю ситуацію ширше, як мовлять, господарським оком, починаєш розуміти, що гріх було б не скористатися можливістю, яка мовби сама йде в руки. Можна, звісно, повторюю, прокласти там суто для «вузьковідомчих» потреб будівельників простесеньку дорогу завширшки чотири метри, та й по всьому. Але й можна спорудити там автомагістраль на дві-три смуги в кожен бік – територія дозволяє. І в разі здійснення такої ймовірності вимальовується вигідна стратегічна перспектива і для міста, і для Угринівської ОТГ.

– Мирославе Васильовичу, ця Ваша гіпотетична автострада пустила би в об’їзд обласного центру лише транзитний транспорт з боку Галича?

– Не тільки. Через наявне пряме сполучення Ямниці з селом Павлівкою Тисменицького району на цей шлях можна спрямувати і транзитні автопотоки з Калуського напрямку. До речі, ще років десять чи й більше тому в місті розглядали таку можливість, коли готували проєкт об’їзної, згідно з яким вона мала пролягати приблизно в тому районі, що і в нашій пропозиції, але значно ближче до залізничного полотна. Тоді від такого плану відмовились, оскільки за тим задумом дорогу треба було прокладати зокрема через землі, які вже було приватизовано. І резонно, позаяк уже добре знаємо, якою перешкодою державницьким намірам можуть нині виступати об’єкти й земельні наділи, які перебувають у чиїйсь приватній власності. Однак у нашій пропозиції такої перепони не існує. Та широка прирічкова смуга громадських теренів ОТГ, про яку мова, – це, по суті, землі спільні, тобто «нічийні». Тож ніщо, так би мовити, зовнішнє не перешкодить депутатському корпусові нашої сільради надати всі необхідні дозволи на будівництво на цій її території навіть швидкісної автотраси.

– Але в місті, схоже, вже другий рік поспіль реалізують власний план розвантаження аварійного мосту в «Пасічній». Маю на увазі будівництво переїзду через Бистрицю Солотвинську в районі вулиці Хіміків. Правда, наразі цей проєкт застиг…

– Застиг, бо, як на мене, з самого початку з ним було не все гаразд. Зокрема взялися будувати міст непродумано, не подбавши наперед про належну транспортну розв’язку на правому березі. Помилкою було вже те, що, згідно із задумом, весь транспорт, який перетинав річку, мав прямувати до дорожнього кільця на вулиці Надрічній, яке й без того в години пік перевантажене. По-друге, навіть подолавши те кільце, автомобілі, щоби виїхати на Тисменицьку трасу в об’їзд міста, мали прямувати до переїзду через колію. Де таке може бути? Уявляєте, які затори в разі реалізації такого проєкту там виникали б, коли шлагбаум був би опущений?!.

Видається, що такий міст сприяв би створенню ще більшої кількості заторів, ніж тепер маємо в обласному центрі. Власне, наскільки мені відомо, на ті прорахунки, допущені вже на етапі проєктування, вказали незалежні кваліфіковані фахівці – учасники кількох аудитів, проведених на об’єкті, в тому числі й урядового та експертів із Польщі. Вони й зупинили те будівництво. А дехто з них назвав його «бермудським трикутником». До того ж, як уже прикинули, створення грамотної дорожньо-транспортної розв’язки в районі такого моста обійшлося би дорожче, ніж спорудження його самого. Словом, рано чи пізно, а місто повернеться до того давнього проєкту об’їзної, про який ми згадували…

– А якщо Вашою ініціативою зацікавляться в обласному центрі, то якою може бути вигода від такої перспективи для самої ОТГ?

– Користь очевидна. Якщо таку автостраду буде збудовано, то навіть якби вона сягнула, скажімо, і 20 метрів завширшки, все одно обіч неї зостанеться ще чимало площі для зведення АЗС, придорожніх кав’ярень, мотелів, кемпінгів та інших об’єктів супутньої й відпочинкової інфраструктури. І навіть не треба буде особливо запрошувати інвесторів для створення цього всього. Вони обов’язково знайдуться самі, щойно почнеться будівництво такої магістралі. Тут функціонуватиме така модерна транспортна артерія, «оснащена» всім потрібним для обслуговування розмаїтих потреб як самих водіїв, так і їхніх пасажирів.

– Як видається з Ваших слів, залишається лише втілити в життя таку гарну ідею...

– Безумовно. Але для цього потрібно передусім усунути одну перешкоду. У вигляді полігону промислових відходів ПрАТ «Івано-Франківськцемент» на території Клузова. Це підприємство спершу взяло було в оренду під ті потреби понад 4,5 гектара громадських земель. Але з часом полігон розрісся так, що вийшов далеко за межі цієї ділянки – його площа сягає нині далеко за 10 га. Та найгірше, що звалище поступово «заповзло» з прибережної зони Бистриці Солотвинської, де розташоване, в її річище, що призвело до його звуження. Причому істотного – ширина його в тому місці сягає лише 200 метрів замість 410, як мало би бути. Як бачимо, русло стало вдвоє вужчим. А це означає, що під час повені велика вода не встигає швидко протікати в таку вузьку горловину й розливається навсібіч, затоплюючи людські оселі, подвір’я й городи.

На початку цього року обласна рада прийняла рішення про припинення договору оренди земельної ділянки у Клузові під полігон відходів цементно-шиферного виробництва. Було вирішено рекультивувати той об’єкт. Для проведення цих робіт навіть створили комісію. Та в підсумку – привезли кілька вантажівок ґрунту, засипали ним звалище й посіяли на ньому траву. А потім оголосили, що полігон із прилеглою до нього територією – природоохоронна зона.

Ясна річ, що той «рекультивований» курган потрібно забирати звідти. Бо, по-перше, він лежить упоперек того шляху, що ним має пролягти захисна дамба. По-друге, а точніше, знову ж таки, по-перше – нам би забрати попервах хоча б ту частину полігону, що так істотно звужує річище Бистриці Солотвинської. Відновлення природної ширини річкового русла вже значно знизило би ризик появи великої води в цьому місці… А по-третє, то гора не звичайного промислового непотребу, а відходів, значна частина яких може бути токсичною. Адже азбест як основа шиферного виробництва «Івано-Франківськцементу» – матеріал екологічно небезпечний.

За нашими підрахунками, на полігоні накопичилося тих відходів до 500 вантажівок відповідної тоннажності, і це в межах населеного пункту. І то дарма, що звалище має статус охоронної зони, що проведено рекультивацію, що на папері все гаразд і вважається, що сміття тут більше немає. Якщо екологи зроблять відповідні обстеження, то природоохоронна зона може виявитися екологічно загрозливою для проживання людей неподалік.

Я вже мав розмову з цього приводу з головою правління ПрАТ «Івано-Франківськцемент» Миколою Круцем. Він порядний господар – у цьому давно пересвідчився… Фахівці підприємства вже побували на об’єкті й нині вивчають ситуацію. Є сподівання, що вдасться знайти прийнятний для обох сторін варіант вирішення проблеми. Тоді, образно кажучи, шлях до будівництва на наших землях автомагістралі буде розчищено.

– Але хто мав би узятися за це? Якими мають бути перші кроки до здійснення такої наразі суто теоретичної можливості?

– На пропозицію схвально відізвався голова обласної держадміністрації Віталій Федорів, котрому я представив наші накреслення на основі картографічної зйомки місцевості. Ознайомився з нашою ініціативою й міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. У тому, що це серйозний стратегічний план, сумнівів немає. Але зрозуміло, що здійснити його можна лише за підтримки держави. Та щоб вийти на державний рівень, потрібно спершу на місцевому виготовити проєкт. Такий порядок. З такого першого кроку й починається реалізація будь-яких ідей та задумів. Кому ж належить узятися за виготовлення проєктно-кошторисної документації? Звісно, що її замовником має виступити мерія обласного центру. І підготовку такого серйозного проєкту потрібно доручити солідній і авторитетній проєктній організації.

Повірте, кращого варіанта будівництва дороги в об’їзд Івано-Франківська з боку Львівського (Галицького) напрямку, ніж той, що ми пропонуємо, немає й не буде. Це ідея на віки. Правда, щоб зрозуміти її вартісність, потрібно бути господарем, котрий дивиться на роки вперед, планує свою діяльність і працює на перспективу, а не політиком, який живе лише від виборів до виборів…

Думаю, прем’єр-міністр Денис Шмигаль зацікавився би таким проєктом. Навіть попри те, що його вартість, очевидно, сягнула б і кількох мільярдів. Але на таку справу кошти в державі завше знайдуться, було б лише бажання можновладців підтримати цей почин, цю, сказати б, ініціативу знизу. Потрібно лише представити на розгляд уряду таку пропозицію у вигляді добротних і переконливих накреслень, аби на їхній основі виписати відповідну державну програму, передбачити кошти в Держбюджеті й т. ін. Як на мене, за наявності належного фінансування автостраду майбутнього можна звершити в доволі стислі терміни.