Про туризм і екологію, карпатські річки та якість води в Івано-Франківському водогоні розповідає відома гідрологиня й гідрохімік, завідувачка кафедри туризму Івано-Франківського національного університету нафти і газу, докторка технічних наук за спеціальністю «екологічна безпека», професорка Людмила АРХИПОВА.

– Пані Людмило, тематика Вашої докторської дисертації під назвою «Науково-методологічні основи природно-техногенної безпеки поверхневих гідроекосистем Карпатського регіону» тісно пов’язана з екологією. А самі Ви очолюєте кафедру туризму. Тому перше запитання таке: туризм і екологія – це взаємозаперечні речі?

– Цікаве запитання. А відповідь така – залежно, до яких меж нам оцінювати вплив туризму на довкілля. Звичайно, що будь-яка людська діяльність впливає на наше середовище проживання. Можна доходити до рівня абсурду. Скажімо, коли йдемо в лісі по траві, то цим мимоволі знищуємо жучків та інших комах. Але ж ми літати не можемо, щоби цього уникати.

Немає чітко встановлених норм – як оцінювати цей вплив, до якого рівня деталізації доходити. Очевидно, що це комплексне багатогранне питання.

В туризмі працює кожна 11-та людина у світі. Туризм дає 10 відсотків світового ВВП, а частка його впливу на довкілля сягає лише п’яти відсотків. Тобто туристична індустрія впливає на навколишнє середовище значно менше порівняно з іншими видами господарської та економічної діяльності.

Та все ж, чи має розвиток туризму негативний вплив на екологію? Так, безумовно, хоч і не такий значний, як, можливо, хтось гадає. І наше завдання цей можливий вплив мінімізувати. Так живе весь світ – розвиває господарку й намагається водночас локалізувати неминучий шкідливий вплив від неї на середовище проживання. Візьмемо Дніпро. Ніде правди діти, до України його води надходять разом із очищеними стоками з Білорусі з її 10-мільйонним населенням. І з Дніпра п’ють воду мільйони українців. А наші гірські річки порівняно ідеально чисті. За всіма показниками. Ми споживаємо дуже гарну питну воду.

– Яка Ваша думка щодо розвитку туризму, зокрема гірськолижного, в наших Карпатах? Адже з цього приводу триває багато суперечок у соцмережах, в інших сегментах регіонального публічного простору.

– Щодо Карпат, то альтернативи розвиткові туризму в нас немає. Я вважаю, що будівництво в тому ключі гірськолижних курортів на Прикарпатті також є доброю справою. Наприклад, в Австрії кожен п’ятий її громадянин – гірськолижник. У цій країні, а також у Франції, Італії, Швейцарії – сотні гірськолижних курортів. А всього в Європі їх понад чотири тисячі. А це – 120 тис. кілометрів гірськолижних трас, 25 тис. витягів…

Світовим лідером з гірськолижному туризму є Альпійський регіон, до якого входять названі чотири країни. Китай теж дуже виріс, але до Альпійського регіону йому далеко. Якщо взяти зокрема Францію, яка має таку саму, як Україна, територію гір (а це близько 40 тисяч квадратних кілометрів), то там майже у сто разів (!) більше витягів, трас, гірськолижних курортів, ніж у нас.

Маємо розуміти, що у світі йде жорстка конкурентна боротьба за туристів, за надходження від діяльності туріндустрії. Ту саму Францію, приміром, щороку відвідує стільки відпочивальників, що їх майже вдвоє більше за кількість усього населення країни! Друге-третє місце після неї за числом іноземних туристів розділяють Іспанія й США. В нас же максимальне число відпочивальників з-за кордону зафіксували 2013 року. З 2014-го ж цей показник постійно знижується. Але зрозуміло, що по війні, після нашої перемоги, у світі пожвавиться інтерес до відвідувань України. Тож мусимо вже сьогодні мати ідеї і плани, як це використати.

– Ваша докторська дисертація стосується й безпеки карпатських річок. А тема їхньої чистоти, впливу на них курортів – предмет гарячих суперечок і спекуляцій. Зокрема, триває дискусія щодо ймовірного негативного впливу майбутнього курорту в селі Бистриці на Надвірнянщині на якість води в Івано-Франківському водогоні. Як Ви бачите той вплив?

– Якщо коротко, то негативного впливу не буде. Швидше навпаки. І ось чому. Очищені стоки не потраплятимуть до Бистриці Надвірнянської вище Івано-Франківська та Черніївського водозабору. Ще 2018 року було зроблено рецензію на «Аналіз потенційного впливу туристично-рекреаційного комплексу Бистриця на стан водних ресурсів водозабору Черніїв». І запропоновано будівництво 40-кілометрового каналізаційного колектора від курорту в селі Бистриці до Надвірної, а в самому місті – спорудження нових чи реконструкцію наявних очисних споруд тутешнього нафтопереробного заводу (НПЗ), до яких можна буде під’єднати і весь райцентр. А в той 40-кілометровий колектор потенційно збиратимуть усі можливі стоки з населених пунктів від Бистриці до Надвірної і очищатимуть їх уже в Надвірній. Важливо, що з очисних споруд НПЗ скидають очищені стічні води в річку Ворону, яка є притокою Бистриці Надвірнянської, але нижче Івано-Франківська.

Отже – жодного негативного впливу на питну воду в Івано-Франківську курорт у Бистриці не матиме. Більше того, будівництво колектора, збір стоків зі всієї 40-кілометрової зони від верхів’я річки Бистриці, поліпшить екологічний стан і зменшить забруднення цього басейну.

Зрештою, навіть якби очищені стоки потрапляли до Бистриці Надвірнянської й вище обласного центру й водозабору, то все одно питна вода в Івано-Франківську була б також у межах норми. Але, звісно, тоді й мені, як і всім нашим містянам, хто використовує воду з нашого водогону, це було б емоційно не надто комфортним.

– Яка нині ситуація в тому регіоні вище Надвірної?

– У сільських населених пунктах вище райцентру немає жодних очисних споруд. В самих же готелях, зелених садибах чи окремих домашніх господарствах у цьому регіоні мають у кращому разі септики, з яких належить вивозити стоки на мулові майданчики чи очисні споруди. Що ж там насправді роблять з тими стоками, наразі невідомо, – контролю за цим немає. Але на більшості тих господарських об’єктів навіть септиків немає. Зазвичай там спускають стічні води, сказати б, на рельєф місцевості, через що відбувається так зване дифузійне забруднення довкілля.

Наш університет робив «Оцінку впливу на довкілля» курорту Бистриця» ще 2004-го. Відтоді минуло 19 років… Тому ця тема – то наразі швидше стратегічна ініціатива, ніж практичні накреслення.

А загалом, ще раз повторюю, будівництво гірськолижних курортів у Карпатському регіоні – це добра справа. Нам треба до всіх питань нашого розвитку навчитися підходити не однобоко, а комплексно. Туризм, повторюю, якраз значно менше впливає на довкілля порівняно з іншими видами господарської та економічної діяльності. І якщо знайдеться інвестор, готовий вкласти свої кошти в очисні споруди та весь той каналізаційний комплекс, який мінімізує шкідливі впливи на довкілля і при цьому значно покращить економіку регіону, то це буде чудово.

Ми маємо різні приклади, різний досвід будівництва і розвитку курортів. Візьмімо, наприклад, Драгобрат. Тут немає якогось одного відповідального інвестора. Як наслідок – стихійна хаотична забудова, де немає жодних очисних споруд. І це справді є проблемою. Але маємо й Буковель, де є сучасні очисні споруди, – тут ситуація кардинально інша...

– Подейкують, що у вихідному резервуарі його очисних споруд живуть сотні рибин примхливої форелі… Але багато хто й каже, що це саме Буковель забруднює Прут через Прутець.

– Це не так. У Буковелі всі готелі забезпечено загальними очисними спорудами. А от місця проживання нижче курорту ними не забезпечено. І це теж проблема.

Нітрати, нітрити у Пруті вже на межі норми. І це якраз через те, що з сіл нижче Буковелю зливають у нього стоки. На рівні чуток курсує думка, що нібито є десь план зробити очисні споруди нижче навіть Татарова, щоб централізовано збирати ті стоки й очищувати.

Інформацію щодо стану води у Пруті можуть прояснити в Карпатському національному природному парку. Принаймні вони ведуть її моніторинг – скажімо, чотири рази на рік беруть проби води на аналіз в Татарові, біля Заросляка, і в Яремче. Й наскільки я знаю, там за відповідними показниками вода непогана.

Але повернімося до курорту в Бистриці. З самого початку в його проєкт заклали кардинально інші накреслення. Якщо цей туристичний об’єкт таки збудують, то регіон почне розвиватись. У селах візьмуться зводити гостинні садиби, міні-готелі. І досвід засвідчує, що невдовзі кількість місць проживання на курорті зрівняється з їх числом у прилеглих до нього населених пунктах. Тому й передбачили прокладання колектора, щоби збирати стічні води не лише з курорту, а й з сіл від до нього й до Надвірної.

Є ще думка, що нові гірськолижні курорти «заберуть усю воду» з річок… – Щодо закидів, нібито в Івано-Франківську не стане води через діяльність тих туристичних об’єктів, то їх спростовують відповідні розрахунки. В них, як мовлять, чорним по білому доведено, що навіть у засушливий період той же курорт у Бистриці використовуватиме менше 10 відсотків води з верхів’їв річки Бистриці. А «повноводними» місяцями – й того значно менше. Тобто насправді жодної проблеми не буде.

– Ви працюєте у групі науковців, які досліджують вплив на довкілля курорту за умовною назвою «Свидовець»?

– Так, та лише в частині питань, власне, водних ресурсів, річок. Оцінка впливу на довкілля – це великий документ, над яким працюють десятки науковців як з ІФНТУНГ, так і з інших університетів – зокрема із Прикарпатського й Ужгородського національних. До нашої групи входять вчені фахівці у сферах стану вод та грунтів, лісівники, спеціалісти з питань біорозмаїття: іхтіологи, дослідники тваринного світу Карпат, територій «Смарагдової мережі» та інші.

Нещодавно в Ясінянській ТГ на Рахівщині (Закарпаття) провели круглий стіл, в якому взяли участь як науковці, так і представники місцевих громад і органів влади. У своїх виступах всі відповідальні вчені, які ведуть дослідження на своїх напрямах, зауважили, що якихось серйозних порушень для довкілля, які б унеможливлювали реалізацію проєкту, немає.

Щодо питань зі стоками й водою, то, приміром, у щойно згадуваному Рахівському районі взагалі немає очисних споруд. Тому тут ситуація аналогічна – облаштування курорту здійснюватиме один відповідальний інвестор, котрий дотримуватиметься єдиного проєкту, а також виконуватиме рекомендації науковців і який інвестуватиме в інфраструктуру, в очисні споруди зокрема. І такий підхід до справи – цілком прийнятний для тамтешніх громад.

– Є чимало ініціатив, щоб саме там, де місцеві громади планують розвивати туризм, створити заповідні території.

– На Івано-Франківщині й Закарпатті вже більше 15 відсотків суто гірських територій – це заповідні території й парки. І це максимальна межа європейського показника. Більший відсоток уже призводить до економічної деградації регіонів.

Жителі гірських ТГ вже нині мають проблеми з зайнятістю працею, тож чимало з них виїжджає на заробітки за кордон. Особливо молоді люди масово їдуть туди, бо не бачить перспектив для проживання у своїх селах. Тому громади й хочуть розвивати туризм.

Недавно ми побували в Румунії за одним із наших проєктів – румуни знають про Буковель, кажуть, що їм зручно туди добиратися – 4-5 годин автомобілем. Тобто в нас уже є ринок туристичних послуг, і він потенційно має неабиякі перспективи. Питання лише в розвитку, в інвестиціях, в належному попиті на туристичні атракції в нашому регіоні, такому, звісно, який існує зокрема в наших сусідів – у країнах Східної Європи.

Туризм має розвиватись. А тим часом Україна пасе задніх у цій сфері. На жаль, і не без того, що в галузі інколи правлять бал не фахівці…

Треба також навчитися чути одні одних. Якщо в когось є застереження – організовувати круглий стіл і спільно шукати виходи із ситуації, щоб мінімізувати впливи на довкілля. Але розвивати галузі економіки з високою доданою вартістю, однією з яких і є туризм, необхідно. Щоб Україна ставала сильною в економічному плані, щоб наші громади ставали заможними, а проживання в селах і містечках максимально комфортним...

– І насамкінець, якщо не секрет, яку воду особисто Ви споживаєте? Бо, скажімо, я п’ю воду з криниці Святого Духа неподалік Галича, по яку регулярну їжджу з Івано-Франківська… Чи правильно роблю, чи, може, ліпше споживати воду все-таки з-під крана у міській квартирі?

– Треба знати, яке середовище навколо Духової криниці, як її ще називають. Чи з’явилися поблизу нові виробництва, чи обробляють тамтешні поля хімікатами? Варти би таку воду періодично брати на аналіз.

Чому так кажу? Бо в наших селах вода, яку споживають люди, нерідко просто жахлива. Надто ж коли колодязі розташовані замалим не поряд із гноярками... Всі нітрати потрапляють у такі криниці. Селяни й самі часто зізнаються, що в їхніх криницях стала погана вода, через що вони хворіють.

Сама ж використовую для споживання воду з крану, з міського водогону. Лише пропускаю її через фільтр, який затримує сміття із зазвичай брудних труб та нейтралізує речовини, що їх використовують для очищення води.

Я не зовсім розумію людей, які беруть воді з колонок у місті чи з інших місць забору води з її підземних горизонтів. Навіть у мене у дворі стоїть колонка, й люди чомусь вважають, що там вода краща. Але, розумієте, місто – це якраз зона отого багаторічного дифузного забруднення…