У трудовій книжці Людмили БАБІЙ – лише один запис про те, що її було прийнято на роботу в Івано-Франківську ОУНБ ім. І. Франка. Людмила Василівна розпочала свою трудову діяльність на посаді бібліотекаря за направленням після закінчення Рівненського інституту культури. Як виявилося, цей запис у неї – на все життя, бо місце роботи уродженка селища Вигоди на Долинщині жодного разу не змінювала. Хоча, звісно, у її трудовій книжці відображено сходинки посадового зростання фахівчині бібліотечної справи аж до того моменту, коли у 2008 році її призначили директором головної бібліотеки Прикарпаття. Щодня приходять читачі в цей храм книжок – давніх вірних супутників людини, щоб відкрити для себе закодовану в них історію, досвід, мудрість, етичні постулати й художньо-естетичні надбання багатьох поколінь землян.

Привітавши Людмилу Василівну з ювілейною датою, яку вона відзначала цими днями, я попросив її розповісти про основні віхи своєї життєвої дороги, про трудовий шлях від бібліотекарки до очільниці головної книгозбірні Івано-Франківщини.

– Усе моє життя пов’язане з її величністю Книгою – з її популяризацією, з тим, щоб доносити до читача через друковані видання слово вчених, письменників, краєзнавців, митців, винахідників-раціоналізаторів, щоб зберігати ці безцінні скарби як для нинішніх поколінь, так і для наших нащадків, для історії, – сказала вона. – У Вигоді, де я народилася, мені часто доводилося бувати у великій, ошатній, привабливій своїм інтер’єром селищній бібліотеці. Найголовніше, що там у читача була можливість досить широкого, як на ті часи, вибору літератури. Я любила книжки, особливо художню літературу, як і мій батько, який працював на лісокомбінаті. І коли закінчила середню школу, то вагалася: вступати мені на бібліотечний факультет Інституту культури чи до Львівського лісотехнічного інституту. Батько ж, бачачи моє неабияке зацікавлення книжками, наполіг, щоб ішла вчитися бібліотечної справи. Вступила я до Рівненського інституту культури, де була в захопленні від багатства книжкового фонду бібліотеки цього вишу.

– Та й, мабуть, розширили для себе обрії пізнання художньої літератури – передовсім української?

– Безперечно, що я мала і сповна використовувала можливості глибше пізнати творчість як її класиків – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, так і багатьох інших письменників. До речі, мій батько, який сам багато читав і прищепив мені любов до книжки, постійно поповнював нашу велику домашню бібліотеку й новими виданнями прикарпатських авторів.

Після отримання диплома про здобуття вищої освіти мене та ще сімох молодих спеціалісток скерували на роботу в Івано-Франківську ОУНБ ім. І. Франка. Тодішню її директорку Марію Альбу я просила дати мені відкріплення, бо в нашій Вигодській книгозбірні вже готові були прийняти мене як свою нову бібліотекарку. Однак Марія Вікторівна не відпустила мене працювати в моєму рідному селищі, а в її словах я відчула навіть деяку загадковість: «Тут ти, дівчино, матимеш перспективу для свого фахового зростання». Чесно кажучи, дотепер не знаю, чи то вже під час тієї першої нашої розмови вона запримітила якийсь прихований в мені потенціал, чи то я сама після її слів повірила в свої спроможності як бібліотечної фахівчині і потім старалася виправдати довір’я директорки впродовж своєї трудової біографії на посадах у різних структурних підрозділах головної прикарпатської книгозбірні.

– Теорія бібліотечної справи, яку Ви вивчали у виші, – це одне, а практична діяльність бібліотеки, тим паче обласного рівня, – дещо інше. Очолюваний Вами заклад вражає уяву пересічного читача своїми великими фондами літератури розмаїтої тематики, у яких є й унікальні і раритетні книжки та документи. За підшивками періодичних видань, які тут зберігаються й постійно поповнюються, науковці-дослідники вивчають історію нашого краю, України та світу.

– Специфіку бібліотечних процесів, ті чи інші особливості роботи бібліотекарів у різних відділах найбільшої в нашому краї книгозбірні якраз і пізнала завдяки тому, що починала свою працю на посаді бібліотекарки, потім працювала завідувачкою сектору наукової інформації з питань культури і мистецтва, а згодом завідувала новоствореним відділом літератури з питань мистецтва. Із 1998 року стала заступницею директора ІФОУНБ ім. І. Франка, а в 2008-му обійняла посаду її директора.

– Чи були якісь неочікувані моменти у Вашому становленні як фахівчині бібліотечної справи, себто коли в практичній роботі Ви відкрили для себе ті речі, про які раніше й не здогадувались, не думали?

– Для мене такою несподіванкою стало те, що я дуже полюбила бібліографію, хоча це щоденна копітка й рутинна робота, яка ніби й непримітна в бібліотечних процесах, проте дуже цінна для читачів. Я тоді з’ясувала для себе, що через бібліографію можна допомогти користувачам у доборі саме тих книг, які відповідають їхнім інтересам та вподобанням. Певна річ, кожна каталожна картка з лаконічним описом на ній нового книжкового надходження чи статті в періодичному виданні дуже потрібна для поповнення довідково-бібліографічного апарату бібліотеки. Втім, цей бібліографічний опис ще належить донести через інформаційно-довідкові ресурси до читача. Колись із цим було складніше, а тепер, коли маємо відповідні електронні можливості, практикуємо цифровізацію рідкісних видань, звісно ж, робити це простіше й легше.

Незабутнім став для мене той період, коли я працювала в секторі наукової інформації з питань культури й мистецтва. Цьому напрямові бібліотечної роботи віддала 12 років життя. Мені довелося готувати чимало бібліографічних довідок на запити працівників закладів культури області. Дуже часто я зустрічалася з колективом обласного драматичного театру, де розповідала про нову літературу з театрального мистецтва. Закарбувався в моїй пам’яті такий епізод. Після чергового тематичного бібліографічного огляду головний режисер театру Віталій Смоляк вручив мені під оплески акторів розкішний букет квітів. Тієї миті я відчувала щось неймовірне: мені, скромній бібліотекарці, котра в усіх митцях театру бачила людей незвичайних, здатних своїм талантом зачаровувати глядачів, дарує квіти Режисер з великої літери, відомий не лише на Прикарпатті, а й в усій Україні!.. Мене тоді глибоко вразила ця ненаграна увага всієї трупи театру до мене, до моєї скромної праці. Думаю, що Віталій Смоляк усвідомлював, яким важливим моментом для молодої людини може бути така підтримка в її фахових стараннях на обраному життєвому шляху.

– В літературно-мистецькій вітальні Вашої бібліотеки нерідко експонують картини знаних в Україні художників – не лише прикарпатських, а й з інших регіонів, а під час презентацій нових книжок часто сідають за фортепіано запрошені їх авторами музиканти, звучать пісні у виконанні відомих співаків, вокальних колективів… Мабуть, у Вас, Людмило Василівно, ще в молоді літа сформувався й Ви далі розвиваєте цей свій внутрішній потяг до прекрасного?

– Для мене прекрасне – це естетична якість, яка утверджує людину у світі, в розвитку її творчих здібностей. Креативні постаті завжди викликають у мене захоплення та бажання пізнати їхню творчість. Пригадую зустріч із художником Богданом Губалем, нині професором кафедри дизайну і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. З ним я познайомилася, коли наша бібліотека ще розміщалася в будинку №17 на вул. Василіянок, де я й організувала першу виставку робіт цього митця. Згодом було чимало цікавих зустрічей із творчими особистостями, експонувалися виставки художніх робіт, звучали музичні мелодії у відділі літератури з питань мистецтва, який я очолила в новому для нашої книгозбірні приміщенні на вул. Чорновола, 22.

– Мабуть, нинішні заходи в стінах ІФОУНБ з участю письменників і митців не були б такими розмаїтими й цікавими, якби вже в ті часи працівники вашого «храму книжок» не докладали старань для поступового перетворення бібліотеки на інформаційно-громадський центр, куди приходять жителі міської територіальної громади та й гості з усієї Івано-Франківщини, з інших регіонів. Люди можуть тут не лише переглянути свіжу періодику чи взяти додому для лектури цікаву книжку, а й отримати потрібну їм інформацію. У Вас було передчуття, що і в бібліотеки прийдуть новітні інформаційні технології?

– Вважаю, що великим поступом у бібліотечній справі, який забезпечив умови для відчутного руху вперед прикарпатських книгозбірень, була реалізація міжнародної програми «Бібліоміст» за підтримки Фундації Білла та Мелінди Гейтс. Завдяки цьому проєкту вдалося відкрити комп’ютерні центри не лише в ІФОУНБ ім. І. Франка, а й у міських, районних, сільських книгозбірнях, де з’явилися нові комп’ютери, принтери, сканери тощо. Бібліотечні працівники опановували знання з цифрової освіти в Регіональному тренінговому центрі (РТЦ) головної книгозбірні краю. Ми побачили, як новітні технології зможуть істотно полегшити громадянам доступ до необхідної якісної інформації. Щоб задовольнити читацькі потреби відвідувачів РТЦ, навчаємо комп’ютерної грамотності людей похилого віку (йдеться про пошук та отримання соціальних послуг у мережі Інтернет, створення електронної пошти, блогів і вебсторінок, користування вайбером, скайпом, соціальними мережами та ін.). Цьогоріч організували серію тренінгів «Мобільна грамотність» – роботу зі смартфоном, знайомство з платформою Канва, яка допомагає користувачам створювати презентації, плакати, листівки, візитівки, публікації в Instagram, резюме, запрошення, обкладинки книг, фотоколажі, закладки, картки з рецептами.

В РТЦ наші колеги здійснюють оцифрування видань книжкового фонду ІФОУНБ ім. І. Франка для проєкту «Електронна бібліотека «Культура України», який реалізовує Національна бібліотека України ім. Я. Мудрого.

Одним із провідних напрямів роботи бібліотеки залишається проєктна діяльність, яку підтримують міжнародні організації, а саме: Партнерський центр «Вікно в Америку» – тривалий проєкт, який діє в ІФОУНБ ім. І. Франка за сприяння відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Тут користувачі книгозбірні отримують відомості – в різних форматах, онлайн/офлайн – про США (про історію, уряд цієї держави, життя американського суспільства), їм забезпечують доступ до ресурсів інтернету. Актуальною є інформація про американські програми допомоги та обміну із залученням носіїв мови, громадян США, також діє клуб англійської мови для вимушених переселенців.

Наш проєкт партнерської мережі «Мова. Культура. Німеччина» є спільним з бібліотекою Goethe-Institut в Україні. Центр надає інформацію з актуальних аспектів культурно-мистецького, громадського життя Німеччини, користувачам пропонують нову німецькомовну літературу, інформаційні послуги для тих, хто цікавиться Німеччиною, вивчає чи викладає німецьку мову. Для відвідувачів працюють: клуб розмовної німецької мови, методичні майстерні для вчителів німецької мови нашої області, пересувні виставки книг німецьких авторів, зокрема скриня з інтерактивними книгами, з розумними ручками. До 100-річчя від дня народження німецькомовного письменника Франца Кафки було організовано виставку графіки за творами цього автора, а також книжок як мовою оригіналу, так і перекладених українською.

«Вільно Хаб: працевлаштування» – це новий проєкт обласної бібліотеки, метою якого є консультативна допомога молодим людям на шляху до їх працевлаштування та кар’єрного зростання.

Із 2022 року в бібліотеці діє клуб розмовної української мови для внутрішньо переміщених осіб, який має на меті покращити рівень їхнього володіння українською мовою, адаптацію та комунікацію цих людей із місцевими жителями. Заняття клубу проводить волонтерка, філологиня, викладачка ПНУ ім. В. Стефаника Любов Процюк. Щотижня в цьому бібліотечному просторі збираються люди, які приїхали на Прикарпаття з різних міст України – Харкова, Маріуполя, Запоріжжя.

– Ваш колектив, наскільки знаю, за останні роки поповнився новими працівниками. Як у вас молоді бібліотекарки себе реалізовують?

– Як керівник надаю змогу кожній зі своїх молодих колег спробувати себе в багатогранній бібліотечній роботі – йдеться про їхню участь і модерування соціокультурних подій, ведення тренінгів, підготовку бібліотечно-бібліографічних посібників та соціологічних розвідок, проєктну та видавничу діяльність, наповнення контентом розділів вебсайту бібліотеки тощо. Саме такий підхід допомагає працівниці визначитись, де вона повною мірою може розкрити й зреалізувати свій фаховий і творчий потенціал. Теперішні бібліотекарі – це ерудовані, розумні, інтелектуальні, творчі особистості, які вміють знаходити способи й методи комунікації з читачами і допомагати їм. Вони несуть людям радість спілкування з книгою, розуміють значення читання в житті нашого сучасника.

– Не раз доводилося чути про те, що нині бібліотекам різко урізали асигнування бюджетних коштів на закупівлю нових видань…

– Наша бібліотека отримує фінансування на придбання літератури та передплату періодичних видань. Повномасштабне вторгнення рф вплинуло на всі сфери життя українців, зокрема значно постраждала книговидавнича справа: чимало видавництв перестали працювати через руйнування їхніх приміщень та друкарень, брак кадрів. Тираж видань став дуже малим. Ми закуповуємо значну частину літератури у книгарнях та видавництвах, деяку частину отримуємо за Програмою поповнення фондів публічних бібліотек, яку реалізує державна установа «Український інститут книги», за регіональною цільовою програмою підтримки книговидання на 2022–2026 рр., а також обов’язковий примірник від місцевих видавництв. Важливим джерелом поповнення фондів є книжкові дарунки авторів і читачів, а також наукових, громадських, благодійних організацій.

– Які з новацій ваша книгозбірня може записати до свого активу, скажімо, за останні півтора-два десятиліття?

– Таким досягненням працівників ІФОУНБ ім. І. Франка та бібліотечної спільноти краю загалом вважаю передовсім те, що ми всі за цей час зуміли разом, пліч-о-пліч відповідно до вимог сьогодення професійно і, без перебільшення, самовіддано вкладати в свою працю знання, досвід, творчість, новизну, тепло наших сердець задля блага читачів – жителів місцевих громад.

А ще важливим інноваційним кроком у життєдіяльності ІФОУНБ ім. І. Франка є впровадження українськомовного програмного забезпечення автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи «КОХА», яка ефективно забезпечує автоматизацію бібліотечно-інформаційних процесів: наповнюємо електронний каталог, проводимо ретрокаталогізацію фондів обласної бібліотеки, запис, облік та обслуговування користувачів.

Продуктивною і плідною є наша багатолітня співпраця зі структурами обласної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, обласними організаціями Національних спілок письменників, краєзнавців, художників, обласними осередками НТШ й Товариства винахідників і раціоналізаторів України, Товариством письменників і журналістів ім. І. Франка, громадськими організаціями «Просвіта», «Роса Карпат», «Парі-ІФ», земляцтвами нацменшин, ГО «Амброзія 21» та іншими.

Сьогодні, в час війни, бібліотеки відіграють особливу роль у збереженні ментального здоров’я громадян, стають центрами психосоціальної підтримки. Скажімо, в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» ми провели школу менеджера для директорів центральних публічних бібліотек Івано-Франківської області на тему «Ментальне здоров’я та безбар’єрність – нова стратегія розвитку бібліотек», дистанційну зустріч із психологами у вебінарі «Роль інклюзивної літератури у формуванні толерантного суспільства», з ініціативи ВГО «Українська бібліотечна асоціація» – тематичний флешбук «Відбій внутрішньої тривоги! Афірмація для ментального здоров’я», спільно з БФ «Рокада Івано-Франківськ» – психологічний тренінг «Ментальне здоров’я у засобах до самозабезпечення» для внутрішньо переміщених осіб.

Із жовтня цього року апробуємо в ІФОУНБ ім. І. Франка та вісьмох бібліотечних закладах нашої області за сприяння Міністерства культури та стратегічних комунікацій України спільно з Бюро ЮНЕСКО в Україні пілотний проєкт «Мистецтво допомагати» на підтримку навчальної програми «Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки».

– А як ваша участь у міжнародних проєктах сприяє поповненню книжкових фондів закладу?

– Цьогоріч наша бібліотека отримала значну кількість німецькомовної літератури в рамках співпраці з Українським інститутом книги, Гете-Інститутом, Німецькою асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів, польську літературу від Інституту книги Польщі, Воєводської публічної бібліотеки в м. Ополе, книжки українською мовою французьких авторів із Французького інституту в Україні та французькомовні від ГО «Парі-ІФ», а також видання англійською мовою з Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Літературу, що надійшла до фондів бібліотеки, ми представили для відвідувачів на розгорнутій книжково-ілюстративній виставці «У книзі – цілий світ» з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек…