В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка презентували факсимільне видання Мазепинського Євангелія, яке належить до національної історичної спадщини. Спершу нагадаю читачам, що Іван Степанович Мазепа (Колединський) походив зі шляхетського роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини. Він був гетьманом Війська Запорозького, головою Козацької держави на Лівобережній Україні – у 1687–1704 рр. і на всій Наддніпрянській – в 1704–1709 рр. І мав також титул Князя Священної Римської імперії (1707–1709).
Дали друге життя віднайденому не так давно київському примірнику Євангелія від Івана Мазепи Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира, очолюваний митрополитом ПЦУ Олександром (Драбинком), спільно з посольством України в Лівані. Власне, то майже детективна історія, про яку під час презентації унікального видання в ОУНБ ім. І. Франка повідав присутнім – представникам духовенства, науковцям, письменникам, митцям міста – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ліванській Республіці Ігор Осташ. Він поділився інформацією з історичних джерел про те, що в січні 1708 р. у сирійському місті Алеппо коштом гетьмана України І. Мазепи був віддрукований і розійшовся різними містами та монастирями Близького Сходу наклад Євангелія арабською мовою, призначеного для православних Антіохійського патріархату.
– Коли я приїхав на дипломатичну роботу до Лівану, то поставив собі за мету віднайти Мазепинське Євангеліє, – розповів посол. – Адже це справжня реліквія української нації, видання, що належить до національної історичної спадщини. Впродовж чотирьох років пошуків у монастирях, архівах, бібліотеках Близького Сходу мені вдалося відшукати 14 Євангелій. Усі вони мали досить-таки зношений вигляд: затерті до дірок і зачитані. Це свідчило про те, що у православних арабськомовного світу була велика духовна потреба в такій книзі, видання якої профінансував І. Мазепа…
Гетьман України пожертвував із власних статків три тисячі золотих монет (у теперішньому грошовому еквіваленті це дуже велика сума) на підтримку Антіохійського патріархату і ще стільки ж – на книгодрукування, яке здійснювала заснована в Алеппо друкарня. Завдяки цим коштам і побачило світ Євангеліє арабською мовою. Проте серед віднайдених І. Осташем 14 ліванських примірників Євангелія не виявилось найжаданішого для нього – того, який містив би передмову-присвяту Антіохійського патріарха Афанасія III гетьману-меценату Іванові Мазепі.
Інтуїція підказала пану Ігорю, що старовинне Євангеліє, яке має вказану особливість, належить шукати в Україні – ба навіть у Києві. Адже цю книгу місія із Багдада везла в дар І. Мазепі до Батурина, однак 2 листопада 1708 р., після переходу гетьмана на бік шведського короля Карла XII, гетьманську столицю московське військо під командуванням князя Меншикова вщент зруйнувало, а більшість її жителів знищило. Тому цей примірник Мазепинського Євангелія арабською мовою вважали втраченим, проте І. Осташ не вірив у такий сумний кінець визначної духовної реліквії. І йому невдовзі вдалося віднайти призначений для Мазепи примірник Євангелія! І де би ви думали? У фондах найбільшої бібліотеки України!
Виявилося, що стародрук із присвятою Антіохійського патріарха І. Мазепі майже 175 років переховували у церкві в Ніжині. А згодом, оскільки там через незнання арабської мови не мали уявлення про реальну його історичну цінність, раритет передали Київській духовній академії. Звідти він потрапив до нині Національної бібліотеки ім. В. Вернадського. Але й тут ніхто з дослідників не зацікавився старовинною релігійною книгою, написаною арабською мовою.
– Тим часом, – продовжив розповідь І. Осташ, – присвята Антіохійського патріарха Афанасія засвідчує великий міжнародний авторитет українського гетьмана, його мудру зовнішню політику. Підтримуючи православних Близького Сходу на зламі XVII–XVIII століть, Іван Мазепа як політик-стратег і дипломат розумів, наскільки важливим є східний вимір…
Гість Івано-Франківської ОУНБ ім. І. Франка поінформував, що видана коштом українського гетьмана книга 8 січня повернулася до Софії Київської, тобто в цьому соборі відкрили експозицію факсимільного видання Мазепинського Євангелія зі вступним словом митрополита Переяславського і Вишневського ПЦУ Олександра (Драбинка).
Модераторка заходу – професорка Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ганна Карась зачитала в перекладі на українську мову уривок із панегірика Антіохійського патріарха Афанасія Іванові Мазепі і відзначила те, що фактично ще з часів цього славного гетьмана розпочалася українська дипломатія, зокрема культурна, яку він ставив на чільне місце. Присутні мали нагоду подивитися документальний фільм про кількарічні невтомні пошуки стародруку послом України в Лівані Ігорем Осташем. Подякувала йому за подвижництво у цій шляхетній патріотичній справі проректорка з наукової роботи ПНУ ім. В. Стефаника, професорка Валентина Якубів. На значенні віднайденої унікальної історичної пам'ятки, духовно-релігійної святині України для зростання міжнародного авторитету нашої держави наголошували декан факультету історії, політології і міжнародних відносин цього вишу, професор, академік Академії наук вищої школи України Микола Кугутяк, митрополит Івано-Франківський і Галицький ПЦУ, священноархімандрит Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря Іоасаф, голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка Євген Баран, заступник голови НСПУ Ярослав Ткачівський, радник міського голови Івано-Франківська Мирослав Кошик. А декан факультету туризму ПНУ ім. В. Стефаника, професор Володимир Великочий провів таку промовисту паралель:
– Гетьман України Іван Мазепа, фінансуючи видання чужою мовою богослужбових книг для братів християн на Близькому Сході, ніс туди Боже Слово – слово любові, милосердя, миру. Мазепинське Євангеліє надрукували, нагадаю, в сирійському місті Алеппо. А тепер порівняймо: зовсім недавно це місто бомбардували й застосували щодо його жителів хімічну зброю російські війська. Вихід друком понад три століття тому Мазепинського Євангелія арабською мовою і нинішнє повернення його вже як факсимільного видання на Близький Схід, терени Антіохійського патріархату є, на мою думку, переконливим прикладом того, що таке «український світ», на відміну від «руського міра». Між ними – надзвичайно глибока, принципова різниця. Москва проголошувала себе «третім Римом», а Київ хотів бути всього-на-всього «другим Єрусалимом».
Директорка ОУНБ ім. І. Франка Людмила Бабій, яка й відкрила цю зустріч з Послом України в Лівані Ігорем Осташем, прийняла як найдорожчу реліквію з його рук у дар головній книгозбірні Прикарпаття факсимільне видання Мазепинського Євангелія.
Презентація раритета відбувалася в бібліотечній світлиці, прикрашеній виставкою барвистих гобеленів художника, професора Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника Богдана Губаля. Для присутніх, а передовсім для гостя – дипломата і знаного політика Ігоря Осташа, квартет бандуристок «Ґердан» під керівництвом професорки цього університету Віолетти Дутчак виконав кілька українських духовних пісень. Благословив учасників дійства владика Іоасаф. І злинула з уст присутніх урочисто й водночас бентежно улюблена в народі колядка «Нова радість стала»…
