Михайло ЯКИМЧУК: У справі захисту довкілля потрібно діяти на випередження, думати про майбутнє, а не лише ліквідовувати наслідки стихій
В інтерв’ю для газети «Галичина» депутат обласної ради Михайло Якимчук, який є членом постійної депутатської комісії обласної ради з питань екології та раціонального природокористування, охарактеризував екологічну ситуацію на Калущині, де його було обрано до найвищого представницького органу влади Прикарпаття, наголосив на необхідності залучення міжнародних фахівців до вирішення проблеми з Домбровським кар’єром, а також звернув увагу на те, що сьогодні дуже потрібно пропагувати важливість охорони довкілля та вести екологічно-просвітницьку діяльність серед широкого загалу, чим і займається наша газета за активного сприяння обласної ради та її профільної депутатської комісії, управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації.
– Пане Михайле, понад півстоліття тому було здано в експлуатацію унікальний Домбровський кар’єр, проте, як сьогодні чимало експертів вважає, саме він спричинився до надзвичайної екологічної ситуації в місті й районі. Які маєте міркування з цього приводу?
– Здавна Калуш був відомим саме завдяки родовищу калійних солей. Для його розробки та комплексної переробки покладів було введено в дію завод калійних добрив, до складу якого увійшов і Домбровський кар’єр як сировинна база. Проте на початку ХХІ століття видобуток було повністю припинено. Перша і, напевне, основна причина цього – занепад економіки, а саме: повне припинення фінансування цього об’єкта.
Як відомо, наразі в Україні взагалі не виробляють калійних добрив, а закуповують їх у сусідніх країнах, і їхня вартість становить сотні мільйонів доларів. Звичайно ж, на функціонування такої потужної машини потрібне масштабне фінансування. Проте навіть якщо й було вирішено закривати завод, то про підтримання в належному стані Домбровського кар’єру та хвостосховищ забувати не варто. Саме тоді, коли видобуток руди припинили: розкриті поклади натрієвих і калійних солей почала затоплювати вода. Згодом це все призвело до просідання земної поверхні, утворення провальних вирв, карстів...
Звичайно, що у 2010 році, коли проблема вже почала наростати з швидкістю снігової лавини, місто Калуш та прилеглі населені пункти Кропивник та Сівка Калуська було оголошено зоною надзвичайної екологічної ситуації. Того ж року уряд виділив понад 80 млн. гривень на локалізацію цієї проблеми, згодом було зведено дамбу, проте нині її вже фактично не існує. Та минуло вісім років, а ми й далі бачимо, що це питання практично не зрушилося з місця. І 10, і 20 років тому, та й тепер, ці території відвідали сотні спеціалістів, побували й профільні робочі групи різних відомств. Звісно, звучали вже найрізноманітніші пропозиції з вирішення цієї проблеми, але єдиної думки щодо розв’язання проблеми немає!
Тим часом у зв’язку з просіданням земної поверхні у селах Кропивник та Сівка Калуська понад півсотні будинків, розташованих безпосередньо над гірничими виробками рудників «Калуш» та «Ново-Голинь», або ж у зоні їхнього впливу, зазнали чималих руйнацій. Розвиток сіл завмер, адже будувати будь-які об’єкти інфраструктури тут заборонено. Торік у травні було проведено сесію обласної ради, присвячену суто екологічним проблемам. Головним же на порядку денному, звичайно ж, було питання затоплення Домбровського кар’єру та хвостосховищ соляними розсолами. Тоді ж рішенням сесії було виділено 850 тис. гривень для проведення геофізичних, геологічних та картографічних досліджень і розробки генерального плану сіл Кропивник, Сівка Калуська та прилеглих до Калуша сіл. І хоча розробку генплану розпочали в ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», але готового документа на нині немає.
Також у 2017 році було виділено кошти з обласного бюджету у сумі приблизно 2,5 млн. гривень на екологічні проблеми Калущини, але їх і сьогодні не освоєно. Що ж надалі робити з цим? Відповідь проста: без залучення міжнародних фахівців до обговорення цього питання, без виділення коштів з державної скарбниці та використання сучасного обладнання, ми й надалі будемо тільки говорити про цю проблему. Як для підтримання функціонування калійного заводу було необхідне колосальне фінансування, так і для ліквідації наслідків цього виробництва воно потрібне. Напевне, панацеєю вирішення цього питання є організація переробки розсолів. Ця думка вже неодноразово звучала з вуст профільних фахівців. До того ж, можливо, в майбутньому це може бути доволі прибутковою справою.
І, мабуть, головне, що, ймовірно, необхідно буде все ж таки наважитися на добровільне відселення людей із зони екологічного лиха. Проте й тут впираємось у проблему браку коштів на таку масштабну акцію. Адже всім людям слід надати комфортні житлові умови, а це означає, що потрібно піти на чималі бюджетні витрати.
Колись казали, що Калуш – це місто хіміків, і саме через розвинену свого часу хімічну промисловість у райцентрі про нього знали в багатьох країн. Відтоді, звісно, багато чого в Калуші зазнало занепаду, проте ми повинні знову відновити добру славу нашого міста. Звичайно, цю реабілітацію необхідно розпочинати з ліквідації найбільших його проблем.
– Цьогорічного дощового літа кілька разів прикарпатські річки, в тому числі Прут, обидві Бистриці, виходили з берегів. І це нагадало катастрофічні повені на Прикарпатті 2008-го й 2010 років. Яка Ваша думка щодо проведення руслоочисних та руслорегулювальних, берегоукріплювальних робіт на водоймах області, аби запобігти важким наслідкам від паводків?
– Поза сумнівом, руслоочищення, будівництво берегоукріплювальних споруд, реконструкція водозахисної дамби та гідротехнічних споруд, відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану водойм вкрай необхідне, але цю справу варто здійснювати комплексно. Адже і справді, зовсім недавно на Прикарпатті знову було повноводдя і ситуація наближалась до загрози паводку. От саме за таких умов і розумієш, наскільки потрібне проведення цих робіт. Критичні ситуації були тільки там, де не проводили ніяких робіт з укріплення берегів. На жаль, обласний бюджет, власне, як і Державний, бажали б бути трохи іншими, щоб можна було більше коштів залучати до цієї справи.
Наразі ми не маємо можливості скласти перелік об’єктів, які потребують чи заміни, чи реконструкції відповідно до сталих нормативів. Тому сьогодні змушені фінансувати ті об’єкти, які перебувають у критичному стані. Безумовно, проведення робіт з розчищення русел рік та берегоукріплення є нагальною необхідністю для Прикарпаття. Проте, зрозуміло, то не мають бути якісь самовільні дії, це робити слід лише там, де потрібно. Має бути комплекс дій, необхідних для безпеки громади, і їхній перебіг повинні контролювати різні інстанції і жителі цих територій. Для цього потрібно якнайшвидше розробити цілком новий механізм цієї діяльності, який був би значно ефективніший для досягнення мети. Бо цілком можливо, що дуже скоро, як засвідчило й нинішнє літо, нам доведеться знову мати справу з великою водою. В екології потрібно діяти на випередження і думати про майбутнє, а не лише ліквідовувати наслідки стихій.
– Які заходи треба провести насамперед для створення такого механізму, як і для поліпшення екологічної ситуації в нашій області загалом з огляду на окреслені загрози для довкілля?
– Передовсім треба оновити зокрема положення «Проведення руслоочисних та руслорегулювальних робіт на ріках області». В ньому потрібно закласти новий підхід до цієї справи, щоб воно відповідало нормам закону та сприяло ліквідації незаконного видобутку піщано-гравійної суміші.
Так само потрібно, ще раз наголошую, віднайти єдиний шлях вирішення проблеми із Домбровським кар’єром та хвостосховищами в Калуші. Також треба посилити контроль за сільськогосподарськими підприємствами, які забруднюють повітря та поверхневі ґрунти. Крім цього, як диктує час, необхідно ретельніше контролювати діяльність компаній, що мають спецдозволи на використання води. А також тих підприємств, які викидають великі обсяги шкідливих речовин у повітря.
– На що необхідно звернути найбільшу увагу в екологічній сфері?
– На моє переконання, пропаганда охорони довкілля не менш необхідна, ніж популяризація здорового способу життя. І добре, що газета «Галичина» за сприяння обласної ради, її профільної депутатської комісії та управління екології і природних ресурсів ОДА провадить цю справу. Адже, як би це не звучало дивно, життя людей на планеті нагадує своєрідний «трикутник», в якому кожна ланка залежить одна від одної. Інакше кажучи, стан нашого здоров’я на великий відсоток залежить від екологічних умов, в яких проживаємо, від чистоти води й продуктів, які споживаємо, від повітря, яким дихаємо, а на стан цих та інших органічних складових довкілля впливає наша ж діяльність – як кожного зокрема, так і цілих спільнот загалом, у тому числі викиди промислових виробництв, транспорту, комунальних об’єктів тощо. Отже, як ми поводимося з природою, так і вона згодом впливає на нас. А що ж може бути важливішим для людини, як не здоров’я?
Тому видання поліграфічної продукції з екологічної тематики, створення бібліотек, відеотек, фонотек вкрай необхідне! Проте це все має бути цікавим, пізнавальним і розвивальним як для малюків і школярів, так і для дорослих. Звичайно, що й про предмет «екологія» теж не варто забувати. Адже тригонометричні функції та складні математичні формули, які вивчають у школі, не так часто використовуємо в повсякденному житті, тоді як наша щоденна діяльність завжди має той чи інший вплив на середовище проживання і важливо мінімізувати всі її негативні моменти.
Розмову вела Ксеня ЛІЩИНСЬКА.
