Про нещодавні переговори між США та Росією в Саудівській Аравії як певний рубікон, емоційні заяви Трампа щодо України, глухий кут російсько-української війна і доки вона триватиме, важливість збереження суспільного консенсусу щодо неможливості проведення виборів в умовах воєнного стану, а також про сценарії розвитку подій в нашій країні читайте в ексклюзивному інтерв’ю для газети «Галичина» доктора політичних наук, професора Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Максима РОЗУМНОГО.

– Пане Максиме, як Ви оцінюєте результати нещодавніх переговорів між США та Росією в Саудівській Аравії? Чи можуть вони стати основою для припинення війни в Україні?

– Думаю, що вони можуть стати точкою відліку для певних процесів, які в перспективі можуть призвести до завершення війни. Але не так у контексті того, що ці переговори самі по собі спонукають, як, радше, в тому сенсі, що вони показують ту рамку домовленостей, на яких може ця війна завершитися. Тому що, насправді, війна вже мала б давно завершитися, якщо виходити суто з прагматичних інтересів, у цьому випадку навіть сторін конфлікту.

Тобто, війна давно, умовно кажучи, з другої половини 2023 року зайшла в глухий кут, і обидві сторони протистояння за великим рахунком не мають шансів досягнути своїх максимальних результатів, а відтак не зацікавлені в продовженні війни. На сьогодні – це війна на виснаження і на самознищення обох сторін конфлікту. Тому і Росія, й Україна зацікавлені в тому, щоб завершити цю війну. Але, звісно, що при цьому жодна сторона не готова відмовитися від своїх максимальних ставок і максимальних цілей, не готова поступитися противнику. Тому вона триватиме до того моменту, коли хтось змушений буде поступитися. І якраз ці переговори, які відбулися між американською і російською сторонами, показують цю перспективу, хто і чим має поступитися.

У цьому сенсі вони є певним рубіконом, певною точкою відліку для того, щоб питання завершення війни перейшло у практичну площину.

– Які ризики та наслідки можуть виникнути для України через проведення переговорів без її безпосередньої участі?

– Проведення цих переговорів без участі України було цілком очікуваним і фактично безальтернативним варіантом щонайменше з листопада 2024 року, коли Трамп переміг на виборах. Це випливало з дуже багатьох обставин, з готовності Трампа говорити з Путіним, такої готовності не було в інших лідерів заходу, які підставово вважали Путіна воєнним злочинцем. Цей формат випливав з принципової неготовності Путіна сідати за стіл переговорів з Зеленським, оскільки це для нього є принизливим і неприйнятним з точки зору його репутації в середині російського суспільства передовсім. І, зрештою, з огляду на той порядок денний, який на такій зустрічі мав бути і насправді був, тому що він охоплював велике коло питань, серед яких питання російсько-української війни стало одним із багатьох і, ймовірно, не найголовнішим для інтересів самих учасників. Тому, так би мовити, цей чинник нашої неучасті мало що змінює, і ключове питання полягає в іншому. Воно полягає в тому, на які поступки погодиться Путін у процесі цих переговорів.

На даний момент ми цього ще не знаємо і не розуміємо. Тобто поки що озвучено всі ті поступки, які готова зробити Америка, озвучено ті поступки, які Америка вимагає від України, але які поступки робитиме Росія і Путін поки що невідомо.

– Як Ви розцінюєте заяву президента Трампа про те, що «Україна почала воювати»? Який вплив такі висловлювання можуть мати на міжнародну підтримку України?

– У нинішній ситуації такі висловлювання мають переважно емоційне і ситуативне значення – як, власне, майже все, що говорить Трамп. І це впродовж дуже багатьох років, починаючи зі своєї першої президентської каденції, передвиборчої кампанії і, власне, післявиборча його риторика, свідчать про те, що Трамп говорить те, що йому імпульсивно, інстинктивно, здається, вигідним сказати в той чи інший момент. І це не має нічого спільного з принциповою і вивіреною позицією.

Тому це спроба тиснути на Україну, це спроба спонукати Україну в особі її політичного керівництва до прийняття тих чи інших рішень. У цьому випадку – це демонстрація слабкості позицій України. Що стосується міжнародної підтримки, я думаю, що істотним чином це не вплине негативно на неї.

Річ у тім, що аудиторія, орієнтована на Трампа, аудиторія, орієнтована на Росію, певна частина населення в країнах Глобального Півдня і так давно вже Україну звинувачують щонайменше на рівні з Росією в цій війні. І розділяють цю відповідальність між Україною і тими ж Сполученими Штатами. Тому, коли Трамп говорить від імені США, що Україна почала війну, це може дещо навіть підвищити нашу, так би мовити, суб’єктність і нашу репутацію в очах цих симпатиків путіна, умовно кажучи, Глобального Півдня, які починають сприймати Україну більш суб’єктно, як таку, проти якої вже на сьогодні і Росія, і виявляється, Сполучені Штати.

Якщо говорити про наших партнерів і союзників, я упевнений, що це висловлювання Трампа не вплине на їхнє розуміння ситуації і, більше того, можливо навіть посилить їхню симпатію і бажання підтримувати Україну.

– Все ж як Ви оцінюєте готовність Росії до переговорів з Україною після зустрічі в Ер-Ріяді? Чи є підстави вважати, що Кремль готовий до компромісів?

– Я думаю, що Кремль готовий до компромісів, інакше він би не послав таку делегацію, яка власне повинна переводити домовленості між Трампом і Путіном в практичну площину. Ми побачили там Дмітрієва, про якого всі зараз пишуть, а це людина, яка вирішує практичні питання аж до фінансових і т. д. Це індикатор того, що домовленості між США й Росією можливі й, схоже, будуть реалізовані.

Що це для України означає? У контексті, коли ми говоримо про план врегулювання, який залишається туманним і мало конкретним, виглядає так, що перше рішення, яке буде прийнято, це все ж таки про заморожування конфлікту, тобто про припинення вогню на певних умовах. Україна якоюсь мірою буде змушена ці умови прийняти, але гарантами виконання цих домовленостей, найімовірніше, будуть саме США і Росія.

Тому питання про можливі поступки, болючі рішення і т. д., які мала б прийняти Україна, схоже, будуть відкладені в часі. Вимога про проведення виборів означає, що ці всі рішення будуть відкладені на період після їх проведення. І їх розглядатиме і затверджуватиме уже нове українське керівництво.

– Як вплине на внутрішньополітичну ситуацію в Україні тиск з боку США щодо проведення виборів під час воєнного стану?

– Я думаю, що в українському суспільстві, в українському політикумі збережеться консенсус про неможливість проведення виборів в умовах воєнного стану. Тобто логіка процесу врегулювання схилятиметься до такого сценарію, коли все ж таки вибори в Україні будуть наступним кроком після реалізації домовленості про припинення вогню. Тобто, логіка буде така. Спочатку прийняття рішення про припинення вогню, схоже, це рішення будуть приймати США і Росія, Трамп і Путін. Рішення буде донесене до України, і вона його прийматиме із зобов'язанням провести невдовзі вибори. Тобто цей період між припиненням вогню, скасуванням воєнного стану і, власне, проведенням виборів буде для українського суспільства дуже складним, бурхливим в політичному сенсі і, звичайно, докладатимуть максимум зусиль ззовні, насамперед з боку Росії, щоби в цей час максимально дестабілізувати і послабити Україну. А тут уже буде все залежати від самих українців, як ми впораємося з тим викликом.

– Побутує думка, що останні заяви та дії адміністрації Трампа свідчать про зміну зовнішньополітичного курсу США щодо України та Росії. Якими є Ваші міркування з цього приводу?

– Це дуже широке питання. Я думаю, що, справді, і заяви, і дії, і програмні засади, які проголошували не раз Трамп і його команда, свідчать про загалом зміну зовнішньо-політичної концепції Сполучених Штатів, їхнього позиціонування у світі. І вони ясно, що зачіпають і Україну.

Тобто США більше не вважають Європу своїм пріоритетним союзником, більше не вважають протистояння з Росією в Європі пріоритетним для себе театром геополітичної активності. Вони переносять свою активність в Азійсько-Тихоокеанський регіон, вони оптимізують свої витрати на свої геополітичні інтереси передусім за рахунок України та Європи. Це нічого хорошого для нас не означає, але не знищує наші шанси, оскільки в нас є інші партнери й інші важелі впливу на ситуацію.

– Які можливі сценарії розвитку подій в Україні Ви бачите після переговорів США і Росії в Саудівській Аравії?

– Основних сценаріїв, як і раніше, залишається два. Перший сценарій – це те, що все ж таки домовленість між Трампом і Путіним існує, і її буде реалізовано в той чи інший спосіб. І, найімовірніше, вона полягатиме в заморожуванні конфлікту, переведенні України в режим внутрішньо-політичної боротьби та ресурсного послаблення з перспективою або відновлення воєнних дій, або поступового переключення Росії на інші завдання, інші пріоритети, якщо, наприклад, російська економіка почне занепадати, стагнувати, а в Путіна і його режиму з’являться інші проблеми.

Другий сценарій, імовірність якого зараз стала меншою, але який усе ж зберігається, – це те, що, незважаючи на всі примирливі й лояльні жести з боку Трампа, на весь тиск на Україну, Путін не погодиться на жодні поступки і продовжуватиме займати жорстку позицію, яку навіть Трамп не зможе прийняти. Тобто йдеться про сценарій зриву домовленостей між Росією і США. У цьому разі, я думаю, адміністрація Трампа буде змушена продовжити підтримку України. Можливо, не так це декларуватиме яскраво, як це було при попередній адміністрації, але як інструмент тиску, як важіль впливу на позицію Путіна. Війна все ж буде тривати в якійсь формі, можливо, менш інтенсивній, ніж сьогодні.