Весняний кіносезон в Україні стартував із гучної та довгоочікуваної прем’єри – романтичного фентезі «Мавка. Справжній міф». Для тих, хто з назви може зробити висновок, що це екранізація драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», одразу зауважу: це не так. Адже в основі стрічки лежить не культовий твір української класики, а багатство та колорит нашої міфології.
Фентезі «Мавка. Справжній міф» спродюсували Ірина Костюк та Анна Єлісєєва, а сценарій написав Ярослав Войцешек – це та сама команда, яка стояла за успіхом анімаційної стрічки «Мавка. Лісова пісня». Саме цей мультфільм, прем’єра якого відбулася у 2023 році, зібрав понад 20 мільйонів доларів в українському та світовому прокаті. Він став найкасовішим українським проєктом усіх часів і здобув статус попкультурного феномену.
Новий фільм розрахований на більш дорослу аудиторію (12+), і це зовсім інша історія, хоча в картині буде декілька відсилок до вже улюбленого мультфільму. Його події розгортаються в сучасній Україні, де персонажі прадавніх міфів стають реальними й небезпечними дійовими особами. Раз на чотири роки мавки та русалки виходять зі своїх схованок і з’являються у світі людей. Саме якогось із таких Русалчиних тижнів група студентів-біологів вирушає в лісову експедицію. Один із них, Лук’ян, зустрічає в тій подорожі загадкову дівчину, навіть не підозрюючи, що перед ним – міфічна істота. Так починається історія про справжнє кохання, що ламає столітні правила. Мавка, яка за законами свого світу має заманити хлопця в Темне озеро, натомість закохується в нього. Проте містичні істоти озера Русалки не готові відпускати свою «сестру». Вони живляться людською силою і прагнуть будь-що втримати Мавку на «темному боці».
Як ви вже зрозуміли з опису фабули, картина, повторимо, просякнута українським фольклором. Проте міфічні істоти тут – то переважно не добрі берегині лісу, а душі дівчат, котрі втопилися через нещасливе кохання. Цікаво, що для глибшого занурення в тему та її достовірного відтворення творці фільму консультувалися з етнологом Володимиром Галайчуком – автором книжок «Українська міфологія» та «Відьма в народних уявленнях українців». Така співпраця позитивно вплинула на стрічку. Міфологію та все, що з нею пов’язано, вплетено в сюжет органічно, цікаво і зовсім не бутафорно.
Протягом перших хвилин перегляду фентезі в мене складалося враження, що так починається типовий горор (фільм жахів, – авт.), скроєний за голлівудськими лекалами, – щось на кшталт «Штольні» Любомира Левицького 2006 року. Але, на щастя, лише здалося. Канва стрічки пішла більш романтичною стежкою, гармонійно поєднавши містику та вірування прадавніх українців…
Те, що режисерка «Мавки…» Катя Царик має чималий досвід у зніманні музичних кліпів, складно не помітити. У картині багато мальовничих пейзажів, статичних, композиційно вивірених і просто красивих кадрів. Через це час від часу видавалося, ніби дивишся дуже довге музичне відео. Проте для мене це не недолік, а радше стилістична особливість стрічки.
І. Костюк зауважила, що у фільмі свідомо не робили ставку на медійні та зіркові імена, натомість залучили нову плеяду молодих акторів та акторок. Для більшості з них цей проєкт став дебютом у повному метрі. І це, як не дивно, велика перевага. Адже спостерігати за одними й тими самими обличчями, що кочують із однієї вітчизняної стрічки в іншу, подекуди навіть не змінюючи амплуа, не дуже цікаво, і якщо чесно, навіть трохи набридло. Тож свіжість і новизна акторського складу додали картині особливих барв. Загалом, акторська робота – сильна сторона фільму. Звісно, не всі впоралися однаково добре, проте для стрічки з такою кількістю дійових осіб це цілком нормально.
Розбір акторських робіт почну з головних героїв – Лук’яна та Мавки, яких зіграли Іван Довженко та Аріна Бочарова, і це був їхній дебют у кіно. У своїх образах вони були надзвичайно органічними, справжніми та глибокими, без зайвого перегравання, пафосу чи фальші. На них приємно дивитися як у дуеті, так і поодинці. «Дуже вродливі» – це перше, що спадає на думку, коли бачиш Івана та Аріну в кадрі. Друга ж рефлексія співзвучна зі словом «вірю». Як на мене, їм вдалося майже філігранно, втілити своїх персонажів і передати зародження справжнього кохання.
А-от викладача біології Бориса Олександровича, який і повіз своїх студентів в цю, як виявилося, небезпечну і непередбачувану експедицію, зіграв В’ячеслав Довженко. Це не головна роль, проте йому вдалося зробити так, щоб вона запам’яталася.
Серед акторського складу важко було не помітити й Надію Левченко – акторку Івано-Франківського драмтеатру ім. Івана Франка. У стрічці вона з’являється лише епізодично, проте у цих сценах вона надзвичайно харизматична, оригінальна і навіть дещо ексцентрична. Словом, теж має чимало шансів запам’ятатися та сподобатися глядачам.
Як я вже зазначала, картина не є прямою кіноадаптацією «Лісової пісні», а перегукується з п’єсою лише темою кохання. Проте автори стрічки все ж не відмовили собі в задоволенні трішки погратися з контекстом і залишили тонкі алюзії до твору Лесі Українки. Скажімо, ім’я головного героя фільму Лук’ян дещо співзвучне з іменем Лукаш. Це вдалий прийом, який додає фільму глибини та розширює його сенсове поле.
«Мавка. Справжній міф» вражає своєю якісною та неймовірно красивою картинкою: зйомками на воді та під водою, складним гримом русалок і переконливою графікою. Це й не дивно, адже стрічку точно не назвеш малобюджетною. На її виробництво витратили мільйон доларів. Для українського кіно сума чимала. І це не бюджетні кошти. Тим-то в кадрі час від часу з’являлися предмети, що не надто асоціюються з лісом, природою чи міфологією, як-от чипси чи ватні диски. Місцями це створювало певний дисонанс, втім, ми всі розуміємо, що рекламодавці фінансують творчі проєкти не просто так. І це чудово, що бізнес готовий інвестувати саме в український кінематограф.
Не можу оминути операторську роботу Юрія Короля, який свого часу знімав «Сторожову заставу» та «Захара Беркута». Вже з перших секунд камера занурює глядача в казковий міф, створюючи необхідну атмосферу та відчуття польоту. Майстерність оператора додає фільму легкості, магічності та певною мірою оригінальності.
Загалом стрічка пересипана великою кількістю пейзажів, що виглядають як справжня ода українській природі. Тут вистачає і влучних крупних планів, і цікавих ракурсів. Візуальний ряд – це ще один важливий пазл, який гармонійно склався в цій картині. Також мушу попередити: не поспішайте залишати залу одразу після титрів. На вас чекає ще одна сцена, яка прямо натякає на продовження історії.
Загалом «Мавка. Справжній міф» – це дуже мила фентезійна казка для підлітків, щедро приправлена прадавніми уявленнями наших предків про світ. І в усьому цьому найбільше тішить те, що автори звернулися саме до українських легенд і міфів, яскраво демонструючи їхнє багатство, самобутність та унікальність.
Звичайно, це кіно має й свої недоліки, як-от передбачуваність сюжету чи велика кількість рекламних інтеграцій. Проте впевнено скажу, що там, де для одних мінус, для інших – плюс. Це однозначно вдала спроба створити якісне українське фентезі, що експериментує з автентичним матеріалом. Хоча стрічка й використовує голлівудські прийоми, від цього вона не стає гіршою. Після перегляду фільму «Мавки. Справжній міф» залишається приємний післясмак. Це гарне жанрове кіно розраховане на широку аудиторію. Мені щиро хочеться, щоб фільм зібрав пристойну касу, яскраво демонструючи, що українці все ж навчилися захоплюватися своїм.
