Минає рік, відколи села Угринів та Клузів на Тисмениччині живуть однією громадою – як Угринівська ОТГ. Попри всі твердження про «незаконність» їхнього об’єднання це адміністративно-територіальне утворення демонструє позитивну динаміку за соціально-економічними показниками. Може, й тому, що угринівці і клузівці дотрималися передусім чільного принципу децентралізаційної реформи – цілковитої добровільності... Втім, вичерпніше про особливості сьогодення громади розповідає голова Угринівської сільради ОТГ Мирослав ВІВЧАРЕНКО.
– Пане Мирославе, яким видався перший рік діяльності Вашої ОТГ?
– З часу утворення й до завершення 2018-го ми пройшли період утвердження. А перед Новим роком Кабінет Міністрів України офіційно присвоїв нам статус спроможності. Тішить, що тепер у це поняття вкладають справжній смисл – розуміють під ним саме фінансову спроможність громади для успішного існування й належного розвитку її території. Бо раніше з тим в ініціаторів та організаторів адміністративно-територіальної реформи було не все ясно.
Скажімо, чомусь вважали, що чим більше сіл ввійде до ОТГ, тобто чим ширшою буде його площа й відповідно більша кількість населення, тим, мовляв, спроможнішою до життя й поступу буде громада. І ніхто нічого не прораховував економічно. Тому фактично більшість ОТГ, створених згідно з так званим перспективним планом, є банкрутами, оскільки існують завдяки дотації. Рідко яка ОТГ має власні надходження, які покривають її витрати. Вже й не кажу про розвиток. Більшість з них дотаційні. Звісно, з дотацією тепер простіше, бо ОТГ мають прямі зв’язки з Державним бюджетом, вони вже незалежні ні від району, ні від області. Але сама дотація не забезпечує соціально-економічного поступу. У нас же ситуація кардинально інша.
– Тобто з коштами у Вас усе гаразд? Який маєте бюджет на 2019-й?
– Цьогорічний бюджет Угринівської ОТГ становить 33 млн. гривень. 18 млн. з них, тобто понад 50 відсотків нашої скарбниці, – власні надходження. Скажіть, скільки громад є на Прикарпатті, де власні надходження перевищують державні дотації?
Причому 7,5 млн. грн. із власних надходжень ми заклали на розвиток наших двох сіл – Угринова і Клузова. Могли б і більше передбачити, але, як знаєте, на баланси сільрад ОТГ передали частково освітню галузь, утримання будинків культури, спортивну інфраструктуру. Це потребує витрат, і вони постійно зростають. Державної субвенції на освіту чи медицину завше не вистачає, через те мусимо покривати той дефіцит за рахунок власних фінансів. Отже, замість того, щоби спрямувати ще більше коштів, скажімо, на впорядкування доріг, вуличне освітлення, реконструкцію приміщень чи інші нагальні справи, мусимо дофінансовувати потреби тих двох важливих сфер життєдіяльності наших сіл, на які не стає держсубвенції.
Крім того, з фонду регіонального розвитку нам виділили 9 мільйонів гривень на спорудження в Угринові лікарської амбулаторії загальної практики. Ці кошти вже надійшли до області, оскільки замовником будівництва виступає облдержадміністрація. Тому справа лише за тендером. Гадаю, цього року амбулаторія, в якій працюватиме чотири лікарі й відповідне число обслуговуючого персоналу, в селі буде. А також уже маємо на своєму рахунку кошти від держави на купівлю спеціалізованого автомобіля для наших медиків.
– Які ще, можливо, новобудови плануєте в селах цього року?
– Протягом минулих років, ще до створення ОТГ, ми напрацювали чимало проектів розвитку Угринова – десь сукупно на 120 млн. грн. Ці накреслення пройшли відповідну експертизу, й нині наспіла пора втілювати їх у життя. Серед них – проект будівництва сучасного дитячого садка, який плануємо розпочати ще цього року. Його первинна кошторисна вартість – 70 млн. грн. Тож ми подали його на розгляд Кабміну – точніше, на відповідний конкурс. Оскільки самотужки зводили б цей об’єкт кілька десятиліть, то мусимо залучати державні кошти, щоби вивершити його у стислі терміни.
Маємо і проект реконструкції сільської гімназії (тепер, коли ми у статусі ОТГ, наші школи перейменовано на гімназію та ліцей), який передбачає розширення навчального закладу. Наші навчальні заклади переповнені, тож мусимо якось викручуватись, аби розмістити всіх школярів у нормальних для навчання умовах.
Також уже розпочали робити в Угринові вуличні мережі з водовідведення, яке поволі запроваджуємо в нашій ОТГ. Маємо наразі готові проекти на п’ять вулиць. Згідно з відповідним рішенням сесії сільради таку справу залагодимо вже на основі співфінансування, тобто залучимо до цього кошти й самих жителів.
– Я так розумію, за вуличні мережі взялися в рамках того «будівництва віку» у Клузові й Угринові – закладання каналізаційного колектора, – про який газета вже не раз писала? Цей об’єкт – на завершенні?
– На жаль, ні. Об’єкт мав бути зданий в експлуатацію ще торік. Але до його введення в дію ще далеко. Відверто кажучи, нам не пощастило з підрядником, якого вибрала система ProZorro. Виграло тендер приватне підприємство «РОСА ІФ», а воно, як бачимо, неспроможне освоювати кошти в належні терміни. З грошима затримки немає, і їх не бракує. Та враження таке, що у фірмі просто нікому працювати. Такий маємо парадокс – десь є все для роботи, але бракує коштів, а тут навпаки – гроші є, а немає належної організації праці.
Усе ж, хоч і з важкими потугами, а по Клузову колектор проклали й перейшли до Угринова – пройшли «з важкими боями» 2,5 км із семи. Правда, то був найважчий відтинок, тепер мало би бути легше. Але я не плекаю жодних ілюзій – якщо до 1 травня підрядник не впорається з доведеним йому обсягом робіт, зрештою, якщо не виконає те, що й сам обіцяв здійснити саме до цієї дати, ставитиму питання про заміну підрядника.
Замовником цих робіт виступає ОДА, та мусимо, як бачите, самі штовхати цю справу, бо її не можна розтягувати на роки. Адже прокладаємо трубопровід через ціле село, а це викликає незручності для його жителів. Тож прагнемо, щоби ці незручності були тимчасові, а не постійні. Тим-то й намагаємося пожвавити роботу «РОСИ ІФ». З цією метою свого часу, коли бракувало державних коштів, пішли навіть на те, щоби виділити і свої два мільйони, щоби працівники фірми не припиняли робіт. Але підприємству таки бракує динаміки…
До речі, колись ми пропонували використати під каналізування Угринова дощовий колектор тодішнього радіозаводу, тепер ВО «Карпати», непотрібний підприємству. Цілком могли його перепрофілювати під потреби водовідведення в ОТГ. Та це не вдалося. Бо хоча дирекція «Карпат» і погоджувалася, не дали добро на те в КП «Еководотехпром». Тепер ми порушуватимемо питання про демонтаж колектора, оскільки він нікому не потрібен, а займає в селі чималу площу. Вивільнену ж з-під нього землю зможемо використати на розвиток села чи розподілити її між учасниками АТО…
– Якщо в ОТГ переповнені навчальні заклади, якщо беретеся за будівництво нового дитсадка, то, отже, у Вашого територіального об’єднання гарні реалії й перспективи і з точки зору чисельності населення…
– Наша громада справді велика. Але маємо проблеми. Лихо в тому, що ось уже майже два десятиліття поспіль Державний комітет статистики подає до Міністерства фінансів дані про число жителів в Угринові на 2001-й рік, коли в Україні востаннє проводили перепис населення. За нашою інформацією, та статистика втроє нижча від фактичних даних. А що це означає? Що обсяги державної субвенції для нас – чи то медичної, чи освітянської, – які визначають за кількістю жителів загалом і школярів зокрема, так само втроє занижені.
Це не лише наша проблема. Від такого порядку речей потерпають і в інших приміських селах. Може, десь у сільській глибинці краю демографічна ситуація й та сама, що була на початку III тисячоліття, – люди повиїжджали. Але Угринів і Клузів живуть повнокровним життям, села велелюдні, тому той дисбаланс дається взнаки.
Звісно, донедавна такою розбіжністю ніхто не переймався. Села були дотаційні. Та коли постала ОТГ, миритися з тим більше не можемо, бо недоотримуємо належні нам кошти. Ми звернулися до всіх інстанцій, причетних до такого обліку людських ресурсів та розподілу фінансів, з вимогою змінити алгоритм нарахування субвенцій. Але самі знаєте, як чиновники реагують на людські болі.
Звичайно, вони погоджуються, що дані про чисельність населення в наших селах некоректні, застарілі, але нічого не роблять з тим, аби оновити інформацію. Одне відомство киває на друге, а в підсумку – руху ніякого. І це при тому, що правдиві дані про кількість жителів ні для кого не таємниця. І щоб їх отримати, не потрібно проводити новий перепис. Адже в сільрадах ведуть погосподарський облік, є також списки виборців, які постійно коригують, а це все точні дані. Проте на ці наші слушні зауваги у столичних службах не зважають. Тому ми змушені подати в суд на Держкомітет статистики, який подає до Мінфіну недостовірну інформацію, внаслідок чого ми терпимо через недостачу фінансування. Вимагаємо від відомства компенсації збитків. Може, хоч таким способом доможемося бажаних змін.
– З якими ще недоладностями, сказати б, вседержавного рівня доводиться стикатися?
– Їх повно скрізь. Візьмімо хоча б податок на доходи від фізичних осіб (ПДФО). Так, він уже надходить у сільський бюджет. Але ось яка цікава річ. Коли ми почали моніторити приватних підприємців, які працюють на території ОТГ, то з’ясували, що лише 15 відсотків з них сплачують ПДФО до її бюджету. А решта відраховує його невідомо куди – за місцем реєстрації, – дехто, як довідалися, і в Донецьку зареєстрував свою діяльність. Коли ми взялися це виправляти, то у податковій службі нам порадили… просити підприємців, щоб ті зареєстрували свої «бізнеси» за місцем фактичної діяльності. І це така позиція державного органу. Але як ми можемо когось про таке прохати? Тож їм вигідно бути зареєстрованим там, а працювати тут – жодних перевірок. А ми кілька мільйонів втрачаємо.
Звісно, взялися боротися з цим… Написали до Кабміну, до Верховної Ради, звернулися до народного депутата з тим, аби парламент вніс зміни до Податкового кодексу, щоби суб’єктів підприємницької діяльності–фізичних осіб прирівняли за сплатою ПДФО до юридичних осіб, які відраховують цей податок за місцем фактичної діяльності. Але реакції на наші звернення наразі ніякої.
Інший приклад уже, сказати б, місцевого значення. Законодавство про містобудування передбачає, що забудовник під час здачі об’єкту в експлуатацію має укласти договір з органом місцевого самоврядування, на території якого звів об’єкт, і заплатити певну суму на розвиток інфраструктури населеного пункту. Обов’язок саме так чинити покладено на самого забудовника, і в декларації, яку той подає до ЦНАП, він має вказати, чи сплачено ті кошти. Ясна річ, що забудовник відповідає ствердно. Але здебільшого це брехня. Проте ніхто не перевіряє, чи все в тому документі вказано правильно. Ні в самому ЦНАП, ні в інспекції з державного архбудконтролю, куди передають декларацію. Чому так? І там, і там відповідають, що не зобов’язані перевіряти те, що позанотовували до своїх декларацій підприємці.
Зіткнувшись із цим, ми знову взялися писати до Верховної Ради… Як таке може бути в державі? Як можуть відповідні органи давати дозвіл на введення в дію новозбудованого об’єкта, не перевіривши, чи все там зроблено як слід? А раптом там стоки виведено в потічок?! Зрештою, і в питаннях надання дозволу на будівництво сільради участі не беруть. Кожен, хто придбає в селі земельний наділ, може там споруджувати, що йому заманеться. А нам зостається хіба що лише безсило споглядати на те. Був випадок, коли на ділянці, призначеній під житлове будівництво, спорудили промисловий об’єкт.
Але як ДАБІ могло дати дозвіл на таке, якщо цільове призначення ділянки не було змінено у встановленому порядку? Це ж порушення законодавства! Але з’ясувалося, що дозвіл надали тимчасовий. Розумієте? Може в такім ділі бути й тимчасовий дозвіл. Уявляєте? Його термін скінчився, а будинок уже стоїть… Отакої!
Уже кілька років поспіль боремося з такими несусвітніми речами. Навіть до прокуратури звертався по відновлення соціальної справедливості. Та лише недавно крига дещо скресла – отримали перші доволі солідні кошти від здачі в експлуатацію навіть не житлового будинку чи промислової споруди, а лише якоїсь вставки. А скільки таких об’єктів ще зводять. Отож мусимо боротися, бо то наші гроші… Хоча це й нелегко в умовах правового нігілізму в державі.
– На цю тему, Мирославе Васильовичу, мабуть, варто продовжити наше спілкування окремо. А наразі повернімося до не менш актуального питання. Як вдається ОТГ жити й діяти в умовах реформ – освітянської, медичної, які очевидно, накладають свій відбиток на повсякдення громад?
– Щодо медичної реформи, то, гадаю, наразі ми зробили все, щоб наші люди мали доступ до найсучасніших досягнень охорони здоров’я світового гатунку. Скажімо, уклали договір з Івано-Франківською центральною міською клінічною лікарнею (ЦМКЛ) на лікування угринівців та клузівців з наданням у тому числі, поки не маємо власної лікарської амбулаторії, й послуг первинної медицини. Зазначу, що головний лікар ЦМКЛ Тарас Масляк дуже добре зорієнтувався в особливостях медичної реформи і бачить цей процес далеко вперед, тому з цією лікарнею, оснащеною новітніми технологіями, нам дуже вигідно співпрацювати.
Ще один договір маємо з медичним підрозділом міськвиконкому обласного центру – ми переказали авансовий платіж за обстеження й лікування жителів ОТГ в інших медичних установах міста… Принцип сучасної медицини в Україні простий – медична субвенція, яку виділяє держава, дає можливість селянам лікуватися, де завгодно – чи в райцентрі, чи в Івано-Франківську, чи в Києві. Адже, згідно зі слоганом реформи, кошти йдуть за пацієнтом, а на практиці це виглядає так: із клінік до сільради надходять рахунки з актами виконаних робіт за медичні послуги для наших людей і ми їх оплачуємо. На жаль, за моїми спостереженнями, чимало чиновників від медицини ще не розуміють логіки реформи, тому гальмують її.
Такий самий простий принцип діє і в системі освіти: держава виділяє кошти на кожного учня. А згідно з Конституцією й відповідним законодавством України кожна дитина має право навчатися там, де хоче. Інша річ – дошкільне виховання: тут усе покладено на місцеві бюджети. І ми готові платити за кожного з наших дітей, які відвідують дитсадки Івано-Франківська. Ми ще три місяці тому подали відповідний договір до міськради, в якому це прописали.
Готові також платити і за навчання сільських школяриків у музичних, художніх школах, інших спеціалізованих освітніх закладах обласного центру. Кошти на це заклали в бюджеті ОТГ. Тож проблем не мало би бути.
З другого боку, скажімо, нас зобов’язують створювати в себе відділи освіти з посадами начальника, бухгалтера, методиста… Та чи є в тому потреба? Я, приміром, дуже задоволений роботою відділу освіти Тисменицької РДА, ми йому делегували повноваження вести наше шкільництво, субвенцію через нього проводимо… Адже там працюють люди компетентні, грамотні з відповідним досвідом такої діяльності і зв’язками. Дуже добре триває наша співпраця, а оскільки і в громаді працюють висококваліфіковані керівники та педагоги, наші навчальні заклади за рівнем надаваних освітніх послуг посідають високі місця серед шкіл області.
Так само не бачу потреби створювати на цей момент в ОТГ ЦНАП, як передбачають нормативні документи децентралізаційної реформи, чи утримувати у штаті державного реєстратора. За доведеним нам згори примірним штатним розкладом у сільраді ОТГ може працювати й до 50 співробітників. Однак у нас з усім доволі чималим обсягом робіт справляється лише 18 працівників. І жителі села отримують будь-які довідки, потрібні їм, фактично відразу, без жодних зволікань та черг.
– І насамкінець, які наразі «дивіденди» отримав Клузів від об’єднання з Угриновим в одну ОТГ?
– Ніде правди діти, були в селі вагання, куди йти – до нас чи, може, до Ямниці. Ці хитання затягли десь на рік утворення Угринівської ОТГ. Але на сьогодні ми вклали в розвиток Клузова 600 тисяч гривень. Більше половини цих коштів пішло на облаштування вуличного освітлення в селі, яке доти переважно з настанням ночі поринало в темряву. Тепер там майже все освітлено. А на тій частині села, де вже проліг згаданий каналізаційний колектор, клузівчани беруться будувати собі житла.
А ми тим часом взялися за найголовнішу проблему Клузова – будівництво берегоукріплення на річці Бистриці Солотвинській. Через недостатню систему захисту від повеней це село перебуває постійно під загрозою підтоплення. Навіть торік мало що бракувало до цього. Правда, кошти на це мають бути з Держбюджету. Власне, ми подали на відповідний конкурс Кабміну чотири проекти. Один із них якраз і передбачає таке будівництво. Він, до речі, втроє дешевший від того, який підготували в управлінні водного господарства в області…
Наша перевага в тому, як уже казав, що маємо наперед заготовлені проекти. А якби таких проектів не мали, то не могли б нині й говорити про розширення гімназії, будівництво дитсадка й берегоукріплення у Клузові. Отак працюватимемо й надалі. На перспективу, на випередження, залучаючи кошти і свої, й державні на розвиток наших сіл, на розв’язання насущних проблем, на локалізацію тих чи інших викликів сучасності. Щоби наші люди жили на своїй землі з комфортом і в достатку.
А насамкінець додам, що всього за рік діяльності ОТГ тільки грошової допомоги жителям наших сіл виплачено на загальну суму 486 тис. грн. Це означає, що система соціального захисту в ОТГ працює, що в центрі нашої діяльності – людина. Також на впорядкування церкви виділили 529 тис. грн., побудували стадіон зі штучним покриттям на території нашого, як ми його називаємо, Горішнього навчального закладу вартістю майже півтора мільйона гривень. До речі, маємо на два села вже три такі спортивні майданчики зі штучним покриттям. Скажіть, де ще є ОТГ з таким показником?!
Між іншим, розвиток спортивної інфраструктури в ОТГ посприяв пожвавленню спортивного життя в селах. Якщо раніше важко було сформувати й одну футбольну команду, то тепер маємо три – дві дорослі і одну юнацьку. Недавно виграли Кубок пам’яті В’ячеслава Чорновола з футболу на Тисмениччині – це нині доволі престижна нагорода.
Ще зазначу, що нинішнього року розпочали й завершили облаштування власними силами хідника на правому боці (в напрямі до Івано-Франківська) центральної вулиці Угринова – Галицької та розпочали такі самі роботи і з її лівого боку. Провели заміну вікон та дверей в Будинку культури.
До Великодня виконком ОТГ спільно з підприємцями, які працюють на території громади, підготували 260 продуктових наборів, які отримали учасники АТО/ООС, багатодітні та малозабезпечені жителі наших сіл.
