Один із найвідоміших в Україні дослідників Українського січового стрілецтва, український історик, доктор політичних наук, професор Західноукраїнського національного університету (м. Тернопіль) Микола ЛАЗАРОВИЧ, який народився на Прикарпатті у селі Баня-Березів нині Яблунівської громади, двічі за час російсько-української війни добровільно йшов воювати. Сьогодні професор-воїн дав ексклюзивне інтерв’ю для газети «Галичина», в якому пояснив, що феномен усусів у тому, що без них, найімовірніше, був би неможливим Листопадовий зрив 1918 р. у Галичині, а відтак і створення Західноукраїнської Народної Республіки та Акт злуки УНР і ЗУНР, і вони залишили для прийдешніх поколінь бойові та інші традиції, які служать дороговказами на шляху до великої мети, та наголосив, що у стрілецькій ідеї черпають наснагу нинішні борці за волю України, які захищають Батьківщину від віроломної агресії російської регулярної армії та російських терористів.

– Пане Миколо, Івано-Франківська обласна рада проголосила 2024-й на Прикарпатті Роком Легіону Українських січових стрільців з нагоди 110-ї річниці від часу його створення. Як один з найвідоміших в Україні дослідників Українського січового стрілецтва поясніть, у чому ж полягають історичне значення і феномен цього добровольчого українського війська?

– Історичне значення створення легіону/полку Українських січових стрільців полягало в тому, що воно ознаменувало відновлення збройної боротьби за національну державність після програної у 1709 році Полтавської битви. Йдучи з початком Першої світової війни на боротьбу «за волю України», стрільці не були впевнені, що їм вдасться негайно реалізувати свою ідею. Проте вони були переконані, що мають використати шанс, який їм дала історія, щоб створити хоч якусь базу для подальших змагань за незалежність, або бодай заманіфестувати своє прагнення до волі перед світом і залишити для прийдешніх поколінь бойові та інші традиції, які послужили б дороговказами на шляху до великої мети.

Своїми ратними здобутками й самопожертвою стрілецтво вписало героїчні сторінки у літопис звитяг борців за волю України. Також із УСС пов’язані яскраві етапи самовідданої праці, спрямованої на пробудження й утвердження поміж українства почуття національної гідності, ідеї соборності й незалежності держави.

Феномен стрілецтва у тому, що без нього, найімовірніше, був би неможливим Листопадовий зрив 1918 р. у Галичині, а відтак і створення Західноукраїнської Народної Республіки та Акт злуки УНР і ЗУНР. Адже попри те, що УСС не зуміли повноцінно вплинути на хід революційних подій у Львові, незаперечним залишається факт: без воєнного гарту, через який пройшли стрільці, без високої хвилі патріотичного і визвольного піднесення, яке вони викликали в суспільстві, Листопадовий зрив 1918 р. у Галичині був би неможливим. Його виплекало й підготувало стрілецьке середовище, і він став тріумфом стрілецької ідеї, логічним результатом чотирирічної боротьби та діяльності Українських січових стрільців.

Відродивши і перейнявши традицію українського війська, стрілецький легіон/полк разом з тим став осередком перших кадрів політично свідомого старшинського корпусу пізніших українських армій. З почину легіону/полку УСС постали київські Січові стрільці (СС) та Українська галицька армія (УГА), що відіграли значну роль у національно-визвольній боротьбі 1917–1921 рр. Без масового героїзму стрілецтва, його самопожертви та подвижницької діяльності годі уявити формування Української військової організації (УВО), Організації українських націоналістів (ОУН), Української повстанської армії (УПА)…

У стрілецькій ідеї черпають наснагу нинішні борці за волю України, які від 2014 р. відважно захищають Батьківщину від віроломної агресії російської регулярної армії та російських терористів. На прикладах боротьби усусів, котрі понад 100 років тому добровільно пішли захищати рідний край від захланного ворога, вчаться патріотизму школярі й студенти.

– Якими були світоглядні та політичні основи діяльності Українських січових стрільців?

– Попри те, що становлення УСС відбувалось у структурах австрійської армії – то був тоді єдиноможливий шлях до організації українського війська, – це зовсім не означало, що стрілецтво відстоюватиме чужі йому інтереси. Об’єднуючи найкращі сили молоді, які представляли фактично всі суспільні верстви Галичини, легіон УСС став втіленням передової політичної думки і виражав сподівання національно свідомої частини галицько-українського суспільства на виборення Української держави. Доказ того, що з початку свого існування Українські січові стрільці перебували на національних позиціях, – їхні спроби відмовитися присягати на вірність Габсбурзькій династії, які хоч і не увінчались успіхом, зате чітко визначили світоглядні стрілецькі пріоритети.

Визначивши основною метою виборення національної державності, Українські січові стрільці усвідомлювали, що реалізація цього потребуватиме ретельної і цілеспрямованої підготовки. Тому в легіоні/полку діяла низка інституцій, покликаних ознайомлювати стрільців, головним чином новобранців, з їхніми завданнями у війні, з основами стрілецької ідеології, а також покращувати освітній рівень стрілецтва й готувати його до післявоєнної громадської діяльності.

– Як оцінюєте внесок січового стрілецтва в українську політику?

– Протягом усього періоду існування стрілецького легіону/полку в ньому тривала інтенсивна національно-політична праця, мета якої – виявлення якнайефективніших шляхів виконання завдань. Необхідність цієї праці зумовлена тим, що визвольна ідея передвоєнного стрілецького руху зі створенням і початком діяльності легіону УСС перейшла у стадію реалізації, тому потребувала нових осмислення й оцінки. Враховуючи, що тодішнє галицько-українське суспільство та його політичний провід не були готовими до виконання подібних функцій, цю місію перейняла передова частина стрілецтва. Результат такої діяльності – формування стрілецької ідеології, головні складові якої: державна самостійність, соборництво, опора на сили власного народу. Основи цієї ідеології викладені в численних стрілецьких виступах і публікаціях, наказах, відображені у практичній діяльності і вони становили спільний вислід думок та ідейних зусиль усього стрілецтва.

Роль та значення УСС у контексті визвольної боротьби підкреслювали провідні українські політичні й громадські діячі. Зокрема Симон Петлюра зазначав: «Від слів і кличів до діла, від декларацій до жертв, може крівавих, і напевно крівавих, во імья політичної волі вкраїнського народу, – ось той шлях, на який ступило січове стрілецтво в Галичині під час війни».

Високо оцінював стрілецький порив й Іван Франко, який, звертаючись до УСС, заявив: «Ви є дзеркалом моєї душі і моїх стремлінь». До речі, сам І. Франко значився у списках УСС почесним стрільцем, а його син Петро з благословення батька пройшов у складі легіону/полку весь бойовий шлях.

– Недавно у межах відзначення 110-ї річниці створення Легіону УСС в Івано-Франківську побачила світ серія книжок «УСС. 1914–2024» (видавництво «Лілея-НВ») про історію та ідеологію Українських січових стрільців, до якої ввійшла і Ваша книжка «Нарис історії Українських січових стрільців». Які основні її акценти?

– У книзі досліджено причини, передумови й наслідки зародження українського стрілецького руху в Галичині, його мету, ідеологічні та програмні засади, а також форми й методи діяльності товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», стрілецьких гуртків.

Визначено принципи та ідейні основи організації легіону/полку Українських січових стрільців на початку Першої світової війни, його завдання, особовий склад, етапи збройної боротьби проти московитських загарбників.

Проаналізовано процес становлення стрілецького легіону/полку як національної військово-політичної формації, що разом із воєнними діями активно провадила й ідейно-політичну працю.

Значну увагу приділено суспільно-політичній мобілізації стрілецтва в контексті революційних подій на Наддніпрянщині 1917–1918 рр.

Визначено роль і значення УСС у Листопадовій національно-демократичній революції 1918 р.

– За Вашими словами, ідеологія Українських січових стрільців ґрунтувалася на трьох китах: самостійність України, соборність українських земель та опора на сили власного народу. А також відомо, що усуси постійно приділяли пильну увагу просвітницькій праці серед широких кіл українців. Розкажіть з огляду на це, як вони пропагували українські цінності?

– Враховуючи основні засади своєї ідеології, зокрема те, що запорукою успішної реалізації національно-державницької ідеї можуть бути тільки сили власного народу, УСС приділяли постійну і пильну увагу просвітницькій праці серед широких кіл українського населення. Саме ця праця була одним із головних чинників, що спонукав велику частину галицько-українського суспільства по-новому глянути на себе та своє становище, уможливив сприйняття українцями визвольної ідеї не лише як гасла, а й як реальної справи. Її найдієвішими формами були: популяризація національно-державницьких поглядів через різноманітні виступи, лекції, індивідуальні розмови, публікації у пресі; безпосередня громадська праця в окремих місцевостях; залучення українського населення до національних маніфестацій, які відбувалися у легіоні/полку, та участь у заходах, що їх проводили у краї; поширення української, зокрема стрілецької, періодики та окремих видань; організація стрілецьких концертів і вистав; допомога, у тому числі кадрова, різноманітним українським інституціям та окремим діячам у налагодженні їх нормальної діяльності; організація українського шкільництва та його матеріальна підтримка; впровадження української мови в органах місцевої влади; організація курсів ліквідації неграмотності, читалень, бібліотек, культурно-просвітніх та економічних товариств, аматорських гуртків; юридична допомога місцевому населенню та захист його від зловживань військової влади.

– Що тепер, у час війни, можна б запозичити з досвіду усусів?

– Відповім коротко. Діяльність Українських січових стрільців була такою важливою, багатогранною та розрахованою на різні прошарки українського суспільства, що цілком пригодилась би й нині. Наведу лишень один приклад. Стрільці, окрім усього іншого, піклувалися також про ті господарства, де залишилися діти-сироти й немічні. Отаман Коша УСС сотник Никифор Гірняк так оповідав про одного зі стрільців, що перейшов жити в домівку сиріт, опікувався ними і працював у їхньому господарстві: «Одного разу я прийшов до нього... й застав таку картину: дівчинка миє посуд по обіді, 4-літній хлопчик грається.., а мій стрілець при столі держить на колінах може 1,5-річну дитину й годує її кашею». Все це викликало серед галицьких українців щиру вдячність і повагу до стрілецтва, водночас сприяло глибшому проникненню стрілецьких ідей у гущу народу.

– З огляду на те, що Ви двічі за час російсько-української війни йшли воювати (2015–2016 рр. та 2022 р.), чи пригодилися Вам знання про діяльність Легіону УСС у боротьбі з московитами?

– Українські січові стрільці були одним із головних чинників моїх походів на війну проти московитів. Я не уявляв собі, як би міг досліджувати їхню історію боротьби, не побувавши на фронті, не відчувши реалій війни.

Загалом же, як і УСС, старався сприймати війну з гумором. Правда, не завжди виходило. Бо війна війною – або ти вбиваєш, або тебе. Загалом нічого нового…