Коли ми приїхали у Верхню, то центр місцевої ОТГ знайшли без проблем – ошатне двоповерхове приміщення з правого боку головної сільської вулиці. Всього за кілька кілометрів від офісу калуського «Карпатнафтохіму». Шлях до села не аж такий добротний, але проїхати можна. Втім, про тутешні дороги мова йтиме далі… Звичайно, аби зрозуміти, як живе Верхня, а тим паче – ОТГ, до якої належать ще 12 навколишніх сіл (Завадка, Збора, Довгий Войнилів, Станькова, Негівці, Іванкова, Вилки, Гуменів, Кулинка, Степанівка, Болохів), одного дня не вистачить. Найкраще було б пожити тут, відчути, з якими проблемами стикаються селяни. Але для цього, певно, і тижня було б мало. Втім, ця ОТГ найперше цікава тим, що була першою на Калущині й однією з перших на Прикарпатті.

– До 1939 року, тобто, як мовлять, за польської влади, у Верхній був центр гміни, – розповідає голова Верхнянської сільської ради ОТГ Микола ФІЛІПОВИЧ. – Тут була своя поліція, діяли олійниця, цегельний завод, млин… І сьогодні моя мрія – створити-відтворити таку саму потужну територіально-адміністративну одиницю, яка була тоді, але вже в Українській державі, з національними символами. Чесно кажу, я цим жив, щоб тут відновити центр. І так сталося, що тільки одна громада до нас не приєдналася з тих, що входили тоді, – с. Мостище. А от Негівці і Довгий Войнилів, які не входили до гміни, тепер – у складі Верхнянської ОТГ…

– Пане Миколо, вже минув певний час від створення ОТГ, які Ваші враження, що вдалося зробити, чи варто, як-то кажуть, город городити?

– Інакше кажучи, чи є якийсь достаток, перспективи для життя громади, чи щось оновилося? Багато чого ми зробили. Але люди цього недооцінюють. Чому? По-перше, через дороги. Якби вони були належні, то це би все перекрило…

Коли ми лишень об’єднались, я об’їздив усі населені пункти, побачив усе в руїнах. Скажімо, в амбулаторії в Довгому Войнилові 29 років не було води. Можете собі уявити?! Ми зробили в її приміщенні євроремонт, провели водогін… А поряд у Негівцях, де колись лише на півроку вистачало коштів на зарплату голові сільради, її секретареві, бухгалтерові, землевпорядникові, відремонтували Народний дім, ФАП, дорогу, облаштували великий спортивний майданчик біля школи (за програмою «Добре»). Провели ремонт і в самому навчальному закладі, який наступного року плануємо перекрити, бо його покрівля вже почала протікати. Щоправда, у Завадці не можемо наразі зрушити питання добудови школи, яку почали споруджувати ще за радянських часів. Діти навчаються у приміщенні Народного дому.

Але ніде в нашому районі не відкрили стільки дошкільних закладів, як у нас. Приміром, у Негівцях, Довгому Войнилові запрацювали НВК, у Степанівці – дитсадок. Ми думаємо про майбутнє наших дітей, бо не буде життя, якщо наші діти не відвідуватимуть дошкільні заклади, де їх навчатимуть не лише читати й писати, а й любити свою державу – Україну. Наступного року відкриємо садок у Завадці. Це село, до речі, друге за обсягом коштів, які дає в бюджет ОТГ, – 18 відсотків, а Верхня – 56.

І так стосовно кожного села я можу сказати, що ми зробили. І робитимемо й надалі. Якщо спочатку ми мали до двох мільйонів надходжень, то тепер – 16 млн лише власних коштів. Якби ще платив нам «Карпатнафтохім», який наразі заборгував понад чотири мільйони за землю…

– Наскільки знаю, ще торік Ви вже мали цю проблему.

– Частково підприємство вже уклало угоди на два об’єкти, а на третій не хоче. Але то вже обласна держадміністрація подає його до суду через це. Бо нам промислові землі не передали. Так само, як і землі водного фонду. Якби ж передали, то ми знайшли би спосіб залучити ті кошти до бюджету громади. А чотири мільйони від «Карпатнафтохіму» – це великі гроші. За них можна було б перекрити три школи. А щодо водного фонду, то на нашій території – ставки Верхнянські і Завадецькі, які охоплюють близько 60 гектарів. То ж прикиньте, скільки втрачаємо через те, що нам не передали й ці землі.

Якось на селекторній нараді я запитував голову ОДА Дениса Шмигаля про це. І мені відповіли, що землі промислові і водного фонду мають до завершення цього року передати на наш баланс. Якщо так станеться, то, отже, можемо очікувати додаткових надходжень до бюджету нашої ОТГ.

– Мене завжди цікавило таке: коли створюється ОТГ, то в ній мусить бути її центр, але чи не почуваються громади тих сіл, які не стали центром, периферією?

– Якщо взяти державу, то вона також починається з центру. Мусить бути і столиця, і регіони. Отак і в ОТГ. Але, між іншим, до нас, до центральної садиби, люди приїжджають лише з питань щодо похорону чи укладання шлюбу. Решту вирішують на місцях. У кожному селі є староста, який видає довідки.

А щодо розподілу коштів, то, наприклад, субвенцію, яку дає держава, ділять за принципом, скільки де є населення. Я таким шляхом і йшов. От прийматимемо бюджет: збираємо старост, депутатів – скільки є коштів, що і де потрібно зробити в кожному селі. І такого немає, що ми робимо щось лише в центральній садибі, а про інші села забуваємо.

– А який мали загальний бюджет на 2019-й?

– 56 мільйонів. Ми ще не знаємо, якою буде ситуація на наступний рік, яка буде субвенція, але точно буде більше. Якби ще вирішити питання з «Карпатнафтохімом», то було б і понад 60 мільйонів.

– Це при тому, що, коли не помиляюсь, на час створення ОТГ загальний бюджет усіх сільрад був чотири з чимось мільйони?

– Так. Але тут врахуйте, що і субвенції входять до бюджету ОТГ, освітянська і медична. Але ми всі заклади відремонтували. Нас, наприклад, змушують закривати ФАП у селах, де є менше 700 чоловік…

– Читав, що однією з умов створення ОТГ було не ліквідовувати ні ФАП, ні школи чи інші установи і зберегти робочі місця…

– Так. Бо якщо закриємо ФАП у тому чи іншому невеличкому селі, то вважайте, що його вже ніби й немає. Зовсім інша ситуація, коли людина має куди звернутися, є куди зайти, чи то до ФАП, чи бібліотеки, якщо вона працює. Тим-то ми на ФАП у селах по 150 тис. грн виділяємо з власних надходжень – лиш аби вони працювали.

Або інший штрих. Скажімо, в Іванковому не було, сказати б, ніякої державної будови. От ми й подумали: а може, організувати там стадіон? Та коли почали втілювати в життя цей задум – критика була страшна. Хто, мовляв, на той стадіон ходитиме?! Це було, до речі, ще до створення ОТГ. Та ми таки облаштували стадіон. Почали там грати у футбол, і нині грають уже й на Кубок області. Люди місцеві ходять дивитися на футбольні баталії. Діти вже мають де пограти у м’яч. Ми збудували там приміщення гарне, дерева посадили... Є там роздягальні для двох команд.

Частково з бюджету сільради вклалися в облаштування стадіону. А понад пів мільйона вклав у це діло наш меценат Назар Волощак. Є й інші підприємці, які нам допомагають. І я дуже вдячний їм за їхню підтримку.

– Хочу запитати і про таке. Державні субвенції, про які йшла мова, чи спонсорська підтримка – це важливо, але також не менш потрібно мати власну базу для соціально-економічного поступу ОТГ, розвивати своє підприємництво. Як у Вас із цим? Запитую, бо читав про голландця, котрий будує готель у Верхній…

– Так, буде готель і бар у ньому. Це дуже добре для села, бо коли хтось приїде до нас, то матиме де переночувати, випити кави, поснідати чи повечеряти...

А ще у Верхній є свої ковбасний, рибний, столярні цехи, з’являються в ОТГ свої підприємці. Запрацювали фермери у Зборі, Верхній, Гуменові, Негівцях.

Нині нам передали землі сільгосппризначення. Були в нас господарські двори, які не платили оренди. Ми з ними уклали тимчасові договори і дали їм термін, аби вони зробили технічну документацію. Бо це сприятиме зростанню надходжень до бюджету. Чим більше підприємців, тим більший бюджет.

Маємо поряд і виробничі об’єкти компанії «Ґудвеллі Україна», яка нам дуже багато допомагає – понад 1,5 мільйона надходжень до бюджету.

– А щодо доріг, то чи бачите просвіток наприкінці тунелю?

– За словами голови ОДА Дениса Шмигаля, в бюджеті закладено два мільярди на державні дороги і мости. Є десь і 500 мільйонів на місцеві дороги. А дороги наші – комунальні. Коли розподілятимуть кошти, наполягатимемо, щоб їх ділили пропорційно до кількості і довжини доріг.

Цього року нам виділили три мільйони, то ми здійснили ямкові ремонти на найбільш проблемних відтинках автошляхів – по кількасот метрів – у Негівцях, Зборі і від управління «Карпатнафтохіму» до Верхньої. Бо там проїхати було просто неможливо.

Маємо для такої роботи своє комунальне підприємство «Верхнянський господар», для якого придбали рециклер (спеціальний агрегат, який використовують у будівництві доріг. – Ред.), коток. Звісно, за допомогою такої техніки можна лише хідники лагодити чи малі ділянки на проїзних частинах доріг латати. Але ми розвиваємо свій комунгосп. Скажімо, наступного року нам обіцяють завдяки програмі «Добре» виділити трактор. До речі, через «… господаря» налагоджуємо централізоване збирання сміття в наших селах.

Звісно, ця робота нелегка, бо то не сільською радою керувати, де є кілька чоловік. Тут з’явилась маса грошей і треба їх правильно скеровувати, аби не мати проблем із законом. Але я підібрав належну команду. Скажімо, коштами в нас «керує» кваліфікований фінансист Іван Кавчак, який працював у фінвідділі в районі… Не міг знайти юриста – всі потенційні кандидати насамперед запитували: а яка зарплата?.. Завдяки випадку взяв на роботу молоду спеціалістку, і знаєте, працює добре. Керівник ЦНАП Сергій Данюк – теж молодий, юрист за фахом. Я навіть уже бачу, що він може і мене замінити. Завідує сектором культури Іван Стратієнко, який пройшов Майдан, фронт, а нині працює над організацією культурного розвитку громад. Є бухгалтери молоді, і я відчуваю, що за моєю спиною стоять потужні люди. Другий мій заступник Іван Климишин опікується сферою освіти. Це нелегка ділянка роботи, найбільша в ОТГ. Її потрібно було поставити на ноги. А це не так просто. Бо коли ми об’єднувалися, то ще не існувало відповідної законодавчої бази. То тепер уже легко – вже той шлях наїжджений, як кажуть.

– Якби зараз у державі сказали, що, мовляв, відмовляємося від децентралізації, ОТГ, повертаємо все так, як було. Як думаєте, люди хотіли би повернутись?

– Ніколи в житті! Це утопія – повернутися назад. Якби ми ще повернулися з теперішнім верхнянським бюджетом, то, може, й так. Але такого вже не буде. Власне, ми йдемо вперед. Якщо порівняти те, що було п’ять років тому, з тим, що тепер, то побачимо велику відмінність. Скажімо, нині навіть своє телебачення маємо – можемо сесії транслювати. А скільки спортсменів з’явилося в нас. Наприклад, Мар’ян Закальницький – чемпіон Європи з ходьби, Аліна Філіпович зі Станькової – чемпіонка України з вільної боротьби…

Маємо серйозні досягнення. І люди це вже розуміють. Утім, що стосується становлення ОТГ, то насамперед дякую своїй команді, про яку тут згадував. Чесно кажучи, мав трохи страх спочатку. Тоді ще на емоціях все відбувалося, коли вирішили громаду створити, а далі довелося формувати команду, аби повела той корабель у правильному напрямі. Але, слава Богу, вдалося підібрати таких людей, де кожен – на своєму місці. Є на кого спертися.