Ми – здобувачі освіти Гутівського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківської області. Ми – діти війни у ХХІ столітті. Ми, перелякані дошкільнята, несміливі, стривожені учні початкових і середніх класів, свідомі старшокласники-випускники, звертаємося до світових лідерів, зокрема керівників НАТО й ЄС з проханням, сповненим болю та надії: «МИЛІ, РОЗУМНІ ДОРОСЛІ! ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ!!!».
Закрийте небо над нашою матінкою Україною! Врятуйте від ворожих ракет та дронів-камікадзе невинних людей! Допоможіть припинити руйнацію наших квітучих міст та сіл! Посприяйте поверненню з полону наших воїнів-героїв! Убережіть світ від екологічної катастрофи, яку щоденними обстрілами по критичній інфраструктурі, об’єктах АЕС та водосховищах наближає росія!
Допоможіть нашим безстрашним захисникам новітньою зброєю (будьте певні, вони використають її на благо своєї держави і рідного народу), щоб якнайскоріше вигнати ворога з нашої землі. Зробіть усе можливе (і неможливе також), щоб не лунали більше моторошні сирени, щоб українські діти зростали під мирним небом, а не ховалися у метро, підвалах, бомбосховищах... ЗАХИСТІТЬ, благаємо, наших однолітків від безжальних вбивць, ґвалтівників, збоченців, нелюдів-окупантів...
Ми, маленькі українці, у найглибшій скорботі зі сльозами на очах і болем у серці опускаємося на коліна перед всіма батьками, чиї сини та дочки віддали життя, оберігаючи нашу землю. Ми плачемо з усіма, чиї рідні стали Ангелами світла і захищають нас з небес. Ми подумки цілуємо ваші руки, прагнемо розділити ваш біль утрати. Ми ридаємо за кожним загиблим захисником з нашої громади, нашої області, нашої України. Ми сприймаємо смерть кожного Героя, як особисту втрату, і просимо у Всемогутнього і Всесильного Бога, щоби полегшив біль і горе тих, хто втратив найдорожчих на цій проклятій війні. Ми благаємо у Господа, щоб закінчилася війна, щоб уже нікому печальна «Плине кача» не обпікала душу вогнем, щоб синьо-жовтий стяг майорів у всіх куточках нашої держави, а не вкривав темні домовини.
Ми, молоде покоління села Гути, звертаємося до всіх захисників України і найдорожчих, найрідніших воїнів з нашого села. Ви – НАШІ ГЕРОЇ, наш приклад для наслідування. Ви – наші ріднесенькі татусі, братики, вуйки, сусіди, друзі – найвеличніші богатирі, найнепереможніші велетні, справжні патріоти-українці. Ви творите нашу новітню історію. Ваші героїзм, жертовність, хоробрість, незламність духу та любов до України зруйнували рашистський план «Київ за три дні». Ви, часто втомлені, невиспані, голодні, промоклі, поранені, впевнено йдете у бій і звільняєте метр за метром нашу Батьківщину від ворожої нечисті. Ви обнімаєте своїх рідних тільки у думках, а ми щомиті обнімаємо вас своїми молитвами. Ви засобами ППО захищаєте нас від ворожих ракет, а ми у шкільному укритті під час повітряних тривог молимось на вервичках за ваше здоров’я й перемогу. Ви спите на холодній сирій землі, а ми в маскувальні сітки вплітаємо свої любов і тепло, щоб зігріти та підтримати вас. Ви інколи присилаєте коротенькі відеоповідомлення – мовляв, усе гаразд. А ми вдивляємося у ваші безстрашні очі, у нові зморшки на ваших молодих обличчях, бачимо срібну павутинку вашого волосся і хочемо обійняти вас усіх: односельців і чужих, незнайомих, але таких рідних наших українських захисників. Ми, діти, які мають змогу жити, вчитися, ходити до школи, засинати у своїх ліжечках завдяки ВАМ, благаємо вас тільки про одне: БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І ПОВЕРНІТЬСЯ ЖИВИМИ! Благаємо…
Ми, ліцеїсти найпрекраснішого закладу освіти, звертаємося до всіх волонтерських та благодійних організацій в Україні та за її межами зі словами вдячності за безкорисливу та щиру підтримку наших воїнів. Дякуємо за кожен донат. Відчуваємо безмежну гордість за нас, українців, які за 9 годин спроможні назбирати 100 мільйонів доларів (і це лише один із проєктів Сергія Притули, а скільки їх було від початку російської агресії!!!). Горді, що наш заклад з перших днів війни впевнено тримає тил. Ми (а також наші вчителі, батьки, інші жителі села) збираємо продукти харчування, речі гігієни, готуємо консервацію, м’ясні вироби, вкладаємо часточку душі у малюнки-побажання, плетемо вервички-обереги, беремо участь в акціях «Великодній кошик для захисника», «Теплий одяг для воїнів з нашого села», проводимо благодійні ярмарки, долучаємося до закупівлі тепловізора… І донатимо. Скрізь і всюди, наскільки дозволяють наші можливості. Відмовляємося від смаколиків, нової іграшки, подарунка на день народження і донатимо. «На помсту», «На байрактари», «На ловця шахедів». Донатимо разом з усіма українцями і дякуємо всім. Особливу вдячність адресуємо нашим землякам, які через обставини перебувають далеко за межами нашої держави, але підтримують кожну добру справу, кожен донат, віддають для потреб ЗСУ свої автомобілі, кошти, закуповують обмундирування, аптечки…Усі ми, як уміємо, робимо свій внесок у перемогу.
Ми, вдячні діти, вклоняємося кожному рятувальнику, який, ризикуючи життям, розбирає завали розбомбленого будинку в надії знайти хоч когось живим. Ми цінуємо вашу нелегку працю. Адже це ви розміновуєте території, гасите полум’я пожеж, ліквідовуєте наслідки найстрашніших вибухів, зривів, катастроф. Ви перші на місці небезпеки. Часто під обстрілами, градами, ракетами ви сумлінно виконуєте свою роботу. Ви проводите ексгумації тіл, замучених, закатованих мирних жителів: зв’язаних жінок, дітей з розчавленими головами, без кінцівок, з простреленими обличчями… Про втрати у вашому особовому складі не говорять голосно. Низький уклін за вашу службу, дорогі наші працівники ДСНС!
Ми, свідомі патріоти, захоплюємося жертовністю і професійністю наших медиків та парамедиків. Ви – наші добрі, чуйні, милосердні, невтомні ангели у білих халатах та ангели у пікселях – мужньо тримаєте на своїх тендітних плечах медичний фронт. За лічені хвилини у перші дні війни ви всі перекваліфікувалися і стали хірургами, травматологами, психологами, реабілітологами водночас. Ви рятуєте наших захисників, зшиваєте рани, яких раніше і не бачили, повертаєте до повноцінної роботи посічені кулями кінцівки, які за всіма законами людського тіла повинні бути ампутовані. Ви вириваєте з холодних лабет смерті, повертаєте до життя навіть важкопоранених. Ви навчилися спати годину-дві на добу (а інколи й не засинаєте зовсім), ви днями живете лише на одній каві, бо ніколи й перекусити, адже вас чекає новий закривавлений воїн. І ви поспішаєте йому на допомогу. Ви поряд з нашими ЗСУ на нульових позиціях, у польових умовах проводите найскладніші операції, часом підручними засобами накладаєте джгут, бо це єдиний спосіб спинити кровотечу. Ви, забуваючи про свою безпеку, кидаєтесь до пораненого під обстрілами. Ви разом з усіма перебуваєте в оточеному заводі «Азовсталь» і потрапляєте в полон... Усюди (на болі бою, в укриттях, у лікарнях) ви, наші ангели у білих халатах та ангели у пікселях, перемагаєте смерть і несете життя. Ми вклоняємося всім медичним працівникам: спасибі за наших врятованих героїв!
Ми, діти, які стали дорослими за один день, звертаємося до всіх поліцейських, всіх спецпризначенців, СБУ, УДО, прикордонників. Дякуємо вам за все, а особливо за те, про що не можна говорити вголос. Ми цінуємо вашу працю.
Ми, учні, які кожного дня проходять нову школу життя, звертаємося до людей всіх професій. До кожного, хто на своєму робочому місці підтримує Україну і ЗСУ. До всіх, хто щоденною працею наближає перемогу і процвітання нашої багатостраждальної держави. Ми дякуємо комунальникам, які за лічені години долають наслідки масованих ракетних ударів. Вклоняємося вчителям, які підтримують з нами зв’язок 24 години на добу і 7 днів на тиждень, турбуються про нас, вчать нас навіть у бомбосховищах, допомагають не впасти духом і вирости справжніми українцями. Подумки дякуємо працівникам легкої та харчової промисловості щоразу, коли купуємо їжу чи одяг. Цінуємо працю медійників, які оперативно і правдиво доносять нам і світові інформацію про жорстоку війну. Дякуємо всім логістам, автотранспортникам, які перевозять гуманітарні вантажі. ДЯКУЄМО всім, хто й під час війни працює, розвиваючи нашу економіку, хто вірить у перемогу, у майбутнє України.
Ми, горді нащадки козацького роду, звертаємося до всього українського народу. Звертаємося до всіх, чиї рідні оберігають наш мир і спокій, і шепочемо, устами і серцем промовляємо: «ДЯКУЄМО». Ми часто не знаємо, якими словами підтримати чи розрадити вас, боїмося поставити запитання, щоб не потривожити вашу душу, але ми завжди молимося за вас і ваших рідних захисників. Просимо у Бога, щоб оберігав їх від куль, снарядів, щоб допоміг здолати ворога, щоб усі наші воїни ЗСУ, ТрО повернулися живими додому.
Ми промовляємо до жителів окупованих територій і захоплюємося їхнім патріотизмом. Наші люди голіруч ідуть на танки і скандують: «Україна понад усе!». Наші незламні херсонці напередодні псевдорефендуму розгортають на площі багатометровий український стяг і, безстрашно дивлячись в очі озброєним окупантам, співають наш Український Гимн. Наші працьовиті українці відправляють «руській мір» у напрямку російського корабля і орють поля, засівають хлібом, бо, виявляється, Україна годує цілий світ. Наші винахідливі українці з підручних засобів виготовляють бандерівське смузі, протитанкові їжаки, окопні свічки, зварюють буржуйки, створюють химерні «кікімори»…
Ми, відважні маленькі патріоти, нащадки своїх героїчних предків, чітко усвідомили, що УКРАЇНЦІ – НЕЗЛАМНА, НЕПЕРЕМОЖНА, ГОРДА, ВІЛЬНА, БЕЗСТРАШНА НАЦІЯ, яка робить усе для перемоги над ворогами. АЛЕ НАМ ПОТРІБНА ДОПОМОГА! МИ БЛАГАЄМО ВЕСЬ СВІТ:
– МИЛІ, РОЗУМНІ І СИЛЬНІ ДОРОСЛІ, ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ!!!
