Яскраві візерунки на чорному блискучому тлі – так можна коротко охарактеризувати чорнопотоківську писанку. Цей унікальний вид розписування яєць створюють талановиті майстри та майстрині у колоритному селі Чорний Потік Делятинської територіальної громади. Напередодні Великодня прикарпатські журналісти взяли участь у престурі, організованому Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України, й відвідали майстер-клас зі створення чорнопотоківської писанки від спадкової писанкарки з відомої династії Постілецьких – Марії Тимінської. Її роботи можна побачити у різних країнах світу, зокрема в Америці, Франції, Німеччині, Португалії та інших.

Марія Тимінська – керівниця гуртка писанкарства у Чорнопотоківському ліцеї. На майстер-клас вона прийшла разом зі своїми вихованцями – Ганнусею та Ромчиком. На столі перед ними все необхідне для створення писанки: яйця, віск, фарби та найважливіше – писачки. Це ручна робота місцевих майстрів. «Той писачок повторити неможливо, бо він своєю формою унікальний», – зазначає директор Чорнопотоківського ліцею Михайло Струк.

Позаду майстрині, по периметру класу, розмістили цікаву виставку писанкарства. Тут можна побачити найрізноманітніші писанкові орнаменти. Кожна писанка унікальна й неповторна. Найбільше розписано курячих яєць, проте є й перепелині, гусячі і навіть страусине. Останнє вражає не лише розміром, а й поєднанням давніх візерунків з патріотичною тематикою. М. Тимінська констатує, що найскладніше розписувати саме перепелине яйце через його мініатюрність.

За словами пані Марії, чорнопотоківська писанка є однією з трьох найвідоміших на Гуцульщині поряд із космацькою та замагорівською. Її особливістю, повторюю, є чорне блискуче тло, на якому зображують рослинні, тваринні та геометричні орнаменти. Для розписування використовують кольори, притаманні лише цьому виду писанкарства: білий, жовтий, рожевий, синій, фіолетовий, червоний. «Чи пов’язане чорне тло писанки з назвою села чи якимись іншими подіями, достеменно невідомо, але це відрізняє її від усіх інших», – каже М. Струк.

Щодо самої назви цієї колоритної писанки, то у Чорному Потоці побутує одразу три її найменування. Пан Михайло розповідає, що все залежить від того, хто говорить. Зокрема молодь вживає слово «чорнопотоківська», його ровесники – «чорнопотіцька», а старші люди – «чорнєнська». «Всі називають по-різному, але кожен розуміє про що йде бесіда», – наголошує він.

На майстер-класі пані Марія разом зі своїми юними вихованцями створює давню чорнопотоківську писанку «Дерево життя» і навчає цього всіх присутніх. Вона детально пояснює кожен етап роботи: від підготовки яйця до нанесення орнаменту. «Пишемо писанку розтопленим гарячим бджолиним воском за допомогою писачка з дерев’яною ручкою та металевим стержнем у вигляді лійки», – розповідає майстриня. Процес починається з поділу яйця на дві частини за допомогою обручів – ліній, які мисткиня виводить воском. «Яйце крутимо до себе, писачок тримаємо на одному місці і тоді у нас лінії сходяться», – розкриває один із секретів пані Марія. Між двома обручами писанкарка пише «Христос Воскрес» і акуратно виводить дату цьогорічного Великодня – 20.04.2025. Далі наносить основні елементи орнаменту: горщик, з якого згодом проросте дерево, квітку з п’ятьма пелюстками, що означає п’ять робочих днів, трипелюсткові квітки, що символізують Святу Трійцю, хрест, що уособлює чотири сторони світу і страждання Ісуса Христа, листочки…

Під час творення символу Великодня пані Марія розповідає чимало цікавих нюансів. Про те, наприклад, що пишуть писанки на повному сирому яйці – його вміст видувають потім. Що використовує у писанкарстві штучні анілінові фарби, тому що природні барвники не такі яскраві. «Пишемо писанки від найсвітлішого до найтемнішого відтінку, щоб був гарний перехід кольорів, – навчає мисткиня і додає, що перед початком роботи важливо протерти яйця водою з оцтом, знежирити їх, а тоді вже наносити візерунок. – Щоб вийшов гарний взір, перед роботою треба помолитися, очистити свої думки, щоб голова була чиста від суєти довкілля. А у хаті має бути тепло й затишно».

Михайло Струк зауважує: особливість створення писанки полягає у тому, що у процесі роботи майстри не бачать кінцевого результату, адже яскраві кольори та унікальні візерунки ретельно закривають воском. «Писанка народжується в кінці. Результат завжди вражає», – констатує він і додає, що в цьому вбачає справжню магію та символізм очищення душі від чорноти та різних негараздів.

Коли почали писати перші писанки у Чорному Потоці, достеменно невідомо. Проте, як вважає директор школи, можна припустити, що з першою писемною згадкою про село 1629 року зародилось і його писанкарство. «У жодному із сіл Делятинської громади не пишуть писанки, це суто традиція Чорного Потоку, – розповідає він. – Хтось із жителів нашого села започаткував її попервах як спосіб заробітку на хліб щоденний. Люди, які писали писанки, йшли у сусідні села й обмінювали їх за яйця. Одну писанку міняли на два-три яйця».

За словами М. Струка, у Чорному Потоці пишуть писанки близько 50 майстрів і майстринь. Робота кожного неповторна і має свій характерний стиль. А пані Марія додає, що колись у кожній хаті її рідного села писали писанки. Писанкарство досі живе, бо його передають із покоління у покоління. Її навчила цього ремесла мама, яка також перейняла це мистецтво від своєї матері, а та – від своєї. Поруч біля писанкарки виводить писачком її молодша донька Ганнуся – їй 11. З таїнством розписування яєць ознайомила її мама десь три роки тому. Старшу доньку Наталю майстриня також навчила писати писанки. І навіть свого часу на Всеукраїнському конкурсі писанкарства її робота здобула друге місце.

Ромчику Василишину – теж 11. Він старанно виводить орнамент на яйці, інколи щось запитує пані Марію. Писати писанки його навчила бабуся, коли йому було вісім чи дев’ять років. Найбільше йому подобається наносити рослинні і тваринні орнаменти. Цього року він написав уже понад 20 писанок, то можна сказати, що до Великодня підготувався. «Одного разу я знайшов горнятко з воском, писачок і попросив бабусю навчити мене, і вона це зробила. І так я уже третій рік пишу писанки», – розповідає хлопчик.

Марія Тимінська каже, що з роками писанка видозмінюється, набуває нових кольорів та відтінків, розквітає новими орнаментами. Словом, осучаснюється. Кожен майстер чи майстриня додають до давніх елементів щось своє, притаманне лише їм. Також реалії війни надихають писанкарів доповнювати старовинні орнаменти патріотичною символікою: зображеннями тризуба, синьо-жовтого і червоно-чорного прапорів. «У мене навіть замовляли писанки з гербом України на тлі червоно-чорного прапора», – ділиться пані Марія.

Михайло Струк зазначає, що чорнопотоківську писанку щороку передають українським воїнам як символ рідного дому. Це мистецтво не лише зберігає традиції, а й підтримує дух тих, хто бореться за нашу свободу.